Зиновій БРОЙДЕ,

радник голови облдержадміністрації, директор ДНТЦ «Екоресурс», кандидат технічних наук

Вимагає спільних стратегічних рішень також вироблення, акумулювання і постачання енергетичних ресурсів через енергомережу ЄС TEN-E. яка переорієнтовується з попереднього живлення енергосистеми ЄС зі сходу на південно-північні енергопотоки.

Після вихідних  політичних заяв і проєктів та подальших дискусій щодо цієї сфери, зокрема, в рамках Українсько-Румунської спільної Президентської комісії, були сформульовані ключові завдання щодо сумісного інтегрування і до енергомережі ЄС TEN-E. В т.ч. йдеться про комутацію електроенергетичних систем для ефективнішого використання потенціалу найбільшого в Європі гідро-енерго-акумулюючого комплексу на Дністрі (1h 24’).

Водночас після бомбардування головного газового інтерконектора біля українсько-румунського кордону в Одеській області стала очевидною потреба найкоротшого і безпечнішого транспортування газу через Румунію до північної ділянки газогону Ананьїв-Богородчани для використання потенціалу найбільших в Європі Карпатських сховищ газу і для його реверсного постачання газотранспортною мережею України та до Північної Молдови. Ці узагальнені пропозиції (С. 33-34) були направлені відповідним структурам України, Румунії та США після обговорення у Бухаресті 06.09.2023 на закритому засіданні Атлантичної ради.

Але незважаючи на це, у Декларації Варшавського саміту 3SI пропонується підтримка лише проєкту BRUA, що не використовує означений спільний потенціал.   

Триває нехтування й можливостями спільного застосування сучасних геоінформаційних систем (ГІС) з обміном геопросторовою інформацією між розподіленими базами даних для сумісного просторового планування вищезазначених та інших ключових проєктів. Це призвело до остаточного відокремлення стратегічного інфраструктурно-логістичного та інформаційно-безпекового співробітництва, що було спровоковано сумнозвісним Бухарестським самітом НАТО у 2008 році.

Ці спеціальні можливості сучасної транскордонної співпраці, закладені до українсько-румунсько-молдовського пілотного Єврорегіону «Верхній Прут», мали бути реалізованими у великомасштабному тристоронньому протиповіневому проєкті East Avert в басейнах Прута і Сірета. Однак, відсутність належної нормативно-правової основи і відповідної міжурядової та міжрегіональної координації призвели до значних ускладнень виконання проєкту. В результаті транскордонні басейни Прута і Сірета залишаються єдиними у царині EUSDR, де досі немає планів управління ані водними ресурсами, ані повеневими ризиками згідно з ключовими директивами ЄС, що є обов’язковими для євроінтеграції України і Молдови. 

Втілення зазначених пріоритетних можливостей потребує активного залучення і системної транскордонної взаємодії по усіх щаблях – від окремих громад до міжнародних структур. Для цього, упродовж першої декади незалежності України і Молдови їх прикордоння було охоплено спільними єврорегіонами: «Карпатський», «Верхній Прут» і «Нижній Дунай», а також двосторонніми з Молдовою: «Дністер» і «Сірет – Прут – Ністру». 

Рис. 2. Перекриття зони сумісних кордонів України з межуючими країнами ЄС, НАТО і  Молдовою та спільного TEN-T коридору мережею єврорегіонів

Незважаючи на наведені можливості та проголошення про стратегічне партнерство України з Румунією у Спільній заяві Президентів від 10.10.2023 та на сумісному засіданні Урядів обох країн 18.10.2023, а також на тристоронні домовленості з ЄС і США та численні наради і засідання робочих груп, досі не узгоджені спільні рішення щодо означених питань, зокрема, у транспортній сфері та щодо розбудови відповідної  прикордонної інфраструктури. Також не узгоджений остаточний текст Декларації про встановлення стратегічного партнерства, запропонованої румунською стороною у 2024 році.

