Буковинський вісник
державної служби та місцевого самоврядування
 
« назад до переліку

06 жовтня 2014
Б.Руснак "Особливості проведення позачергових виборів народних депутатів 26 жовтня 2014 року"

Борис Руснак, правознавець, заслужений юрист України

 

28 серпня 2014 року, в Україні офіційно стартувала виборча кампанія з позачергових виборів до Верховної Ради України. Найперше, слід зазначити, що нині проводяться не чергові, а позачергові вибори народних депутатів Украни. Відповідно до частини 3 статті 15 Закону України «Про вибори народних депутатів України» позачергові вибори народних депутатів призначаються Президентом України з підстав і в порядку, встановлених Конституцією України.


27 серпня 2014 року Президент України Петро Порошенко, керуючись відповідними нормами Конституції України, видав Указ №690/2014, яким припинив достроково повноваження Верховної Ради України сьомого скликання та призначив позачергові вибори до Верховної Ради України на 26 жовтня 2014 року. Цей Указ Президента України опублікований у "Офіційному віснику Президента України" в номері за середу, 27 серпня.


Згідно з частиною 3 статті 16 Закону позачергові вибори депутатів відбуваються в останню неділю 60-денного строку з дня опублікування Указу Президента України про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України, виданого відповідно до Конституції України.


А частина 4 статті 16 Закону встановлює, що виборчий процес позачергових виборів депутатів починається з дня, наступного після дня опублікування Указу Президента України, зазначеного у частині третій цієї статті.


Вибори народних депутатів України – це спосіб формування єдиного законодавчого органу України – Верховної Ради України – шляхом всенародного голосування.


Парламент – єдиний представницький орган народу і єдиний законодавчий орган, який цілком або частково створює інші вищі органи держави, визначає основи внутрішньої і зовнішньої політики держави і бере участь у її здійсненні, контролює діяльність інших вищих органів і посадових осіб.


Відповідно до Конституції України, конституційний склад Верховної Ради України – чотириста п'ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років (стаття 76).


В середині серпня 2014 року народні обранці намагалися змінити виборче законодавство. На зустрічі за участю Президента України Петра Порошенка, Прем’єр-міністра Арсенія Яценюка, голови ВРУ Олександра Турчинова та лідерів парламентських фракцій було попередньо вирішено внести деякі зміни – зокрема, скоротити передвиборчий період з 60 до 45 днів, ввести відкриті списки, а також знову дозволити блокам брати участь у виборах.


Та врешті, голосів не вистачило на жоден з зареєстрованих в парламенті законопроектів. Отже, вибори проходять за чинним Законом України «Про вибори народних депутатів України» від 17 листопада 2011 року №4061-VI (з наступними змінами) – за змішаною (пропорційно-мажоритарною) системою, коли:
 225 депутатів обираються за пропорційною системою у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі за виборчими списками кандидатів у депутати від політичних партій;
 225 депутатів обираються за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах.


Варто нагадати, що в незалежній Україні вибори до Верховної Ради України відбувалися у 1990, 1994 (дострокові), 1998, 2002, 2006, 2007 (дострокові), 2012 роках.


Виборчим законодавством України передбачено низку особливостей у проведенні позачергових парламентських виборів.


Передусім, відповідно до закону про статус тимчасово окупованих територій, в Криму та Севастополі, на території яких розташовані 12 мажоритарних округів, вибори проводитися не будуть і окружні комісії також не створено.


Разом з тим, громадяни України, які проживають на цій території, зможуть проголосувати за кандидатів за партійними списками на материковій частині країни.


Таким чином, на цих виборах будуть обрані максимум 438 депутатів з 450-ти.


Другою особливістю є те, що Україна перебуває у стані військового вторгнення сусідньої держави – Російської Федерації, метою якого є у тому числі і зрив виборчої кампанії. Росії непотрібний новий склад парламенту, у якому чисельність народних депутатів України, через яких президент сусідньої держави-агресора здійснює свій вплив на його діяльність, суттєво зменшиться. Маємо велику кількість вимушених переселенців із зони АТО та Автономної Республіки Крим, яким необхідно посприяти не лише в їх облаштуванні, а й у реалізації ними свого виборчого права.


