Сергій Троян
доктор історичних наук, професор, професор кафедри міжнародних відносин, інформації та регіональних студій Національного авіаційного університету

Наталія Нечаєва-Юрійчук
к.і.н., доцент кафедри політології та державного управління Чернівецького національно університету імені Юрія Федьковича, докторант кафедри політології та державного управління

Початок травня уже традиційно в Україні характеризується різноманітними дискусіями щодо відзначення тих чи інших дат, започаткованих радянським минулим. Розв’язана Росією війна проти України у 2014 році, із порушенням територіальної цілісності та державного суверенітету, змусила багатьох українців більш усвідомлено підійти до нав’язаних тоталітарно-авторитарним минулим історико-політичних стереотипів, обраних колишнім радянським керівництвом дат для визначення та відзначення подій державної ваги.

І хоча увесь світ відзначає завершення Другої світової війни у вересні, травень – місяць-символ. У першу чергу для України, яка зустрічає чергову річницю завершення Другої світової війни в Європі в стані війни, віроломно розв’язаної проти нас надядерною наддержавою, до всього ще й одного із гарантів суверенітету та територіальної цілісності України.

З 24 лютого 2022 р. гібридна війна Росії проти України набула тотального характеру конвенційної збройної агресії. Станом на 6 травня, як зазначив прем’єр-міністр України Д.Шмигаль, збитки нашої держави від війни оцінюються в 600 млрд доларів без урахування втрат на тимчасово окупованих територіях. Загинули десятки тисяч громадян України, в тому числі цивільних осіб. Мільйони Українців стали біженцями або внутрішньо переміщеними особами. Дії держави-агресора фактично – злочини проти людяності. Востаннє подібне на українській землі діялося в часи Другої світової війни та нацистського окупаційного режиму, яка офіційно завершилася в Європі 8 травня 1945 р., а злочини нацизму і фашизму та їх виконавці були засуджені рішеннями і вироками Нюрнберзького трибуналу.

Дуже символічно, що українці перебували в епіцентрі знакових подій, пов’язаних із завершенням війни у Європі. Червоний прапор СРСР над Рейхстагом 30 квітня 1945 р. встановлював також українець із Сумщини лейтенант Червоної армії Олексій Берест. Фото переможного прапора робилися із літака іншого українця з Київщини Івана Вештака. Саме він облітав кілька разів Рейхстаг, поки кореспондент газети «Правда» Віктор Тьомін робив історичні світлини. Остаточно Друга світова війна закінчилась 2 вересня 1945 р. поразкою і підписанням капітуляції Японії. Саме українець з-під Умані генерал-лейтенант Кузьма Дерев’янко підписав акт її капітуляції від імені СРСР.

У незалежній Україні відзначають дві дати: 8 травня - День пам’яті та примирення, а 9 травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Жодна країна не може претендувати на визнання своєї виняткової ролі під час перемоги над нацизмом. Вона стала результатом спільних титанічних зусиль десятків держав і сотень народів. Та День пам’яті та примирення – це вшанування подвигу українського народу, його визначного внеску в перемогу держав-союзниць по Антигітлерівській коаліції у війні, що забрала життя десятків мільйонів (за різними даними від 50 до 85 млн) людей у всьому світі.

Внесок українців у спільну перемогу над нацизмом і фашизмом був визнаний одразу по завершенню війни – Україна отримала право стати державою-засновником ООН. Та найважливішим підсумком другого глобального збройного конфлікту для українців став не культ перемоги, а вміння цінувати і захищати мир як ключову умову гуманізму, людської гідності, цінності людського життя, гармонійного розвитку особистості та суспільства. Саме їх захищає сьогодні український народ у Національно-визвольній війні проти брутального і безчесного ворога. Захищає своє і європейське сьогодення і майбутнє від незаконної і засудженої світовим співтовариством російської агресії.

Відкритим залишається лише одне питання: що Європа та світ робитимуть з нинішнім агресором? Як він буде покараний? Який трибунал чи процес засудить ті злочини, що їх чинить російська сторона сьогодні в Україні?

Історична довідка:
7 травня 1945 р. о 02:41 за середньоєвропейським часом генерал-полковник Вермахту Альфред Йодль підписав Акт про капітуляцію Німеччини у Другій світовій війні як представник вермахту. Капітуляцію прийняли генерал-лейтенант армії США Вальтер Беделл Сміт (від англо-американської сторони) і генерал-майор Іван Суслопаров (від СРСР). У якості свідка від Франції Акт підписав також бригадний генерал Франсуа Севез. Капітуляція переможеної нацистської Німеччини набрала чинності 8 травня о 23:01 за середньоєвропейським часом. Проте в СРСР на інформацію про капітуляцію 7 травня була накладена абсолютна заборона. Й.Сталін, зокрема, заявив: «Договір, підписаний у Реймсі, не можна скасувати, але його не можна і визнати. Капітуляція повинна бути здійснена як найважливіший історичний акт і прийнята не на території переможців, а там, звідки прийшла фашистська агресія, — в Берліні, і не в односторонньому порядку, а обов'язково верховним командуванням всіх країн антигітлерівської коаліції». У відповідь союзники погодилися провести церемонію повторного підписання Акту про капітуляцію в Берліні. Вона відбулася 8 травня о 22:43 за середньоєвропейським часом (о 00:43 за московським) у Карлсхорсті, передмісті Берліна, в будівлі колишньої їдальні військово-інженерного училища. Беззастережну капітуляцію Німеччини, яку підписав зокрема генерал-фельдмаршал Вільгельм Кейтель, прийняли маршал Георгій Жуков (від СРСР) заступник головнокомандувача союзних експедиційних сил маршал Артур Теддер (Велика Британія). В ролі свідків свої підписи поставили генерали Карл Спаатс (США) і Ж. де Латрі де Тассіньї (Франція).
Різниця в часі підписання Акту стала формальним приводом для святкування перемоги над нацизмом і фашизмом у різні дні - 8 травня в Європі й Америці, 9 травня в СРСР. У європейській історіографії підписання капітуляції німецьких збройних сил, як правило, пов'язують із процедурою в Реймсі, а підписання Акту про капітуляцію в Берліні називають «ратифікацією».