Наталія Нечаєва-Юрійчук, доцент кафедри політології та державного управління факультету історії, політології та міжнародних відносин ЧНУ імені Ю.Федьковича, кандидат історичних наук
Ранок. Для кожного він розпочинається у свій час. Хтось спав, а хтось – стояв на варті, захищаючи сон інших. Та можемо припустити, що у час війни за наявності інтернету ранкові ритуали різних нас дуже подібні: кожен знаходить хоч кілька хвилин, щоб зв’язатися з рідними й близькими, щоб дізнатися новини, щоб попередити про небезпеку… Що ж поганого, скажете Ви, у ранкових ритуалах чи ритуалах загалом? Абсолютно нічого. Навпаки – це своєрідні острівці безпеки та стабільності, як на мене. Однак, в часи війни виконання ритуалів, у тому числі чи у першу чергу, інформаційних, потребує нашого усвідомленого ставлення та відповідальності за те, що і як ми робимо. І ось тут виникає питання до кожного: як сильно ми любимо тих, хто поруч з нами? Чи готові усвідомити, що кожна наша дія в інформаційній площині має значення у реальному житті наших рідних і близьких? Переконана, що перш, ніж поширювати той чи інший пост, ту чи іншу інформацію різноманітними каналами, варто подумати: а що станеться, коли моя дитина / моя мама чи мій тато / мої родичі / друзі прочитають її? Що вони зроблять? Що відбудеться з тими, кого я люблю, якщо сьогодні я поширю інформацію про наші збройні сили, територіальну оборону, блокпости тощо? Чи не скористається цим ворог? Чи не поставлю я під загрозу їхнє життя?
|