Минулий навчальний рік, як і попередній, був роком випробувань для освітньої галузі, проте він став також роком важливих знакових змін. Форум «Місія «Освіта»: вистояти, розвивати, перемогти»  зібрав освітян Чернівецької області, щоб спільними зусиллями проаналізувати сучасні загрози і виклики, окреслити ключові завдання на новий навчальний період, наповнити новим змістом освітній процес. Директорка Департаменту освіти і науки обласної військової адміністрації Оксана Сакрієр розповіла, як освітянська родина Буковини спільно з органами державної влади, місцевого самоврядування та батьківською громадою краю забезпечують якісне функціонування закладів освіти в умовах воєнного часу.

З початку повномасштабного вторгнення у 2022 році освітянам вдалося зробили неймовірне: ми відновили освітній процес, забезпечили основне мобілізаційне завдання галузі освіти, покладене на нас державою, – охопили всіх учасників освітнього процесу.

Ми – країна у війні, і ключовий наш аспект – забезпечення споруд цивільного захисту населення. За 2022 рік у нас було 860 об’єктів споруд цивільного захисту населення, станом на сьогодні ми маємо 1035. З них у нас збільшився показник наявності власних укриттів. Згадаймо другий тиждень повномасштабного вторгнення, коли на нараді з головами територіальних громад ми говорили про необхідність відновлення навчання, відновлення укриттів. Ми гаряче сперечалися, але для освітян немає неможливої місії. Це титанічна праця, але ми консолідували свої зусилля: спільно з освітянами, з ДСНС, нацполіцією.

Але, звичайно, у нас є шалений виклик: нам не вистачає всіх споруд цивільного захисту, щоб вийти в освітній процес на 100% у форматі офлайн. Що нам потребується для цього? За дорученням Президента України, голови військової адміністрації, відповідно до запитів, Департаментом освіти було підраховано, скільки потребується укриттів – це 92 об'єкти 

Сума на їх облаштування – 1 млрд 210 мільйонів, і це колосальні кошти. Урядом, Президентом, Чернівецькою військовою адміністрацією робиться все для того, щоб стати учасниками різних програм – як урядових, так і від наших донорів, ми намагаємося отримати максимум коштів на облаштування укриттів. Але нам потрібне також розуміння з боку громад, тому ми закликаємо кожну громаду переглянути, яке укриття потребує реконструкції. Будівництво – це складно, тому треба зосередитися хоча б на реконструкції. Потрібно мати проєктно-кошторисну документацію і експертизу, перспективний план, адже це є основною умовою з боку донорів і урядових програм.

Ми працювали спільно над формулою «Заклади освіти – територія безпеки». Для того, щоб заклад відкрився,  залишається зовнішнє і внутрішнє відеоспостереження. Це слабкий наш показник, над яким ми маємо працювати. Наші партнери ДСНС та поліція уже озвучили,  що якщо упродовж цього навчального року наші заклади освіти, починаючи від дошкілля, завершуючи вищою школою, не будуть забезпечені зовнішнім та внутрішнім спостереженням, не буде підписано акта готовності закладу. Тому уже станом на сьогодні працюємо, закладаємо кошти, дивимося, що ми можемо зробити.  У нас є донори, які можуть нам постачати ці камери безкоштовно. Департамент освіти упродовж вересня ще проведе нараду і всі ці деталі ми будемо обговорювати: кнопки тривожної сигналізації, охорона, забезпечення огорожею – ніде немає стовідсоткового показника. Тому створення безпечних умов – питання номер один.  

Я хотіла б перейти також до нашого проєкту «Класи безпеки». 98 таких класів уже функціонує і нам необхідно, за можливості, облаштовувати їх. Клас безпеки – це не просто кімната, це чітке зонування для вивчення правил безпечної поведінки відповідно до різних загроз (мінна безпека, надання первинної домедичної допомоги тощо).

Перейдемо до вимог навчального року в умовах воєнного стану. Тут не буде кардинальних змін – ми уже прожили так 2022 рік. Навчальний рік триватиме з 1 вересня 2023 року до 28 червня 2024. Освітній процес може бути організовано залежно від можливостей фонду захисних споруд у закладах освіти відповідно до рішень обласної військової адміністрації та засновників. Структура і тривалість навчального тижня/дня, занять, відпочинку між ними, форми організації освітнього процесу визначаються педагогічною радою закладу освіти. На сьогодні ми маємо: заклади дошкільної освіти – це, переважно, очний формат, 87.4%; загальна середня освіта – вихід в очний формат 80%;  професійно-технічна освіта – 100%.

Це дійсно непоганий показник але ми можемо більше.

