Буковинський вісник
державної служби та місцевого самоврядування
 
« назад до переліку

24 жовтня 2016
Василь Равлик: Можна по-різному ставитися до реформи децентралізації, але лишатися на тому місці, де ми є зараз, неможливо

Василь Равлик, голова Сокирянської міської об’єднаної територіальної громади


Можна по-різному ставитися до реформи децентралізації влади, можна по-різному її сприймати, але я переконаний в тому, що лишатися на тому місці, де ми є зараз, неможливо. Ми мусимо рухатися вперед. А щоб рухатися вперед, маємо чітко знати, куди йдемо і чого хочемо. Використовувати, скажімо, ту систему влади, яка існує ще з радянських часів, означає, на мій погляд, іти вперед із повернутою назад головою. Це неможливо. Громади мають розвиватися, має розвиватися місцеве самоврядування, інакше неможливим є розвиток країни загалом.


Я є палким прихильником реформи, навіть незважаючи на ті проблемні питання, які виникають в процесі.  Які з них основні? Насамперед, це непоінформованість громадян про саму реформу, її суть і значення для  місцевих громад. Інформаційна кампанія мала б проводитися на рівні держави, потрібно було створити соціальні ролики, дати коментарі фахівців, роз’яснення тощо і транслювати це на центральних каналах, щоб  зацікавити людей. Цього не було зроблено, натомість відповідальність за інформування населення поклали на місцеві державні адміністрації, які просто від цього самоусунулись.  Більше того, місцеві районні адміністрації, на мій погляд, протидіють реформі.


Друга проблема – це законодавчі прогалини. Ми, голови об’єднаних територіальних громад,  ідемо вперед і бачимо, що наш парламент на ходу коригує закони, які мали бути попереду, якими ми мали користуватися. Мене особисто дуже болить закон про дооб’єднання  громад, тому що ми зараз маємо відповідні рішення сільських рад, а ці рішення лежать в сейфі і реалізувати ми їх не можемо.


Ще один важливий момент – це зволікання з прийняттям закону про передачу земель комунальної власності за межами населених пунктів у комунальну власність об’єднаних громад. Це той закон, якого ми чекаємо давно, це закон, який  би вніс, нарешті, якусь справедливість у взаємостосунки між органами державної виконавчої влади, що розпоряджаються землями, і це закон, який нарешті дав би нам право вирішувати самостійно питання земельного характеру. Для прикладу, в процесі роботи об’єднаної громади ми зіткнулися з тим, що виявили в селі, яке до нас приєдналося, 81.3 гектари необлікованої землі, яка використовується  ТОВ «Сварог-Буковина».  Це серйозні надходження, які недоотримано бюджетом. Ми говоримо сьогодні про депресивні села, і земля – їх основний ресурс, який сьогодні повною мірою не використаний. Коли всі будуть сплачувати земельний податок, орендну плату, а розмір цієї орендної плати встановлюватиме рада об’єднаної громади, то це якраз і буде тим ресурсом, який надійде у ці депресивні села.


Таким чином, законодавче поле сьогодні – це непочатий край роботи. Для того, щоб успішно реалізувати реформу, потрібно внести зміни до 500 законодавчих і підзаконних нормативних актів. На жаль, цей процес відбувається дуже повільно, і відсутність правової бази ми відчуваємо, буквально, на кожному кроці.


Наступна проблема – це протидія.  Як я уже зазначав, ті, хто мав би сприяти реформуванню, допомагати реформі і просувати її, створюють перешкоди. На мій погляд, тут дві складових. Перша – це районна влада, яка не хоче ділитися ресурсами і повноваженнями, прагне зберегти  за всім контроль, на все впливати, і таким чином намагається всіляко – відкрито, закрито – робити все для того, аби реформа не просувалася. І другий важливий аспект – це також небажання сільських голів втратити свої повноваження. Чомусь серед них панує така думка, що якщо вони перестануть бути сільськими головами, то не зможуть вирішувати ніяких питань. Взагалі я вважаю, що термін «староста» не дуже вдалий, він сприймається якось неоднозначно. Таким чином внаслідок цієї протидії реформа у нас гальмується.


