Буковинський вісник
державної служби та місцевого самоврядування
 
« назад до переліку

19 серпня 2022
ЧАЕС – ЗАЕС-2022: РОСІЙСЬКИЙ ЯДЕРНИЙ ШАНТАЖ У ДІЇ

Наталія Нечаєва-Юрійчук
к.і.н., доцент кафедри політології та державного управління
ЧНУ імені Юрія Федьковича
(м.Чернівці, Україна)

 

Сергій Троян
доктор історичних наук, професор,
Національний авіаційний університет
(м. Київ, Україна)

 

Ядерний гриб. Про його існування світ дізнався у серпні 1945 році, коли японські міста Хіросіма та Нагасакі зазнали ядерного удару з боку США. Після Хіросіми й Нагасакі видавалося, що нічого більш страхітливого за це бути не може. Однак Друга світова війна, як і Перша, отримала своє продовження – невдоволені амбіції політичних лідерів СРСР та США насамперед призвели до розгортання Холодної війни, в ході якої людство неодноразово відчувало ядерну загрозу. Чого лише варта Карибська криза жовтня 1962 року – найвідоміша сторінка ядерного протистояння двох наддержав!

 

Водночас ядерна енергія була використана і у мирних цілях – атомні електростанції були побудовані у багатьох державах світу. І одна із найбільших у Європі – Запорізька АЕС – була зведена в Україні й упродовж майже 40 років експлуатації на ній не було аварій. Упродовж кількох десятиліть світові вдавалося поєднувати загрозу та бенефіції, страх та вигоду. З одного боку, збереження ядерного балансу та створення клубу ядерних держав, з іншого – розвиток атомної енергетики.

 

Але чи може атом бути мирним? Аварія на Чорнобильській АЕС у 1986 році відкрила небезпечні сторони активного використання атомної енергії навіть у мирних цілях, не кажучи вже про воєнні. І розв’язана ядерною Росією війна проти України – чергове свідчення необхідності усвідомлення, що аварія на атомній електростанції, спричинена зумисними діями ворога демократії, є тією загрозою, з якою світ може справитися лише об’єднавши зусилля.  

 

Нова доба російсько-української війни розпочалася 4 березня 2022 року. Імовірно, нащадки визначатимуть саме цю дату як початок Запорізької кризи на кшталт Карибської, де у відвертій борні зійшлися Україна як уособлення демократичного світу та Росія як вияв тоталітаризму та диктатури.

 

У ніч проти 4 березня Запорізька АЕС – найбільша атомна станція у Європі – загорілася внаслідок обстрілів російськими військами. З обладнаних тепловізорами танків окупанти прямою наводкою стріляли по енергоблоках.

Мер міста Енергодара (біля нього знаходиться ЗАЕС) Дмитро Орлов повідомив: «Загроза світової безпеки! В результаті безперервного обстрілу ворогом будівель та блоків найбільшої АЕС в Європі палає Запорізька атомна станція!». Президент України В.Зеленський звернувся до держав і народів світу та відповідальних міжнародних організацій: «Європа зараз повинна прокинутися – горить найбільша атомна електростанція Європи. Прямо зараз російські танки розстрілюють атомні блоки. Це танки обладнані тепловізорами, тобто вони знають, куди стріляють, вони до цього готувались...». Жодна держава, крім Росії, ніколи не обстрілювала атомні енергоблоки. Це вперше в нашій історії, в історії людства держава-терорист вдалася і до ядерного терору». Станом на 6:20 пожежу ліквідували і однієї з найстрашніших катастроф не сталося. Але Запорізька АЕС залишається під контролем російських військ, які використовують її територію як військову базу – там знаходиться до 50 одиниць техніки і 500 військовослужбовців...

 

Сьогодні Запорізька АЕС знову під прицілом рашистів. Втручання останніх у її роботу є ядерною загрозою світового рівня. Своїм діями щодо ядерних об’єктів Росія демонструє відверту зневагу до загальнолюдських цінностей і прагнення світового домінування будь що.

 

Відвертий ядерний шантаж демократичного світу, який Росія прагне поставити на коліна, використовуючи страх як домінантне почуття, ґрунтується на акумульованому досвіді часів Другої світової війни та аварії на Чорнобильській АЕС. Адже саме із нагадування страшних наслідків останньої і розпочалася військова агресія Росії не лише проти України, але й проти усього світу.

 

Росія захопила Чорнобильську АЕС першого ж дня у ході розпочатого проти України широкомасштабного військового вторгнення 24 лютого 2022 року. Російські окупанти пробули там понад місяць – до 31 березня. Після відступу вони залишили по собі фортифікаційні об'єкти в місцях максимального радіаційного фону, знищили багаторічний архів ЧАЕС, вивезли унікальну радіологічну лабораторію, полонили захисників ЧАЕС та примушували персонал до роботи в умовах надмірного опромінення. Люди відпрацювали зміну у 50 разів тривалішу за норму – 600 годин замість дванадцяти. Цілі райони Чорнобильської зони мають дуже багато мінних пасток і замінованих підходів. На все це вказали як представники українського уряду, так і працівники АЕС.

 

Бездіяльність міжнародних наглядових органів, відповідальних за ядерну безпеку в світі, неприпустима. Упродовж понад півроку Росія шантажує світ можливістю використання ядерної зброї. Та своїми практичними кроками Росія фактично наближує ядерну катастрофу і «ядерну зиму» для Європи як мінімум. І у даному випадку міжнародні організації – МАГАТЕ та ООН насамперед, повинні зробити кроки на шляху до припинення ядерного шантажу та визнання Росії державою-терористом. Наразі жоден посадовець МАГАТЕ не назвав дії Росії ядерним тероризмом і не закликав світову спільноту до протидії ядерному тероризму в Україні, що може мати далекосяжні негативні наслідки.

