Буковинський вісник
державної служби та місцевого самоврядування
 
« назад до переліку

30 січня 2023
Ростислав Балабан: Реформа децентралізації в Україні

Ростислав Балабан – кандидат політичних наук, провідний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф Кураса НАН України

 

Територіальний устрій України

ґрунтується на засадах єдності

та цілісності державної території,

поєднання централізації і децентралізації

у здійсненні державної влади.

                                                                                  

                                                                              Конституція України, ст. 132

  

Реформа децентралізації в Україні розпочалась із приходом нових політичних груп у Парламент на хвилі Революції Гідності в 2014 р., відповідаючи суспільному запиту змін. Попередні кілька спроб децентралізації  1997, 2005 та 2008-2009 років[1] не зазнавали реального втілення, незважаючи на відсутність організованої опозиції проти децентралізації.

Децентралізація впроваджувалась з ухваленням законів та змін до Бюджетного кодексу та Податкового кодексу у 2014 р. Фінансове наповнення повноважень є матеріалізацією децентралізації. Найвагомішим результатом бюджетної децентралізації стало зростання частки місцевих податків і зборів у доходах місцевих бюджетів з 2,5% у 2012-2014 рр. до 30% у 2018 р.[2].

 

У лютому 2015 р. був прийнятий Закон «Про добровільне об’єднання територіальних громад»[3].  Проте реалізація утворення нових громад рухалась відносно повільно: у 2015 р. було створено перші 159 ОТГ. З іншого боку це свідчить, що законодавець покладався на демократичні процеси без форсування подій.

Надалі відбулась зміна адміністративної географії. Замість 11250 територіальних громад стало 1470; замість 490 районів – 136.[4] Так було реалізовано укрупнення адміністративних одиниць.

Також відбулись зміни співвідношень доходів місцевих і державних бюджетів.

 

Європейська практика співвідношення доходів державного і місцевих бюджетів дорівнює 50/50%.[5] У 2018 р. обсяг місцевих бюджетів в Україні вперше перевищив обсяг державного бюджету і склав 52% – 234,1 млрд. грн. Проте зберігається залежність місцевих бюджетів від трансферів із державного бюджету.

Абсолютно зрозуміло, що з активною фазою війни росії проти України від 24 лютого 2022 р. виникла необхідність концентрації бюджетних ресурсів. Також у цей період уряд для підтримки бізнесу зменшив податкове навантаження, що зменшило й надходження до місцевих бюджетів, а додатково до цього і сам бізнес згорнувся та скоротився. Це певною мірою законсервувало реформу децентралізації.

 

Проте Україну 23 червня 2022 р. прийняли в кандидати на членство в ЄС, що вимагає бути готовими до адаптації децентралізації з європейськими практиками. В Європі країнами з найвищим ступенем децентралізації є Швейцарія, Німеччина, Бельгія та Іспанія. З найнижчим ступенем – Болгарія, Естонія, Греція[6]. В Україні за фактом реформа не завершена, що робить можливим як її модернізацію, так і лишає ризики для згортання. Хоча очікування є оптимістичними саме в бік реальної децентралізації і розвитку самоврядування.

 

Величко В.О. говорить про дві моделі взаємин при децентралізації. Перша – це партнерство, де місцева влада є партнером Центру, а друга – підпорядкований посередник[7]. В Україні місцева влада також сприймалась як підпорядкована-підлегла з максимальним обмеженням публічності, оскільки саме публічність сприймалась як загроза політичній конкуренції.

Відзначимо, що на місцевих виборах 2015 р. і 2020 р. в жодній обласній раді не було «партії більшості»; зросла кількість локальних партій, які брали участь у місцевих виборах (2015 р. – 39, 2020 р. – 71); у 2015 р. керівниками облрад від локальних партій було лише 2 представники, а в 2020 р. – 6 (Вінницька, Волинська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька)[8].

 

У 2021 р. в Україні не було жодної обласної Ради, яка б контролювалась національною партією. Це свідчить про реалізацію своєї спроможності регіональними групами й про те, що національні партії, які стають «столичними», такої потенції не мають. Злиття регіональних груп в загальнонаціональні політичні проекти не відбулось. Тут виникає питання, щоб ці групи не стали «удільними князівствами» з амбіцією відмежування від впливу центральної влади. Для відповіді важливими є виборчі і партійні принципи, які можуть як стимулювати взаємодію загальнонаціональних партій з регіональними та їх сприяти взаємопроникненню, так і мати зворотний ефект у вигляді протистояння. Також не потрібно допускати щоб виборчий алгоритм в якийсь спосіб обмежував, або не допускав місцеві і регіональні групи до участі в процесі формування місцевих органів.

