Буковинський вісник
державної служби та місцевого самоврядування
 
« назад до переліку

26 лютого 2018
Історія ідей і концепцій державної влади та публічного управління в Україні: Білозерський Василь Михайлович (1825 – 1899)

Білозерський В. М. – український громадський діяч, науковець, журналіст, редактор і педагог. Народився 4 березня 1826 року на хуторі Мотронівка (тепер – частина с. Оленівка Борзнянського району Чернігівської обл.) у дрібнопомісній дворянській родині. Вступив до Київського університету, який успішно закінчив як кандидат із словесності у 1846 р. В роки навчання захоплюється славістикою, вивчає творчість слов’янських будителів: П Шафарика, В. Ганки та інших, переймається ідеями слов’янського братерства і спільної майбутності всіх слов’янських народів. Особливе значення для його розвитку мало знайомство з П. Кулішем і Т. Шевченком. Творчістю останнього він щиро захоплювався і здійснив переклади окремих його творів російською мовою.


Після успішного закінчення університету отримав посаду вчителя у Петровському кадетському корпусі, що діяв у м. Полтаві (1846 – 1847). Працював там, насамперед тому, що отримував гарну зарплатню. Проте перебуванням у Полтаві нудився, оскільки не мав там такого добірного й близького йому по ідейним зацікавленням товариства як у Києві. Тоді ж розробив проект створення сільської школи для навчання дітей з козацького стану. Але цей проект не був втілений у життя.
Разом із М. Гулаком та М. Костомаровим став засновником та активним учасником Кирило-Мефодіївського товариства. Його авторський вплив є в низці програмних документів Товариства. Зокрема таких, як «Статут Слов’янського товариства св. Кирила і Мефодія» та пояснення до нього. В останньому документі («Записка») висунув та обґрунтував ідею об’єднання слов’янських народів у федеративний Союз.


Близько зійшовся з П. Кулішем, з яким став свояком, після його одруження на сестрі В. Білозерського – Олександрі (майбутній письменниці Ганні Барвінок). Після від’їзду П. Куліша до Санкт-Петербургу близько зійшовся з М. Костомаровим, який став головним ідеологом «братчиків».
Під час подорожі до Варшави, де перебував разом із П. Кулішем і де вони провели перспективні зустрічі з низкою славістів та слов’янських діячів, був заарештований і проходив по справі Кирило-Мефодіївського Товариства. Охоче свідчив про свої власні погляди та програмні цілі товариства, був автором показань, що на чолі майбутнього Слов’янського Союзу братчики хотіли бачити російського імператора Миколу І, що не відповідало оригінальним планам Товариства і, скоріше за все, було частиною «угоди» з російськими жандармами, які проводили це слідство. Поведінка Білозерського на слідстві сподобалась графу О. Орлову, який рекомендував царю м’який приговор підслідчому та радив після відбуття терміну покарання використовувати його здібності на державній службі. Цар підтримав ці пропозицій і після 4 місяців ув’язнення Білозерський відбув у вислання до Олонецької губернії, м. Петрозаводськ (нині – Карелія).


Тут поступив на службу до місцевого губернатора і отримував певні підвищення, перебуваючи проте під таємним наглядом поліції до 1856 р. Нарешті після багатьох спроб виклопотав собі право на проживання у Санкт-Петербурзі, де продовжив свою кар’єру на державній службі. Тоді ж одружився з Надією Ген. В Петербурзі знову зустрічається з друзями по Кирило-Мефодіївському Товариству, з якими разом засновують місцеву «Громаду». Білозерському доручають важливу справу відкриття часопису «Основа», дозвіл на видання якого він отримує, щоправда, не з першого разу, використовуючи свої чиновницькі зв’язки. Журнал виходить друком у 1861 – 1862 р. і відіграє важливу роль у формуванні тогочасної української літератури й громадівського руху. Проте низка видатних сучасників вважали редакторську політику В. Білозерського недбалою і однією з головних причин припинення виходу цього важливого видання.