З огляду на це і на необхідність реалізації зазначених можливостей європейської та євроатлантичної інтеграції, покращення стану національної безпеки та інших стратегічних ініціатив Програми дій Уряду, за зверненням керівника Чернівецької обласної державної (військової) адміністрації, дорученням Прем’єр-міністра від 30.09.2025 на відповідні центральні органи виконавчої влади покладено опрацювання і узгодження з румунською та іншими зацікавленими сторонами наступних дій: 

1. Проведення найближчим часом чергового засідання Українсько-Румунської змішаної прикордонної залізничної комісії для остаточного узгодження завдань, що вже розглядались на її попередніх засіданнях у 2023-2024 роках, і термінів послідовної розбудови інфраструктури і забезпечення логістики вантажопасажирських перевезень і військової мобільності з ефективним використанням фінансування, яке вже виділено ЄС для Україні, Румунії та Польщі через Інструмент єднання Європи (CEF).

2. Організація проведення у Чернівцях засідання Українсько-Румунської Спільної комісії з питань економічного, промислового, наукового та технічного співробітництва, яка не скликалась з 2017 року, для вироблення спільного бачення щодо усіх вищезазначених ініціатив, зокрема за ключовими пріоритетами 3SI, що вже попередньо частково опрацьовувалось цією Комісією.

3. Внесення узгоджених проєктів рішень на ІІ спільне засідання урядів України і Румунії в Бухаресті, яке було ініційоване Міністром закордонних справ України Андрієм Сибігою під час його офіційного візиту до Румунії восени минулого року.

4. Включення погоджених спільних завдань до Декларації про встановлення стратегічного партнерства між Україною та Румунією, яку мають підписати Президенти України Володимир Зеленський та Румунії Дан Нікушор.

Для ефективної актуалізації означеного потенціалу і швидшошо реагування на сучасні кризові виклики пропонується формування на базі вищезгаданих єврорегіонів спеціалізованих Європейських об’єднань територіальної співпраці  (EGTC), а також використання останніх напрацювань ЄС щодо Інструменту розвитку та зростання прикордонних регіонів (BRIDGEforEU). Відповідні пропозиції у Методичних рекомендаціях, розроблених з урахуванням Регламенту  ЄС EGTC 2006 року щодо EGTC, який виокремивцей напрям для країн ЄС із загального мейнстріму Мадридської конвенції 1980 року в окреме русло INTERREG, передбачають наступні кроки, які з 2013 року обговорювались з ЄС, зокрема у Комітеті Регіонів.  

Аналіз напрацювань єврорегіонів у Центрально-Східній Європі та утвореної країнами ЄС системи EGTC дозволив визначити наступні  підходи до їх ініціювання і подальшого формування та дії, які найбільш повно відповідають вищеозначеним викликам та інтересам України і, зокрема, Буковини. При цьому, EGTC є значно гнучкішим інструментом, що дозволяє (навіть «ad hoc») залучати максимально широке коло зацікавлених суб’єктів та учасників транскордонної співпраці згідно з оновленим законодавством ЄС і України.

У контексті вищенаведеного, особливий інтерес викликають ті приклади розвитку міжтериторіальної співпраці регіональних структур, що тяжіють до сумісних  транспортних коридорів, таких як Балтійсько-Адріатичне і Рейнсько-Альпійське EGTC.

Рис.3. Спільна заявка на проєктування відновлення транс’європейського транзиту через Єврорегіон «Верхній Прут» з використанням досвіду Альпійського регіону.

Цей шлях опрацьовувався в Єврорегіоні «Верхній Прут» (Рис.3) у співпраці з віденськими  інститутами TINA-Vienna – Транспортні стратегії та з комплексного планування і розвитку регіональних транспортних та логістичних систем  (IPE – iC Group), але не був сприйнятий через вищезгадані проблеми після Бухарестського саміту НАТО.

Тому, з 2008 року Південною і Північною Буковиною опрацьовується за підтримки ЦОВВ можливість формування на базі вихідних ініціатив пілотного Єврорегіону асоціації відповідних територіальних структур, що тяжіють до відродженого нині TEN-T та інституцій  ВВА. Йдеться про ініціювання Чернівецькою областю і Сучавським повітом Румунії  EGTC «Bukovina – Transit» (з можливістю під’єднання інших дотичних регіонів, громад та інституцій) за наступною схемою.

