Христина Марчук, заступник директора – начальник управління з питань стратегічного планування Департаменту регіонального розвитку Чернівецької обласної військової адміністрації

Відповідно до Закону України  «Про засади державної регіональної політики» мають бути ключові речі на рівні держави, регіонів, громад. Якщо говорити про рівень місцевого самоврядування, то законодавством визначено, що у кожній громаді повинна бути стратегія розвитку – документ, який дає розуміння, куди рухатися і як системно працювати у цьому напрямку. До стратегії передбачений план заходів, тобто перелік вже конкретних проєктів, виконання яких дасть можливість досягти оперативних та стратегічних цілей, визначених стратегією.

В умовах війни ситуація в Україні погіршилася, виникла диференціація між розвитком різних територій, різних громад, тому в минулому році до закону про державну регіональну політику були внесені  зміни, якими передбачено розподіл територій за їх функціональним типом. Наразі визначено, що буде  чотири основні функціональні типи територій: території відновлення, регіональні полюси зростання, території з особливими умовами для розвитку та території сталого розвитку.

Насамперед актуальним напрямом є території відновлення, тому що триває повномасштабна війна і паралельно країна намагається відновлювати території, які вже деокуповані. У цьому напрямку розроблені постанови, які передбачають створення громадами комплексних програм відновлення регіонів та громад і планів відновлення та розвитку. В цих документах визначено, що реалізація програм має відбуватися через проєкти.

Подання проєктних заявок дає змогу залучати як позабюджетні кошти (грантові, із транскордонних програм), так і кошти, акумульовані на рівні уряду (Фонд ліквідації наслідків збройної агресії, який формується з надходжень від Національного банку та надходжень від конфіскації майна осіб, які перебувають під санкціями, а також державної субвенції на реалізацію проектів в рамках «Програми з відновлення України»). Розподіл цих бюджетних коштів відбувається на конкурсній основі і спрямовується на реалізацію конкретних проєктів. Іншого шляху розподілу коштів немає і вже не буде – ми повинні бути реалістами і розуміти, що тільки конкуруючи за обмежений державний та донорський ресурс громади можуть залучати кошти для розвитку територій. А щоб бути конкурентоспроможним, потрібно вміти якісно заповнити проєктну заявку та обґрунтувати свій проєкт.

Щодо  інших  функціональних типів територій, то зараз на рівні Мінвідновлення триває робота щодо розробки критеріїв, відповідно до яких має здійснюватися розподіл.

Зазначу, що за формальними підрахунками відповідно до критеріїв, визначених в Постанові КМУ від 18.07.2023 №731, до територій відновлення можуть підпадати 14 територіальних громад Чернівецької області. Справа в тому, що законодавець розширив перелік критеріїв і окрім територій, де відбулись руйнування інфраструктури, включив території, в яких відбулись певні негативні соціально-економічні зміни: більше як на 15% зменшилась чисельність населення, не менше ніж на 15% збільшився рівень безробіття, не менше за 15% зменшився обсяг надходжень від сплати податків та зборів до загального фонду місцевого бюджету; а також громади, на території яких кількість внутрішньо переміщених осіб становить понад 10% від загальної чисельності населення громади. Тобто це дозволяє громадам нашої області претендувати на статус території відновлення і подавати проєктні заявки до різних фондів, які спрямовані на проєкти відновлення. Спеціально створена комісія при Мінвідновлення буде визначати остаточний перелік громад, які матимуть статус територій відновлення.  

Цей поділ зроблено для того, аби документи щодо планування відновлення і розвитку все-таки мали диференційований підхід і відповідали тим умовам, в яких живе реальна громада, адже ці умови дуже різні, особливо там, де велися бойові дії.

Ще варто зазначити про програмно-цільовий метод роботи з публічними коштами, який чітко виписаний у бюджетному законодавстві. Це той метод управління бюджетними коштами, який орієнтується на досягнення конкретних результатів за рахунок коштів бюджету із застосуванням оцінки ефективності використання бюджетних коштів на всіх стадіях бюджетного процесу.  Тобто найбільш ефективним є саме проєктний підхід, який чітко дає можливість визначити ціль, виконати взаємопов’язані заходи, щоб досягти цієї цілі, визначити учасників цього процесу, порахувати бюджет і окреслити конкретні часові рамки для досягнення цієї цілі.

Саме орієнтація на результат є ключовою вимогою і проходить червоною ниткою крізь державну політику, особливо регіональну політику, яка активно реформується останніх кілька років разом із процесом реформування адміністративно-територіального устрою України.