|
Зиновій БРОЙДЕ, радник голови облдержадміністрації з питань європейської інтеграції та сталого регіонального розвитку, директор ДНТЦ «Екоресурс», кандидат технічних наук Багатовіковий досвід розвитку Буковини і прилеглих регіонів України та межуючих країн свідчить про необхідність поєднання внутрішнього потенціалу територій з активним використанням їх транзитних можливостей. Цей підхід лежить в основі ключових українських і міжнародних законодавчо-нормативних актів, стратегій та таких макрорегіональних структур як Ініціатива Тримор’я (3SI), Стратегія ЄС для Дунайського регіону (EUSDR), Карпатська конвенція тощо. Для Буковини цей стратегічний потенціал поєднує наступні ключові системні компоненти, частково опрацьовані у попередніх міжнародних проєктах. Їх коло було окреслено з представниками більшості країн-учасниць зазначених макрорегіональних структур у 2006 році (С. 7). Такими стратегічними компонентами є: - Транспортна – через третю за щільністю в Україні авто-залізничну мережу в центрі TEN-T коридору «Балтійське море – Чорне море – Егейське море» (TEN-T BBA), ухваленого ЄС у 2023 році. Окрім визначального впливу на регіон, ця компонента забезпечить міжнародні вантажопасажирські та туристично-рекреаційні перевезення і військову мобільність на східному флангу ЄС і НАТО; - Енергетична – завдяки найбільшим в Європі електроенерго- і газоакумулюючим потужностям у транс’європейському «вертикальному» коридорі (С.23); - Транскордонна – через кордон, довжина якого дорівнює відставні від Києва до Чернівців та на який виходять усі райони і третина громад області; - Водно-екологічна – в транскордонних басейнах головних притоків Дунаю: Прута з Черемошем і Сірета з Сучавою, а також Дністра; - Релокаційна – яка у нинішніх кризових умовах ґрунтується на історичних торгово-економічних зв’язках, розвинених трудових ресурсах та інфраструктурі, зокрема колишніх підприємств оборонного комплексу СРСР; - Міграційна – обумовлена мультиетнічністю і родинно-діловими зв’язками з численною діаспорою, перспективами зайнятості та сприятливими умовами проживання і безпеки; - Інформаційно-комунікаційна, зокрема, за визначенням Українсько-румунської міжурядової комісії від 11.04.2012, а також значна кількість похідних проєктних ініціатив за цими напрямами та на їх стиках, як наприклад, у науково-освітній сфері. Виходячи з циркуляційності природно-антропогенних явищ і процесів (С.204), доцільно зосередити це бачення на зазначених ключових компонентах територіального розвитку для їх оцінки і прогнозування подальших перспектив. Так, окрім очевидної циклічності перевезень «туди-назад», транзитно-транспортна компонента розбудови Буковини, починаючи з часів Київської Руси та наступного становлення Молдови, ґрунтувалась на ландшафтно-басейнових просторових особливостях територій. Тому, поєднуючи торгово-економічні інтереси і потреби мобільності людей, товарів та військових пересувань, цей характерний прояв особливості регіону відтворюється у часі, зокрема щодо залізниць. Будучи універсальним засобом вантажопасажирських перевезень на короткі (місцеві) та далекі (трансконтинентальні) відстані, залізниці проєктувались і будувались за австрійської доби з використанням альпійського досвіду та англійських інвестувань, враховуючи уроки Кримської війни. Поєднуючи оптимальну маршрутизацію товарних і пасажирських потоків із забезпеченням можливостей військових прикордонно-рокадних сполучень, їх потенціал повністю реалізувався як у передвоєнному розвої Буковини так й на військових театрах І і ІІ Світових війн. І сьогодні ця історично-матеріальна спадщина знов практично повністю відтворюється, відповідаючи актуальним завданням Інструменту єднання Європи (CEF) щодо оновлення TEN-T коридорів ЄС, а також – воєнним цілям SAFE (Support of Assistance & Security for Europe). Енергетичний сектор, незважаючи на значно коротшу історію, аналогічно відтворюється у часі. Це чітко простежувалось з перших років незалежності України та, надалі, детальніше розглядались у «Енергетичному плані для Чернівців». Адже вихідну, повністю децентралізовану енергетику Буковини на початку ХХ ст. замінила гіпертрофовано-централізована радянська система «от Москвы до самых до окраин». А висвітлену у вихідному дослідженні потребу системного поєднання централізовано-децентралізованих підходів через 30 років жорстко примушують реалізовувати «ударними темпами» сьогоднішні реалії війни. Початкова індивідуальна і спорадична транскордонна співпраця за окремими поодинокими проєктами послідовно переростала у більш систематизовану діяльність в рамках єврорегіонів. Але, попри заклики при формуванні Європейського інструменту сусідства і партнерства про необхідність нарощування такої системності, реалізація підходів Interreg у поєднанні з децентралізаційною реформою в Україні вдруге розвернули цей процес у бік більшої індивідуалізації проєктів, приклади чого надають результати великомасштабного East Avert. Однак, відповідно до положень глави 27 V розділу Угоди про асоціацію України з ЄС та послідовних напрацювань у ЄС щодо Європейських об’єднань територіального співробітництва (EGTC) та їх останніх доповнень, зокрема BRIDGEforEU, покращення системності ТКС знову виходить на перший план. Циклічний характер водно-екологічних явищ обумовлюють як природні