Сергій Федуняк, професор кафедри міжнародних відносин факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича, доктор політичних наук

Вже шосту добу йде війна.  Під ударами перша і друга столиці Харків і Київ, великі міста і маленькі містечка України. Здається, що ворог кидає у бій останні резерви, щоб зламати опір українців. Бліцкрігу не вийшло: не було захоплених натовпів, що з квітами вітають «визволителів», лише лють і бажання до опору. Як останній аргумент В.Путін використовує ядерний шантаж, чого не було з часу «карибської кризи» 1962 року.

Неспроможний захопити населені пункти, агресор вдається до авіаційних і ракетних ударів по мирному населенню, порушуючи всі можливі норми і принципи міжнародного права та вчиняючи злочини проти людяності. Варто нагадати, що дії РФ повністю підпадають під визначення агресії в документах ООН: зокрема, у резолюції Генасамблеї говориться, що агресією є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканості чи політичної незалежності іншої держави. Навіть у російському законодавстві існує стаття 353 Кримінального кодексу, що передбачає за планування, підготовку чи розв’язування агресивної війни покарання від десяти до двадцяти років. Слід зазначити, що Міжнародний Кримінальний Суд вже розпочав збір доказів стосовно російських злочинів в Україні.

Військова агресія запустила незупинний процес прискореного руйнування путінського режиму, що вже розпочався. «Пекельні» санкції Заходу вже призвели до втрат російської економіки більш ніж на сотню мільярдів доларів. Лише за один день рубль обвалився більш ніж на 40%. Євросоюз повністю закрив небо для російської авіації; під жорсткими санкціями знаходиться низка системоутворюючих банків; західні компанії, зокрема «Брітіш петролеум», виходять зі спільних з РФ енергетичних і сировинних проектів. Росіян виключають з міжнародних спортивних організацій і забирають право на проведення змагань і турнірів: так російська футбольна збірна не братиме участі в чемпіонаті світу 2022 року, а клуби – в європейських кубках. Весь світ висловлює співчуття і повагу до українського народу і засуджує агресію. Таким чином, Російська Федерація вже фактично перетворилася на світову парію.

Наслідком цієї ситуації стане дестабілізація внутрішнього становища в РФ. Економічна криза, викликана війною і зовнішніми санкціями, призведе до різкого зниження життєвого рівня пересічних росіян. Незадоволення зростає і в  середовищі еліти, що серйозно втратила від фактичного відрізання від світових ринків, а також конфіскації нерухомості і капіталів на Заході. Кожен день війни призводить до поширення антивоєнних настроїв серед населення, оскільки все більше правдивої інформації доходить до громадян РФ і починає діяти ефект військових втрат. Агресія проти народу, якого вони вважали братським, стала величезною духовною катастрофою для росіян, яку вони ще не усвідомили до кінця. Все це призведе до остаточного руйнування агресивного російського режиму.   

Цьому сприятиме і героїчна оборона Києва, що аналогічно до розгрому фашистських військ Гітлера під Сталінградом, перетворюється для Путіна на тотальну військову катастрофу і стає початком його кінця. Історія Росії доводить, що військова поразка завершується погано для російських царів, варто лише згадати наслідки російсько-японської війни 1904-1905 років, яка разом з капітуляцією в Першій світовій війні  зрештою призвела до розстрілу Миколи І, його родини. Росіяни не пробачають правителю поразки.

 Фото із сайту: http://obserwatormiedzynarodowy.pl/tag/%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0/