Христина Марчук, заступник директора Департаменту - начальник управління з питань місцевого самоврядування та розвитку туризму Департаменту регіонального розвитку Чернівецької ОВА

«Реформою місцевого самоврядування ми заклали міцний і потужний фундамент»

24 листопада минулого року в «Дзеркалі тижня» вийшла стаття нобелівського лауреата Роджера Маєрсона, який сказав, що путіна зупинила реформа місцевого самоврядування. Це дуже тішить мене як людину, що з 2015 року займається процесом децентралізації в області, але як практик я все ж таки бачу проблеми, які є, і їх насправді багато.

Ключове значення має те, що реформа відбулася і ми справді заклали міцний і потужний фундамент. Далі ще дуже багато роботи і для практиків, і для теоретиків, щоб вибудувати міцні «стіни» і збалансувати систему стримувань і противаг між державною вертикаллю та органами місцевого самоврядування. Для цього треба дуже багато працювати, насамперед у напрямку чіткого законодавчого регулювання повноважень місцевого самоврядування і органів державної влади, щоб не було дублювання повноважень та суперечностей. Ми знаємо, що закон «Про місцеве самоврядування в Україні» не адаптований під нові повноваження, він потребує змін, закон про місцеві державні адміністрації, зокрема РДА, так само не відбувся, хоча реформа на базовому та районному рівні відбулася. Тому є ще дуже багато роботи для  законодавців, щоб виписати чіткі правила, за яких реформа децентралізації даватиме системний результат.

«Треба працювати над інституційною спроможністю органів місцевого самоврядування та підвищенням професійності кадрів»

Як практик я буду ствердно говорити, що реформа  успішна, після того як почую у себе в громаді від сусідів, від знайомих, що вони відчули зміни після об’єднання, коли я почую це в інших громадах від людей на місцях. А щоб ці зміни відчути, треба в першу чергу працювати над інституційною спроможністю органів місцевого самоврядування, треба працювати над підвищенням професійності кадрів, які керують в громаді, тому що, на жаль, з війною маємо проблему з відтоком кадрів. До прикладу, всі 5 років реформи у нас в області активно працювали міжнародні програми,  і тут велика роль належала посадовцям з громад, проєктним менеджерами, які  могли сформувати проєктну ідею, робити проєктні заявки, подаватися на конкурси і реалізовувати проєкти. Зараз ми маємо ситуацію, коли лише половина громад мають  таких працівників. Тобто люди, в яких був вкладений, скажімо так, певний інтелектуальний ресурс, не працюють зараз на розвиток своїх територій – так вже склалися обставини, на жаль.

Тому є дуже багато викликів, з якими треба працювати системно, щоб ми все ж таки досягли кінцевого результату і люди на місцях  відчули зрушення у процесі реформи.

«Над розвитком територій маємо працювати на місцях,

залучаючи міжнародні кошти – у нас як прикордонної області

є для цього великі можливості»

У нас є громади, які утворилися перші, ще протягом 2016-2018 року, – вони отримували значні субвенції на розвиток інфраструктури, з ними працювали міжнародні організації, на їх території реалізовувалося багато проєктів і, звичайно, там відчувається позитивні зміни від реформи та є схвальні відгуки від людей. Але є громади, які утворилися у 2020 році, почали працювати під час ковіду, і, не встигнувши оговтатися від нього, продовжили роботу в умовах повномасштабного вторгнення росії. Зрозуміло, що ці обставини не дають можливості розвивати території повноцінно, тому що скоротилися можливості залучати фінансові ресурси з бюджетних джерел вищого рівня (ДФРР, інші субвенції). Державний бюджет наразі не має і не матиме у найближчий час змоги фінансувати проєкти регіонального розвитку, адже у пріоритеті – сфера оборони країни.

Тому над розвитком територій маємо працювати на місцях шляхом залучення зовнішніх ресурсів: коштів міжнародної технічної допомоги, транскордонних програм, неурядових фондів тощо – у першу чергу через проєктну роботу. Ми прикордонна область, у нас для цього є всі можливості, особливо враховуючи прискорений шлях України до членства в ЄС. Нещодавно в Бухаресті стартувала транскордонна програма «Румунія-Україна» на новий період і там будуть хороші перспективи для Чернівецької області. Тому будемо спільно з громадами працювати над тим, щоб залучати зовнішній фінансовий ресурс, а також працювати з релокованим бізнесом.

«Багато проблем місцевого самоврядування – це проблеми росту, адже ми маємо нову систему управління і ще повинні навчитися у ній працювати»

Кінцевою метою реформи було підвищити фінансовий і ресурсний потенціал території, що дасть можливість створити комфортні умови для людей. В старій, централізованій системі, управління територіями було неефективне, ця вертикаль не дозволяла вивільнити потенціал людей «знизу», часто рішення приймались без врахування специфіки територій та думки людей, які на них живуть. Тому держава, за прикладом європейських країн, віддала повноваження і ресурси ближче до людей – владі, яку безпосередньо обирають люди. Таким чином надано можливість впливати на владу – це ключова річ. Так, звичайно, різні інструменти впливу на владу ще не є досконалими, і над цим також потрібно працювати. При цьому навчати людей користуватись ними.

