Світлана Сидоренко – кандидат філософських наук, магістр історії, головний спеціаліст Департаменту внутрішньої політики та інформаційної діяльності Запорізької обласної (військової) державної адміністрації

Глобалізація впливає на становлення та запровадження інноваційних технологій, які поступово цифровізують буття сучасної людини та суспільства. Як бачимо, у світі швидкими темпами поширюються програми зі штучним інтелектом, 3D-друк, біометричні технології, роботизація тощо. Україна в умовах широкомасштабної війни з рф, виборюючи суверенітет і незалежність, не стоїть осторонь від процесів глобалізації та продовжує запроваджувати цифрові технології, які набувають нових якостей та потенціалу, проходячи через горнило війни. Безперечним є той факт, що технічні інновації удосконалюють тактику, логістику, планування сучасного ведення війни. Запровадження процесів цифровізації є тим життєвво важливим містком у системі управління, який «руйнує бар’єри» та в умовах воєнного стану допомагає налагодити систему життєдіяльності соціокультурної, економічної, соціальної, освітньої, духовної сфер українського соціуму.

Політика цифровізації є дієвим механізмом взаємодії інститутів громадянського суспільства та органів публічної влади.  Аналізуючи наявну інформацію, можна виокремити наступні напрямки розвитку цифрових технологій в умовах війни в Україні: 1) продовжується реалізація програми «Держава в смартфоні»; 2) протистояння агресору у кіберпросторі; 3) сприяння розвитку IT-сектора, який виконує контракти, експортує власні послуги, забезпечує валютні надходження, також підтримує українську економіку[1]; 4) організація та налагодження ефективної взаємодії між органами публічної влади, жителями, українськими військовими, інститутами громадянського суспільства, бізнесом для прийняття дієвих управлінських рішень в умовах війни, які будуть сприяти відновленню сфер розвитку суспільства.

Наслідки широкомасштабного вторгнення – матеріальні збитки, які завдані рф, факти проявів геноциду з боку країни-агресора щодо українців – фіксуються та оприлюднюються українською владою, інститутами громадянського суспільства, міжнародними організаціями на локальному, державному і глобальному рівнях. Так, у червні 2023 року Організація об’єднаних націй опублікувала доповідь, в якій зазначається, що понад 7,1 мільйона українців знаходяться за межею бідності та ще 3,7 мільйона близькі до неї. Зазначається, що до маргіналізації найбільше близькі домогосподарства ветеранів, сім’ї загиблих військових. Але ситуація ускладняється тим, що в Україні через повномасштабне вторгнення офіційно зареєстровано станом на березень 2023 року щонайменше п’ять мільйоніввнутрішньо переміщених осіб, а кількість незареєстрованих осіб сягає семи мільйонів[2]. Можна стверджувати, що підтримки держави, інститутів громадянського суспільства, бізнесу під час війни потребують сім’\\\'ї внутрішньо переміщених осіб, осіб з інвалідністю та хронічними захворюваннями, сім’ї безвісти зниклих, загиблих військових, ветеранів, також громади, які зазнали масштабних економічних, культурних, людських втрат тощо.

За даними Київської школи економіки станом на кінець травня 2023 року сума прямих збитків, завданих житловому фонду України внаслідок повномасштабної війни, складає понад $54млрд. Аналіз наданих економічною школою показників дає підстави стверджувати, що найбільших руйнувань зазнали Донецька, Харківська, Луганська, Київська, Чернігівська, Запорізька, Дніпропетровська області, м. Київ. Так, для Запорізької області цей показник дорівнює $1192 млн [3]. За повідомленнями Національної поліції України, станом на 26 лютого 2023 р. м. Запоріжжя за майже рік війни зазнало понад 400ракетних ударів, унаслідок ворожих збройних атак в області загинуло 344 особи, зокрема 21 дитина[4]. За даними Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України внаслідок повномасштабного вторгнення рф в Україну довкіллю завдано шкоди на $57 мільярдів[5]. Внаслідок підриву греблі Каховської ГЕС геологічний заказник загальнодержавного значення «Дніпровські пороги», розташований на острові Хортиця, зазнав збитків на більш ніж 1,5 млрд гривень[6]. Широкомасштабне вторгнення рф в Україну показало, що за незалежність, власний суверенітет, територіальну цілісність треба боротися, українці платять велику ціну за збереження власної держави як суб’єкта міжнародного публічного права: на полях боїв, в мирних містах та селах гинуть її сини та доньки, агресор забирає не тільки людські життя, але й нищить критичну інфраструктуру, економіку, культурні, духовні цінності, погіршилися якість життя українців, стан здоров’я, доступ до освіти, відбувається постійний екоцид тощо. Очевидно, виклики, які постали перед українським суспільством, вимагають гнучких, динамічних, дієвих рішень органів публічного управління, їхньої ефективної взаємодії з інститутами громадянського суспільства, бізнес-структурами.

Різноманітну проблематику теми цифровізації достатньо активно вивчають українські науковці: В. Воронкова, Н. Бондарчук, Квітка С., В. Корсун, О.Панькова, О.Касперович та ін. Також над її розробкою працювали такі дослідники як Е. Бріньолфссон, Е.Макафі, К.Келлі, Е.Вебб, С.Грінгард, Д.Аль-Халілі, Д.Роуз, К. Шваб, К. Скіннер, Е. Гідденс, Д. Гелд, К. Робінсон, М. Фезерстоун, Ю. Н. Харарі, Ендрю Макафі та інші.