За даними ООН, оприлюдненими 15 вересня 2014 року, кількість переселенців з Донбасу та Криму сягнула 300 тисяч осіб.


Значна частина виборців, які є військовослужбовцями, а також мобілізованими для захисту нашої Батьківщини від агресора, воїнів-добровольців перебувають безпосередньо у зоні АТО, тобто не за місцем свого проживання, і їм також необхідно посприяти реалізувати своє виборче право.


У зоні проведення АТО в Луганській та Донецькій областях законом передбачено проведення виборів відповідно в 11-ти і 21-му округах, і ніякі особливості їхньої організації в законодавчому порядку наразі не встановлені. Разом з тим, у проведенні позачергових виборів до парламенту є певні труднощі, пов’язані з проведенням АТО на частині Донецької та Луганської областей.


Очевидно, що досвід, який здобула Україна під час проведення виборів Президента, є певною мірою безцінним і його варто застосовувати на виборах до парламенту.


Виборчий процес проходить на тлі складної внутрішньої соціально-політичної та економічної ситуації: вимушені і, на жаль, не завжди професійні, непопулярні заходи Уряду, парламенту, «перетряска» органів влади, їх «люстрація» з боку громадськості і т. ін.


Як уже зазначалося, позачергові парламентські вибори 26 жовтня проводяться за чинним законом "Про вибори народних депутатів України" від 17 листопада 2011 року, до якого після виборчої кампанії 2012 року до нього було внесено понад 180 змін, базованих на рекомендаціях Венеціанської комісії та низки міжнародних місій зі спостереження за тими виборами.


І хоч внесені зміни суттєво поліпшили закон і дають можливість забезпечити справжнє волевиявлення громадян України і не спотворити його результати, необхідно усім суб’єктам виборчого процесу з ними ознайомитися.


Залишаючи за дужками питання виборчої системи, як питання політичної, а не юридичної доцільності, можна сказати, що, з організаційної точки зору, закон цілком придатний для підготовки і проведення чергових виборів депутатів.


Проте в законі виписані процедури виборчого процесу за термінами для чергових виборів, виборча кампанія яких становить 90 днів, тоді як позачергових виборів - 60 днів.


Тому особливості підготовки і проведення позачергових виборів, виборчий процес яких на третину коротший і може тривати від 59 до 53 днів, вимагали низки змін. На жаль, вони не внесені.


То ж, короткотерміновість і швидкоплинність виборчої кампанії є ще однією важливою особливістю цієї виборчої каманії. Зокрема, скорочено терміни формування окружних (за 50 днів, було 62!) і дільничних виборчих комісій (за 15 днів, було 31!).


Висування кандидатів у депутати партіями розпочинається за 60 (було 90) і закінчується за 49 (було 79)  днів до дня голосування.


Виборчі штаби політичних партій та кандидатів у народні депутати України формувалися, що називається, з коліс, що не дало можливості провести належну підготовчу роботу, у тому числі завчасно підібрати та навчити членів виборчих комісій та офіційних спостерігачів.


Загалом особливості підготовки і проведення позачергових виборів депутатів врегульовано статтею 107 Закону України "Про вибори народних депутатів України".
До деяких приписів цієї статті варто привернути особливу увагу усіх суб’єктів виборчого процесу, утому числі і виборців.


Передовсім, Закон у частині 10 статті 2 передбачає, що виборець, який проживає або на день проведення голосування на виборах депутатів перебуває на території іноземної держави, а також громадянин України, якому тимчасово змінено місце голосування (без зміни виборчої адреси) на іншу виборчу дільницю поза межами одномандатного округу, до якого такий виборець віднесений на підставі відомостей Державного реєстру виборців про його виборчу адресу, має право голосу на виборах депутатів лише у загальнодержавному окрузі. Реалізація цього права забезпечується включенням виборця до списку виборців на відповідній виборчій дільниці із зазначенням, що такий виборець отримує лише бюлетень для голосування у загальнодержавному окрузі.


На позачергових виборах не всі політичні партії, які є суб’єктами виборчого процесу, беруть участь у формуванні окружних виборчих комісій, а лише ті партії, депутатські фракції яких зареєстровані в Апараті Верховної Ради України поточного скликання та ті партії-суб’єкти виборчого процесу, кандидати у депутати від яких було зареєстровано у загальнодержавному окрузі на останніх виборах депутатів. ( ч. 2 ст. 107).