Я часто чую невдоволення з приводу відсутності в законодавстві чіткого регламентування структури і штату працівників у виконавчих органах та апараті місцевих рад, що іноді призводить до «роздутих штатів», великих премій тощо. Тут варто зауважити, що ми слідуємо європейській моделі місцевого самоврядування, згідно якої держава дала громадам автономію в питанні визначення своєї структури і штатної чисельності, тому що краще за громаду ніхто не знає, скільки їй потрібно працівників, щоб виконувати власні та делеговані державою повноваження. Все залежить від розміру громади, мережі освітніх, медичних закладів, іншої інфраструктури і, звичайно, можливостей бюджету. Ми говоримо, що люди на посадах голів громад мають бути відповідальними, чітко розуміти можливості своєї громади і намагатися балансувати між цими можливостями і потребами. З боку держави потрібні кроки для посилення відповідальності на місцях.

Варто розуміти, що ці проблеми, які я назвала – це так звані «проблеми росту». Ми маємо нову систему, базовий рівень якої остаточно сформувався лише у 2020 році. І говорити про те, що нова система управління мала б вже показати швидкий результат, ще зарано. Ефективність системи показують люди, а людей треба вчити працювати в ній, працювати з широким колом повноважень, з тими інструментами, які дала децентралізація місцевим громадам. При цьому вчити як людей, що керують громадою, так і людей, які мають здійснювати громадський контроль. Ми маємо навчити керівництво громад працювати системо над тим, щоб бути більш відкритими до жителів, щоб залучати їх до прийняття управлінських рішень в громадах. Тоді буде довіра і системні зміни на краще.

«Воєнний стан не вніс значних змін у роботу органів місцевого самоврядування в Чернівецькій області»

Щодо питання здійснення місцевого самоврядування в умовах воєнного стану, то зміни до закону, які були внесені 12 травня 2022 року щодо функціонування державної служби та місцевого самоврядування у період дії воєнного стану, практично не зачепили Чернівецької області, адже у нас на території немає ні окупації, ні бойових дій. Тому, в принципі, місцеве самоврядування працює як працювало – закон не вніс суттєві зміни у звичну систему управління.  Є тільки декілька пунктів, відповідно до яких сільський, селищний чи міський голова має право приймати одноосібне рішення без винесення на сесію ради, але, наскільки мені відомо, такі рішення не було потреби приймати, тому органи місцевого самоврядування працюють у звичному для себе режимі. Щоправда, інша ситуація із рівнем області –обласні програми та бюджет затверджувалися розпорядженням начальника обласної військової адміністрації, а не рішенням сесії обласної ради, як до війни.

«Основний виклик зараз – інтегрувати внутрішньо переміщених осіб у середовище громад»

Звичайно, війна принесла нові великі виклики для місцевого самоврядування, і в першу чергу це робота із внутрішньо переміщеними особами. За офіційними даними Чернівецька область прийняла більше 109 тисяч осіб, але ми розуміємо, що була велика кількість людей, яких ми просто «не бачили» – одні перебували транзитом, інші просто не реєструвалися ні в ЦНАПах, ні в територіальних органах соціального захисту.

У минулому році ми працювали над тим, щоб поселити людей і забезпечити їх першочергові, базові потреби, зараз ми шукаємо можливості, щоб інтегрувати у громади тих людей, які не мають куди повернутися, в яких зруйноване житло. Працюємо над реконструкцією будівель, які у громадах тривалий час не використовуються – їх в області понад сто. Зараз є велика увага до України, зокрема Чернівецької області, з боку міжнародних організацій щодо надання різного роду гуманітарної допомоги, є багато різних гуманітарних проєктів, які готові ремонтувати, реконструювати ці будинки. Станом на сьогодні шість будівель відремонтовано за кошти обласного та місцевих бюджетів громад, у близько тридцяти будівлях, де живуть ВПО, проведено ремонти за кошти міжнародних організацій.

Ми будемо пропонувати нашим міжнародним організаціям, які працюють на території області, долучитися до реконструкції ще кількох таких об’єктів в області, щоб була можливість перемістити туди людей зі шкіл і садочків. Це мають бути будівлі, пристосовані для нормальних довготривалих умов проживання, з достатньою кількістю житлової площі, санвузлів та інших побутових приміщень. Роботи дуже багато, особливо якщо брати до уваги велику кількість людей. До прикладу, у місті Чернівці 17% населення – це внутрішньо переміщені особи, у Заставнівській – майже 20%, у Великокучурівській та Вікнянській громадах – по 10%, у Новодністровській та Хотинській громадах – по 12%. Тобто це, з одного боку, навантаження на соціальну інфраструктуру, а з іншого – це можливості для області та громад, адже це людський потенціал, який ми останні роки відчутно втрачали через трудову міграцію буковинців за кордон. Тому зараз найбільший виклик – це робота із внутрішньо переміщеними особами, їх інтеграція в середовища громад, підтримка і розвиток релокованих та місцевих підприємств, залучення зовнішніх ресурсів в бюджети громад через проєктну діяльність.