Про те, як сьогодні вибудовується діалог між національними спільнотами на Буковині, які інструменти працюють на рівні області та як регіон зберігає свою багатокультурність навіть в умовах війни – у розмові з радником начальника Чернівецької обласної військової адміністрації з питань взаємодії з національними спільнотами Віталієм Балтою.

Почнемо із загального питання про державну політику у сфері національних спільнот. На Вашу думку, чи є вона достатньою? Якщо порівнювати з попередніми роками, чи бачите Ви розвиток, появу нових законодавчих ініціатив?

На мій погляд, останнім часом держава все ж приділяє більше уваги питанням національних спільнот. Звісно, в умовах повномасштабної війни перед країною стоять численні виклики, насамперед пов’язані з безпекою та обороною. Проте життя не обмежується лише військовою сферою. Паралельно тривають суспільні процеси, які також потребують уваги держави. Тому вважаю, що останніми роками ми спостерігаємо поступовий розвиток державної політики у сфері етнополітики та міжнаціональних відносин. Це еволюційний процес, який, попри складні обставини, продовжується.

Чернівецька область завжди була поліетнічним регіоном. Якою є ситуація зараз? Чи можна говорити про зміну етнічного складу населення після повномасштабного вторгнення та прибуття великої кількості людей до області?

Якщо говорити про те, чи володіємо ми сьогодні достовірною інформацією щодо всіх національних спільнот з урахуванням переміщення значної кількості людей зі сходу України, то я не готовий дати однозначну відповідь. Насамперед тому, що таких актуальних статистичних даних наразі немає.

Фактично ми досі спираємося на результати останнього Всеукраїнського перепису населення, який проводився понад двадцять років тому. Відповідно, об’єктивно оцінити нинішню етнічну картину і отримати актуальну статистику в розрізі національних спільнот можна буде лише після проведення нового перепису.

Чернівецька область історично є багатонаціональним регіоном, де проживають представники багатьох культур і народів. У різних джерелах можна зустріти інформацію про близько 80 національностей, представлених на території області.

Однак якщо говорити про спільноти, які беруть активну участь у громадському житті, то їх значно менше. Коли я розпочав роботу на цій посаді, одним із перших завдань було налагодження комунікації з представниками різних національних спільнот. За моїми спостереженнями, активно діють орієнтовно десять, можливо трохи більше – до двох десятків таких об’єднань.

Водночас у регіоні можуть проживати представники багатьох інших національностей у невеликій кількості – одна, дві чи кілька сімей. Якщо вони не звертаються до органів влади, або місцевого самоврядування з питань реалізації своїх прав чи потреб, то інформація про них часто залишається поза публічним простором.

Які кроки сьогодні робить обласна влада для підтримки діалогу між національними спільнотами? Чи діють відповідні програми, дорадчі органи, проводяться заходи?

Насамперед ця робота здійснюється через управління культури Чернівецької обласної військової адміністрації. Саме цей структурний підрозділ відповідає за реалізацію політики у сфері міжнаціональних відносин.

Також при обласній військовій адміністрації діє консультативно-дорадчий орган – регіональна рада з питань етнополітики. Наразі її склад потребує оновлення, однак сам механізм залишається важливим інструментом комунікації між владою та представниками національних спільнот.

Такі майданчики необхідні не лише для обговорення проблемних питань. Вони дають можливість напрацьовувати спільні ініціативи, висловлювати пропозиції та формувати подальші напрямки співпраці.

Водночас діалог не обмежується лише офіційними засіданнями. Важливу роль відіграють культурні заходи. Наприклад, минулого року і цьогоріч управління культури проводило фестиваль «Буковинська мозаїка», під час якого найактивніші національні спільноти області могли представити свою культуру, традиції, мистецтво та національну кухню. Для багатьох це стало можливістю побачити справжнє багатокультурне обличчя Буковини. Своєрідним відкриттям, на мою думку, це було і для голови обласної військової адміністрації Руслана Осипенка. Він побачив не лише етнічне різноманіття регіону, а й унікальний досвід співіснування різних народів на невеликій території.

