Валерій Вівчарюк, начальник управління з питань ветеранської політики Чернівецької обласної військової адміністрації

Сьогодні ми всі живемо в умовах війни, масштаби якої світ не бачив із часів Другої світової. Україна зіткнулася з повномасштабною агресією, де застосовується фактично весь спектр озброєнь — від стрілецької зброї до тактичної й стратегічної авіації. Це має прямі наслідки: кількість наших захисників і захисниць, які повертаються зі служби та отримують статус ветеранів, постійно зростає і ще зростатиме.

У цих умовах органи державної влади й місцевого самоврядування зіткнулися з абсолютно новими викликами. Україна фактично стала піонером у формуванні сучасної системи реабілітації, лікування та психологічної адаптації ветеранів. Ми створюємо модель, якої не мав жоден інший європейський чи світовий досвід у таких масштабах.

Одним із ключових кроків стало запровадження інституту фахівців із супроводу ветеранів. На Буковині він працює вже в повноцінному форматі. Пам’ятаю, як на старті багато представників місцевої влади ставилися до цієї ініціативи скептично. Але сьогодні ми маємо 89 штатних посад, із яких 70 фахівців уже працюють у громадах області. Важливо підкреслити, що фінансування цих спеціалістів здійснює не місцева влада, а Міністерство у справах ветеранів — і це суттєво посилює ефективність моделі.

Окремо запрацював напрямок супроводу ветеранів у закладах охорони здоров’я: на сьогодні 13 спеціалістів працюють безпосередньо там, де здійснюється лікування та реабілітація наших захисників. Це дозволяє комплексно підтримувати людину — від медичної допомоги до психологічної адаптації.

Але разом з цим важливо розуміти: ми не маємо на меті «змінювати ветеранів». Натомість повинні змінюватися ми: суспільство, фахівці, представники державних установ. Після 24 лютого 2022 року країна вже ніколи не буде такою, як до війни, і кожен має це усвідомити.

Ветеран, звертаючись по допомогу чи консультацію, перш за все заслуговує на повагу. Звичайне щире «дякую за захист України» може зняти напруження й побудувати зовсім інший тон розмови. Натомість формальний або грубий підхід — це шлях до конфліктів і недовіри. Тому посадові особи, соціальні працівники та інші фахівці повинні не лише володіти професійними навичками, а й мати відповідну етику спілкування та моральну позицію.

Ветеран має загострене відчуття справедливості — це природно. Але він не «інший», не «відокремлений» — він частина суспільства, яка стала на наш захист. Хтось це зробив добровільно, хтось був мобілізований — але всі виконали свій обов’язок. І наша політика шани, поваги та героїзації має бути не декларативною, а реальною.