Буковинський вісник
державної служби та місцевого самоврядування
 
« назад до переліку

31 березня 2022
Фінансовий патріотизм і довіра: Вчора. Сьогодні! Завтра?

Наталія Бак, доцент кафедри фінансів економічного факультету Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича, кандидат економічних наук


 Війна, яка прийшла на рідну землю під завивання повітряних тривог і досі не чуваний гул від польоту російських ракет, бомб і снарядів, кардинально змінила життя країни, всіх моїх співгромадян і моє. За час, що минув від початку війни, про ці зміни дуже багато сказано й написано, більшість із них деталізовано й розкладено «по поличках». Зміни торкнулися як суспільства в цілому, так і способу життя окремих людей. При цьому одна частина українців переглянула систему власних цінностей, інша – навпаки, утвердилася в індивідуальних переконаннях. Загальним же мейнстримом стала демонстрація досі небаченого в світі рівня патріотизму моїх співгромадян, які залишилися в Україні, або ж яких доля закинула на чужину.

 

Патріотизм українці виявляють на різних фронтах, у тому числі на фінансово-економічному. Найбільш яскраво та очевидно його демонструє статистика розмірів благодійних коштів, які спрямовані на фінансування Збройних Сил України. Так, станом на 25 березня 2022 року на спеціальний рахунок, відкритий Національним банком України для підтримки Збройних сил України, отримано близько 13,0 млрд. грн. З них 3,8 млрд. грн. в еквіваленті надійшли з-за кордону [1]. З часу свого заснування (травень 2014 року) благодійний фонд допомоги ветеранам і військовим «Повернися живим» на свій рахунок отримав понад 200 млн. грн. [2], а тільки протягом одного тижня (7-13 березня) – понад 371 млн. грн. [3]. Крім згаданих, функціонують інші рахунки, відкриті для військових і гуманітарних потреб. Вони щоденно поповнюються на десятки мільйонів гривень благодійними внесками від патріотів України.


Раніше експерти могли задатися питанням про джерела і законність походження таких коштів безпосередньо у самих благодійників. А представники державних фінансово-контролюючих органів і окремі народні депутати, мабуть, не один раз згадали б про непрямі методи оцінки розмірів доходів громадян. Але то колись, у довоєнний час… Сьогодні (сподіваюся, що і після перемоги також!) таке питання неприпустиме, його постановка – це втілення блюзнірства.


Натомість, варто вести мову про віддзеркалення в таких грошових потоках приспаного тривалий час прагнення українців до нормальної системи економічних взаємовідносин з державою: цивілізованої, розвиненої, демократичної (прикметників можна підібрати багато) – такої, як у США, європейських чи інших країнах. Вони для багатьох були зразком, орієнтиром, утіленням справедливої та рівноправної системи суспільних взаємозв’язків.

 

У механізмі декількастолітнього розвитку такої системи науковці часто виокремлюють чинник довіри (нагадаю, науковому прориву в цій сфері варто завдячувати, насамперед, Френсісу Фукуямі [4]). На цій основі в минулому неодноразово було зроблено висновок про те, що «причиною української катастрофи є низький рівень політичних та економічних інституцій та повна недовіра до них з боку суспільства» [5]. У свою чергу, високий рівень розвитку тіньової економіки (у 2010 і 2014 роках - навіть до 36% від офіційного розміру ВВП України [6]) неодноразово ставав одним з вагомих аргументів представників різних гілок влади на користь необхідності посилення фіскального тиску на населення і бізнес.


Вирішення проблеми взаємної недовіри в тріаді «влада – бізнес – населення» часто починається із сакраментального питання про курку та яйце: хто першим повинен зробити кроки назустріч і поступитися, насамперед, власними фінансовими інтересами заради спільного блага? Держава повинна почати більше довіряти своїм виборцям і платникам податків і, відповідно, послабити адміністративний і фінансовий тягар? Чи, навпаки, громадянам і суб’єктам господарювання варто бути ініціатором позитивних змін у суспільстві та почати дотримуватися законів фінансового співжиття, незважаючи на часто низьку якість останніх в Україні?


На мою думку, війна змусила все українське суспільство миттєво реагувати, причому в правильному напрямку. З одного боку, ми є свідками абсолютного фінансового патріотизму переважної частини вітчизняного бізнесу та багатьох українців (маю на увазі як резидентів, так і нерезидентів, як громадян, так і не громадян України, які, проте, є патріотами моєї країни). Йдеться не тільки про вищезгадані грошові (благодійні) платежі. Сьогодні до фінансового патріотизму також включаю волонтерство, надання гуманітарної допомоги, в тому числі в приватному порядку тощо. Адже в усіх цих випадках йдеться про перерозподіл ресурсів, їхньої вартості, зокрема й власного часу – унікального та невідновлюваного ресурсу для будь-якого економічного індивіду.


