Рік тому, у серпні 2022 року в селищі Лужани Мамаївської громади завдяки спільним зусиллям благодійного фонду «Елеос-Україна» та місцевій владі було відкрито прихисток для вимушено переміщених людей. Щоб розповісти про життя шелтера, показати, що було зроблено за цей час, а також подякувати благодійникам, у прихистку влаштували День Вдячності. У рамках свята гостям провели екскурсію, презентували фільм «Один день із життя шелтера», організувати турнір із настільного тенісу та показали виставку дитячих робіт.

За словами Олени Танасійчук, директорки мережі громадських організацій «Елеос-Україна», шелтер ім. Святої Ольги, що в Лужанах – найбільший в мережі, яка складається із шести таких закладів, і він здатний приймати до 80 людей одночасно. Облаштування шелтера, розповідає пані Олена, було здійснено у максимально стислі терміни: «Голова Мамаївської ОТГ Наталія Катрюк показала приміщення, яке 30 років не використовувалося, ми дуже швидко прийняли рішення, що будемо займатися його реновацією і, власне, на початку квітня 2022 року підписали меморандум про співпрацю з Мамаївською ОТГ і вже в серпні ми завершили усі ремонтні роботи».  

Бажання створити прихисток для вимушено переміщених осіб, пояснює Олена Танасійчук, було зумовлене тим, що Чернівецька область прийняла велику хвилю людей, які розміщувалися в садочках, школах, спортивних залах, тобто гуртових поселеннях із недостатнім доступом до води, санітарно-гігієнічних умов:  «Люди, не маючи умов тривалого перебування, їхали далі, за кордон, а ми, все-таки, хотіли, щоб вони залишалися в Україні, і це було також бажання самих людей. Навіть зараз, коли на Херсонщині сталася трагедія після підриву Каховської ГЕС і ми вивозили людей, то готові були за один рейс вивезти сто чоловік, але люди не хотіли їхати, вони просилися тільки до сухої частини, щоб перечекати і повернутися додому. Так само і тут. Люди хотіли залишатися тут і наше завдання було створити їм відповідні умови, щоб можна було жити з почуттям людської гідності. Кімнати невеликі, розраховані на проживання від 3 до 6 осіб, але це окремий простір, в ньому чисто, гарно, все новее і я можу щиро сказати, що, це, мабуть, один з найкращих шелтерів, які є в Чернівецькій області».

Зараз у прихистку мешкає 56 людей, але кількість постійно змінюється, адже хтось вибуває, хтось новий поселяється. За рік послугами шелтера скористалося більше 130 осіб – мешканців Херсонської, Миколаївської, Харківської, Донецької, Луганської, Запорізької областей. Перебування тут може тривати від трьох місяців з подовженням до шести, а в окремих випадках і до дев’яти. Сім’ям надають окремі кімнати, самотніх людей похилого віку, для яких важливе спілкування, намагаються селити разом.

«Ми не хочемо сепарувати людей, відокремлювати, а навпаки – дуже багато зусиль спрямовуємо на те, щоб люди могли адаптуватися, соціалізуватися, тому залучаємо місцевих мешканців, вимушено переміщених осіб, які живуть у громаді. За допомогою Мамаївської ОТГ була створена окрема рада ВПО, куди увійшли також представники шелтера. На цій раді вирішують нагальні питання, які турбують мешканців громади і загалом ВПО у Чернівецькій області. Маємо прекрасних сусідів – Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю, тому багато заходів проводиться спільно, і це також можливість спілкуватися, пізнавати один одного, руйнувати міфи, стереотипи взаємного сприйняття», – зазначає Олена Танасійчук.

Як розповідає директорка закладу Інна Дороган, крім тимчасового проживання мешканці отримують також соціальний і психологічний супровід, медичну, гуманітарну, юридичну допомогу та сприяння у працевлаштуванні. За рік роботи прихисток повністю укомплектовано меблями, великою та дрібною побутовою технікою, кухонним приладдям, садовим та господарським інвентарем, спортивними снарядами для проведення занять з тенісу, фітнесу та йоги, настільними іграми. Облаштовано швейний простір, працює бібліотека. Впродовж цього часу у шелтері проведено більше 95 культурно-освітніх заходів, тренінгів, екскурсій та професійних курсів. Налагоджено співпрацю із понад 30 благодійними та громадськими організаціями, підписано 10 меморандумів про взаємодію. Серед основних потреб на сьогодні – машина для перевезення гуманітарного вантажу та телевізор у кімнату відпочинку.  Триває також облаштування окремої кімнати для дитячого дозвілля.

Головне завдання – допомогти мешканцям шелтера за цей період адаптуватися, знайти роботу, стати упевненими в собі, – додає Олена Танасійчук. Оскільки тут все надається безкоштовно, люди мають можливість накопичити трохи грошей, зняти собі житло і жити далі повноцінно.

Великий внесок у функціонування прихистку зробила Мамаївська територіальна громада.

Наталія Катрюк, Мамаївський сільський голова: «Ніхто не готувався до війни, до таких буремних подій, які  мають місце нині в Україні, а тим паче після 24 лютого 2022 року, коли потік людей ринув зі східних областей. Це були діти, дорослі, люди літнього віку, люди на інвалідних візках. У нас на роздуми було  кілька годин і треба було приймати рішення. Ми прийняли його і почали розміщувати людей у школах, садочках, організували гаряче харчування. Але надалі, через місяць-два, потрібно було вирішувати, як жити далі. Тому ми почали переглядати всю комунальну власність, яка може бути придатна до тривалішого проживання, почали аналізувати, кому з людей є куди повернутися, а хто залишається. І коли порахували людей, яким ми маємо дати триваліший прихисток, ми зрозуміли, що тут ми теж потрапили в скрутне становище, адже жоден бюджет в жодній  громаді не був розрахований на те, щоб облаштовувати прихистки, місця масового проживання. Як і всі інші громади в Україні, ми шукали різні проєкти, різних донорів і випадково познайомилися з організацією «Елеос-Україна». Донори зі Сполучених Штатів Америки приїхали через тиждень і погодилися фінансувати. Маючи великий життєвий досвід, досвід керівника, я ніколи не думала, що ми знайдемо так швидко мову з людьми з іншого континенту. Це люди слова, люди конкретні: прийшли, вирішили, спланували, профінансували. І сьогодні ми маємо шелтер, де, я вважаю, люди мешкають в гарних умовах. Звичайно, це не окремі квартири, але в реаліях, коли будинки розбомблені, будівлі зруйновані і людям немає куди повернутися, це непоганий варіант. Звичайно, наші  американські друзі ставлять дуже багато вимог до нас як до утримувачів, але разом з тим вимогливі і до людей. Коли вони приїжджають сюди, то знайомляться з мешканцями шелтера, цікавляться, чи їх не ображають, чи враховують їх потреби, чи є все необхідне для комфортного проживання, але разом з тим вони спонукають людей жити далі, рухатися, шукати роботу, думати, де вони будуть післязавтра».

У подальшому, якщо зникне потреба у тимчасовому житлі для великої кількості людей, шелтер буде переобладнаний для тих, хто постраждав від домашнього чи гендерно зумовленого насильства. Ця проблема, зазначають організатори, є дуже гострою, і через війну кількість постраждалих, на жаль, буде збільшуватися.