Після припинення видання журналу переїжджає до Варшави, де проходив подальшу державну службу. Підтримував творчі зв’язки з наддніпрянською та галицькою інтелігенцією та громадськими діячами, співпрацював з народовськими часописами «Мета» і «Правда».
Після виходу у відставку повернувся до рідної Мотронівка, де проживав майже у хутірській ідилії з родиною Куліша. Після його смерті пережив свого свояка лише на кілька років, помер 4 березня 1899 р. і був похований у тій же самій Мотронівці.
Щодо суспільно-політичних поглядів В. Білозерського, потрібно відзначити в них поєднання християнської релігійності, відданості ідеалам слов’янського братерства та щирого українського патріотизму. Релігійність пронизувала всю творчість та діяльність Білозерського, саме на основі християнської моралі він планував майбутнє для України. При цьому під впливом православної концепції соборності, вважав інтереси народу вищими за інтереси окремих індивідів, наполягав на необхідності підпорядкування останніх першим і сам намагався подавати в цьому особистий приклад. Його соціально-релігійні погляди дозволяють деяким дослідникам вбачати в ньому одного із прихильників ідеалів християнського соціалізму.


Щиро вболівав за долю України, намагався служити її кращий майбутності, збереженню мови та культури. Піком його громадсько-політичних зацікавлень можна вважати період перебування у складі Кирило-Мефодіївського Братства. Тут, поруч із загально-гуманістичними ідеями, в тому числі наполяганні на знесення кріпацького ладу, подолання аристократичних привілеїв, він захоплюється ідеалами слов’янського братерства. Мріяв про слов’янський Союз, який має в дальшій перспективі призвести до створення єдиної демократичної слов’янської держави. Центром слов’янського об’єднання бачив саме Україну, поділяв месіанські настрої щодо українського народу М. Костомарова, як його релігійний пафос. Вважав, що слов’янські народи відстають у своєму історичному розвиткові, але робив з цього оптимістичний висновок про нерозтраченість їх творчого потенціалу і їх видатне спільне майбутнє.


В петербурзький період своєї громадської діяльності і пізніше перейшов на більш помірковані, переважно ліберальні позиції, менше цікавився власне політичними питаннями, а більше науковими, етнографічними, літературними та культурними аспектами розвою України. Досліджував та пропагував творчість Т. Шевченка та інших українських письменників і поетів (О. Стороженка, М. Вовчок), усвідомлював важливість передання традицій старшого покоління діячів національного відродження новому поколінню українських патріотів, підтримував духовно-культурне єднання співвітчизників в Наддніпрянській та підавстрійській Україні.


Основні праці: Кирило-Мефодіївське товариство. – К., 1990. – Т. 1; З ідеології кирило-мефодівців / Записка В. Білозерського // Україна. – 1914. – № 1. – С. 79 – 81;_

Джерела: Барабаш Н.О. Рід Білозерських і культурний світ України ХІХ – початку ХХ століть. – К.: Стилос, 2007; Петров В. Шевченко, Куліш, В.Білозерський – їх перші стрічі // Україна. – 1925. – № 1 – 2; Бернштейн М.Д. Журнал «Основа» і український літературний процес кінця 50-60-х років XIX ст. К., 1959; Левенець Ю.А. Василь Білозерський // Український історичний журнал. – 1994. – № 2 – 3. – С. 86 – 88; Дудко В.І. Полтавська громада початку 1860-х рр. у листах Дмитра Пальчикова до Василя Білозерського // Київська старовина. – 1998. – № 2. – 156 – 178.

 

А.М. Круглашов

Відгуки: 
Немає відгуків

Додати новий відгук:
 Ваше ім`я:
 Текст відгуку:
 
