Зиновій БРОЙДЕ,

радник голови облдержадміністрації, директор ДНТЦ «Екоресурс», кандидат технічних наук

Глобальна соціально-економічна та інформаційно-безпекова криза, каталізована російсько-українською війною, потребує переосмислення ключових чинників сталого територіального розвитку. Це стосуються усіх дотичних сфер – від статистики, прогнозування, планування і проєктування до сучасного розуміння безпеки. За 25-річним досвідом пілотного Єврорегіону «Верхній Прут», для такого бачення потрібен системний підхід до суперечливих процесів внутрішньої централізації-децентралізації та спорідненості, європейської та євроатлантичної інтеграції Україні, а також до її участі у макрорегіональних платформах, таких як Стратегія ЄС для Дунайського регіону (EUSDR),  Ініціатива Тримор’я (3SI), Карпатська конвенція і спроби cформувати на цій основі Стратегію ЄС для Карпатського регіону.

В означеній кризі ми також стикаємося з наслідками бажання країн колишнього СРСР, зокрема України і Молдови, співіснувати з росією в рамках СНД, на відміну  від межуючих країн колишнього соцтабору та Балтії. Це призвело до формування на Будапештському саміті ОБСЄ у 1994 році «ядерної Ялти» (через 50 років після Ялтинського заснування післявоєнного порядку). Її найбільш відомим проявом є горезвісний  Будапештський меморандум, що тлумачиться рф для виправдання агресій (поки що на теренах СНД).

Одним з дієвих рушіїв необхідних змін регіонального розвитку є міжтериторіальна взаємодія усіх рівнів, яка «поляризує» внутрішні (локальні) потреби громад та їх угрупувань (як за територіально-адміністративним принципом, так і об’єднань за спільними потребами)  у «зовнішньому полі» національних інтересів та міжнародних і глобальних пріоритетів.  Для вищезазначених макрорегіональних стратегій більшість країн членів і кандидатів на вступ до ЄС і НАТО, від Німеччини і Адріатики до Чорного моря та від Скандинавії до Середземномор’я, визначила для цих структур головні спільні пріоритети у транспортній, енергетичній та інформаційно-безпековій сферах.   

Дослідницька служба Конгресу США оприлюднила 20.03.2025 короткий аналітичний документ про сучасний стан реалізації цих пріоритетів у 3SI, що є найбільшою платформою багатосторонньої співпраці, яка об’єднує 13 членів ЄС у Центрально-Східній Європі (Австрію, Болгарію, Хорватію, Чехію, Естонію, Грецію, Угорщину, Латвію, Литву, Польщу, Румунію, Словаччину і Словенію) зі стратегічними партнерами: США, Єврокомісією, Німеччиною, Японією, Іспанією і Туреччиною та асоційованими Україною,  Молдовою, Албанією і Чорногорією. 

Окреслені задачі відповідають дороговказам сталого соціально-економічного і просторово-інформаційного розвитку та розбудови регіональної політики і європейських мультимодальних сполучень, які відкрились після розпаду СРСР і Варшавського договору. Для «Верхнього Прута» відповідні ініціативи Президентів України та Румунії на підставі положень статей 2-7, 9, 10, 14-18, 23-26  базового Договору від 02.06.1997, підтримані Комітетом парламентського співробітництва ЄС – Україна, Світовим банком і НАТО, лягли в основу рішень Українсько-румунсько-молдавського саміту в Ізмаїлі 3-4 липня 1997 року та Бухарестських самітів країн нинішньої EUSDR 30.04.2001 і  08.11.2010, а також 3SI.

Але відтепер розбудова системи TEN-T мережі ЄС, що з 22.12.2023 включає відродження коридору «Балтійське море – Чорне море – Егейське море» (TEN-T BBA), єднаючи 13 країн по історичних вантажопасажирських сполученнях Балтійсько-Середземноморського напряму «з варяг у греки» і Чорноморсько-Адріатичного сегменту «Шовкового шляху» (Рис. 1а), має водночас відповідати нагальним потребам забезпечення військової мобільності на східному фланзі ЄС і НАТО.

Такий підхід був запропонований Президентом України В. Зеленським ще 31.10.2019 на засіданні Ради НАТО у Києві після визначення стратегічних проєктних пропозицій за спільними пріоритетами  в Україні та на Бухарестському Форумі EUSDR, а також у листі віце-прем’єр-міністра Румунії (Рис. 1б). У останньому листі DG-MOVE  актуалізовано попереднє сприяння від Єврокомісії, країн EUSDR і EIB-JASPERS (Рис. 1в). Однак, через недостатню координацію, ключові питання українсько-румунської взаємодії щодо реалізації історично вивірених балтійсько-середземноморських і чорноморсько-адріатичних мультимодальних сполучень через наші країни  залишаються невирішеними.

Внаслідок  такого стану речей у Декларації Варшавського саміту 3SI від 29.04.2025 (п.13) серед стратегічних транспортних проєктів згадані лише ті, що оминають більшу частину Румунії, Україну і Молдову, як-то Via Carpatia (1, 2, 3) і Rail2Sea. Політичні наслідки відсутності зрозумілих перспектив відродження транс’європейських сполучень, які упродовж століть забезпечували соціально-економічний і просторовий розвиток як в Україні, так і у межуючих з нею регіонах, вилились на президентських виборах у Румунії та Польщі у переважну підтримку євроскептичних кандидатів населенням цих регіонів. 

                                   а)                                                                                           б)

Рис.1 а) оновлена 22.12.2023 TEN-Tмережа;

б) румунська позиція;

в) бачення Єврокомісії 

                                    в)