Валерій Романенко, депутат Дністровської районної ради

Наша громада була створена однією із перших, у 2015 році. Тоді об’єднані територіальні громади очолили ідейні представники органів місцевого самоврядування, які вірили (і я теж) у те, що ця реформа  змінить наше життя на краще. Ми розуміли, що немає відповідної законодавчої бази, є велика кількість проблем, які доведеться вирішувати, що буде чинитися спротив з боку системи, але водночас було розуміння, що нам потрібно рухатися вперед.

Одним із позитивних кроків на той момент було відвідування різних регіонів України. Якби ми почали робити це раніше, активніше обмінюватися набутим досвідом, ми б уже мали сьогодні зовсім інший, якісніший рівень життя. Поїздки за кордон, залучення міжнародних фондів, участь у міжнародних проєктах дали кожному з моїх колег багатющий досвід. Однак, застосовувати його на практиці надзвичайно проблемно, оскільки відповідної законодавчої бази немає і сьогодні. Мова йде про те, що всі процеси досі регулюються в ручному режимі.

Візьмемо до уваги фінансове забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування. В різні періоди відповідно до постанов Кабінету Міністрів, розпоряджень та інших владних документів, окремі види податків то вилучалися, то додавалися, то змінювалася відсоткова ставка. Наведемо приклад. Акцизний збір зараховувався до місцевого бюджету, потім відсоток зменшився, потім його взагалі забрали, зараз повернули назад, а в бюджеті на наступний рік його взагалі планують вилучити.

Наступне. На території громад, різних за своєю спроможністю, працює велика кількість промислових підприємств, які зареєстровані в інших регіонах України. Тобто вони здійснюють свою господарську діяльність тут, а податки йдуть за місцем їхньої реєстрації. Таким чином до бюджету громади не зараховуються доволі великі суми.

На сьогодні у бюджеті на 2022 рік не передбачено базової дотації та дотації вирівнювання. Я не кажу, що громада має жити за рахунок фінансування держави, але не потрібно забирати в громади те, що вона зробила сама. Передача на місця великої кількості повноважень має забезпечуватися відповідним фінансовим ресурсом. Я вважаю категорично неприйнятною ситуацію, коли не можна використати власні кошти, якщо не забезпечено доходів у розмірі понад 105%.

Те саме щодо освітньої субвенції. Якщо вона була тим чи іншим чином зекономлена, є залишок, то він може використовуватися виключно у наступному бюджетному періоді. Однак, у Верховній Раді пройшов перше читання один із законів щодо змін до бюджетного законодавства, який передбачає вилучення залишків цих коштів. А їх можна було б використати на покращення матеріально-технічної бази навчальних закладів, на будівництво, реконструкцію, ремонт  харчоблоків, внутрішніх санвузлів тощо. Це потрібно робити. Це є те, що забезпечує нам нормальну життєдіяльність установ комунальної власності.

Вихід, який особисто я бачу на сьогодні, – це активізація громадських організацій, навчання депутатів. Давайте подивимося на сьогоднішній склад органів виконавчої влади різних рівнів і місцевого самоврядування. У владу прийшло багато людей, які роками змінювали крісла і посади. І вони принесли той механізм діяльності органів державної влади у місцеве самоврядування, ті самі принципи і ту саму неспроможну систему. Тому тільки через активізацію громадян, через залучення їх до управлінських процесів, через обмін досвідом можна досягти вагомих результатів. Правильною є позиція, щоб поїхати, подивитися, перейняти досвід і зрозуміти: «чому я не зробив до цього часу те, що зробив інший?». Тому хочу побажати всім нам успіхів та віри у краще майбутнє. Давайте робити правильний  вибір на користь місцевого самоврядування.