З іншого боку, законодавча та виконавча влада ухвалила рішення щодо спрощення різноманітних дозвільних процедур для бізнесу, а також послаблення податкового тиску [7]. Звичайно, законодавчі новації, ухвалені в жорсткому режимі воєнного часу, прогнозовано містять недоліки. Але водночас вони дають надію на можливість налагодження саме партнерських фінансово-економічних стосунків у вищезгаданій тріаді економічних суб’єктів.
Воєнний час невдовзі мине. Але не хочу, щоб відійшли в минуле приклади самовідданої, в тому числі фінансової, пожертви українців, без наслідків для всієї системи суспільних відносин. Тому обнадійливі паростки нормалізації економічних відносин, незважаючи на жорстокі обставини, потрібно дбайливо плекати вже сьогодні. У цьому свою позитивну роль повинні відіграти всі зацікавлені сторони: органи державної влади, бізнес, населення.

 

Звичайно, суттєво різняться можливості центральних і місцевих органів влади, а також тих, хто в епіцентрі бойових подій, і тих, хто у зоні відносного воєнного спокою. Рецептів можна пропонувати багато. Але, як на мене, надзвичайно важливе завдання для органів місцевого самоврядування – не втратити довіру людей при забезпеченні життєдіяльності територій, при управлінні ресурсами (в тому числі отриманими додатково за різними каналами).


Мабуть, бути патріотом на своїй землі в мирний час набагато складніше, ніж у період воєнного лихоліття. Тому при виборі між індивідуальними та суспільними інтересами представникам бізнесу та громадянам варто враховувати не тільки поточні вигоди, але й орієнтуватися на спільне майбутнє в економічно процвітаючій Україні.

 

Список використаних джерел:


1. НБУ перерахував на потреби військових понад 12,9 млрд. грн., на спецрахунку залишилося майже 21 млн. грн. URL: https://bank.gov.ua/ua/news/all/nbu-pererahuvav-na-potrebi-viyskovih-ponad-129-mlrd-grn-na-spetsrahunku-zalishilosya-mayje-21-mln-grn
2. Фонд «Повернися живим» : веб-сторінка. URL: https://savelife.in.ua/ua/soyuznaya-reshymost-ta-blokada-rosiyeyu-chornomorskogo-uzberezhzhya-ukrainy-novyny-tyzhnya-yaki-vy-mogly-propustyty/
3. Фонд «Повернися живим» : офіційна сторінка у Facebook, 14.03.22 р. URL: https://www.facebook.com/backandalive/
4. Fukuyama, F. (1995). Trust: The Social Virtues and the Creation of Prosperity. New York : The Free Press. 457 p.
5. Новіков В. Довіра як чинник економічного розвитку: український погляд. URL: https://petrimazepa.com/trustasgrowth.html
6. Тенденції тіньової економіки. Міністерство економіки України : веб-сайт. URL: https://www.me.gov.ua/Documents/List?lang=uk-UA&id=e384c5a7-6533-4ab6-b56f-50e5243eb15a&tag=TendentsiiTinovoiEkonomiki
7. Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану : Закон України від 15 бер. 2022 р. № 2120-ІХ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2120-20#Text

Відгуки: 
Немає відгуків

Додати новий відгук:
 Ваше ім`я:
 Текст відгуку:
 