Рис. 4. а) формування національних складових EGTC;   

б) формування європейського EGTC

Вихідною стадією є формування за національним законодавством у кожній країні окремої єдиної юридичної особи на засадах національної асоціації суб’єктів і учасників транскордонного співробітництва та інших дотичних інституцій (зокрема, з використанням деяких положень законодавства про територіальні громади) Такі асоціації (Рис. 4а) зможуть здійснювати відбір і необхідну підтримку проєктів учасників EGTC, включаючи трансфер фінансування згідно з діючими положеннями Бюджетного кодексу та інших актів.

На остаточній стадії зазначені національні асоціації виступатимуть фундаторами міжнародних асоціацій (власне EGTC), що функціонуватимуть в країнах ЄС (у нашому випадку українського і румунського фундаторів – при Сучавській повітовій раді), діючи на основі Acquis Communautaire та законодавства країни-члена ЄС. До функцій утвореної у такий спосіб міжнародної асоціації – EGTC «Bukovina – Transit» належатимуть, серед іншого, остаточний відбір за принципом консенсусу і подання до ЄС спільних проєктів та отримання фінансування від програм ЄС. Трансфер коштів від ЄС до виконавців також відбуватимет через національні асоціації відповідно до ухвалених бюджетів конкретних проєктів.

За вищезазначеними прикладами існуючих EGTC, формування нових має передбачати можливість подальшого розширення кола їх учасників, як на національному  (включення додаткових громад та інституцій до первинної асоціації), так і розширення EGTC з під’єднанням до нього національних фундаторів від інших країн (наприклад, від Польщі). 

Однак, найбільш широким стратегічним підґрунтям для формування EGTC у більшості випадків  стають гео-економічні структури чи кластери, які визначаються басейновою взаємодією громад, регіонів і країн. Це, зокрема, засвідчують імена переважної більшості з понад 200 єврорегонів на європейському континенті. Прикладом є поки що єдине EGTC країни ЄЄ з «напівлегальної» участю української сторони у басейні Тиси.

Це, однак, не виключає поєднання басейнового і вищезгаданого «коридорного» принципів, як видно з наведених прикладів.  На макрорегіональному рівні передбачається відновленн ідеї (ініційованої ще за часів Австро-Угорщини)  побудови в межах сьогоднішнього TEN-T BBA каналу «Балтика – Дунай» за аналогією діючого транс’європейського каналу «Рейн – Дунай».

Більш реалістично-заземленим виглядає намір започаткувати басейново-транспортний підхід для регіонів у басейні Прута, що було запропоновано на засіданні Ради Єврорегіону «Верхній Прут» у травні 2018 року з намірами подальшого поширення такого підходу на басейни Сірета і Дністра та сполучення через них, ґрунтуючись також на досвіді  спроби утворення Асоціації українських регіонів, що входять до EUSDR.

Ініціювання такого процесу може починатись з найпростіших угод про транскордонне співробітництво громад на стику UA-RO-MD кордонів: Мамалигівської від України, міста Дарабань у Румунії та межуючої з ними Кривської громади в Молдові, з подальшим поширенням у Дністровському районі Чернівецької області, Ботошанському повіті Румунії та у Бриченському районі Молдови, які всі входять до «Верхнього Прута».

Для узгодження такого підходу у квітні 2025 року відбулись консультації з новим керівництвом Ботошанського повіту (Рис 5а), яке надалі очолюватиме Єврорегіон «Верхній Прут». Для спрощення процесу формування тристороннього EGTC було запропоновано започаткувати його за вищеописаним принципом  дворівневого асоціювання (Рис 5,б), але через полегшену процедуру формування Об'єднань  єврорегіонального  співробітництва (EGC). Ця форма транскордонної співпраці також передбачена оновленим Законом України згідно з ІІІ (Утрехтським) Протоколом  Мадридської конвенції під егідою Ради Європи.

Рис. 5. а) консультації з керівництвом Ботошанського повіту

Рис. 5. б) схема формування UA-RO-MD EGC

Після вихідних напрацювань у такий модальності подальше розширення висвітленої вище сучасної співпраці через механізм EGTC в умовах подальшого наростання кризових чинників впливу повністю відповідатиме антикризово-спрямованим намірам, проголошеним керівництвом Республіки Молдова.