Змінено кількість членів дільничних виборчих комісій. (ч. 2 ст. 28). Зокрема, дільнична виборча комісія утворюється у складі:


1) для малих дільниць – 10-14 осіб ( було 10-18 осіб);
2) для середніх дільниць – 12-16 осіб (було 14-20 осіб);
3) для великих дільниць – 14-18 осіб (було 18-24 особи).


Уточнено повноваження виборчих комісій. Зокрема, у повноваженнях ЦВК передбачено обов’язок організувати у визначеному нею порядку навчання членів окружних виборчих комісій. (ч. 3 ст. 30). У попередній редакції закону було передбачено, що ЦВК повинна була організовувати навчання осіб, які претендують на призначення на посади голів, заступників голів та секретарів ОВК. Крім того, ЦВК визначає порядок навчання окружними виборчими комісіями членів дільничних виборчих комісій; забезпечує виготовлення методичних рекомендацій з навчання окружними виборчими комісіями членів дільничних виборчих комісій, (ч. 4 ст. 30) чого попередня редакція закону цього не передбачала. Це досить важливо, адже досвід попередніх виборчих кампаній засвідчує, що більшість членів окружних і дільничних виборчих комісій ніхто не навчає, в той час, коли виборче законодавство на кожних виборах змінюється суттєво.


Із повноважень ОВК передано до ЦВК повноваження реєстрації довірених осіб кандидата у депутати, зареєстрованого в одномандатному окрузі. (ч. 11 ст. 30).


Повноваження окружних виборчих комісій доповнено зобов’язанням узагальнювати інформацію щодо поданих до окружної виборчої комісії заяв та скарг, що стосуються процесу виборів депутатів, а також результатів їх розгляду, вивішувати цю інформацію на стенді офіційних матеріалів комісії для загального ознайомлення та подавати її до Центральної виборчої комісії у встановленому нею порядку для розміщення на її офіційному веб-сайті. (ч. 19 ст. 31).


Аналогічне повноваження передбачено і для  дільничних виборчих комісій. (ч.12 ст.32).


Жорсткішими стали вимоги закону до документування роботи виборчих комісій та забезпеченням належного контролю за цією важливою справою. Важливим є уточнення процедури прийняття рішення виборчими комісіями, а саме, що рішення виборчої комісії приймається відкритим голосуванням більшістю голосів від складу комісії, крім випадків, передбачених цим Законом, після його розгляду та обговорення на засіданні виборчої комісії (ч. 10 ст. 33). Тобто комісія не має права прийняти рішення в інший спосіб, скажімо, шляхом збору підписів членів комісії під проектом рішення чи ще будь-яким іншим шляхом.


Ще однією новелою закону є вимога для ОВК та ДВК у строк не пізніше наступного засідання комісії вивішувати протокол засідання виборчої комісії на стенді офіційних матеріалів комісії для загального ознайомлення та надсилати до Центральної виборчої комісії. ЦВК оприлюднює протокол засідання виборчої комісії на своєму офіційному веб-сайті невідкладно після його надходження (ч. 2 ст.35).


Статтю 35 доповнено частиною 9 такого змісту: «Документи виборчих комісій, що стосуються організації виборів, підлягають невідкладному оприлюдненню на стенді офіційних матеріалів відповідної комісії та на офіційному веб-сайті Центральної виборчої комісії відразу після їх надходження до Центральної виборчої комісії».


Очевидно, з метою зменшення кількості осіб, які мають право брати участь у засіданні виборчої комісії без її дозволу чи запрошення, уточнено, що офіційні спостерігачі від партій, кандидатів у депутати, громадських організацій беруть участь у засіданнях не більше однієї особи від однієї партії, одного кандидата, однієї громадської організації (ч. 3 ст. 34).