Любов Нечипорук: Закон України «Про медіа» започатковує ґрунтовну реформу у медіагалузі Олег Немчінов: Реформа оплати праці держслужбовців Альбіна Грищенко: Про підвищення кваліфікації для державних службовців у 2023 році Для зручності клієнтів працює вебпортал електронних послуг Руслан Запаранюк: Буковина стала другою домівкою для тисяч українців Євгенія Блажевська: Волонтерська діяльність є одним із напрямів нашої роботи Іван Гешко: Робота спортивних структур в умовах війни Наталія Алюшина: Війна показала, що переважна більшість українських публічних службовців продемонстрували відданість державі Робота служби зайнятості в умовах військового стану Микола Ярмистий: Державотворчі погляди Тараса Шевченка Права та пільги внутрішньо переміщених осіб Павло Польовий: Цифрова компетентність державних службовців як основа процесів цифровізації сфери публічного управління Руслана Клим: Ключові аспекти розвитку Вижницького району Анатолій Круглашов: "Інститут державної служби України: зародження, розвиток, особливості" Микола Ярмистий: Тенденції розвитку державної служби в Україні Мирослава Ткачук: Головне про патронат Ілона Факас: Вступ на державну службу: порядок, вимоги, особливості в умовах карантину Микола Ярмистий: дотримання принципів вірно служити українському народові та українській державі закладені в обітниці ще 100 років тому Державна служба є критерієм розвитку нашої держави Сумлінним платникам податків буковинські фіскали створюють комфортний клімат Георгій Придій: Злагоджена робота задля досягнення максимальних результатів Пенсійне обслуговування по-сучасному: оновлені сервісні центри та портал електронних послуг
Христина Марчук: Робота органів місцевого самоврядування області в умовах воєнного стану Руслан Майданський: Новоселицька громада розширює міжнародні зв’язки Світлана Олексійчук: Навчаємо активну молодь та розвиваємо молодіжні простори Наталія Катрюк: Наш обов’язок – дати людям відчуття захищеності Богдан Мельник: Ми хочемо, щоб молоді люди були долучені до процесів управління містом Олена Бадюк: Роль органів місцевого самоврядування у воєнний період на прикладі Глибоцької територіальної громади Соціальна згуртованість у громадах Михайло Савчишин: Виконуємо бюджет, забезпечуємо потреби мешканців громади та внутрішньо переміщених осіб Василь Скрипкару: Виклики та випробування проявили нас як громаду максимально зібрану, згуртовану та націлену на перемогу Микола Ярмистий: Місцеві органи влади в умовах воєнного стану:повноваження та співпраця військових адміністрацій з органами місцевого самоврядування Світлана Олексійчук: Від початку війни наші волонтери працювали у режимі нон-стоп Громади області: дайджест за 7-12 березня 2022 р Ілона Факас: Права, пільги та гарантії внутрішньо переміщених осіб Віталій Мостовий: Сучасні канали комунікації місцевої влади з громадою Співробітництво територіальних громад: нові можливості для розвитку Анатолій Круглашов: Локалізація політичного чи політизація локального: випробування спроможностей місцевого самоврядування в Україні
Анатолій Круглашов: "Європа: єдність заради безпеки" Ростислав Балабан: Реформа децентралізації в Україні Валентина Підгірна: Особливості функціонування суб’єктів туристичної діяльності Чернівецької області на сучасному етапі Фадей Яценюк: Голодомор 1932-1933 рр. – геноцид українського народу Зиновій Бройде: Буковинський вузол транс'європейського транзиту Сергій Гакман: Вторгнувшись в Україну, росія порушила основи міжнародного права С.Троян, Н.Нечаєва-Юрійчук "ЧАЕС– ЗАЕС-2022: російський ядерний шантаж у дії" Наталія Нечаєва-Юрійчук, Сергій Троян: Українська відсіч тотальній російській агресії: Чотири місяці Наталія Нечаєва-Юрійчук: Творення чергових конспірологічних теорій через дискредитацію політиків Анатолій Круглашов: Перспективні завдання євроінтеграції України Сергій Гакман "9 травня: свято чи біль?" Сергій Троян, Наталія Нечаєва-Юрійчук "УКРАЇНА: ВІЙНА - ПЕРЕМОГА - ПАМ’ЯТЬ" Євген Магда "Удар в спину: чому Санду та Спину грають проти України?" Богдан Волошинський: Ми і наші прапори Наталія Бак "Фінансовий патріотизм і довіра: Вчора. Сьогодні! Завтра?" Наталія Нечаєва-Юрійчук: Боротися. Протидіяти. Ігнорувати Анжела Пасніченко: Як не впасти у паніку? Наталія Нечаєва-Юрійчук: Кожна дія має значення Володимир Тиліщак, Вікторія Яременко: Путін йде слідами Гітлера. Українці ж тримаються як британці Володимир Бойко: Нині Білорусь – ворог Олена Головіна: Зберегти людяність в нелюдських умовах життя! Ігор Недокус: Оцінки білоруських громадян та диктатора Лукашенка вторгнення Росії в Україну різні Сергій Федуняк: Для російських правителів ціна військової поразки – смерть Марін Герман: Децентралізація влади без соціального капіталу – шлях до «інституційної невдачі»
шукайте нас на facebook