Буковинський вісник
державної служби та місцевого самоврядування
 
« назад до переліку

01 грудня 2016
Володимир Чоботарь: Люди зрозуміли, що реформа – це правильний крок

Володимир Чоботарь, староста села Червона Діброва Глибоцької об’єднаної територіальної громади


«БВ»: Скажіть, будь ласка, чому Ви вирішили стати старостою? Це було Ваше власне рішення, чи чиясь ініціатива?
В.Ч.:
Це було свідоме і зважене рішення. Раніше я був просто активним громадським діячем і в цьому статусі займався вирішенням якихось питань, але потім прийшло розуміння, що коли ти є складовою владного механізму, то маєш більше можливостей керувати цим процесом. Перед тим, як мене обрали старостою, я півроку був депутатом, тому знаю, над чим потрібно працювати.

Коли розпочалося об’єднання громад, зрозумів, що варто брати ініціативу у свої руки і проштовхувати цю ідею. Можливо, це було дещо амбітно і самовпевнено, адже я вважав, що зможу зробити це краще за інших. Разом з тим, багато хто з людей дійсно говорив, що на мене надіється. Тому було відчуття відповідальності і бажання взяти все в свої руки, щоб запустити цю систему і нормально щось зробити.

 

«БВ»: Як громада сприйняла реформу?
В.Ч.:
Коли розпочався процес об’єднання, люди розуміли, що це є якийсь прорив і можливості для змін. Власне, об’єднана  територіальна громада починалася саме з нашого села: у нас відбулися збори, після цього ми подали запит на Глибоку, і так поступово, крок за кроком, було створено громаду. Було розуміння, що потрібно щось міняти, адже неможливо далі працювати за таким механізмом, який був. Наші  мешканці досить позитивно сприйняли реформу, вони вважали, що це правильний крок і розуміли, що все буде нормально. Восени відбулися вибори голови та депутатів об’єднаної територіальної громади, явка виборців була дуже високою. Весною, коли ми провели вибори старости, явка виборців була ще більшою. Люди побачили, які зміни відбулися за півроку, і таки зрозуміли, що від їх вибору щось залежить, тому треба йти і голосувати. Зараз, я думаю, вони задоволені. Звичайно, є і багато незадоволених, але без цього нікуди не дінешся, тому що ідеально все не може бути. В основному, більшість нормально і адекватно сприймають ситуацію і бачать той позитив, якого раніше не було.

 

«БВ»: Що змінилося за цей рік?
В.Ч.:
Найперша справа, яку ми зробили – це освітлення шести з половиною кілометрів центральних вулиць і таких ключових місць як церква, зупинка потяга, зупинка маршрутки, приміщення старостату – загалом було встановлено 71 ліхтар.
Наступний крок – це врегулювання системи збору та вивезення  сміття, тому що для нас важливим і стратегічним напрямом є збереження довкілля. Звісно, це проблема ще недопрацьована, але її вирішення вже на досить хорошому етапі: ми побачили реальні зміни, уже стало набагато менше сміттєзвалищ, і люди поступово починають вчитися, вносити власні пропозиції, дехто навіть сортує сміття. І це такий досить хороший момент.

Окрім того, за рахунок перевиконання бюджету ми зробили капітальний ремонт однієї  з наших найдовших – 2,5 км – вулиць, яку засипали гравієм, зробили всі потрібні водовідводи. Відремонтовано підлогу в шкільному спортзалі (160 кв.м), на яку ми витратили 90 тис. грн.

Є проблема питної води, тому вирішуємо і це питання. Нещодавно викопали в школі ще одну додаткову криницю дітям. До речі, це був проект, реалізований за підтримки ЧОГО «Буковинська агенція регіонального розвитку» за сприяння Британської ради в Україні.

 

 

Створено соціальний маршрут, який повністю охоплює всю нашу громаду і, зокрема,  забезпечує безкоштовний проїзд таким категоріям як діти, вчителі, люди пенсійного віку, учасники бойових дій та антитерористичної операції, інваліди – селищна рада повертає всі кошти за ці пільгові категорії. Маршрут починається в одному місці села, пролягає через Глибоку і Михайлівку і закінчується в іншому місці села, тобто є таким «підковоподібним».

За допомогою агрохолдингової компанії «Мрія» ми зробили центральну зупинку автобуса: «Мрія» виділила кошти, а ми вже, спільними зусиллями мешканців села, її будували.

