Науковий керівник – доц. В.Л.Карпо Інноваційні інформаційні технології є необхідною складовою сучасного життя як окремого індивіда, так і суспільства в цілому. Поява спершу газет, а потім і радіо та телебачення створили потужну платформу для подальшого розвитку комунікаційних технологій. Вже у другій половині ХХ століття з’являється інтернет, який досить швидко перетворився на глобальну мережу, яка охопила найвіддаленіші куточки Землі. Остання декада нинішнього століття принесла з собою не лише міжнародні та міждержавні конфлікти (наприклад, війна в Сирії), але й новий етап в інформаційному розвитку людства, який значно прискорився у зв’язку пандемією Covid-19.
В той же час, військова агресія Російської Федерації та анексія АР Крим стали поштовхом до посилення політичної пропаганди та маніпулювання масовою свідомістю на міжнародному рівні. Одним із найпотужніших акторів тут стала Російська Федерація, яка мобілізувала вже наявні та швидко опанувала новітні засоби для просування власних інтересів на зовнішньому політичному ринку, у першу чергу, в Україні, країнах ЄС, США тощо.
2 лютого цього року було прийнято рішення про блокування телеканалів ZIK, 112 та NewsOne на п’ять років [1]. В Україні одразу почалася медійна дискусія з приводу відповідності даного рішення свободі слова. На думку автора, це не відповідає дійсності, адже:
1. Ці канали ніколи не дотримувалися свободи слова – їх можна назвати рупорами російської пропаганди в Україні. Найбільш яскраво це виявлялося у політичних програмах, де учасники з українською позицією були фактично позбавлені можливості висловити свою думку, яку повністю нівелювали учасники з проросійською позицією зі згоди ведучих.
2. Згадаймо фразу В.Піховшика: «Я працюю над тим, щоб максимальні електоральні успіхи здобула «Опозиційна платформа – За життя» [2].
3. Не може ворожа пропаганда асоціюватися зі свободою слова. Уявімо ситуацію: у будь-якій демократичній країні родич керівника ворожої держави придбав три інформаційні канали і здійснює антидержавницьку пропаганду, хіба таке можливо?
Варто зазначити, що крок, здійснений українською владою у лютому 2021 року, не є першим. У 2014 році Литва обмежила ретрансляцію «НТВ-мир» через показ пропагандистського фільму «Засуджені. Капкан для групи «Альфа», присвячений подіям навколо Вільнюської телевежі у січні 1991 року [3]. Політику моніторингу діяльності та її відповідності національному законодавству здійснюють й інші країни Балтії.
Варто наголосити, що жодна держава – член ЄС – не засудила дії країн Балтії щодо протидії російській пропаганді. Більше того, навіть країни, які мають тривалі історичні відносини з Росією, стають дедалі більш уважними до інформаційної діяльності останньої в контексті поширення фейків, дезінформації та особливо втручання у внутрішньополітичні справи, зокрема, вибори. Серед них – Франція, яка прийняла закон «Щодо протидії фейкам та пропаганді» саме після втручання РФ у російські вибори [4].
Отже, попри маніпулятивні тези щодо наступу на свободу слова, блокування та закриття пропагандистських каналів є запорукою інформаційної безпеки держави та її громадян.
Список літератури: 1. Зеленський заблокував телеканали Медведчука ZIK, 112 та NewsOne. URL: https://mind.ua/news/20221636-zelenskij-zablokuvav-telekanali-medvedchuka-zik-112-ta-newsone 2. Чому закриття пропагандистських каналів Медведчука – не «наступ на свободу слова». URL: https://texty.org.ua/fragments/102889/chomu-zakryttya-propahandystskyh-kanaliv-medvedchuka-ne-nastup-na-svobodu-slova/ 3. Як Латвія та її балтійські сусіди борються з російською телепропагандою. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-world/3188153-ak-latvia-ta-ii-baltijski-susidi-borutsa-z-rosijskou-telepropagandou.html 4. Як Франція бореться з фейками: деталі ухвалених законів. URL: https://detector.media/infospace/article/142843/2018-11-26-yak-frantsiya-boretsya-z-feykamy-detali-ukhvalenykh-zakoniv/
|