 

Чорнобиль-2022 – ЗАЕС-2022 спонукають до низки уроків. І чи не найголовніший з них полягає в наступному: світова безпека – колективна справа, що вимагає спільних скоординованих зусиль всіх держав-членів ООН. І якщо ООН у нинішньому форматі не спроможна убезпечити світ від ядерного тероризму держави-члена власного Радбезу, то настав час формування нової міжнародної структури, здатної захистити світ від ядерного тероризму.

Відгуки: 
Немає відгуків

Додати новий відгук:
 Ваше ім`я:
 Текст відгуку:
 
Актуальні питання впровадження нового законодавства про службу в органах місцевого самоврядування Ольга Смалій: Громадянам, що мають певні сумніви щодо державної політики, потрібно вступати на посади державної служби і своїм прикладом демонструвати, як треба працювати Христина Марчук: Проєктний підхід у системі планувальних документів відновлення та розвитку територіальних громад Оксана Сакрієр: Наше завдання – вистояти, розвивати, перемогти Микола Ярмистий: Державна служба сконцентрувала свої зусилля на вирішенні нагальних проблем в період російської агресії Любов Кожолянко: Уряд розширив програму компенсацій роботодавцям за працевлаштування окремих категорій безробітних Любов Нечипорук: Закон України «Про медіа» започатковує ґрунтовну реформу у медіагалузі Олег Немчінов: Реформа оплати праці держслужбовців Альбіна Грищенко: Про підвищення кваліфікації для державних службовців у 2023 році Для зручності клієнтів працює вебпортал електронних послуг Руслан Запаранюк: Буковина стала другою домівкою для тисяч українців Євгенія Блажевська: Волонтерська діяльність є одним із напрямів нашої роботи Іван Гешко: Робота спортивних структур в умовах війни Микола Ярмистий: Державотворчі погляди Тараса Шевченка Права та пільги внутрішньо переміщених осіб
Прихисток у Лужанах для вимушено переміщених осіб: рік роботи Христина Марчук: Робота органів місцевого самоврядування області в умовах воєнного стану Руслан Майданський: Новоселицька громада розширює міжнародні зв’язки Світлана Олексійчук: Навчаємо активну молодь та розвиваємо молодіжні простори Наталія Катрюк: Наш обов’язок – дати людям відчуття захищеності Олена Бадюк: Роль органів місцевого самоврядування у воєнний період на прикладі Глибоцької територіальної громади Соціальна згуртованість у громадах Михайло Савчишин: Виконуємо бюджет, забезпечуємо потреби мешканців громади та внутрішньо переміщених осіб Василь Скрипкару: Виклики та випробування проявили нас як громаду максимально зібрану, згуртовану та націлену на перемогу Микола Ярмистий: Місцеві органи влади в умовах воєнного стану:повноваження та співпраця військових адміністрацій з органами місцевого самоврядування Світлана Олексійчук: Від початку війни наші волонтери працювали у режимі нон-стоп Ілона Факас: Права, пільги та гарантії внутрішньо переміщених осіб Віталій Мостовий: Сучасні канали комунікації місцевої влади з громадою Співробітництво територіальних громад: нові можливості для розвитку Анатолій Круглашов: Локалізація політичного чи політизація локального: випробування спроможностей місцевого самоврядування в Україні
Зиновій Бройде: Стратегічне бачення транскордонного розвитку транспортної інфраструктури через міжнародні пункти пропуску на українсько-румунському кордоні Світлана Сидоренко: Цифровізація як дієвий механізм взаємодії інститутів громадянського суспільства та органів публічної влади Анатолій Круглашов: "Європа: єдність заради безпеки" Ростислав Балабан: Реформа децентралізації в Україні Валентина Підгірна: Особливості функціонування суб’єктів туристичної діяльності Чернівецької області на сучасному етапі Фадей Яценюк: Голодомор 1932-1933 рр. – геноцид українського народу Зиновій Бройде: Буковинський вузол транс'європейського транзиту Сергій Гакман: Вторгнувшись в Україну, росія порушила основи міжнародного права С.Троян, Н.Нечаєва-Юрійчук "ЧАЕС– ЗАЕС-2022: російський ядерний шантаж у дії" Наталія Нечаєва-Юрійчук, Сергій Троян: Українська відсіч тотальній російській агресії: Чотири місяці Наталія Нечаєва-Юрійчук: Творення чергових конспірологічних теорій через дискредитацію політиків Анатолій Круглашов: Перспективні завдання євроінтеграції України Сергій Гакман "9 травня: свято чи біль?" Сергій Троян, Наталія Нечаєва-Юрійчук "УКРАЇНА: ВІЙНА - ПЕРЕМОГА - ПАМ’ЯТЬ" Богдан Волошинський: Ми і наші прапори Наталія Бак "Фінансовий патріотизм і довіра: Вчора. Сьогодні! Завтра?" Наталія Нечаєва-Юрійчук: Боротися. Протидіяти. Ігнорувати Анжела Пасніченко: Як не впасти у паніку? Наталія Нечаєва-Юрійчук: Кожна дія має значення Володимир Тиліщак, Вікторія Яременко: Путін йде слідами Гітлера. Українці ж тримаються як британці Володимир Бойко: Нині Білорусь – ворог Олена Головіна: Зберегти людяність в нелюдських умовах життя! Ігор Недокус: Оцінки білоруських громадян та диктатора Лукашенка вторгнення Росії в Україну різні Сергій Федуняк: Для російських правителів ціна військової поразки – смерть
шукайте нас на facebook