Наталія Нечаєва-Юрійчук, доцент кафедри політології та державного управління факультету історії, політології та міжнародних відносин ЧНУ імені Ю.Федьковича, кандидат історичних наук

Ранок. Для кожного він розпочинається у свій час. Хтось спав, а хтось – стояв на варті, захищаючи сон інших. Та можемо припустити, що у час війни за наявності інтернету ранкові ритуали різних нас дуже подібні: кожен знаходить хоч кілька хвилин, щоб зв’язатися з рідними й близькими, щоб дізнатися новини, щоб попередити про небезпеку… Що ж поганого, скажете Ви, у ранкових ритуалах чи ритуалах загалом? Абсолютно нічого. Навпаки – це своєрідні острівці безпеки та стабільності, як на мене. Однак, в часи війни виконання ритуалів, у тому числі чи у першу чергу, інформаційних, потребує нашого усвідомленого ставлення та відповідальності за те, що і як ми робимо.
І ось тут виникає питання до кожного: як сильно ми любимо тих, хто поруч з нами? Чи готові усвідомити, що кожна наша дія в інформаційній площині має значення у реальному житті наших рідних і близьких? Переконана, що перш, ніж поширювати той чи інший пост, ту чи іншу інформацію різноманітними каналами, варто подумати: а що станеться, коли моя дитина / моя мама чи мій тато / мої родичі / друзі прочитають її? Що вони зроблять? Що відбудеться з тими, кого я люблю, якщо сьогодні я поширю інформацію про наші збройні сили, територіальну оборону, блокпости тощо? Чи не скористається цим ворог? Чи не поставлю я під загрозу їхнє життя?
 

https://doba.te.ua/post/62549

А якщо поширю неперевірену інформацію, яка виявиться фейковою (а по суті – шахрайською) про евакуацію, допомогу постраждалим тощо? До яких наслідків це може призвести для тих, хто зараз намагається евакуюватися з Харкова, Маріуполя, Чернігова, Ірпіня, Бучі і багатьох інших міст та сіл України? 
 

https://imi.org.ua/news/sbu-zayavyla-shho-ne-nadsylaye-lysty-pro-evakuatsiyu-i44096

Такі повідомлення можуть виглядати цілком пристойно. І навіть викликати довіру, якщо не спробувати хоча б мінімально їх перевірити. Просто перш, ніж поширювати подібне інфо, подумайте про тих, кого любите. І прийміть відповідальне рішення: поширювати інформацію, не перевіривши чи ні.
Спробуймо виявляти любов до своїх рідних й інформаційно – у віртуальному світі, який став органічною частиною нашого життя:
1. Захищаймо й дбаймо про тих, хто своїм життям захищає нас – не поширюймо інформацію про наші Збройні Сили, територіальну оборону, критичну інфраструктуру і все те, що може бути використано ворогом.
2. Довіряймо лише офіційним та перевіреним джерелам інформації.
3. Обмірковуймо отриману інформацію й довіряймо своїм сумнівам. Поширюймо лише те, у чому переконані і чим дійсно хочемо поділитися з родиною. Адже сьогодні всі ми – громадяни України – і є однією великою родиною.