Ну і, звичайно, варто зупинитись також на перевагах реформи і тих досягненнях, які ми вже маємо. В умовах об’єднаної громади ми працюємо вже 9 місяців. Якщо бюджет Сокирянської міської ради до об’єднання складав 4,5 млн. – це власні надходження, то зараз із міжбюджетними трансферами об’єднана територіальна громада має 32 млн. 850 тис., до того ж, перевиконання за 6 місяців склало майже 3 млн., за 9 місяців – 4 млн.  сумарно. Отже, ми маємо фінансовий ресурс в розмірі близько 40 мільйонів гривень. Ми відчули можливість, як не пафосно це звучить, бути господарями на своїй землі. Але це так і є. Ми маємо кошти, які дозволяють вирішити питання, що не вирішувалися роками. 10 млн. 8 тис. грн. – це освітня субвенція на 4 школи, 6 млн. 914 тис 700 грн. – медична субвенція, 895 тис – це базова дотація, але власні надходження, заплановані на рік – 14 млн. 300 тис. грн. і чотири мільйони гривень перевиконання бюджету за підсумками 9 місяців роботи дали можливість вирішити низку соціальних питань, пролікувати хворих, на яких коштів медичної субвенції не вистачає. Наприклад, у нас є в громаді двоє хворих з пересадженими органами, на їх лікування необхідні кошти, і ми передбачили зараз до кінця року 100 тис. грн. на їх лікування, ще 45 тис. грн. – на лікування хворої дитини, яка потребує спецхарчування.


В минулому році, ще до об’єднання, ми ввели в експлуатацію нові очисні споруди. Це теж, на мій погляд, важливий стратегічний об’єкт. Його будівництво тривало довгий час, вартість склала 4,5 млн. грн. Зважаючи на те, що в тарифі на водовідведення 80% – це вартість електроенергії, то ціна, у зв’язку із подорожчанням енергоносіїв, із 2,50 грн. зросла сьогодні до 10 грн. Тому ми зразу передбачили в бюджеті суму компенсації комунальному підприємству у вигляді дотації, щоб люди не відчули такої величезної різниці, і підняли тарифи до 5 грн, а решту виплачуємо з бюджету.


Проводимо ремонт доріг, які не ремонтувалися роками через брак коштів. Проводимо  низку інших заходів. Для прикладу, відповідно до законодавства у цьому фінансовому році безкоштовно мають харчуватися тільки ті діти, які належать до пільгових категорій. Ми ж знайшли можливість харчувати всіх без виключення дітей 1-4 класів за кошти місцевого бюджету. Запровадили також надбавку вчителям за престижність праці у розмірі 10%, а це досить серйозний стимул. В результаті, по району середня зарплата педпрацівників складає близько 2600 грн., у нас в об’єднаній територіальній громаді – 4100 грн. 


Реалізуємо окремі проекти за рахунок коштів, які виділені нам на розвиток інфраструктури – 2 млн. 306 тисяч. Ніби і невелика сума, і разом з тим – це капітальний ремонт спортивного залу, дві замінені теплотраси, нові вікна в школі, ремонт доріг з асфальтобетонним покриттям, придбання техніки, низка інших заходів, які раніше не виконувалися.


Також, якщо говорити про позитив, важливе значення має розширення повноважень: ми маємо реєстраційну службу, яка займається державною реєстрацією речових прав на нерухоме  майно,  державною реєстрацією юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців тощо, і це дає доходи в бюджет ОТГ, за 9 місяців поточного року отримано близько 70 тис. грн. Це ЦНАП, який успішно працює, і в результаті цього нашим мешканцям не доводиться їздити в Чернівці, щоб отримати певні адміністративні послуги. Тобто переваги є очевидними. Низка причин, про які говорилося вище, до певної міри сповільнюють розвиток громади, але в тому, що реформа незворотна і треба рухатися вперед, я твердо переконаний.

Відгуки: 
Немає відгуків

Додати новий відгук:
 Ваше ім`я:
 Текст відгуку:
 
