Віра Цирдя, завідувачка сектору з питань інформаційного забезпечення та цифрового розвитку Герцаївської міської ради, тренерка  семінару «Медіаграмотність та інформаційна безпека для ефективного управління», який проводився в рамках проєкту Чернівецького РЦПК «Посилення транскордонної стійкості до дезінформації через створення мережі експертного обміну та освітнього партнерства» за підтримки Представництва Фонду Ганнса Зайделя в м. Києві.  

Які основні виклики у сфері інформаційної безпеки постають сьогодні перед громадами?

На мою думку, сьогодні найбільший виклик полягає в тому, що інформація поширюється швидше, ніж люди встигають її перевірити. Один допис у соцмережах, одне повідомлення у вайбер-групі – і за кілька хвилин чутка може охопити цілу громаду.

Особливо небезпечними є локальні фейки. Вони часто виглядають правдоподібно, бо стосуються знайомих людям місць, подій або посадових осіб. Саме тому громадам сьогодні потрібна не лише технічна, а й інформаційна стійкість – уміння спокійно аналізувати інформацію та не піддаватися емоційним маніпуляціям.

Окремо варто говорити про цифрову безпеку. Ми дедалі більше працюємо онлайн, використовуємо електронні сервіси та цифрові документи, тому питання захисту даних уже давно перестало бути справою лише ІТ-фахівців. Це відповідальність кожного працівника.

Наскільки, на Вашу думку, є затребуваними такі навчання серед публічних службовців?

Судячи з реакції учасників, такі навчання сьогодні надзвичайно затребувані. І це не дивно, адже інформаційні виклики стосуються кожного, незалежно від посади чи сфери діяльності. Публічний службовець сьогодні має бути не лише фахівцем у своїй галузі. Він повинен вміти орієнтуватися в інформаційному просторі, відрізняти факти від маніпуляцій, правильно комунікувати з людьми та приймати рішення в умовах інформаційного тиску.

Мені здається, що останні роки дуже добре показали: інформаційна безпека – це вже не додаткова компетенція, а одна з базових навичок сучасного управлінця.

Як би Ви оцінили залученість та активність учасників семінару? Чи вдалося налагодити конструктивний діалог під час занять?

Для мене одним із найприємніших моментів стала саме активність учасників. Було відчуття, що люди прийшли не тому, що «так треба», а тому, що їм справді цікава ця тема.

Ми багато говорили про реальні ситуації, з якими стикаються громади, обговорювали конкретні приклади, ділилися досвідом, виконували групові практичні завдання. Часто одна історія учасника ставала початком великої дискусії, у якій народжувалися дуже практичні рішення.

Тому я б сказала, що це був не монолог тренера, а справжня професійна розмова. І саме в такому форматі народжується найбільша користь.

Які питання або теми викликали найбільший інтерес і дискусію серед учасників?

Безумовно, найбільше уваги привернула тема фейків та дезінформації. Людей хвилює, як не стати жертвою маніпуляцій і як реагувати, коли неправдива інформація вже почала поширюватися.

Дуже жваво обговорювали й штучний інтелект. Зараз багато хто вже використовує його у роботі, але водночас виникає багато запитань: де проходить межа між допомогою та ризиком, як перевіряти інформацію, створену ШІ, і як використовувати нові інструменти відповідально.

Також великий інтерес викликали кейси кризових комунікацій. Адже теорія важлива, але учасникам завжди цікаво почути, як діяти у конкретній ситуації, коли від швидкої та правильної реакції залежить довіра людей.

Проєкт спрямований на посилення транскордонної стійкості до дезінформації. Яку роль у цьому процесі відіграє міжнародне партнерство та обмін досвідом?

Я представляю прикордонну громаду, тому особливо добре розумію важливість такої співпраці. Сьогодні інформаційні загрози не зупиняються на державному кордоні. Саме тому дуже цінною є можливість спілкуватися з колегами з інших країн, обмінюватися досвідом та вчитися один в одного.

Міжнародне партнерство допомагає побачити ширшу картину, зрозуміти, які виклики є спільними для різних громад, а також перейняти успішні практики, які вже довели свою ефективність. Крім того, такі проєкти формують професійні зв’язки між людьми, які в майбутньому можуть стати основою для нових спільних ініціатив.

Які подальші кроки варто зробити учасникам, аби продовжувати розвивати свої компетенції у сфері медіаграмотності та протидії дезінформації?

Я завжди кажу, що медіаграмотність – це не сертифікат після навчання, а щоденна практика. Тому найважливіше – зберегти цікавість і здоровий скепсис. Не поспішати вірити першій інформації, яку побачив у стрічці, перевіряти джерела, ставити запитання і шукати підтвердження.

Також дуже корисно підтримувати професійні контакти, обмінюватися досвідом із колегами та продовжувати навчатися. Світ змінюється настільки швидко, що сьогодні ми всі, незалежно від досвіду та посади, залишаємося учнями.

І якщо після цього семінару хоча б кілька людей почнуть трохи уважніше ставитися до інформації, яку читають, поширюють або використовують у роботі, то це вже буде хороший результат.