Сучасні тенденції реформування системи державного управління створюють умови для функціонування концептуально нової управлінської системи. Така система орієнтована в першу чергу на взаємодію суб’єктів публічної діяльності для вирішення суспільно важливих колективних проблем як на місцевому, так і загальнодержавному рівнях. У більшості розвинених країнах відбувається трансформація державного управління і публічного адміністрування, спостерігається тенденція переходу державного управління до моделі публічного управління. Нова модель управління трактується науковцями як «нове суспільне управління», «новий публічний менеджмент» або «новий державний менеджмент». У 1972 році англійський службовець Десмонд Кілінг вперше використав термін «публічне управління», зміст якого – це пошук у найкращий спосіб використання ресурсів задля досягнення пріоритетних цілей державної політики [11, c. 15]. Українські науковці А.Мельник та О.Оболенський визначали, що публічне управління зорієнтоване на реалізацію публічних інтересів і включає такі складові, як державне управління і громадське управління [8]. Різні аспекти проблеми формування та розвитку публічного управління розглядали О. Базарна [1], О. Босак [2], А.Грицяк [3], М. Міненко [7], Телешун [9]. Публічне управління як умова демократичного розвитку держави з використанням інноваційних методів і технологій управління, модернізації публічної адміністрації вивчали К. Колесникова [4], Л. Колодій [5], М. Лахижа [6], Л. Титаренко[10].
Перетворення в Україні управлінської системи на засадах публічності передбачає впровадження нових принципів діяльності органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Серед них найважливішими є взаємодія та співпраця з представниками інститутів громадянського суспільства; зосередження на інтересах громадян та вирішення колективних проблем; оптимізація соціальних мереж шляхом регулювання. За цих умов публічне управління передбачає складний механізм взаємодії між державними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, територіальними громадами та інститутами громадянського суспільства.
Новий підхід управління суспільними процесами на відміну системи держаного управління формує багаторівневу та взаємопов’язану функціональну структуру публічного управління. Така структура характеризується наявністю урядових і неурядових організацій, створенням нових процедур і правил взаємодії у вироблені та реалізації управлінських рішень, поєднанням державного (владного) та громадського управління, посиленням аналітичних можливостей та інформаційно-комунікаційними ресурсами. За цих умов змінюються пріоритети діяльності центральних та місцевих органів влади, а на державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування покладаються нові вимоги щодо їх професійної компетентності.
Публічне управління змінює статусно-рольові характеристики службовців органів влади та змінює акценти у напрямах роботи щодо виконання ними функціональних обов’язків. Одним з головних напрямів роботи в системі публічного управління є комунікативний напрям, який передбачає агрегацію інтересів соціальних груп. Комунікативний напрям роботи службовців спрямований на взаємодію та співпрацю суб’єктів при формуванні публічної політики, на об’єднання різноманітних соціальних груп та представників інститутів громадянського суспільства для прийняття управлінського рішення та з метою вирішення суспільно важливих проблем. В цьому аспекті державні службовців та посадові особи місцевого самоврядування повинні уміти враховувати інтереси всіх учасників публічної політики; знати методи, форми співпраці та основи ділового спілкування; досягати згоди щодо визначених проблем та реалізовувати прийняті рішення.
Основою системи публічного управління є інноваційно-аналітична діяльність службовців, яка спрямована на виявлення пріоритетних напрямів розвитку суспільства та потреб різних соціальних верств населення; творче осмислення локальних і загальнодержавних процесів; вироблення інноваційних підходів у вирішенні суспільно значимих проблем. Такий вид діяльності службовців передбачає уміння аналізувати, володіти відповідною методологією, створювати різноманітні моделі для вирішення колективних проблем та пропонувати альтернативні рішення політики влади.
Формування професійної компетентності нової генерації публічних службовців залежить від навчальних закладів перепідготовки та підвищення кваліфікації. Нові навчальні програми як вищих навчальних закладів, так і закладів післядипломної освіти, повинні враховувати особливості діяльності службовців в системі публічного управління. Теоретичні та практичні складові навчальних програм повинні відповідати новим вимог до професійної компетентності публічних службовців.