 

Проте проблема регіонального розвитку обумовлена недостатністю ресурсного забезпечення[9]. Так, рівень бюджетного забезпечення місцевого самоврядування на душу населення в рік (у євро) складає: Швеція – 2500; Чехія і Польща близько 1600, а в Україні лише близько 100. Причому цей показник для Києва – 400, а для Хмельницького – 20[10]. Безумовно, що в умовах активної фази війни ресурсний потенціал регіонів обмежений. Проте базовий рівень (ОТГ) в умовах війни взяв на себе низку викликів – питання внутрішньо переміщених осіб, відбудови зруйнованого тощо. Важливо, аби після перемоги і глобальної відбудови України цей рівень спромігся бути суб’єктним і в питанні залучення інвестицій, і в пошуку (зароблянні) матеріальних ресурсів.

 Зазначимо, що близько 22% територіальних громад України розташовані в зоні бойових дій та окупованій частині. Так 327 громад безпосередньо страждають від російської агресії.

 

ВИСНОВКИ:

В Україні розпочата реформа децентралізації, переформатизації адміністративних одиниць, але за фактом реформа не завершена. Останнє може означати, що реформа може зазнати як модернізації, так і згортання.

Базовий рівень виявився спроможним і реалізовує роботу з переселенцями, займається питаннями ремонту і відбудови.

Обласний рівень проявив себе більше як політичний переважно через спосіб обрання. На районному рівні виявилось, що близько 30% рад не проводили засідання, тобто не приймали рішень.

В місцях, де не спрацювало управління, були введені військові адміністрації, що цілком відповідає військовому часу.

Важливо після перемоги України максимально швидко адаптувати вітчизняну децентралізацію до європейських стандартів для подальшої інтеграції – підтримку цього виявила абсолютна більшість українського суспільства.

Реальне наповнення децентралізації – це матеріальне забезпечення. Тому наступним завданням буде економічне вирівнювання, а саме створення бази для формування (наповнення) місцевих бюджетів, замість практики дотацій. Важливо, щоб ОТГ як базовий рівень були суб’єктними в галузі залучення інвестицій, опікування власною ресурсною базою і можливістю (спроможністю) заробляти.

Військова агресія росії проти України виявила стійкість системи управління, але також і те, що ворог спрямовано докладав зусилля і значні ресурси на нищення спроможності управління, інкорпорував агентів в систему влади тощо.

 


[1] Партії регіонів. У що і як грають регіональні групи впливу на полях незавершеної децентралізації.// Український інститут майбутнього, 2021, С.7

 [2] Децентралізація влади: порядок денний на середньострокову перспективу: аналіт. доповідь. / Жаліло Я.А. та ін.., за наук. ред.. Я.А. Жаліла. – Київ: НІСІД, 2019. С.18

[3] Романова В. Реформа децентралізації в Україні: перші результати та виклики. // Політичні дослідження, № 1, 2021, С.45

[4] Урядовий портал. Єдиний веб-портал органів виконавчої влади України.// www.kmu.gov.ua/diyalnist/reformi/efektivne-vryaduvannya/reforma-decentralszaciyi

[5] Децентралізація влади: порядок денний на середньострокову перспективу: аналіт. доповідь. / Жаліло Я.А. та ін.., за наук. ред.. Я.А. Жаліла. – Київ: НІСІД, 2019. С.18

[6] Іжа М. Індекс децентралізації європейських країн. // Держава і право. Випуск 48, С .633 // dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/34645/05-lzha.pdf?seguence=1

[7] Величко В.О. Децентралізація влади: міжнародний досвід. // Державне будівництво та місцеве самоврядування. Випуск 28, 2014 р. С. 12

[8] Партії регіонів. У що і як грають регіональні групи впливу на полях незавершеної децентралізації.// Український інститут майбутнього, 2021, С.30

[9] Рафальський О. Регіоналізм в Україні: проблеми і перспективи. // Наукові запискс, випуск 46 С. 25

[10] Рафальський О. Регіоналізм в Україні: проблеми і перспективи. // Наукові запискс, випуск 46 С. 25

Відгуки: 
Немає відгуків

Додати новий відгук:
 Ваше ім`я:
 Текст відгуку:
 