В Червоній Діброві з’явилася і адмінбудівля – старостат. Якщо раніше люди повинні були їздити в сусіднє село Михайлівку, оскільки приміщення сільської ради знаходилося там, то зараз всі питання вирішуються на місці.

 

 

Маючи дуже вдале географічне розташування і багату історію, працюємо над розвитком туризму в Червоній Діброві. У нас є ціль зробити рекреаційні зони, розвинути екотуризм. Одним з таких перших етапів стало створення декількох веломаршрутів, які охоплюють наше та дотичні села – у цьому нам також допомогла Буковинська агенція регіонального розвитку в рамках проекту «Сталий розвиток громад». Реалізація проекту стала можливою завдяки підтримці Карпатського фонду Україна та Карпатської надації Словаччина  у рамках Програми «Дійсно разом 2.0», що фінансується Словацькою державною програмою допомоги з розвитку – SlovakAid. Маршрут прокладено через визначні місця, встановлено 20 велопарковок та промарковано три напрямки маршруту: Синій, Зелений та Жовтий. Відновлено пам’ятник на Слов’янському городищі 9-10 століття. Ініціатором цієї ідеї та реалізатором є депутат спільного округу Михайлівки та Червоної Діброви Микола Рубанець.


Тобто за цей рік нам вдалося зробити, мабуть, більше, ніж було зроблено за останніх двадцять років.  Це означає, що об’єднана територіальна громада – це є та громада, яка дійсно спроможна зробити щось за рахунок свого внутрішнього бюджету. Якщо не вистачає власних ресурсів, завжди є можливість залучити додаткові кошти за рахунок проектної діяльності, і в цьому напрямку ми теж працюємо.

 

«БВ»: Щодо розвитку туризму: досить відомою є «Червонодібровська Січ». Коли її було створено і кому належала ця ідея?
В.Ч.:
Ідея заснування належить Валерію Чоботарю, моєму старшому братові. Він разом зі своїм другом дитинства Валерієм Одайським і почали її будувати. Від самого початку була задумка об’єднати людей зі спільними поглядами і бажанням розвивати щось своє, українське – відновлювати духовні традиції, пропагувати національну ідею, патріотичне та спортивне виховання. Розпочали це все у 2003 році.  Січ розташована у дуже гарному місці, зараз тут є церква, навіс для тренувань, «Світлиця», у перспективі – кузня, майстерні народних ремесел. Все робили власноруч, навіть різьблений іконостас у церкві. Церква, до речі, завжди відчинена, у будь-який момент сюди можна прийти, помолитися. До будівництва долучилися люди з усіх куточків України – страшенно велика і цікава аудиторія. На превеликий жаль, і я кажу це з болем у серці, дуже багатьох  людей, причетних до будування, вже немає у зв’язку з подіями на Сході.
На Січ завжди приїжджає багато людей, свої табори тут часто проводять пластуни, інші громадські організації. Люди просто приїжджають відпочити. Всі кажуть, що звідси не хочеться їхати, що тут особлива атмосфера – час ніби зупиняється. Щоліта ми організовуємо спортивні табори, на яких діти опановують українські бойові мистецтва. Червонодібровська Січ є базою для тренувань збірної України з фрі-файту, у серпні тут завжди проводяться збори перед чемпіонатом світу.

 

«БВ»: Ще раз повернемось до громади. Поряд з позитивом – з якими проблемними питаннями довелося зустрітися?
В.Ч.:
Об’єднання громад у нас – це, певною мірою, пробна річ. Якщо брати, для прикладу, Німеччину, то реформа там проводилась  ще сорок років тому і тривала років десять, тобто у них був час чітко все розробити. У нас все відбувається дуже стрімко, є багато недопрацьованих речей. Взяти хоча б вибори старост – люди не могли зрозуміти, хто такий староста і що він має робити. Чесно кажучи, я сам частково цього не розумів і дізнався багато чого цікавого про інститут старост уже в процесі. Зараз паралельно існують і сільські ради, і об’єднані громади, вони керуються різними нормами. Для того, щоб система місцевого самоврядування нормально функціонувала, вона має бути уніфікована, мають бути детально визначені всі положення, чітко сформульовані повноваження кожного. Можливо, коли децентралізація охопить всю країну, буде простіше. Я розумію, що ми є першопрохідцями, і в певній мірі від того, як побудуємо цю систему, залежатиме і її подальший розвиток, але для цього мають бути чітко врегульовані закони, від яких ми повинні відштовхуватись і за якими маємо працювати.

