Зиновій БРОЙДЕ, радник голови облдержадміністрації з питань  європейської інтеграції та сталого регіонального розвитку, директор ДНТЦ «Екоресурс», кандидат технічних наук

Подальше зростання глобального кризового впливу на процеси територіального розвитку і безпеки (С.27) змінює підходи до кризового планування, коли оцінки ризиків та сценаріїв їх запобігання/мінімізації починають мінятися місцями. Йдеться про те, що невизначеність при прогнозуванні ризиків перевищує передбачуваність історично і актуально вивірених напрямів територіально-галузевого розвитку (С.27).

З таких позицій слід вибудовувати національну стратегію поведінки, її відстоювання на міжнародному рівні та забезпечувати максимальне регіональне сприяння, зокрема щодо таких макрорегіональних проєктів як Транс’європейський «вертикальний» транспортно-енергетичний коридор. Це поняття в сьогоднішньому просторі Ініціативи Тримор’я (3SI) об’єднує спрямування південних і північних газових потоків до найбільших в Європі українських карпатських сховищ з одночасними можливостями акумулювання електроенергії у найпотужнішому в Європі Дністровському гідроенергоакумулюючому комплексі на тлі  відтворених ЄС історичних автозалізничним сполучень «з варяг у греки», зокрема у TEN-T «Балтійське море – Чорне море – Егейське море» (TEN-T BBA), через Волинь, Галичину і Буковину в обхід Карпат. (Рис.1)

а)                                                                                           б)

в)                                                                                           г)

Рис. 1 Вертикальний транспортно-енергетичний коридор:  а) пострадянські транспортні -1 та газові – 2 «щупальці» СРСР/РФ до країн Європи; б) основні гілки TEN-T ВВА: 1 – через Україну, оминаючи Карпати, 2 – в обхід України, двічі перетинаючи Карпати; в) газовий коридор  комунікацій до Карпатських сховищ: 1– через Ісакчу–Орлівку і Молдову; 2 – в обхід України через Угорщину, Австрію, Словаччину; 3 – найкоротший через Румунію та північну частину газогону «Ананьїв – Богородчани»; г) можливості добового депонування електроенергії з Центрально-Східної Європи на Дністровському гідроенерегоакумулюючому комплексі.

Необхідність такого підходу були виявлена у перших спробах визначення у взаємодії з ЄС і НАТО загальних принципів сталого соціально-економічного розвитку і безпеки в зоні їх східного розширення та суцільного ланцюжку спільних з Україною єврорегіонів. Цю ідею підтримав Президент Румунії після  її презентації у рамках офіційного візиту Прем’єр-міністра України до Румунії у січні 2002 р. У середні 2000 рр. ідея вертикального коридору була покладена в основу уявлень про т.з «Зелений  банан» у цій зоні, Але відповідне  формулювання з’явилось лише через 12 років, а реалізація починається ще через 12 років. що підтверджено також Дослідницьким центром Конгресу в 2025 р.

Незважаючи на підтримку ключових структур ЄС (Рис. 2), Україна і Румунія недостатньо активно просувають взаємовигідні національні  інтереси у цій царині та загальноєвропейські здобутки від їх реалізації. Це стосується не тільки питань сталого соціально-економічного та просторового розвитку і енергетичної безпеки в усій зоні східних кордонів ЄС і НАТО, але й військової мобільності вздовж і крізь ці кордони через Туреччину/Грецію – Болгарію – Румунію – Україну – Польщу.

а)                                                                                          б)

Рис. 2 Підтримка українських ініціатив: а) Генеральним директоратом DG-MOVE Єврокомісії, б) координатором TEN-T BBA коридору.

Зазначені зволікання  надають  Угорщині та Словаччині можливість «пробивати» упродовж останніх десятиліть обхід України альтернативними потоками вантажопасажирських сполучень і військової мобільності (ViaCapratia і Rail2Sea) та шляхами газопостачання (BRUA), що певною мірою блокує інтегрування України до ЄС і НАТО.  Але, водночас, такий хід подій закріпляє відсталий та дотаційний статус й для межуючих регіонів Румунії та Польщі. 