Анатолій Круглашов: Сумні роковини та уроки російсько-української війни Актуальні питання впровадження нового законодавства про службу в органах місцевого самоврядування Ольга Смалій: Громадянам, що мають певні сумніви щодо державної політики, потрібно вступати на посади державної служби і своїм прикладом демонструвати, як треба працювати Христина Марчук: Проєктний підхід у системі планувальних документів відновлення та розвитку територіальних громад Оксана Сакрієр: Наше завдання – вистояти, розвивати, перемогти Микола Ярмистий: Державна служба сконцентрувала свої зусилля на вирішенні нагальних проблем в період російської агресії Любов Кожолянко: Уряд розширив програму компенсацій роботодавцям за працевлаштування окремих категорій безробітних Любов Нечипорук: Закон України «Про медіа» започатковує ґрунтовну реформу у медіагалузі Альбіна Грищенко: Про підвищення кваліфікації для державних службовців у 2023 році Для зручності клієнтів працює вебпортал електронних послуг Руслан Запаранюк: Буковина стала другою домівкою для тисяч українців Євгенія Блажевська: Волонтерська діяльність є одним із напрямів нашої роботи Іван Гешко: Робота спортивних структур в умовах війни Микола Ярмистий: Державотворчі погляди Тараса Шевченка Права та пільги внутрішньо переміщених осіб
Прихисток у Лужанах для вимушено переміщених осіб: рік роботи Христина Марчук: Робота органів місцевого самоврядування області в умовах воєнного стану Руслан Майданський: Новоселицька громада розширює міжнародні зв’язки Світлана Олексійчук: Навчаємо активну молодь та розвиваємо молодіжні простори Наталія Катрюк: Наш обов’язок – дати людям відчуття захищеності Олена Бадюк: Роль органів місцевого самоврядування у воєнний період на прикладі Глибоцької територіальної громади Соціальна згуртованість у громадах Михайло Савчишин: Виконуємо бюджет, забезпечуємо потреби мешканців громади та внутрішньо переміщених осіб Василь Скрипкару: Виклики та випробування проявили нас як громаду максимально зібрану, згуртовану та націлену на перемогу Микола Ярмистий: Місцеві органи влади в умовах воєнного стану:повноваження та співпраця військових адміністрацій з органами місцевого самоврядування Світлана Олексійчук: Від початку війни наші волонтери працювали у режимі нон-стоп Ілона Факас: Права, пільги та гарантії внутрішньо переміщених осіб Віталій Мостовий: Сучасні канали комунікації місцевої влади з громадою Співробітництво територіальних громад: нові можливості для розвитку Анатолій Круглашов: Локалізація політичного чи політизація локального: випробування спроможностей місцевого самоврядування в Україні
Зиновій Бройде: Стратегічне бачення транскордонного розвитку транспортної інфраструктури через міжнародні пункти пропуску на українсько-румунському кордоні Світлана Сидоренко: Цифровізація як дієвий механізм взаємодії інститутів громадянського суспільства та органів публічної влади Анатолій Круглашов: "Європа: єдність заради безпеки" Ростислав Балабан: Реформа децентралізації в Україні Валентина Підгірна: Особливості функціонування суб’єктів туристичної діяльності Чернівецької області на сучасному етапі Фадей Яценюк: Голодомор 1932-1933 рр. – геноцид українського народу Зиновій Бройде: Буковинський вузол транс'європейського транзиту Сергій Гакман: Вторгнувшись в Україну, росія порушила основи міжнародного права С.Троян, Н.Нечаєва-Юрійчук "ЧАЕС– ЗАЕС-2022: російський ядерний шантаж у дії" Наталія Нечаєва-Юрійчук, Сергій Троян: Українська відсіч тотальній російській агресії: Чотири місяці Наталія Нечаєва-Юрійчук: Творення чергових конспірологічних теорій через дискредитацію політиків Анатолій Круглашов: Перспективні завдання євроінтеграції України Сергій Гакман "9 травня: свято чи біль?" Сергій Троян, Наталія Нечаєва-Юрійчук "УКРАЇНА: ВІЙНА - ПЕРЕМОГА - ПАМ’ЯТЬ" Богдан Волошинський: Ми і наші прапори Наталія Бак "Фінансовий патріотизм і довіра: Вчора. Сьогодні! Завтра?" Наталія Нечаєва-Юрійчук: Боротися. Протидіяти. Ігнорувати Анжела Пасніченко: Як не впасти у паніку? Наталія Нечаєва-Юрійчук: Кожна дія має значення Володимир Тиліщак, Вікторія Яременко: Путін йде слідами Гітлера. Українці ж тримаються як британці Володимир Бойко: Нині Білорусь – ворог Олена Головіна: Зберегти людяність в нелюдських умовах життя! Ігор Недокус: Оцінки білоруських громадян та диктатора Лукашенка вторгнення Росії в Україну різні Сергій Федуняк: Для російських правителів ціна військової поразки – смерть
шукайте нас на facebook