Дмитро Глобак – директор Глибоцького ліцею, депутат селищної ради, громадський активіст
Пане Дмитре, розкажіть, будь ласка, про себе. Д.Г.: Я корінний мешканець Глибоцького району. Все своє життя, крім студентських років, проживав у селищі міського типу Глибока: тут я навчався, тут працював і до сьогодні працюю як у державній сфері, так і у громадському секторі. Наша громадська організація, що має назву «Простір розвитку громад», була заснована у 2018 році. На сьогодні вже маємо три реалізовані проекти, пишаємося цим і сподіваємося, що вони стануть у нагоді всім жителям нашої громади. Чому люди приходять до громадської діяльності і чому Ви стали займатися нею? Яка у Вас була мотивація? Д.Г.: У певний період я дуже кардинально змінив свій життєвий вектор. Понад десять років я був приватним підприємцем і займався бізнесом, потім в один прекрасний момент знову почав працювати у галузі освіти і одночасно, будучи на керівній посаді, мені стало цікаво, яким чином можна не залежати від державного фінансування, від державних коштів, і здійснювати якісь реальні справи.
Проект, який Ви виграли, був не перший і навіть не другий з тих, які подавали. Невже у Вас вистачило терпіння для того, щоб далі продовжувати цю роботу? Д.Г.: На той момент, коли я почав працювати у цій сфері, дуже важко було отримати якісь знання і здобути інформацію, яким чином покращувати самого себе, щоб мати позитивні результати. Шлях, який я обрав – це досвід, отриманий за рахунок практичних навичок під час роботи у кожному наступному проекті. Дійсно, один із перших проектів, який вдалося реалізувати, насправді був десь сьомий або восьмий за рахунком, але це нормально. Починали ми із проектів складних, із галузі енергозбереження, але потім я перейшов на ряд освітніх проектів, починав з простіших, щоб накопичувати багаж практичних навиків.
У проектах велику частину доводиться робити через власну ініціативу, і навіть безоплатно. Як Вам вдається залучати людей до такої діяльності? Д.Г.: Коли я був молодий, я полюбляв займатися спортом, любив народний танець. А в подальшому у мене змінилися пріоритети і хобі. І одним з таких хобі стало написання проектних заявок і підготовка якихось проектів. А щодо людей… Ви знаєте, кожного дня нас оточує багато, гарних, розумних позитивних людей, їм тільки потрібно донести, пояснити, що вони можуть долучатися до зовсім нової для них сфери діяльності, яка може бути цікава. І таким чином я під кожен проект постійно підбираю нову команду, яка працює і в кожному наступному проекті.
Є теорія, що громадською діяльністю займаються з двох причин: або вигорають на своїй роботі і шукають іншу атмосферу, або навпаки: люди стають самодостатніми і просто хочуть допомогти іншим. Ви до якої категорії належите? Д.Г.: Мабуть, це буде фраза «я хочу бути корисним не лише для себе, а й для інших людей теж».
Як Вам вдається поєднувати всю свою роботу? Д.Г.: Робота депутата для мене не нова, я розпочав ще у 2010 році як депутат районної ради, потім у зв’язку із початком процесу децентралізації, який, до речі, мені дуже сподобався, я мав можливість балотуватися у депутати об’єднаної територіальної громади. Радий, що мене знову підтримали виборці, зараз продовжую працювати вже з потужною командою, яка прийшла до селищної громади, і надіюся, що плани, вектори, перспективи і завдання, які ми запланували як депутати, будуть виконані.
Директором ліцею я був призначений у 2011 році, тобто вже десятий рік працюю на цій посаді. Хочу сказати, що у нас дуже потужний і солідний колектив, адміністрація навчального закладу, гарні учні, розумні і мудрі батьки. І це дає можливість працювати на високому рівні. Наш навчальний заклад за результатами минулорічного ЗНО (2019-2020 н.р.) посів 361 місце у загальнодержавному рейтингу. Зокрема ліцей серед 100 кращих шкіл за результатами ЗНО з географії (67 місце). В обласному рейтингу ЗНО (без закладів освіти м. Чернівці) – 4 місце, враховуючи всі заклади Чернівецької області – 10 позиція. Це все завдяки злагодженій роботі колективу, адміністрації, батьків і учнів.
