Микола ЯРМИСТИЙ –  директор Чернівецького ЦППК, кандидат наук з державного управління

Сучасні тенденції розвитку державної служби визначаються загальними процесами реформування системи публічного управління в Україні. Зокрема проведення адміністративно-територіальної реформи та формування європейської моделі організації влади на місцях сприяли перерозподілу управлінських повноважень між органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, суттєвому скороченню районних державних адміністрацій, районних рад та сільських, селищних, міських рад шляхом створення об’єднаних територіальних громад. Так, до реформування органів місцевого самоврядування в Україні нараховувалося 457 міських рад, 784 селищних рад, 10280 сільських рад. Після проведення реформи сформовано1469 територіальних громад. Так само, відповідно до нових сформованих районів, замість 490 створено 136 райдержадміністрацій.

У зв’язку з цим на регіональному рівні кардинально змінився кількісний та якісний склад державних службовців. За даними НАДС в Україні 180977 державних службовців (було 300559 державних службовця). В обласних та районних державних адміністраціях західного регіону відповідно до штатного розпису працює в Чернівецькій області 864 державних службовця, в Івано-франківській області – 1268, в Тернопільській області – 900, Львівській області – 1432, Закарпатській області - 1233 службовця. Фактично в областях більше ніж в два рази зменшилось кількість службовців органів державної виконавчої влади.

Разом з тим, мова йде не стільки про скорочення державних службовців, скільки про новий розподіл повноважень в діяльності місцевих державних адміністрацій. Проект Закону «Про внесення змін до Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та деяких інших законодавчих актів України щодо реформування територіальної організації виконавчої влади в Україні» передбачає посилення наглядово-контролюючих функцій місцевих адміністрацій у межах трьох напрямів:
- координація територіальних органів (підрозділів) центральних органів виконавчої влади;
- забезпечення законності в діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування;
- виконання окремих повноважень органів місцевого самоврядування (до внесення відповідних змін в Конституцію України).

Нова модель організації влади на регіональному рівні передбачає координацію та контроль територіальних управлінь центральних органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Розподіл функціональних повноважень сформує нові особливості роботи державних службовців та місцевих органів державної влади. За даних умов потребує вдосконалення нормативно-правової регламентації діяльності державних службовців в тому числі:
1) повноваження державних службовців щодо координації територіальних управлінь центральних органів державної влади
2) повноваження державних службовців щодо контролю діяльності органів місцевого самоврядування
3) порядок призначення голови місцевої державної адміністрації (керівника префектури) та визначення його завдань, прав та обов’язків.

Розвиток державної служби на сучасному етапі має свої позитивні тенденції. В першу чергу це стосується впровадження цифрових технологій на державній службі. Зокрема в рамках програми “Партнерство “Відкритий Уряд” та виконання плану заходів щодо реалізації Концепції розвитку електронної демократії в Україні на 2019―2020 роки, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2019 р. № 405 передбачається:
1) створення онлайн-платформи для взаємодії органів виконавчої влади з інститутами громадянського суспільства
2) забезпечення розвитку міжвідомчого електронного документообігу
3) запровадження системи онлайн-моніторингу та оцінки якості надання адміністративних послуг.

       Функціонує державний веб-портал електронних послуг “Портал Дія”, який передбачає єдиний Реєстр адміністративних послуг, щодо розгорнутої інформацію про усі адміністративні послуги (інформаційну картку адміністративної послуги). Розглядається впровадження інформаційної системи управління людськими ресурсами та нарахування заробітної плати (HRMIS) Стратегії реформування державного управління України на період до 2021 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. № 474.

Відповідно до Розпорядження КМУ від 27 травня 2020 р. № 622-р «Про схвалення Концепції реформування системи оплати праці державних службовців та затвердження плану заходів з її реалізації» розглядається запровадження системи оплати праці на основі нової класифікації посад державної служби з урахуванням функціональної спрямованості, мети та цінності посади; встановлення конкурентоспроможного рівня заробітної плати. Для функціонування системи державної служби достатньо важливим є підготовка та прийняття Проекту ЗУ «Про публічні консультації» що передбачає тісну співпрацю органів публічної влади з громадськістю та підвищить ефективність управлінських рішень.

Разом з тим, не вирішена низка питань, які не відповідають загальноприйнятим європейським критеріям державної служби. Зокрема:
 малоефективна система оцінювання результатів службової діяльності;
 практично відсутнє планування кар’єрного росту;
 ослаблена система мотивації і заохочення персоналу;
 висока плинність кадрів.

Насторожують негативні тенденції щодо добору та підготовки кадрів на державну службу. Так на початку 2021 року оголошено понад 50 конкурсів на керівні посад Центральних органів державної влади для державних службовців категорії «А». Статистика засвідчує, що з 28 проведених конкурсів тільки в 11 визнано переможців, а в 17 – переможців не визначено з формулюванням: «Суб'єкт призначення не визначив переможця конкурсу за результатами співбесіди кандидатур, які набрали найбільшу кількість балів за результатами загального рейтингу кандидатів, відповідно до рішення Комісії з питань вищого корпусу державної служби». Виникає закономірне питання: «Чому суб’єкт призначення не визначив переможця серед кандидатів, які пройшли конкурс і набрали найбільшу кількість балів відповідно до рішення конкурсної комісії?». Очевидно, що питання не тільки риторичне.

Назріла нагальна проблема і щодо підготовки управлінських кадрів вищої ланки. Мова йде про системну та ціле направлену підготовку державних службовців категорії «А», професійна компетентність яких відповідала би сучасним вимогам державного управління. В цьому контексті важливим є запровадження освітніх закладів професійного зростання, функціонування кадрового резерву та запровадження системи ротації кадрів.

Виходячи із загальних тенденцій розвитку державної служби, напрошується загальний висновок про необхідність розробки та запровадження Концептуальної програми кадрового забезпечення органів публічної влади в Україні, яка відповідала би сучасним вимогам кадрового менеджменту та формувалась на принципах професійності, об’єктивності, спадковості, формування та зберігання традицій, з врахуванням адміністративно-територіальних особливостей функціонування державної служби. Очевидно, що така програма повинна пройти широке громадське обговорення серед науковців, громадських діячів, профспілок, асоціацій та службовців органів публічної влади.