Звертаємо увагу виборців, яким буде необхідно тимчасово змінити місце свого голосування, на нову редакцію  першого абзацу частини 4 статті 39 та частини 3 статті 42:


«При включенні виборця, якому тимчасово змінено місце голосування, до попереднього списку виборців у графі "Примітки" навпроти його прізвища зазначаються номер посвідчення, що підтверджує тимчасову зміну місця голосування, дату його видачі та найменування органу ведення Державного реєстру виборців, який його видав, а також, у разі якщо виборча адреса виборця знаходиться за межами відповідного одномандатного округу, робиться відмітка про отримання виборцем лише бюлетеня для голосування у загальнодержавному окрузі» (ч. 4 ст. 39);


«При включенні виборця до списку виборців на виборчій дільниці у порядку внесення змін до уточненого списку виборців відомості про нього, передбачені формою списку виборців, вносяться у кінці списку виборців. При цьому у графі "Примітки" зазначаються дата і номер рішення суду або дата повідомлення органу ведення Державного реєстру виборців, а також, у разі якщо виборча адреса виборця знаходиться за межами відповідного одномандатного округу, робиться відмітка про отримання виборцем лише бюлетеня для голосування у загальнодержавному окрузі» (ч. 3 ст. 42).


Відповідне доповнення внесено і до частини 3 статті 85, яка регулює організацію і порядок голосування. А саме: «Виборцю, який відповідно до частини десятої статті 2 цього Закону має право голосу лише у загальнодержавному окрузі, видається виборчий бюлетень у порядку, визначеному цією статтею, для голосування тільки у загальнодержавному окрузі».


Окремі зміни і уточнення внесені до розділів, які регулюють питання фінансового та матеріально-технічного забезпечення підготовки і проведення виборів, висування і реєстрації кандидатів у депутати, інформаційного забезпечення виборів, передвиборно агітації, технології проведення голосування та підрахунку голосів тощо.


Слід зазначити, що при проведенні позачергових виборів депутатів використовуються форми виборчих документів (крім виборчого бюлетеня, списку виборців на виборчій дільниці, протоколів виборчих комісій про підрахунок голосів виборців та про підсумки голосування і результати виборів), затверджені (встановлені) Центральною виборчою комісією для останніх чергових парламентських виборів із відповідною зміною щодо дати проведення виборів.


Позачергові вибори депутатів визнаються такими, що не відбулися, якщо в них взяло участь менше половини від кількості виборців, включених до списків виборців. У разі визнання позачергових виборів депутатів такими, що не відбулися, Центральна виборча комісія не пізніш як у двомісячний термін з дня позачергових виборів оголошує про початок повторних позачергових виборів депутатів. Ці вибори проводяться у порядку і в строки, встановлені законом для позачергових парламентських виборів, однак до таких виборів не застосовується вимога закону щодо мінімального порогу участі у виборах.


Для проведення позачергових парламентських виборів використовуються територіальні виборчі округи, закордонні та звичайні виборчі дільниці, утворені для проведення останніх виборів народних депутатів.


Складання списків виборців для позачергових виборів депутатів здійснюється з використанням основних механізмів і процедур, визначених Законом України “Про Державний реєстр виборців”.


Насамкінець, варто додати, що автору цієї статті довелося провести навчальні заняття у кількох областях України з майбутніми членами дільничних виборчих комісій і пересвідчитись у тому, що і на цей раз не забезпечене належне і своєчасне роз’яснення усіх особливостей нинішньої виборчої кампанії та новел виборчого закону, що черговий раз може призвести до чисельних порушень та спотворення волевиявлення виборців. Державні видавництва не забезпечили видання офіційної версії Закону України «Про вибори народних депутатів України» та спрямування її у торгівельну мережу, як це було під час усіх попередніх виборчих кампаній. Є й інші проблеми, які, на жаль, не вирішено належним чином державою з одного боку і суб’єктами виборчого процесу, зокрема політичними партіями, з другого боку.

Відгуки: 
Немає відгуків

Додати новий відгук:
 Ваше ім`я:
 Текст відгуку:
 