Саме тому висновок очевидний: якщо різні спільноти століттями жили поруч на території Буковини, то це надбання необхідно зберігати та розвивати. Особливого значення ця робота набуває в контексті європейської інтеграції України. Одним із фундаментальних принципів Європейського Союзу є захист прав і свобод національних спільнот, збереження їхньої мови, культури та ідентичності. Тому цей напрямок залишається важливим як для держави загалом, так і для нашого регіону.

На жаль, іноді виникають спроби розпалювання міжнаціональної ворожнечі, зокрема через соціальні мережі та інформаційні кампанії. Як, на Вашу думку, варто реагувати на такі провокації?

Насамперед потрібно уникати емоційних оцінок. Будь-яку конфліктну ситуацію слід аналізувати виважено та всебічно. Як правило, якщо виникає певна суперечність, то вона має щонайменше дві сторони, і для об’єктивного висновку необхідно почути кожну з них. Дуже часто між різними спільнотами існують набагато глибші зв’язки, ніж це може здаватися на перший погляд. Окремі суперечливі питання можуть виходити на поверхню, але вони не відображають усієї картини взаємин.

Потрібно також враховувати історичний контекст. У багатьох народів були складні сторінки спільної історії, конфлікти чи суперечності між державами. Однак це не повинно ставати причиною для перенесення історичних образ у сучасне життя громад, які сьогодні проживають поруч. Саме тому надзвичайно важливо спиратися на чинне законодавство, яке гарантує кожній національній спільноті право на мову, культуру, релігію та збереження власної ідентичності.

Крім того, не варто забувати, що ми живемо в єдиному суспільстві. Культури постійно взаємодіють, збагачують одна одну, а між людьми формуються родинні, дружні та професійні зв’язки. Історія Буковини є яскравим прикладом того, як різні традиції та культури можуть співіснувати й взаємно доповнювати одна одну. Саме в такому різноманітті полягає одна з головних цінностей нашого регіону.

Які заходи найкраще демонструють цю взаємодію культур?

У першу чергу це фестивалі та культурні події, які вже стали традиційними для Буковини. Серед них – уже згадана  «Буковинська мозаїка», фестиваль «Буковинські зустрічі» та інші заходи, організовані за участю національних спільнот.

Крім того, кожна громада має власні традиційні свята, на які регулярно запрошують представників обласної влади. Важливо, що керівництво області приділяє увагу таким подіям, адже вони є важливою частиною культурного життя регіону. Окрему роль відіграють культурні центри та громадські організації, які об’єднують людей навколо спільної історії, мови та традицій. Саме навколо них часто формується активне громадське життя.

Останніми роками помітна ще одна позитивна тенденція – зростання інтересу до власної культурної спадщини. Якщо у 1990-х та на початку 2000-х років багато традиційних елементів побуту поступово зникали, то сьогодні ми спостерігаємо зворотний процес. Люди дедалі частіше повертаються до родинних традицій, зберігають старовинний одяг, предмети вжитку, народні ремесла. Традиційні ткані килими, вишивка чи інші речі, які раніше сприймалися як звичайний побут, сьогодні дедалі більше цінуються як частина культурної спадщини. На мою думку, саме через такі речі формується усвідомлення власної ідентичності та розуміння того, хто ми є і в чому полягає наша унікальність.

На завершення. У чому Ви бачите своє головне завдання на нинішній посаді?

Моє головне завдання – бути містком між національними спільнотами та керівництвом області. Будь-який міст поєднує два береги, які можуть дивитися на світ по-різному. Так само і в суспільстві: різні люди, громади та культури мають власний досвід і власне бачення тих чи інших процесів.

Моя роль полягає в тому, щоб допомагати знаходити спільні точки дотику, сприяти діалогу та шукати порозуміння там, де виникають непорозуміння чи суперечності. Саме через діалог і взаємну повагу можна забезпечити подальший розвиток міжнаціональної злагоди на Буковині.