Система публічного управління вимагає нормативно-правову регламентацію з питань взаємодії органів державної влади, місцевого самоврядування та представників громадського суспільства; регламентацію нових обов’язків і відповідальностей державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування в процесі узгодження і забезпечення інтересів різних соціальних груп та вирішення важливих суспільно-державних завдань. У цьому контексті завдання органів державної виконавчої влади полягає у підготовці нормативних документів щодо визначення професійної компетентності службовців системи публічного управління. Крім того, пріоритетні напрями діяльності в системі публічного управління підвищують морально-етичні вимоги до державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, що забезпечує рівень відповідальності та ділового спілкування. Очевидно, що з розвитком системи публічного управління з’явиться нова генерація службовців, функціональні обов’язки і стиль роботи яких суттєво будуть відрізнятися від службовців системи державного та муніципального управління. Тому принципово нова модель публічного управління створює концептуально новий підхід до розуміння професійної компетентності та ролі службовців органів влади у вирішення суспільних проблем.
Ярмистий М.В. кандидат наук з державного управління, директор Чернівецького центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій
Література:
1. Базарна О.В. Поняття, суть, природа публічного управління та державного управління / О.В. Базарна // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля: Збірник наукових праць. – Луганськ: 2012. – № 1, ч. 2. – с. 59-64. 2. Босак О. З. Становлення та розвиток системи публічного управління в Україні // Реформа публічного управління в Україні: виклики, стратегії, майбутнє : монографія / О. З. Босак / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; відп. ред. І. А. Грицяк. – К. : К.І.С., 2009. – 240 с. 3. Грицяк А.І. Публічне управління в Україні: становлення за європейськими стандартами / А.І. Грицяк - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/ Soc_Gum/Vamsu_du/2010_2/Grytciak.htm#_ftn1 4. Колесникова К. Співвідношення державного управління та публічного адміністрування у процесі суспільної трансформації / Катерина Колесникова // Публічне управління: теорія та практика : зб. наук. пр. Асоціації докторів наук з державного управління. – Х. : Вид-во «ДокНаукДержУпр». – Вип. 3 (15). – Вересень, 2013. – 222 с. 5. Колодій А. Концепція публічного (нового) врядування в її застосуванні до демократичних і перехідних систем [Електронний ресурс] / А. Колодій. – Науковий вісник «Демократичне врядування». – 2012. – Вип. 10. – Режим доступу: http://www.lvivacademy.com/visnik10/fail/Kolodij.pdf 6. Лахижа М. І. Модернізація публічної адміністрації: теоретичні та практичні аспекти : монографія / М. І. Лахижа. – Полтава : РВВ ПУСКУ, 2009. – 289 с. 7. Міненко М. А. Трансформація системи державного управління в сучасні моделі регулювання суспільства [Електронний ресурс] / М. А. Міненко // Державне управління: удосконалення та розвиток : електронне фахове вид. – Режим доступу : http://www.dy.nayka.com.ua/?op. 8. Оболенський О. Ю. Державне управління : підручник / О. Ю. Оболенський, А. Ф. Мель- ник // Вища освіта ХХ століття. – Київ : Знання, 2009. – 582 с. 9. Телешун С. О. Публічна політика і управління в перехідних суспільствах нової демократії / С. О. Телешун [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http: // www.civicua.org 10. Титаренко Л. М. Органи влади в контексті реформування публічного управління / Л.М. Титаренко // Взаємозв’язок політики і управління: теоретичний і прикладний аспект : матеріали круглого столу / за заг. ред. С.О. Шевченка. – Д. : ДРІДУ НАДУ, 2016. – С.143- 145 11. Keeling D. Managementin Government / D. Keeling. – London : Allen&Unwin, 1972.
|