Анатолій Круглашов: Сумні роковини та уроки російсько-української війни Актуальні питання впровадження нового законодавства про службу в органах місцевого самоврядування Ольга Смалій: Громадянам, що мають певні сумніви щодо державної політики, потрібно вступати на посади державної служби і своїм прикладом демонструвати, як треба працювати Христина Марчук: Проєктний підхід у системі планувальних документів відновлення та розвитку територіальних громад Оксана Сакрієр: Наше завдання – вистояти, розвивати, перемогти Микола Ярмистий: Державна служба сконцентрувала свої зусилля на вирішенні нагальних проблем в період російської агресії Любов Кожолянко: Уряд розширив програму компенсацій роботодавцям за працевлаштування окремих категорій безробітних Любов Нечипорук: Закон України «Про медіа» започатковує ґрунтовну реформу у медіагалузі Альбіна Грищенко: Про підвищення кваліфікації для державних службовців у 2023 році Для зручності клієнтів працює вебпортал електронних послуг Руслан Запаранюк: Буковина стала другою домівкою для тисяч українців Євгенія Блажевська: Волонтерська діяльність є одним із напрямів нашої роботи Іван Гешко: Робота спортивних структур в умовах війни Микола Ярмистий: Державотворчі погляди Тараса Шевченка Права та пільги внутрішньо переміщених осіб
Прихисток у Лужанах для вимушено переміщених осіб: рік роботи Христина Марчук: Робота органів місцевого самоврядування області в умовах воєнного стану Руслан Майданський: Новоселицька громада розширює міжнародні зв’язки Світлана Олексійчук: Навчаємо активну молодь та розвиваємо молодіжні простори Наталія Катрюк: Наш обов’язок – дати людям відчуття захищеності Олена Бадюк: Роль органів місцевого самоврядування у воєнний період на прикладі Глибоцької територіальної громади Соціальна згуртованість у громадах Михайло Савчишин: Виконуємо бюджет, забезпечуємо потреби мешканців громади та внутрішньо переміщених осіб Василь Скрипкару: Виклики та випробування проявили нас як громаду максимально зібрану, згуртовану та націлену на перемогу Микола Ярмистий: Місцеві органи влади в умовах воєнного стану:повноваження та співпраця військових адміністрацій з органами місцевого самоврядування Світлана Олексійчук: Від початку війни наші волонтери працювали у режимі нон-стоп Ілона Факас: Права, пільги та гарантії внутрішньо переміщених осіб Віталій Мостовий: Сучасні канали комунікації місцевої влади з громадою Співробітництво територіальних громад: нові можливості для розвитку Анатолій Круглашов: Локалізація політичного чи політизація локального: випробування спроможностей місцевого самоврядування в Україні
Зиновій Бройде: Стратегічне бачення транскордонного розвитку транспортної інфраструктури через міжнародні пункти пропуску на українсько-румунському кордоні Світлана Сидоренко: Цифровізація як дієвий механізм взаємодії інститутів громадянського суспільства та органів публічної влади Анатолій Круглашов: "Європа: єдність заради безпеки" Ростислав Балабан: Реформа децентралізації в Україні Валентина Підгірна: Особливості функціонування суб’єктів туристичної діяльності Чернівецької області на сучасному етапі Фадей Яценюк: Голодомор 1932-1933 рр. – геноцид українського народу Зиновій Бройде: Буковинський вузол транс'європейського транзиту Сергій Гакман: Вторгнувшись в Україну, росія порушила основи міжнародного права С.Троян, Н.Нечаєва-Юрійчук "ЧАЕС– ЗАЕС-2022: російський ядерний шантаж у дії" Наталія Нечаєва-Юрійчук, Сергій Троян: Українська відсіч тотальній російській агресії: Чотири місяці Наталія Нечаєва-Юрійчук: Творення чергових конспірологічних теорій через дискредитацію політиків Анатолій Круглашов: Перспективні завдання євроінтеграції України Сергій Гакман "9 травня: свято чи біль?" Сергій Троян, Наталія Нечаєва-Юрійчук "УКРАЇНА: ВІЙНА - ПЕРЕМОГА - ПАМ’ЯТЬ" Богдан Волошинський: Ми і наші прапори Наталія Бак "Фінансовий патріотизм і довіра: Вчора. Сьогодні! Завтра?" Наталія Нечаєва-Юрійчук: Боротися. Протидіяти. Ігнорувати Анжела Пасніченко: Як не впасти у паніку? Наталія Нечаєва-Юрійчук: Кожна дія має значення Володимир Тиліщак, Вікторія Яременко: Путін йде слідами Гітлера. Українці ж тримаються як британці Володимир Бойко: Нині Білорусь – ворог Олена Головіна: Зберегти людяність в нелюдських умовах життя! Ігор Недокус: Оцінки білоруських громадян та диктатора Лукашенка вторгнення Росії в Україну різні Сергій Федуняк: Для російських правителів ціна військової поразки – смерть
шукайте нас на facebook