Тетяна Лукащук: Деякі аспекти проведення атестації претендентів на посади державної служби щодо вільного володіння державною мовою Володимир Дьяченко: Соціальні питання – лідери серед звернень громадян Павло Петренко: Правова допомога і правовий захист є надзвичайно актуальним для всіх українських громадян Уряд проводить капітальний ремонт країни Юрій Кітар: Ми маємо резерви та потенціал для розвитку району Буковинці можуть видати свої книги за кошти обласного бюджету Любов Крикливець: Основне завдання реформи – у підвищенні рівня доступності та якості медичної допомоги Валентина Юрчук: Про роботу Центру надання адміністративних послуг Заставнівської районної державної адміністрації Іван Друцул: Кіцманський район сьогодні Роман Криган: Реформування служби зайнятості та ситуація на ринку праці Буковини Юрій Півень: Стан призначення та виплати субсидій населенню по Чернівецькій області Олег Стецевич: Завдання і пріоритетні напрямки розвитку кадрового забезпечення органів державної влади та ... Руслан Сенчук "Вижницький район: виклики, досягнення та перспективи" Анатолій Круглашов: Десять років готуємо магістрів за спеціальністю «Державна служба» Юлія Яківчек: Основні принципи роботи – вчасно виявити дитину у складних життєвих обставинах і вдало її влаштувати Оксана Палійчук: Децентралізація освітньої галузі в Чернівецькій області Любов Нечипорук: Громади мають можливість реалізувати право на власне радіомовлення Віорел Ястремський: Герцаївський район сьогодні Ольга Гришин-Грищук: Соціальна робота з сім’ями, які перебувають у складних життєвих обставинах Михайло Леньков: Роль Національного агентства України з питань державної служби та її територіальних органів в імплементації Закону України Микола Ярмистий: Новий Закон України «Про державну службу» як компетентнісна модель управління людськими ресурсами Петро Шевчук: Патології у системі державного управління Володимир Бойко: Можливості застосування досвіду країн ЄС для реформування системи професійного навчання державних службовців Аліна Агопшук: «Зелене золото» Буковини – то її ліси В’ячеслав Хохуляк: Нотаріуси виконують функції державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Світлана Штефанчук: Система безоплатної правової допомоги як спосіб захисту прав і свобод людини Богдан Вітовський: З молоддю працюємо на партнерських засадах Олена Головіна: Профілактика стресу в професійній реалізації державних службовців Молодь на державній службі: Мар’яна Антимійчук
Олексій Грушко: Субвенція на розвиток інфраструктури об’єднаних територіальних громад (Україна та Чернівецька область) Олександр Ковальчук: Нові можливості для підтримки і фінансування місцевого та регіонального розвитку Анатолій Сапогівський: До Клішковецької громади вже хочуть доєднуватися інші населені пункти Мік Мюллей, Віталій Юрків: Програма DOBRE як інструмент для підтримки та економічного розвитку громад Ольга Чепель: Про форми співробітництва територіальних громад Марія Довгань: Бібліотеки в умовах децентралізації Представники ЄС взяли участь у відкритті Чернівецького підрозділу установи «Центр розвитку імсцевого самоврядування» Микола Федорук: Про законодавчу діяльність з питань децентралізації влади Леонід Швець: Основне завдання сьогодні – працювати над наповненням бюджету Кадрові питання в об'єднаних громадах: яких фахівців потребують ОТГ? Роман Єрема: Перспективи розвитку системи надання соціальних послуг у Вижницькому районі Станіслав Сухар: Якщо люди налаштовані працювати - розвиток буде Тетяна Татарчук: Об’єднані громади Буковини: потенціал, виклики, перспективи Земельні питання – одна найбільш складних ділянок в діяльності органів місцевого самоврядування Верховна Рада прийняла важливі законопроекти з питань децентралізації. Коментар експерта: Ольга Чепель Недобоївська ОТГ: підсумки року Володимир Чоботарь: Люди зрозуміли, що реформа – це правильний крок Тарас Халавка: Цьогорічний процес об'днання громад має свої особливості Василь Равлик: Можна по-різному ставитися до реформи децентралізації, але лишатися на тому місці, де ми є зараз, неможливо Іван Мунтян: Оновлений склад обласної ради повинен виправдати очікування громади Друга хвиля об’єднання громад на Буковині: стан та перспективи Сергій Колотило: Перспективу подальшого розвитку вбачаємо саме в об’єднанні громад Децентралізація: коротко про головне В області працюватиме 11 бюро правової допомоги Василь Падурі: «Півроку на посаді: перші результати» Петро