Ключовим питанням, яке залишається для нас, – це навчання дітей за кордоном. Тут будуть з деякі зміни. Першочергова – не можна буде долучати, як раніше, таких дітей дистанційно, коли заклад був на змішаній формі й уроки проводилися офлайн з паралельним підключенням. Кожна  територіальна громада повинна мати школу, яка забезпечить дистанційну освіту. Тут є деякі є нюанси і ми очікуємо від Міністерства освіти і науки наказ про організацію регламентування саме дітей, які будуть навчатися і доєднуватися дистанційно до закладів  освіти. Міністерством освіти впроваджено ще такий нюанс: буде спрощена система перерахування решти навчальних дисциплін, вивчення лише українського компоненту для дітей, які відвідують заклади освіти за кордоном. Ми говоримо про українську мову, українську літературу географію і історію України.

Наступне не менш важливе для нас питання – подолання освітніх втрат та розривів. У нас було фундаментальне дослідження, проведене Державною службою якості, в рамках якого було опитано безпосередньо батьків щодо подолання освітніх втрат. Впродовж серпня Департамент освіти спільно з інститутом післядипломної педагогічної освіти запустив своє соцопитування, щоб чітко розуміти і вибрати іншу цільову аудиторію. Нас цікавили заклади освіти, ми хотіли подивитися,  які форми щодо подолання освітніх втрат використовували освітяни. 

Однозначно кожен педагог знає, що треба робити для подолання освітніх втрат і розривів, але тут вже нюанс, як це впроваджувати. Жодне з цих соцопитувань не є релевантним і потребує моніторингу – першочергово знань учнів, і цим також потрібно зайнятися.

Що ж ми зробили для подолання освітніх втрат, як ми використовували літо, з ким ми укладали партнерство, щоб підготувати вчителів, тренерів? Наша область – одна з восьми областей, яка ввійшла в проєкт ЮНІСЕФ «Повернення до формального та неформального викладання й навчання в громаді для учнів і підлітків, у тому числі ВПО». Ми маємо дві навчальні сесії, 70 учителів

пройшли відповідне навчання і уже надають послуги щодо подолання освітніх втрат для 3252 учнів 5-9 класів. ЮНІСЕФ забезпечує також оплату праці педагогам, які задекларували своє бажання допомогти нашим дітям. Департамент освіти дуже хотів, щоб наша область надавала ці послуги, і докладав усіх зусиль, щоб потрапити до проєкту.

Щодо проведення літньої кампанії, то зважаючи на те, що не у всіх оздоровчих таборах були споруди цивільного захисту населення, ми не могли повноцінно зробити оздоровчу компанію. Але ми зробили основний на акцент на відпочинковій кампанії і вирішили її провести також з подоланням і освітніх втрат. 

Це чотири літні школи для педагогів, ми організували «Букліто» – це всі наші профільні позашкільні заклади, і я дуже дякую всьому позашкіллю Чернівецької області, яке на 100% відпрацювало не тільки свій навчальний рік,

але ще й відпочинкову кампанію. Ми маємо 205 таборів, одна з наших новацій – це 10 просвітницьких шкіл «Професії майбутнього СТЕМ» спільно з нашими партнерами, 20 відпочинкових таборів, 146 літніх мовних таборів.

Ми  працювали над головними нашими проєктами: «Інтелект Буковини» – на базі Вижницької спеціалізованої школи, де спільно з МАН проводили навчання з точних предметів.   За ініціативи Міністерства освіти і науки на базі Чернівецької області провели «Інтелект України», і я дуже вдячна голові військової адміністрації за виділені кошти з обласного бюджету, дякую нашим партнерам, які дали нам можливість фінансово «витягти» цей проєкт. Учасниками стали 80 дітей з різних областей України, діти учасників бойових дій. Для нас було дуже важливо розуміти свою соціальну місію і показати, що справді наша країна єдина, показати нашим дітям Буковину. Родзинкою було також відкриття музею науки в Чернівцях. Через цей інтерактивний простір  пройшло понад 11 тисяч дітей які мали можливість в інноваційному форматі провести якісно і цікаво свій час. Реалізація проєкту «Музей науки» була б неможлива без партнерства Чернівецької військової адміністрації і Чернівецької обласної ради.

Надзвичайно складною є тема освітньої субвенції і оплати праці. Новий формат потребуватиме коштів від місцевого бюджету, фінансової автономії закладів. Тут є спектр вдалих ідей, які важливі у перспективі 10 років, і буде 500 пілотних шкіл, але найдискусивніша тема серпневої конференції – освітня субвенція. На сьогодні ми маємо мінус 14% освітньої субвенції. У порівнянні з 2022-м роком ми уже говоримо про зовсім інший показник – про мінус 20% освітньої субвенції, і в цій ситуації потребується кооперація і потужна робота органів місцевого самоврядування та державної влади.

