Сергій Гакман, заступник директора Чернівецького регіонального центру підвищення кваліфікації, кандидат історичних наук

Сучасна війна між Росією та Україною є однією із найбільш складних і водночас найбільш дискусійних подій останнього часу, яку досить важко визначити в класичних термінах історичної, політичної науки та теорії міжнародних відносин. Цей конфлікт відбувається на фоні прощання України з радянським минулим, її боротьби за реальну незалежність та у контексті геополітичного протистояння США та Росії.

Віктор Янукович, піддавшись тиску Кремля, відмовився підписати Угоду про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, що викликало протести по всій країні, в першу чергу у столиці та в західних областях України. Побиття підрозділами «Беркуту» студентів у Києві в ніч на 30 листопада 2013 р. спричинило пожвавлення акцій протесту. В столиці та інших містах України на вулицю вийшли сотні тисяч людей. Поступово боротьба за європейську інтеграцію України переросла в Революцію гідності. Внаслідок революції Янукович та близькі до «сім’ї» особи покинули країну, що змусило лідерів Майдану взяли владу у свої руки.

Перемога Майдану, зміна виконавчої влади у Києві дратували офіційний Кремль, який відчував, що втрачає вплив на Україну. Росія поспішила скористатися труднощами, які з’явилися у перші дні в нової влади, у своїх геополітичних іграх. Російська Федерація вторглася в Крим, порушивши цілу низку безпекових угод.   

Перш за все Росія порушила Будапештський меморандум і Тристоронню заяву від 14 січня 1994 р., якими вона, разом із США та Великобританією, ставала гарантом незалежності і цілісності України, що відмовилася від ядерної зброї.

Кремль завдав також суттєвого удару основам міжнародного права, порушивши вторгненням в Україну низку його принципів, зокрема:

– принцип незастосування сили та погрози застосування сили;

– принцип невтручання у внутрішні справи держави;

– принцип територіальної цілісності держав; 

– принцип непорушності державних кордонів;

– принцип добросовісного виконання міжнародно-правових зобов’язань.

Кремль порушив також Конвенцію щодо визначення агресії. Зазначимо, що її основу склала ще Лондонська Конвенція щодо визначення агресії від 3 липня 1933 р. Згодом створена вже після Другої світової війни Організація Об’єднаних Націй резолюцією 3314 (ХХІХ) Генеральної Асамблеї від 14 грудня 1974 р. прийняла нове, більш повне визначення агресії. Зокрема, відповідно до Конвенції, «Агресією є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності або політичної незалежності іншої держави, або яким-небудь іншим чином, несумісним із Статутом Організації Об\'єднаних Націй (…)».  У документі (ст. 3) міститься неповний перелік дій, які кваліфікуються як агресія, незалежно від оголошення війни. Серед них:

а) вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;

b) бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

d) напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські і повітряні флоти іншої держави;

e) застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за згодою з приймаючою державою, в порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;

f) дія держави, що дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;

g) засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, що носять настільки серйозний характер, що це рівнозначно переліченим вище актам, або його значну участь у них. 

Ми спостерігаємо здійснення росією щодо України переважної більшості дій, які Конвенцією визначено як агресія.

Після анексії Криму росія продовжила вторгнення на Донбас, в Донецьку та Луганську області. Українські війська гідно чинили опір. Навіть вдалось звільнити певну частину цих областей, попередньо захоплених рф.

Сторони входили в стадію позиційної війни. Проте в лютому 2022 р. Кремль прийняв рішення про повномасштабне вторгнення в Україну. Сотні тисяч людей втратили свої домівки, сотні тисяч українських громадян шукають притулку в західних областях України або за кордоном. Українські громадяни зіткнулися з надзвичайно жорстокою поведінкою російських військових, які нехтують міжнародним правом, зокрема в частини правил ведення війни. 

Українська армія не тільки змогла витримати удар і не здати країну ворогові, а й організувати контрнаступи, внаслідок яких звільнено північ та північний схід України. Кожного дня українські  військові звільняють клаптик за клаптиком українські землі від агресора, демонструючи масовий героїзм. Саме героїзм української армії та українського народу в цілому і стали основою для отримання підтримки всього цивілізованого світу.