Чебан: Пріоритетні напрямки сільської ради - залучення додаткових коштів та створення робочих місць Євген Прокопець: Громади, які не об’єдналися, на сьогодні у програші Ольга Чепель: Децентралізація в Чернівецькій області: міфи та реальність Ілля Карлійчук: Маємо багато завдань у сфері житлово-комунального господарства Григорій Ванзуряк: Із прихильників реформи ми стали тими, хто взяв на себе зобов’язання її розпочати Христина Марчук: Законодавче забезпечення реформи децентралізації Більше коштів субвенції із Держбюджету-2016 отримають громади, що об’єднались із сільськими територіями, – Геннадій Зубко Валерій Романенко: Люди вже зрозуміли, що їх благополуччя залежить виключно від їх активності і бажання щось змінити у своєму житті Аркадій Шова: Ми знали, що будуть труднощі, і готові їх вирішувати «Посли реформ»: Чому необхідно проводити реформу місцевого самоврядування? Тарас Халавка: Врахування фактору поліетнічності при формуванні об’єднаних територіальних громад у Чернівецькій області Антоніна Скидан: Наша мета – спроможна, самодостатня, сильна громада Василь Цуркан: Використання міжнародного досвіду в роботі Острицької сільської ради І. Баб'юк, О.Чепель "Основні аспекти формування спроможних територіальних громад"
Тарас Халавка: Закордонний досвід формування органів влади базового рівня (на прикладі польських гмін) Микола Ярмистий: Професійна компетентність службовців органів влади в системі публічного управління (концептуальний підхід) Історія ідей і концепцій державної влади та публічного управління в Україні: Бандера Степан Андрійович (1909-1959) Презентовано енциклопедичний довідник «Історія ідей і концепцій державної влади та публічного управління в Україні» Історія ідей і концепцій державної влади та публічного управління в Україні: Антонович Володимир Боніфатійович (1834 – 1908) Петро Брицький: Україна та Крим: зв’язок в контексті історичних подій (Частина 3) Практика реформування місцевих органів влади в системі публічного управління Історія ідей і концепцій державної влади та публічного управління в Україні: Георгій Андрузький Олег Зубчик: Державна політика України у сфері вищої освіти Петро Брицький: Україна та Крим: зв’язок в контексті історичних подій (Частина 2) Петро Брицький: Україна та Крим: зв’язок в контексті історичних подій Сергій Швидюк: Еволюція сучасної польської муніципальної системи Олексій Колесников:Старости в об'єднаних громадах: потреба в модернізації законодавства Тетяна Скутар: Історико-культурні туристичні ресурси як основа розвитку пізнавального туризму в Чернівецькій області Вікторія Чебан: Децентралізація: нові можливості для територіальних громад Валентина Богатирець: Англійська мова як інструмент розвитку комунікативного простору України Олександр Марусяк: Кримський трансфер 1954 р.: формально-юридичний аспект Анжеліка Дзюбко: Допомога онлайн-ресурсів у вивченні англійської мови Світлана Бостан: Упровадження інституту фахівців із соціальної роботи як перспективний напрям роботи соціальних служб Олександр Добржанський: Система органів влади Буковини у складі Австрійської (Австро-Угорської) монархії. Частина ІІ. Пріоритети розвитку територіальних громад в контексті децентралізації влади: досвід Херсонської області Олександр Добржанський: Система органів влади Буковини у складі Австрійської (Австро-Угорської) монархій (Частина І) Наталія Нечаєва-Юрійчук: Виклики етнополітичній стабільності в Україні та перспективи їхнього подолання (на прикладі Чернівецької області) Сергій Гакман: Фактор шляхів сполучення у долі Буковини під час світових війн та післявоєнного врегулювання Пропозиції науково-практичного семінару «Сучасні методи та інструментарії управління регіональними етнополітичними процесами» Максим Ярмистий "Завдання щодо удосконалення структурно-функціональної системи" Уляна Гев'юк "Механізми участі національних меншин у суспільно-політичному житті України" А. Круглашов "Діяльність регіональної влади у контексті реформаторських спроб в Україні (2005-2013 рр.) Частина ІІ І. Буркут "Незалежність потрібно захищати" Пропозиції учасників Муніципальних читань імені Антона Кохановського А.Круглашов "Діяльність регіональної влади у контексті реформаторських спроб в Україні (2005 – 2013 рр.) Частина 1" С.Гакман "Російська інтервенція в Україну в контексті міжнародного права" Б.Руснак "Особливості проведення позачергових виборів народних депутатів 26 жовтня 2014 року"
шукайте нас на facebook