 

Розмову вела Лілія Халавка

Відгуки: 
Немає відгуків

Додати новий відгук:
 Ваше ім`я:
 Текст відгуку:
 
Дмитро Завгородній: Реформа професійно-технічної освіти в Україні Любов Кожолянко: Можливості перепідготовки та працевлаштування ветеранів війни службами зайнятості Микола Ярмистий «Державна служба України: регіональні та європейські виміри» Валентин Пабат: Цифрова трансформація Чернівецької області Світлана Бостан: Сім’ї у сладних життєвих обставинах можуть безкоштовно отримувати фахову соціальну та психологічну допомогу Наталія Свестун: Збільшується перелік препаратів, які можна отримати за програмою «Доступні ліки» Олена Боднар: У Чернівецькій області триває комплекс заходів зі збереження об’єктів культурної спадщини Максим Ярмистий: Стратегічні напрями реформування державного управління: на шляху до якісної моделі управління (нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України за 2017-2024 роки) Наталія Алюшина: Реформи оплати праці на державній службі Анатолій Круглашов: Сумні роковини та уроки російсько-української війни Актуальні питання впровадження нового законодавства про службу в органах місцевого самоврядування Ольга Смалій: Громадянам, що мають певні сумніви щодо державної політики, потрібно вступати на посади державної служби і своїм прикладом демонструвати, як треба працювати Христина Марчук: Проєктний підхід у системі планувальних документів відновлення та розвитку територіальних громад Микола Ярмистий: Державна служба сконцентрувала свої зусилля на вирішенні нагальних проблем в період російської агресії Любов Кожолянко: Уряд розширив програму компенсацій роботодавцям за працевлаштування окремих категорій безробітних Любов Нечипорук: Закон України «Про медіа» започатковує ґрунтовну реформу у медіагалузі
Наталія Фрунзе: Реалізація ветеранської політики у Чернівецькій громаді Рукшинська громада: розвиток, виклики та пріоритети Вікторія Чебан: Працюємо з усіма громадам області, допомагаючи їм у розвитку Анатолій Круглашов: Місцеве самоврядування в умовах війни Віктор Прутяну: Основне завдання для Кишинева на сьогодні – підвищити рівень стійкості Сірет: Залучення інвестицій ЄС для місцевого розвитку Прихисток у Лужанах для вимушено переміщених осіб: рік роботи Христина Марчук: Робота органів місцевого самоврядування області в умовах воєнного стану Руслан Майданський: Новоселицька громада розширює міжнародні зв’язки Світлана Олексійчук: Навчаємо активну молодь та розвиваємо молодіжні простори Наталія Катрюк: Наш обов’язок – дати людям відчуття захищеності Анатолій Круглашов: Локалізація політичного чи політизація локального: випробування спроможностей місцевого самоврядування в Україні
Інна Дутчак: Гуманітаризація реформування системи освіти: проблеми і виклики. Роль гуманітарної освіти в умовах воєнного стану Зиновій Бройде: Від до- і пост-кризового до постійно-кризового регіонального розвитку і його транскордонного виміру Анатолій Круглашов: Україна та Об’єднана Європа. Виклики і нові можливості інтеграційного процесу Сергій Федуняк: Система міжнародних відносин у період турбулентності Валентина Підгірна: Сучасний стан та перспективи розвитку туристичного потенцуіалу Чернівецької області Максим Ярмистий: Інституціональний імператив оптимізації органів виконавчої влади Сергій Швидюк: Жодна країна не проходила адаптацію до європейських вимог на фоні війни Особливості захисту населення у випадку радіаційного ураження. Нормативно-правова база в сфері радіаційної безпеки Зиновій Бройде: Стратегічне бачення транскордонного розвитку транспортної інфраструктури через міжнародні пункти пропуску на українсько-румунському кордоні Світлана Сидоренко: Цифровізація як дієвий механізм взаємодії інститутів громадянського суспільства та органів публічної влади Анатолій Круглашов: "Європа: єдність заради безпеки" Ростислав Балабан: Реформа децентралізації в Україні Валентина Підгірна: Особливості функціонування суб’єктів туристичної діяльності Чернівецької області на сучасному етапі Фадей Яценюк: Голодомор 1932-1933 рр. – геноцид українського народу Зиновій Бройде: Буковинський вузол транс'європейського транзиту Сергій Гакман: Вторгнувшись в Україну, росія порушила основи міжнародного права Сергій Гакман "9 травня: свято чи біль?" Олена Головіна: Зберегти людяність в нелюдських умовах життя!