Василь Равлик, голова Сокирянської міської об’єднаної територіальної громади

Можна по-різному ставитися до реформи децентралізації влади, можна по-різному її сприймати, але я переконаний в тому, що лишатися на тому місці, де ми є зараз, неможливо. Ми мусимо рухатися вперед. А щоб рухатися вперед, маємо чітко знати, куди йдемо і чого хочемо. Використовувати, скажімо, ту систему влади, яка існує ще з радянських часів, означає, на мій погляд, іти вперед із повернутою назад головою. Це неможливо. Громади мають розвиватися, має розвиватися місцеве самоврядування, інакше неможливим є розвиток країни загалом.

Я є палким прихильником реформи, навіть незважаючи на ті проблемні питання, які виникають в процесі.  Які з них основні? Насамперед, це непоінформованість громадян про саму реформу, її суть і значення для  місцевих громад. Інформаційна кампанія мала б проводитися на рівні держави, потрібно було створити соціальні ролики, дати коментарі фахівців, роз’яснення тощо і транслювати це на центральних каналах, щоб  зацікавити людей. Цього не було зроблено, натомість відповідальність за інформування населення поклали на місцеві державні адміністрації, які просто від цього самоусунулись.  Більше того, місцеві районні адміністрації, на мій погляд, протидіють реформі.

Друга проблема – це законодавчі прогалини. Ми, голови об’єднаних територіальних громад,  ідемо вперед і бачимо, що наш парламент на ходу коригує закони, які мали бути попереду, якими ми мали користуватися. Мене особисто дуже болить закон про дооб’єднання  громад, тому що ми зараз маємо відповідні рішення сільських рад, а ці рішення лежать в сейфі і реалізувати ми їх не можемо.

Ще один важливий момент – це зволікання з прийняттям закону про передачу земель комунальної власності за межами населених пунктів у комунальну власність об’єднаних громад. Це той закон, якого ми чекаємо давно, це закон, який  би вніс, нарешті, якусь справедливість у взаємостосунки між органами державної виконавчої влади, що розпоряджаються землями, і це закон, який нарешті дав би нам право вирішувати самостійно питання земельного характеру. Для прикладу, в процесі роботи об’єднаної громади ми зіткнулися з тим, що виявили в селі, яке до нас приєдналося, 81.3 гектари необлікованої землі, яка використовується  ТОВ «Сварог-Буковина».  Це серйозні надходження, які недоотримано бюджетом. Ми говоримо сьогодні про депресивні села, і земля – їх основний ресурс, який сьогодні повною мірою не використаний. Коли всі будуть сплачувати земельний податок, орендну плату, а розмір цієї орендної плати встановлюватиме рада об’єднаної громади, то це якраз і буде тим ресурсом, який надійде у ці депресивні села.

Таким чином, законодавче поле сьогодні – це непочатий край роботи. Для того, щоб успішно реалізувати реформу, потрібно внести зміни до 500 законодавчих і підзаконних нормативних актів. На жаль, цей процес відбувається дуже повільно, і відсутність правової бази ми відчуваємо, буквально, на кожному кроці.

Наступна проблема – це протидія.  Як я уже зазначав, ті, хто мав би сприяти реформуванню, допомагати реформі і просувати її, створюють перешкоди. На мій погляд, тут дві складових. Перша – це районна влада, яка не хоче ділитися ресурсами і повноваженнями, прагне зберегти  за всім контроль, на все впливати, і таким чином намагається всіляко – відкрито, закрито – робити все для того, аби реформа не просувалася. І другий важливий аспект – це також небажання сільських голів втратити свої повноваження. Чомусь серед них панує така думка, що якщо вони перестануть бути сільськими головами, то не зможуть вирішувати ніяких питань. Взагалі я вважаю, що термін «староста» не дуже вдалий, він сприймається якось неоднозначно. Таким чином внаслідок цієї протидії реформа у нас гальмується.