а)                                                                                           б)

в)                                                                                           г)

Рис. 3 Історичне і сучасне підґрунтя проходження основних потоків вертикального коридору через Україну в обхід Карпат: а) сполучення «з варяг в греки» за часів Київської Руси; б) відзначені фортецями сполучення при становленні Молдови після тататро-монгольської навали; в) за Угодою AGTC;  г) бачення TRACECA щодо відновлення після Бухарестського саміту НАТО у 2008 році  

Як видно з Рис. 3-а), Балтійсько-Чорноморські торгово-транспортні сполучення «з варяг у греки» в історичному українському просторі від Карпат до Дніпра відігравали значну роль у розвитку як Київсько-Галицької Руси до ординської навали так і, зокрема, для Молдови після неї (Рис. 3-б). Але тривале нехтування можливостями Угоди AGTC-UNECE-1991, яка передбачала відновлення   сполучень цим коридором, розбудованим за результатами Кримської війни у ХІХ ст. вздовж нинішнього східного флангу ЄС і НАТО з аналогічними цілями територіального розвитку і військової мобільності (Рис.3-в), стимулювало  Угорщину і Словаччину до блокування євроінтеграційного поступу України.

Між тим, ідея вертикального коридору (Рис 4), що була закладена у експериментальний Єврорегіон «Верхній Прут» ще у 1990 рр. (1), та, надалі, до підвалин реалізації Карпатської конвенції (2), і, у свою чергу, далі просувалась через Стратегію ЄС для Дунайського регіону (EUSDR) (3) для остаточного втілення у Ініціативі Тримор’я (3SI) (4).   

Водночас, у сфері інформаційно-комунікаційно- технологічного забезпечення та цифровізації проєктів у цих та ряді суміжних секторів, з українського боку пропонувалось комплексне застосування гео-інформаційних технологій (ГІС) для транскордонного просторового і безпекового планування з обміном гео-просторовою інформацією між розподіленими базами даних. Однак у процесі повернення уряду Орбана в 2010 році та його співпраці з рф, користаючи рішення сумнозвісного Бухарестського саміту НАТО у 2008 році, угорська сторона ініціювала подальшу розробку цього напряму проєктної взаємодії лише країнами розширеного Вишеграду V4+2  з Румунією і Болгарією, відокремивши Україну і Молдову.

Рис. 4. Просування ідеї вертикального коридору на міжрегіональному і макрорегіональному рівнях у: пілотному Єврорегіоні «Верхній Прут» (1), Карпатській конвенції (2), та у країнах EUSDR (3) і 3SI (4). 

У той же час TRACECA (утворена саме для розвитку сполучень Схід-Захід) визнала за необхідне відновлення комунікацій по вертикальному коридору (Рис. 3-г).

Для подолання цих суперечностей і негативних тенденцій, окрім застосування політичних інструментів, як-то, зокрема, Одеський і Люблінській трикутники, доцільно також скористатись  підготовкою VIII Конференції Сторін (СОР) Карпатській конвенції на початку головування у ній України, оскільки саме під егідою КК була сформована і опрацьована більшість вищезазначених ініціатив.

КК, яку ініціювала Україна, була заснована у Києві в 2003 році. Значною мірою вона ґрунтується на австрійському досвіді розвитку Карпатського регіону за принципами Альпійського. Так само, як надалі, слідуючи за Альпійською конвенцією, КК мала б перерости у Карпатську стратегію ЄС на кшталт Балтійської, EUSDR, Альпійської, Адріатичної та Чорноморської, спрямованих на посилення безпеки, стійкості та сталого макрорегіонального розвитку з відповідним фінансуванням ЄС.

Вже на момент «дестройки» СРСР і Варшавського договору, Карпатський край з прилеглими регіонами у 8 країнах ЦСЄ мав найбільш сприятливі можливості для такого єврорегіонального розвитку, як за згаданими геоісторичними передумовами від австрійських часів, зокрема інфраструктури найщільнішої в Україні автозалізничної мережі прикарпатських областей, так і завдяки науково-освітньо-виробничим розробкам та ряду інших чинників.

Тому, виходячи з попередніх напрацювань,  зокрема з австрійською і румунською  сторонами, Президент України на вихідному Ізмаїльському саміті нинішнього «Одеського трикутника» 3-4 липня 1997 року та на Бухарестському саміті 30.04.2001 ініціював започаткування КК, що було підтримано у Декларації саміту

КК, з метою поліпшення якості  життя,  зміцнення місцевих економік та громад,  збереження природних цінностей та культурної спадщини, розглядає стале використання біологічного та ландшафтного різноманіття Карпат (Ст.4)  у системному контексті просторового планування на прикордонних територіях,  шляхом  розробки  макрорегіональних і міжрегіональних угод і програм розвитку транскордонної транспортної, енергетичної та телекомунікаційної інфраструктури та послуг (Ст.5), що повністю збігається з ключовими пріоритетами Ініціативи Тримор’я (3SI), сталого і безпечного інтегрованого управління водними ресурсами і річковими басейнами (Ст. 6), сталого сільського і лісового господарства (Ст. 7), сталого транспорту та інфраструктури (Ст. 8), промисловості та енергетики (Ст. 10), культурної спадщини та традиційних знань (Ст. 11) і співпраці  у  здійсненні  науково-дослідної  діяльності та наукових оцінок (Ст. 12).

