Передати фінансові повноваження і дати можливість вирішувати низку питань на місцях – основна мета процесу децентралізації. Реформування відбувається практично в усіх галузях, не є виключенням і сфера соціального захисту населення та надання соціальних послуг. Зокрема, сьогодні існує багато думок щодо подальшого розвитку соціальних служб на рівні об’єднаних громад, і доволі часто ці думки є дискусійними. Про практичний бік питання, складнощі, які виникають у процесі реформ, перспективи розвитку системи надання соціальних послуг та доцільність створення окремих структур в громадах розповідає директор Вижницького територіального центру соціального обслуговування Роман Єрема. Р.Є.: У Вижницькому районі створено дві об’єднані громади – Вижницьку та Вашківецьку. За кількістю населення, якому ми надаємо послуги, вони, фактично, охоплюють половину району: 19% – Вашківецька громада і 32% – Вижницька. Оскільки змінилася модель фінансування із району вже не надійшли кошти, які мали бути призначені на покриття цих витрат, ми запропонували об’єднаним громадам надати для терцентру субвенцію у відповідному розмірі. На сьогодні йде мова про створення кожною громадою власної структури із надання соціальних послуг. Добре це чи погано? Насправді проблема в тому, що дуже мало людей знають про систему надання соціальних послуг загалом і принципи діяльності територіального центру зокрема. Більшість мають досить поверхове уявлення про цю структуру, і найпоширеніший стереотип (як серед населення, так і серед представників органів місцевого самоврядування, депутатів), що соціальні послуги – це жіночка, яка прийшла до діда чи бабці, принесла продукти, прибрала, помила підлогу. Тому, відповідно, здається, що нічого складного в цьому немає, і таке легко можна організувати в себе. Насправді це не так.
Територіальний центр соціального обслуговування – це спеціальна державна установа, яка надає пенсіонерам, інвалідам, одиноким непрацездатним громадянам та іншим соціально незахищеним громадянам послуги вдома, в умовах стаціонарного, тимчасового та денного перебування. Наш територіальний центр, для прикладу, має чотири відділення: відділення соціальної допомоги вдома – його працівники приходять декілька разів на тиждень до одиноких непрацездатних громадян, що потребують сторонньої допомоги, надання соціальних послуг у домашніх умовах; відділення організації надання адресної натуральної та грошової допомоги – це фінансова допомога, забезпечення підопічних одягом, продуктами харчування тощо; відділення стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання – будинок престарілих, де люди проживають та потребують постійного стороннього догляду та допомоги ; «Соціальний офіс» – надає допомогу з питань соціального захисту різних верств населення району.
До речі, зазначу, що всі соціальні працівники, які є в кожній сільській раді, є працівниками центру, ми виплачуємо їм заробітну плату, здійснюємо методичний супровід. Є райони, де соціальні працівники перебувають в штаті управлінь соціального захисту чи сільських рад, однак я вважаю, що наша модель досить зручна. Люди на місці здають документи для різних видів допомог, їм не потрібно їздити у Вижницю, чекати в чергах. Соціальний працівник сам віддає підготовлені матеріали в управління соцзахисту. Відповідно, економляться час та гроші.