зміни пір року і періодичні повені, так і, зокрема, неодноразові перегляди іригаційно-меліораційних підходів. Тому цей чинник покладено в основу моделювання, прогнозування і планування водно-господарської діяльності та заходів щодо надзвичайних ситуацій. Циклічність міграційних і релокаційних процесів у регіоні легко простежити по історичних змінах, які відбувались при таких подіях як ординська навала у ХІІІ ст., формування Молдови у XIV–XV ст., ініціювання імміграції за австрійської доби та еміграція до Америки, переселення з і до Буковини у воєнний і повоєнний період у ХХ ст. Паралельно відбувались зміни соціально-економічних моделей розвитку – від орієнтованої на західний досвід Дунайської монархії та стимулювання підприємництва за «Теорією економічного розвитку» Й. Шумпетера з його баченням циклічної оновлюваності – до планового господарства і демографічних змін підйому і занепаду радянської доби та наступного млявого розвороту до європейської інтеграції з сьогоднішнім різким прискоренням цих процесів за умов війни і глобальної економічної, кліматичної та безпекової кризи. Схожі процеси мають місце й в інформаційно-технологічних явищах, зокрема із вибуховим застосуванням штучного інтелекту, але їх циклічність ще важко аналізувати через надзвичайно короткий час спостережень. Саме ці закономірності мають слугувати орієнтирами у подальшому стратегічному регіональному і макрорегіональному проєктуванні, плануванні та стимулюванні конкретних територіально-секторальних змін, починаючи з рівня окремих громад та їх об’єднань, про що, зокрема, йшлось в рамках Форуму економічної стійкості у Чернівцях 19–20 червня 2026 року. Оскільки висвітлення усіх означених можливостей виходить далеко за межі цієї статті, зупинимось надалі лише на одному з головних напрямків реалізації транспортно-транзитного пріоритету регіону. Він пов’язує обидві основні гілки TEN-T BBA – східну історичну через Україну в обхід Карпат і західну в обхід України з подвійним перетином Карпат (ViaCapratia і Rail2Sea). Будівництво залізниці через Буковину і Трансільванію вздовж колишнього кордону між Австро-Угорщиною і Румунським королівством було завершене вже в ході І Світової війни. Сьогодні вона є найкоротшим сполученням між TEN-T коридорами через Румунію і Україну, а також Молдову та між портами і курортами Адріатики та північного Причорномор’я і далі через схід України. Основна частина цього ходу між Сучавою і Тимішоарою є електрифікованою і застосовується як для регулярних пасажирських перевезень, так і вантажопотоків, зокрема природних копалин. На сьогодні сполучення від Тимішоари до Західних Балкан і Адріатичного узбережжя вже налагоджені з урахуванням розбудови нових колій між країнами цього регіону. Разом з тим, історичні сполучення від Сучави через Чернівці на схід і північ та від Ясс через Унгень до Молдови і Одеси залишаються у незадовільному стані. Ця проблема має сьогодні й ще один дуже важливий вимір, оскільки мова йде водночас про забезпечення військової мобільності між двома головними зонами потенційного розширення ЄС і НАТО на Балканах і на східних кордонах у Причорномор’ї. Ще один чинник розвитку цих сполучень був підкреслений в останньому дослідженні JASPERS за спільним дорученням Єврокомісії і ЄІБ (C.125-126). Йдеться про необхідність докорінної реконструкції Будапештського транспортного вузла, включаючи мости через Дунай, якими зараз забезпечується основний вантажопасажирський потік у Адріатичному напрямку. Подібна реконструкція Віденського вузла потребувала тривалого часу і значних капіталовкладень, що не є гарантованими для Угорщини. Зазначений транзит через Трансільванію дозволяє обійти ці складнощі через залізничні мости у Байї, Белграді та Нові Сад. Відповідаючи на ці виклики, на Залізничних самітах у Кишинеу і Бухаресті в 2012 році було запропоновано використання зазначених сполучень для наскрізних вантажопасажирських і військових перевезень з наступним розвитком і деталізацією для їх мультимодального розвитку. Зокрема, йдеться про системне розв’язання стратегічних і локальних проблем основних автозалізничних сполучень східної гілки TEN-T BBA у нинішньому баченні її розвитку з Середзеноморського ракурсу. Найбільш доступним і очевидним рішенням за цим напрямом є швидкий запуск наскрізних пасажирських потягів або окремих груп причіпних вагонів до курсуючих внутрішніх потягів в Україні, Румунії та Молдові з обміном пасажирами на станціях Вадул-Сірет і Унгень (С.40-42) Але принциповим кроком для забезпечення необхідних перетворень та потрібних для цього інвестувань є (за отриманими від Єврокомісії та координатора TEN-T BBA порадами) надання означеним сполученням відповідного статусу у TEN-T мережі. Спільні дії для отримання потрібних результатів мають бути, зокрема, зосереджені у спільному проєкті, який бажано надати на останнє скликання CEF за програмами до 2027 року. Виходячи з цього, та спираючись на досвід попередніх спільних дій у Єврорегіоні «Верхній Прут» щодо визначення сумісних пріоритетних ініціатив та звернень до урядів і до Єврокомісії, підготовлено та попередньо обговорено в рамках Конференції Асамблеї європейських регіонів у Тимішоарі на початку червня 2026 року нижченаведене Спільне звернення від імені Єврорегіонів «Верїній Прут» та «Дунай-Кріш-Муреш-Тиса». |