На вищезазначених підставах, вже у травні 2006 р., перед проведенням СОР1 КК у Києві, на Конференції Центральноєвропейської Ініціативи (СЕІ) «Сучасні виклики транскордонного співробітництва на нових східних кордонах ЄС» за участі представників 6 з 7 країн КК, після ключового виступу нинішнього  старшого програмного керівника Програми ООН з навколишнього середовища з імплементації КК П.-К. Сандеї були схвалені пропозиції щодо системи пілотних проєктів за усіма означеними пріоритетами КК (С.7), які також підтримали Парламентський комітет Україна – ЄС, Світовий банк і НАТО.

Активне просування цих українських ініціатив у ключових Робочих групах КК (РГ) було узагальнене Комітетом впровадження КК та на IV СОР одночасно з вищезгаданим формуванням ідеології 3SI. Починаючи з вихідного засідання РГ КК з промисловості, енергетики, транспорту та інфраструктури, увага зосереджувалась на необхідності сталого задіяння транзитного потенціалу транспортних і енергетичних потоків вздовж і  через Карпати, які у сьогоднішніх реаліях на східному флангу ЄС і НАТО і є «вертикальним коридором».  Ці ініціативи ґрунтуються як на історичних транспортних сполученнях, відроджених у новому TEN-T ВВА «Балтійське море – Чорне море – Егейське море», так і на енергоакумулюоючих можливостях найпотужніших в Європі а) карпатських газових сховищ (виснажених СРСР колишніх родовищ) і б) Дністровського гідро-енергоакумулюючого комплексу. Так, відновлення і оптимальна сучасна розбудова транспортних сполучень в обхід і через Карпати лягла в основу розробки та ухвалення Транспортного протоколу КК з одночасною підтримкою країнами EUSDR і Єврокомісії.

Водночас, через інші РГ КК (лісову, сільськогосподарську, туристичну) також просувались стратегічні проєктні напрями за синергетичними пріоритетами КК, EUSDR і 3SI на основі підходів «технологічного передбачення» та «кругової економіки» із застосуванням «кращих доступних технологій» (ВАТ) і безпекових принципів. Приклади таких проєктних ініціатив дає є ряд напрацювань в Карпатсько-Дунайсько-Чорноморському просторі, зокрема щодо протидії забрудненням та з водно-безпекового менеджменту.

Ключові ініціативи вносились через РГ КК з кліматичних змін, що надалі лягли в основу системних пропозицій до European Green Deal, підтриманих профільною Робочою групою КМУ. Водночас, сучасні підходи до транскордонного просторового планування із застосуванням геоінформаційних систем та обміну між розподіленими базами геопросторових даних також пропонувались через відповідну РГ КК, зокрема для управління водними ресурсами і ризиками та для покращення синергії  КК і EUSDR.

Рис. 5. Внесення взаємовигідних пропозицій щодо співпраці за спільними інтересами країн КК, EUSDRі 3SI.

Однак, незважаючи на подальші намагання системного просування цих стратегічних проєктних ініціатив, зокрема в рамках EUSDR та внесення відповідних пропозицій щодо співпраці з країнами КК, EUSDR і 3SI (Рис. 5), відсутність їх належного координування на державно-регіонально-міжнародному рівні, зокрема у співпраці з Румунією, на яку припадає більше половини території Карпат, мінімізувала вищезазначені можливості. 

Наміри упродовж останніх років звести участь України у КК лише до її природоохоронного аспекту викликають застереження для наступного головування у КК. Адже забруднення басейнів основних карпатських річок (Тиси, Прута, Сірета, а також Дністра), що течуть з Українських Карпат до сусідніх країн, та вирубка гірських лісів у їх верхів’ях, матимуть негативні наслідки, особливо враховуючи вищезгадане ставлення Угорщини і Словаччини, а також партії AUR в Румунії.

Тому доцільно використати можливості стратегічного партнерства України з Румунією, встановленого  Спільною декларацією Президентів  від 12.03.2026 та на попередньому засіданні Урядів обох країн 18.10.2023. Зокрема, відповідно до пп. 6 – 12 Декларації, йдеться про підготовку відповідних пропозицій до ІІ спільного засідання урядів України і Румунії у Бухаресті та їх подальшого детального опрацювання в рамках ІІІ засідання Українсько-Румунської Спільної комісії з питань економічного, промислового, наукового та технічного співробітництва, яка не скликалась з 2017 року, та іншими діючими інструментами двосторонньої та багатосторонньої співпраці.