Зазвичай люди пасивні до громадської діяльності, більше того, в громаді завжди є хтось такий, який постійно проти, завжди критикує. Скажіть, як Ви реагуєте на критику і взагалі яке ставлення в Глибоці до громадських активістів з боку влади, мешканців, бізнесу? Д.Г.: Я, мабуть, трохи продовжу відповідь на одне з попередніх питань, а потім перейду до цього. На перших зборах нашої громадської організації було близько 80 осіб. Вони делегували мені повноваження стати головою цієї громадської організації. Я думаю, що це доста почесна місія. Крім того, на цих зборах було одночасно призначено й інших керівні посади – і заступник голови, і головний бухгалтер. Хочу сказати, що ці люди дуже активні в громаді – Сергій Орас і Анатолій Тимофій, вони працюють у громадській організації безоплатно і залучають, якщо потрібно, інших людей певного фаху і напрямку. Наступне – це щодо хорошої і негативної критики. Хочу сказати, я колись дуже серйозно це сприймав. І якщо була хоча б одна людина, незадоволена певним рішенням, процесом або кінцевим результатом, сприймалося це дуже гостро. Але після участі у різних тренінгах і навчаннях, я зрозумів, що є певне градуювання щодо різних типів проектів, і коли місцеве населення або проти, або незгідне, то, відповідно, приймаються певні рішення: або критика взагалі не береться до уваги, або проводиться відповідна інформаційна акція, щоб люди знали і розуміли, яким буде результат. У випадку, якщо це уже дійсно переходить за певну межу, проект згортається. До речі, в мене є такий проект, який не був реалізований, тому що більшість людей сприймали його більше негативно, ніж позитивно. Його бюджет був 2 млн. 400 тис грн.
Що б Ви порадили активним людям у громадах? Як самоорганізуватися на громадську діяльність і чи обов’язково потрібно для цього створювати громадську організацію? Д.Г.: Ще до того, як зареєструвати офіційно громадську організацію, я зі своїми колегами, друзями мав можливість реалізовувати ряд проектів. Люди – чи молоді люди, чи новачки у цій галузі – можуть почати просто з ініціативної групи або від будь-якої неприбуткової організації як, наприклад, будинок культури, клуб, народний дім, заклад освіти чи дошкільний заклад. У мене був один проект, який ми подали від релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату – це проект, який стосувався волонтерського руху, підтримки молоді, що потрапила у складні життєві обставини. Тобто варіантів є безліч. І я думаю, що, мабуть, спочатку необов’язково себе зразу нагромаджувати якимись незрозумілими нормативами, спілкуванням з реєстраторами, написанням статутів, поки немає чіткого розуміння мети, цілей, завдань. Я думаю, що можна хоча б на рік відкласти реєстрацію громадської організації або почати діяльність від неприбуткової організації. Зараз навіть підтримуються проекти, які можуть подавати ініціативні групи мешканців.
Наскільки важливо активістам, людям з громад їздити на навчання, на зустрічі, обмінюватися досвідом? Д.Г.: Це дуже особливі події. Коли ти перебуваєш з людьми, які думають, в принципі, як ти, і роблять щось аналогічне, ти заряджаєшся їхньою енергією, у тебе виникають якісь певні ідеї під час спілкування, обмін досвідом. Ти розповідаєш, які проекти були реалізовані у тебе, вони розповідають, які проекти були реалізовані у них, крім того, це потім переростає у якісь міжпартнерські відносини, які дають можливість працювати в подальшому разом над певними проектами. Для прикладу, ми спільно з однією із громадських організацій міста Сокиряни «Розвиткова промоція» подавали проект на Український культурний фонд «Від витоків до майбутнього: передача культурної спадщини через призму співпраці громад Буковини», проект направлений на обмін та розвиток нематеріальної культурної спадщини, а саме народного танцю та хорового мистецтва. На жаль, він не був підтриманий, але ми надіємося, що перетрансформуємо його пізніше у щось інше. Нашим партнером є Усть-Путильська громадська організація «Злагода», ми разом входимо у єдину Карпатську платформу громадянського суспільства.
Ваші побажання для представників громад у напрямку громадської активності. Д.Г.: Я близько семи проектів мав із Фондом братів Кличків, спочатку у них був суто спортивний напрям, але потім вони розширилися і тепер підтримують проекти, які пов’язані з екологією, наукою, лідерськими якостями. І мені подобається фраза, яка є назвою одного з їхніх проектів – «Борись за свою мрію!». Отож я прошу усіх громадських активістів, які будуть починати свій шлях у цьому напрямку, просто ніколи не здаватися і завжди боротися за свою мрію і мрію тих, хто навколо. Ви можете допомогти собі, допомогти їм, допомогти своїй громаді і в цілому Україні!
Матеріал підготовлено за сприяння Партнерства "Український Народний Дім у Чернівцях" |