Сергій Швидюк, доцент кафедри політології та державного управління Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича, кандидат політичних наук

Шлях до євроінтеграції, який ми пройшли, був тривалим і різноманітним за успішністю, але загалом позитивним. Попереду нас чекає складний процес інституційної інтеграції. Затримки виконання інтеграційного плану, які іноді тривали десятиріччями, були частково нашою провиною, проте не варто ігнорувати відсутність особливої динаміки з боку Європейського Союзу щодо України.

Широкомасштабне вторгнення в Україну оголило нагальну потребу прискорення цього процесу як для ЄС, так і для України. Процес інтеграції був швидко запущений, і зараз ми очікуємо переговорної рамки. По суті, покрокової інструкції з проходження євроінтеграційного шляху.

Однак ми стикаємося зі складною ситуацією багатопараметричної матриці. Якщо розглядати основний компонент цієї матриці – вимоги, які ми маємо виконати, – то здається, що нічого складного немає. Необхідно адаптувати внутрішнє законодавство, впорядкувати певні процедури, посилити наші інституції тощо. Проте жодна країна не проходила адаптацію до європейських вимог на фоні війни.

Цей додатковий параметр – інтеграція під час затяжної війни, яка виснажує найцінніший ресурс України – людей, дуже складний. І ми повинні звернути на це увагу. Головне, що немає досвіду, який можна перейняти, оскільки жодна з країн, яка долучалася до ЄС, не проходила через такі випробування. Крім того, ми повинні захищати свої інтереси в переговорному процесі: в адаптації нашого законодавства, в економічних питаннях, питаннях, пов'язаних з мовними гарантіями національних меншин тощо. А іноді ми змушені відходити від демократичних процедур і вдаватися до певних обмежень, що продиктовано війною, хоча це й не завжди виправдано.

Слід також відповісти на питання, чи лише Україна отримає щось від інтеграції до Європи, чи Європа також виграє. Тут доречно скористатися концепцією антикрихкості Нассіма Талеба. Він говорить, що антикрихкість – це не просто гнучкість і не міцність, бо гнучка або міцна система здатні вистояти, але залишаються такими, як були. Наше завдання – разом з Європою отримати нову якість після викликів, пов’язаних з безпекою і війною. Інтеграція України до ЄС є добрим шансом випрацювати в собі цю антикрихкість, яку ми маємо перетворити на стійкість.

З іншого боку, ЄС продемонстрував свою стійкість, виходячи з певної «летаргії комфортності». Зараз все більше лунають голоси про те, що зелений перехід – це добре, але захищати європейський простір доведеться засобами реіндустріалізації і відновлення військового виробництва, бо ніхто ще не вигадав ні танків, а ні ракет на сонячних батареях. Існує навіть думка, що Україна має стати донором безпеки, брамою, яку можна закрити у найскладніший момент, і водночас розмістити тут об’єкти, що працюватимуть на нашу спільну безпеку.

Питання євроінтеграції дуже локальне і реалізується безпосередньо в територіальних громадах органами місцевого самоврядування, виконавчої влади, громадськими організаціями, науковими інституціями. Наше завдання – створити умови, які дадуть змогу убезпечити як себе, так і Європу від загроз зі східного боку нашого кордону. Сподіваюся, що шлях до Європейського Союзу забезпечить формування нашої стійкості та сили.