Ну і, звичайно, варто зупинитись також на перевагах реформи і тих досягненнях, які ми вже маємо. В умовах об’єднаної громади ми працюємо вже 9 місяців. Якщо бюджет Сокирянської міської ради до об’єднання складав 4,5 млн. – це власні надходження, то зараз із міжбюджетними трансферами об’єднана територіальна громада має 32 млн. 850 тис., до того ж, перевиконання за 6 місяців склало майже 3 млн., за 9 місяців – 4 млн.  сумарно. Отже, ми маємо фінансовий ресурс в розмірі близько 40 мільйонів гривень. Ми відчули можливість, як не пафосно це звучить, бути господарями на своїй землі. Але це так і є. Ми маємо кошти, які дозволяють вирішити питання, що не вирішувалися роками. 10 млн. 8 тис. грн. – це освітня субвенція на 4 школи, 6 млн. 914 тис 700 грн. – медична субвенція, 895 тис – це базова дотація, але власні надходження, заплановані на рік – 14 млн. 300 тис. грн. і чотири мільйони гривень перевиконання бюджету за підсумками 9 місяців роботи дали можливість вирішити низку соціальних питань, пролікувати хворих, на яких коштів медичної субвенції не вистачає. Наприклад, у нас є в громаді двоє хворих з пересадженими органами, на їх лікування необхідні кошти, і ми передбачили зараз до кінця року 100 тис. грн. на їх лікування, ще 45 тис. грн. – на лікування хворої дитини, яка потребує спецхарчування.

В минулому році, ще до об’єднання, ми ввели в експлуатацію нові очисні споруди. Це теж, на мій погляд, важливий стратегічний об’єкт. Його будівництво тривало довгий час, вартість склала 4,5 млн. грн. Зважаючи на те, що в тарифі на водовідведення 80% – це вартість електроенергії, то ціна, у зв’язку із подорожчанням енергоносіїв, із 2,50 грн. зросла сьогодні до 10 грн. Тому ми зразу передбачили в бюджеті суму компенсації комунальному підприємству у вигляді дотації, щоб люди не відчули такої величезної різниці, і підняли тарифи до 5 грн, а решту виплачуємо з бюджету.

Проводимо ремонт доріг, які не ремонтувалися роками через брак коштів. Проводимо  низку інших заходів. Для прикладу, відповідно до законодавства у цьому фінансовому році безкоштовно мають харчуватися тільки ті діти, які належать до пільгових категорій. Ми ж знайшли можливість харчувати всіх без виключення дітей 1-4 класів за кошти місцевого бюджету. Запровадили також надбавку вчителям за престижність праці у розмірі 10%, а це досить серйозний стимул. В результаті, по району середня зарплата педпрацівників складає близько 2600 грн., у нас в об’єднаній територіальній громаді – 4100 грн. 

Реалізуємо окремі проекти за рахунок коштів, які виділені нам на розвиток інфраструктури – 2 млн. 306 тисяч. Ніби і невелика сума, і разом з тим – це капітальний ремонт спортивного залу, дві замінені теплотраси, нові вікна в школі, ремонт доріг з асфальтобетонним покриттям, придбання техніки, низка інших заходів, які раніше не виконувалися.

Також, якщо говорити про позитив, важливе значення має розширення повноважень: ми маємо реєстраційну службу, яка займається державною реєстрацією речових прав на нерухоме  майно,  державною реєстрацією юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців тощо, і це дає доходи в бюджет ОТГ, за 9 місяців поточного року отримано близько 70 тис. грн. Це ЦНАП, який успішно працює, і в результаті цього нашим мешканцям не доводиться їздити в Чернівці, щоб отримати певні адміністративні послуги. Тобто переваги є очевидними. Низка причин, про які говорилося вище, до певної міри сповільнюють розвиток громади, але в тому, що реформа незворотна і треба рухатися вперед, я твердо переконаний.