Ірина Верещук: Чернівецька область є прикладом для формування ветеранської політики Соціальна підтримка учасників АТО/ООС, Захисників і Захисниць та членів їх сімей у 2023 році Наталія Алюшина: Реформи оплати праці на державній службі Анатолій Круглашов: Сумні роковини та уроки російсько-української війни Актуальні питання впровадження нового законодавства про службу в органах місцевого самоврядування Ольга Смалій: Громадянам, що мають певні сумніви щодо державної політики, потрібно вступати на посади державної служби і своїм прикладом демонструвати, як треба працювати Христина Марчук: Проєктний підхід у системі планувальних документів відновлення та розвитку територіальних громад Оксана Сакрієр: Наше завдання – вистояти, розвивати, перемогти Микола Ярмистий: Державна служба сконцентрувала свої зусилля на вирішенні нагальних проблем в період російської агресії Любов Кожолянко: Уряд розширив програму компенсацій роботодавцям за працевлаштування окремих категорій безробітних Любов Нечипорук: Закон України «Про медіа» започатковує ґрунтовну реформу у медіагалузі Альбіна Грищенко: Про підвищення кваліфікації для державних службовців у 2023 році Для зручності клієнтів працює вебпортал електронних послуг Руслан Запаранюк: Буковина стала другою домівкою для тисяч українців Євгенія Блажевська: Волонтерська діяльність є одним із напрямів нашої роботи Іван Гешко: Робота спортивних структур в умовах війни Микола Ярмистий: Державотворчі погляди Тараса Шевченка Права та пільги внутрішньо переміщених осіб
Прихисток у Лужанах для вимушено переміщених осіб: рік роботи Христина Марчук: Робота органів місцевого самоврядування області в умовах воєнного стану Руслан Майданський: Новоселицька громада розширює міжнародні зв’язки Світлана Олексійчук: Навчаємо активну молодь та розвиваємо молодіжні простори Наталія Катрюк: Наш обов’язок – дати людям відчуття захищеності Олена Бадюк: Роль органів місцевого самоврядування у воєнний період на прикладі Глибоцької територіальної громади Соціальна згуртованість у громадах Михайло Савчишин: Виконуємо бюджет, забезпечуємо потреби мешканців громади та внутрішньо переміщених осіб Василь Скрипкару: Виклики та випробування проявили нас як громаду максимально зібрану, згуртовану та націлену на перемогу Микола Ярмистий: Місцеві органи влади в умовах воєнного стану:повноваження та співпраця військових адміністрацій з органами місцевого самоврядування Світлана Олексійчук: Від початку війни наші волонтери працювали у режимі нон-стоп Ілона Факас: Права, пільги та гарантії внутрішньо переміщених осіб Віталій Мостовий: Сучасні канали комунікації місцевої влади з громадою Співробітництво територіальних громад: нові можливості для розвитку Анатолій Круглашов: Локалізація політичного чи політизація локального: випробування спроможностей місцевого самоврядування в Україні
Особливості захисту населення у випадку радіаційного ураження. Нормативно-правова база в сфері радіаційної безпеки Зиновій Бройде: Стратегічне бачення транскордонного розвитку транспортної інфраструктури через міжнародні пункти пропуску на українсько-румунському кордоні Світлана Сидоренко: Цифровізація як дієвий механізм взаємодії інститутів громадянського суспільства та органів публічної влади Анатолій Круглашов: "Європа: єдність заради безпеки" Ростислав Балабан: Реформа децентралізації в Україні Валентина Підгірна: Особливості функціонування суб’єктів туристичної діяльності Чернівецької області на сучасному етапі Фадей Яценюк: Голодомор 1932-1933 рр. – геноцид українського народу Зиновій Бройде: Буковинський вузол транс'європейського транзиту Сергій Гакман: Вторгнувшись в Україну, росія порушила основи міжнародного права С.Троян, Н.Нечаєва-Юрійчук "ЧАЕС– ЗАЕС-2022: російський ядерний шантаж у дії" Наталія Нечаєва-Юрійчук, Сергій Троян: Українська відсіч тотальній російській агресії: Чотири місяці Наталія Нечаєва-Юрійчук: Творення чергових конспірологічних теорій через дискредитацію політиків Анатолій Круглашов: Перспективні завдання євроінтеграції України Сергій Гакман "9 травня: свято чи біль?" Сергій Троян, Наталія Нечаєва-Юрійчук "УКРАЇНА: ВІЙНА - ПЕРЕМОГА - ПАМ’ЯТЬ" Богдан Волошинський: Ми і наші прапори Наталія Бак "Фінансовий патріотизм і довіра: Вчора. Сьогодні! Завтра?" Наталія Нечаєва-Юрійчук: Боротися. Протидіяти. Ігнорувати Анжела Пасніченко: Як не впасти у паніку? Наталія Нечаєва-Юрійчук: Кожна дія має значення Володимир Тиліщак, Вікторія Яременко: Путін йде слідами Гітлера. Українці ж тримаються як британці Володимир Бойко: Нині Білорусь – ворог Олена Головіна: Зберегти людяність в нелюдських умовах життя! Ігор Недокус: Оцінки білоруських громадян та диктатора Лукашенка вторгнення Росії в Україну різні Сергій Федуняк: Для російських правителів ціна військової поразки – смерть
шукайте нас на facebook