Олег Горбатюк у 2015 році був обраний головою Рукшинської територіальної громади До того – викладач Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича, учасник АТО. На початку повномасштабного вторгнення добровольцем долучився до лав ЗСУ. Наразі Олег Горбатюк повернувся із фронту та продовжує керувати громадою.

– Розкажіть, будь ласка, про громаду загалом.
Рукшинська сільська територіальна громада утворена у 2015 році. До її складу входять шість населених пунктів: центральна садиба Рукшин, а також села Чепоноси, Рашків, Гордівці, Орестівка, Пригородок і хутір Брідки. Громаду сформували шляхом об’єднання п’яти сільських рад. На момент створення громади населення становило понад 7 тисяч осіб, нині, за даними міграційної служби, тут проживає близько 5900 мешканців.

У структурі сільської ради працює виконавчий комітет та депутатський корпус. Частина депутатів у зв’язку з війною була змушена скласти повноваження, наразі із 20 депутатів діє 17, але рада залишається правочинною і продовжує повноцінно працювати.

– Чи вдається громаді забезпечувати потреби своїх мешканців та надавати якісні послуги? Які питання є пріоритетними сьогодні?
Ми надаємо основні соціальні, адміністративні, освітні та житлово-комунальні послуги в межах наших можливостей. Державної субвенції на оплату праці педагогічним працівникам вистачає, адже ми провели оптимізацію освітньої мережі. Частину закладів довелося реорганізувати, а наступного року ще кілька шкіл буде понижено у ступені. Це рішення непросте, але вимушене — саме життя змушує сільські громади оптимізовувати мережу через зменшення кількості дітей.

Однією з найгостріших проблем залишається кадрове забезпечення у сфері охорони здоров’я. У громаді нині працює лише один сімейний лікар, тому активно шукаємо можливість залучити нових фахівців, зокрема серед переселенців. Водночас Центр надання адміністративних послуг повноцінно забезпечує мешканців усіма необхідними адмінпослугами.

Серед головних пріоритетів сьогодні — залучення інвестицій, збільшення податкових надходжень та покращення стану доріг. Найбільша проблема — дороги обласного значення, які перебувають на балансі обласної військової адміністрації. Більшість із них — гравійні, тому потребують постійного догляду. Ми вже мали спільний досвід ремонту ділянки дороги Хотин–Рукшин, за що вдячні обласній адміністрації. Але поки головне завдання — просто утримувати дороги в належному стані, адже всі основні ресурси сьогодні спрямовуються на потреби оборони та підтримку військових.

– Чи має громада досвід реалізації міжнародних або інвестиційних проєктів?
До початку повномасштабного вторгнення ми реалізовували проєкти в межах ініціативи «Мери за економічне зростання», зокрема спільні проєкти з іншими громадами, спрямовані на підтримку місцевої економіки. Зараз, після мого повернення зі Збройних Сил України, намагаємося відновити роботу у цьому напрямі, вивчаємо можливості участі у нових програмах.

– Як громада підтримує військових та їхні родини?
Попри обмежені фінансові ресурси, громада надає допомогу пораненим військовим на лікування, а також підтримку родинам загиблих під час поховань. Ми розуміємо, що цього недостатньо, тому працюємо над посиленням ветеранської політики. Нещодавно в структурі ради з’явився фахівець із роботи з ветеранами, який координуватиме цей напрям і допомагатиме реалізовувати програми підтримки. За підсумками 2024 року ми спрямували на захист держави 4,1% від власних надходжень, за дев’ять місяців 2025 року — 9,6%.

– Яким Ви бачите подальший розвиток громади?
Успішний розвиток громади можливий завдяки залученню інвестицій, ефективному наповненню місцевого бюджету та державній підтримці. Необхідні зміни у системі оподаткування, зокрема щодо податку на нерухоме майно — це дало б додаткові ресурси громадам.

Оскільки власних фінансових можливостей небагато, ми активно розвиваємо міжмуніципальне співробітництво. Маємо підписані меморандуми з Клішковецькою та Недобоївською громадами у сфері архітектури, соціального захисту та пожежної безпеки. Це дозволяє спільно залучати фахівців і ефективніше вирішувати нагальні потреби мешканців.

– Дякуємо за розмову!