Максим Ярмистий, кандидат політичних наук

Соціально-економічні, політичні, культурологічні, науково-технологічні, інформаційні та інші напрями розвитку суспільства визначають особливості еволюції публічного управління та діяльності органі виконавчої влади зокрема. Здатність оперативно вирішувати проблеми громадськості, координувати та впливати на суспільні процеси вимагають від органів виконавчої влади адаптації до нових умов суспільного розвитку. В цьому процесі важливу роль відіграють імперативи публічного управління. Імперативи виступають основою змін для формування більш досконалої управлінської моделі та поділяються на: інституціональний імператив – сприяє удосконаленню структурно-функціональної системи та взаємозв’язків (узгодження та синхронізація інтересів) між органами публічної влади різних рівнів; адміністративний імператив – передбачає кадрове забезпечення органів влади, питання управління персоналом, організацію праці службовців, включаючи питання запровадження цифрових інновацій, етики та доброчесної поведінки службовців, створення організаційної культури тощо; генеративний імператив – спрямований на вдосконалення порядку і процедур управлінської діяльності, генерацію ідей та створення нового або більш якісного управлінського рішення; інтерактивний імператив – служить процесам вдосконалення взаємодії органів влади з громадськістю, застосування різних форм і методів взаємодії.

Інституціональний імператив є важливою складовою в процесах оптимізації органів виконавчої влади що приводить до їх структурних змін та розподілу повноважень. Так, у 2010 році відбулась суттєва реорганізація (оптимізація) центральних органів виконавчої влади. Було створено 18 міністерств та перейменовані центральні органи влади на служби, агентства, інспекції, а також визначені центральні органи влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. У 2014 році постановою КМУ затверджено 16 міністерств, ліквідовані деякі центральні органи влади на рівні служб, агентств, інспекцій, а їх повноваження передані або відповідним міністерствам, або іншим органам центральної влади. Оптимізація міністерств, центральних та місцевих органів влади відбувалась і з 2016 по 2023 роки. В цей період, для прикладу, створено Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури, яке об’єднало повноваження Міністерства розвитку громад та територій і міністерства інфраструктури; Державне агентство автомобільних доріг України та Державне агентство інфраструктурних проектів реорганізовані у Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України; Законами України врегульовані питання діяльності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку. Відповідно до розпорядження КМУ від 21 липня 2021 р. № 831 р. «Стратегія реформування державного управління України  на 2022-2025 роки» заплановано ряд інституціональних змін серед яких: спрощення процедур утворення та припинення центральних органів влади, удосконалення організації та порядку їх діяльності, завершення процесу формування директоратів, позбавлення міністерств невластивих їм функцій і повноважень, удосконалення механізмів координації та розподіл повноважень між органами виконавчої влади різних рівнів. В контексті інституціонального імперативу оптимізації органів виконавчої влади важливим є питання розвитку мережі центрів надання адміністративних послуг та децентралізації повноважень щодо надання адміністративних послуг шляхом їх делегування органам місцевого самоврядування.

Оптимізація органів виконавчої влади актуалізується в умовах воєнного стану. З урахуванням процесів, що відбуваються сьогодні в Україні, варто посилити інституціональну спроможність органів центральних і місцевих органів влади за напрямками: внутрішня та зовнішня міграція населення, соціальний захист тимчасово переселених осіб та мобілізованих воїнів з лав ЗСУ, обороноздатність та цивільний захист населення, застосування цифрових технологій та штучного інтелекту в усіх сферах суспільного життя. В умовах воєнного стану на перший план висуваються питання скоординованої роботи як між центральними органами влади, так і між центральними і місцевими органам влади. Координація дій передбачає узгодження управлінських впливів органів влади на вирішення певних проблем шляхом створення й функціонування координаційних рад, прийняття спільних рішень, проведення спільних нарад та комунікативних заходів тощо, що потребує систематичної і заздалегідь запланованої роботи. Узгодженість та синхронізація дій між органами влади потребує нормативно-правової регламентації на рівні законодавства або актами Кабінету Міністрів України.

Ефективність функціонування органів виконавчої влади багато в чому визначається їх взаємодією з органами місцевого самоврядування та інститутами громадянського суспільствам. В цьому процесі важливими питаннями залишаються чіткий розподіл повноважень між органами місцевого самоврядування (функції управління місцевими справами) та місцевими державними адміністраціями (наглядово-контролюючі функції за зразком префектур ЄС), налагодження нових форм взаємодії шляхом запровадження інформаційно-комунікативних та цифрових технологій, запровадження ефективної систему контролю з боку громади та дієвого механізму взаємодії з інститутами громадянського суспільства.

Процес оптимізації органів виконавчої влади це процес постійних змін, який обумовлений об’єктивною потребою підвищення їх управлінської спроможності. Інституціональний імператив є складовою частиною вдосконалення управлінської діяльності що стосується оновлення структури, розподілу повноважень, внутрішньої та зовнішньої взаємодії. Комплексний підхід до процесів інституалізації органів виконавчої влади підвищують їх управлінську спроможність на всіх рівнях публічного управління та адміністрування. Механізми вдосконалення та оптимізації діяльності органів виконавчої влади передбачають етапи послідовних дій наукової та політико-управлінської еліти: утвердження зовнішньополітичного курсу держави – наукове та політичне обґрунтування концептуальних та стратегічних засад розвитку органів влади – комплексне визначення імперативів публічного управління – підготовка та реалізація нормативно-правових актів оптимізації органів виконавчої влади. Кінцевим результатом оптимізації є підвищення управлінської спроможності центральних та місцевих органів влади у вирішенні суспільно значимих проблем.

Фото з мережі Інтернет