Якщо у Вижницькому районі буде створено декілька громад, вони, звичайно, матимуть повне право робити власні терцентри чи інші служби, але варто порахувати, чи буде це економічно доцільним. По-перше, потрібно буде утримувати посади директора, бухгалтерів, начальників відділів, соціальних працівників та соціальних робітників, адже є конкретна структура, затверджена нормативними документами. Відділення можна створити тільки у тому випадку, якщо є 80 людей, які потребують допомоги. По-друге, є Державні стандарти надання соціальних послуг, затверджені постановою Кабміну, і їх потрібно дотримуватися. По-третє, це величезний масив документів. Для прикладу, на кожну людину заводиться особова справа, де є заява, карта визначення індивідуальних потреб, договір про надання соціальних послуг, акт обстеження матеріально-побутових умов, рішення виконкому, медичний висновок, довідка про склад сім’ї тощо. І ця особова справа поновлюється один раз на рік. Для кожного підопічного складається індивідуальний план. За Державним стандартом люди, які мають третю групу рухомості, обслуговуються два рази на тиждень, четверту – три рази, до людей з п’ятою групою працівник має приходити кожного дня. Відповідно, соціальному працівнику потрібно розрахувати ті години. Соціальний робітник веде щоденник роботи – пронумерований, прошнурований та завірений печаткою і підписом директора. Таким чином чітко ведеться облік наданих послуг. У нас велика звітність, адже це все державні кошти і за них потрібно відповідати. І якщо в звітності зазначено, що за рік було надано шість тисяч послуг, то я маю підтвердження цього. А оформлення субсидій і різних видів допомог? За 2016 рік через нас оформлялося 40 відсотків з усіх субсидій, нарахованих в районі. Тобто якщо соціальні працівники в сільських радах раніше з цим не зустрічалися, їм буде дуже складно і вони просто фізично не встигатимуть виконувати такий обсяг роботи. Тому, можливо, для громад, які тільки об’єдналися і мають сьогодні вирішувати низку інших питань, пов’язаних з освітою, медициною тощо, краще і економічно вигідніше поки надати субвенцію структурі, яка вже діє, ніж ламати старий механізм і створювати щось нове.
Щоправда, існує думка, що декілька центрів надання соціальних послуг конкуруватимуть між собою, і це сприятиме покращенню рівня послуг, однак конкуренції не буде, і я поясню, чому. Міністерство соціальної політики орієнтує сьогодні терцентри на надання платних послуг, але рівень життя наших підопічних такий, що вони не мають можливості оплатити цих 15-20% з пенсії за послуги. Ми їх проводимо через комісії, оскільки розуміємо, що людина не може заплатити навіть цих150 гривень, оскільки вони їй потрібні на ліки.
Ті платні послуги, які ми надаємо, не можуть покрити витрат. Для прикладу візьмемо будинок престарілих. 75% від пенсії, а це близько 755 гривень, які перераховуються пенсійним фондом на наш спецрахунок, не покривають фактичну вартість утримання однієї людини в місяць. А в нашому територіальному центрі вона найнижча в області. За рахунок того, що допомагають меценати, спонсори, дуже суттєво допомагає жіночий монастир «Аннина гора», у нас фактична вартість утримання складає в середньому 4 тисячі грн. на місяць, тобто окрім тих 75% ще три тисячі дотує держава. Це витрати на заробітну платню, енергоносії, продукти харчування, медикаменти. По області середнє утримання складає 7-8 тисяч на одну людину, яка проживає в стаціонарі.
Сьогодні від громад, які дають субвенцію, ми чуємо, що багатьох людей треба зняти з обслуговування, тому що хтось його не потребує, а хтось має дітей, які можуть доглядати. Звичайно, що вони тепер починають рахувати свої кошти і розуміють, що справи потрібно переглядати. Але ми керуємося документами, які нам подають, і в кожній особовій справі є рішення виконавчого комітету про те, що ця людина потребує догляду. Є підстави – ми обслуговуємо.
У нас була домовленість з Вашківецькою громадою про надання соціальних послуг. І от тепер виникла ситуація, що вона на перший квартал нам субвенцію надала, а далі не фінансуватиме, оскільки робить власну службу. Чи є це є підставою, щоб розірвати з підопічними договір про надання соціальних послуг? А якщо завтра ця людина подзвонить на «гарячу лінію» і скаже, що їй не допомагають. І тоді мене запитають, на якій підставі я зняв з обслуговування того, хто за законом має право на соціальний захист. Тим більше, договори укладаються на рік, тому аж тільки через рік можуть переглядатися. Ми людей попередили про ситуацію, яка склалася, але, якщо розібратися, це все не дуже правильно. Реформи мають проводитися таким чином, щоб зробити систему соціального захисту і соціальної допомоги більш простою, доступною, підвищити рівень якості послуг.
У цьому контексті варто подумати про те, яким чином, можливо, об’єднати служби, які займаються питаннями соціального захисту населення. Ми маємо центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, службу у справах дітей, управління праці та соціального захисту населення, ще якісь служби. Багато в чому їх функції перетинаються і дублюються. Але знову ж таки, громадам буде легше спільно узгодити і вдосконалити цю структуру, ніж утримувати її кожному окремо. Головне в цьому питанні – дбати про інтереси людей, які потребують допомоги.
|