Ми вже на сьогодні маємо додаткову потребу коштів на оплату праці педагогічних працівників – це 33 мільйони.  Є 6 територіальних громад, які потрапляють у цей показник, і ми знову наголошуємо на превентивних заходах, які потребують вирівнювання ситуації. Залишається актуальним провести аналіз функціонування закладів загальної середньої освіти з найнижчою наповненістю класів. Це для нас важливе і болюче питання. Але ми освітяни, і якщо наші хлопці наші дівчата, які стоять на обороні нашої держави, здатні винести на своїх плечах наш захист, то ми теж здатні рухатися далі. Але закликаю всіх голів територіальної громади в кооперації з закладами освіти: якщо не буде освіти – не буде країни, не буде вчителів і розуміння важливості їхньої праці – не буде далі куди йти. І ми повинні це чітко розуміти

Ще одним особливим нашим завданням є безбар'єрність. Понад рік ми спільно

працюємо над створенням інклюзивного середовища, інклюзивної інфраструктури для особливих людей. Станом на сьогодні ми відкрили 18-й інклюзивно-ресурсний центр, закупили шість автобусів, спеціально обладнаних для дітей з особливими потребами. Питання безба'єрності надзвичайно широке, вона включає і ментальне здоров'я – це виклики часу, на

які ми маємо з реагувати. На нашій території немає активних бойових дій, тому ми – осередок розвитку освіти і підтримки наших дітей. Ми будемо також осередком підтримки дітей зі всіх територій, які зараз під обстрілами ворога. Ментальне здоров'я – це не просто тренд, це не просто популізм. Це вимога, це те, що ми маємо забезпечити нашим дітям. Я хотіла б звернути увагу на дуже потужну концепцію, яку запропонувала Олена Зеленська щодо ментального здоров'я, – і це те, що ми маємо зробити: забезпечення та впровадження національної програми з охорони психічного здоров'я та психосоціальної підтримки, забезпечення навичок психологічної стійкості на всіх рівнях освіти. Ми з інститутом післядипломної педагогічної освіти вже працюємо в цьому напрямі і назвали це концепцією психологізації освітньої галузі. Кожен з педагогів є психологом, він має мати і розуміти навики заспокоєння себе, навики психологічної підтримки дітей – це важливо для нас, це важливо для наших дітей, для нашої країни. Впровадження курсів підвищення кваліфікації для педагогічних працівників, плекання резирльєнтності в освітніх закладах, стійкості тримати удар при стресах – я думаю, що нам це обов'язково вдасться запровадити.

Наступним важливим кейсом є цифровізація закладів освіти. Департамент освіти і науки чітко розумів важливість цього питання, ми провели 25 стратегічних сесій для 20 громад області щодо переходу до комплексного використання електронних освітніх інноваційних систем на прикладі використання можливостей освітньої інформаційної системи EDDY. Ми дуже дякуємо нашим партнерам, нашим агентам змін за підтримку в трансформації

освітньої галузі.  Є таке відчуття, що вся країна, всі громадські організації, весь громадський сектор і органи державної влади справді стали партнерами, і я дякую всім, хто з нами пліч-о-пліч з у цій боротьбі, щоб вистояти і обов'язково перемогти. Електронні журнали та електронні щоденники – це не вся трансформація, і не в цьому визначається перехід, але це один із основних елементів розуміння, чи готові ми цифровізуватися. Це насправді важливо.

Наступне – це національно-патріотичне виховання. На нашій території немає бойових дій, але ми у війні і відчуваємо це кожного дня, коли у нас проводять похорони наших героїв, наших захисників. Кожна година, кожен день цієї несправедливої війни спонукає нас об’єднатись. Не воюймо з один одним – це шлях у нікуди, воюймо пліч-о-пліч проти нашого ворога! Давайте заберемо всі дискусії, всі позиції – ми розберемося із цим після війни, всі політичні погляди мають відійти на другий план, ключове – це наша країна, ключове – це право бути (і ми маємо бути!) сильною, вільною, незалежною країною, вільною нацією заради наших дітей. І національно-патріотичне виховання тут займає особливу роль. Ми не вчимо вбивати – ми вчимо захищатись, але крім військово-патріотичного виховання ми говоримо про громадянсько-патріотичне виховання, про виховання нації освічених людей, які знають свої історію, які знають код своєї багатостраждальної нації, що пройшла всі катки цієї історії.

Ми унікальна країна, але так хочеться бути унікальними в зовсім іншому: в цифровій трансформації, в безбар'єрності, в якості надання освітніх послуг. Ми єдина країна і педагоги мають бути моральним індикатором всього суспільства, від нас залежить, яким буде рух далі, яким буде наш тил. Не забуваймо, з ким ми воюємо, не забуваймо, що на нашій території іде жахлива війна, в якій страждають наші діти, в якій ми втрачаємо краще.

Ворог один, а наше завдання – вистояти, розвивати, перемогти.