Ю. Бачинський – громадський та політичний діяч. Народився 28 березня 1870 року у селі Новосилка Підгаєцького району Тернопільської області в родині священика.
З 1880 по 1883 роки навчався у Львівській гімназії та Дрогобицькій реальній гімназії ім. Франца Йосифа. Закінчив Академічну гімназію у Львові. У 1890 р. вступив на юридичний факультет Львівського університету та навчався у Берлінському університеті. У 1905 р. Ю. Бачинський виїздить до США і Канади з метою дослідження життя української еміграції. З 1915 до 1918 року перебував на службі в австрійській армії. У 1919 р. Уряд Української Народної Республіки призначає його радником Дипломатичної місії у Вашінгтоні. Впродовж 1890–1907 рр.
Ю. Бачинський був одним з керівників Русько-української Радикальної партії (РУРП). У 1899 році разом з групою інших членів РУРП створив Українську соціал-демократичну партію (УСДП). 1918 – 1919 рр. є членом Української національної ради ЗУНР. З літа 1921 р. до осені 1923 р. Ю. Бачинський живе у Відні, а згодом переїздить до Берліна, де співпрацював з редакцією газети «Український прапор». У 1930 р. спробував виїхати до України, однак на кордоні був заарештований та рік відсидів у львівській в’язниці. Після звільнення оселився у Празі де працював в журналі «Вільна трибуна». У 1933 р. повертається в Україну, живе у Харкові та працює у редакції «Української радянської енциклопедії». Того ж року в Харкові був заарештований органами НКВС, які звинуватили його у приналежності до контрреволюційної терористичної організації.
28 березня 1935 р. Ю. Бачинський був засуджений Воєнною комісією верховного суду СССР на десять років ув’язнення, за спробу організувати підпільну мережу «Об’єднання українських націоналістів». Помер 6 червня 1940 р. у виправно-трудовому таборі.
Ю. Бачинський один із перших в історії української суспільно-політичної думки, хто розробив та обґрунтував цілісну наукову концепцію незалежної соборної України, розглядав ідею незалежної держави у поєднанні з проблемами національного і соціального звільнення. Основні погляди Ю. Бачинського щодо державного устрою та системи публічного управління викладені у його працях: «Поділ Галичини» (1897) – обґрунтовує необхідність поділу Галичини на Західну та Східну, об’єднання Східної Галичини з Буковиною; «Автономія України» (1906) – розглядає надання суверенітету Наддніпрянської України; «Взаємні відносини соціал-демократичних партій, української і польської, в Східній Галичині» (1910) – обґрунтовує застосування «етнографічного» принципу у державотворенні.
Найбільш відомим твором Ю. Бачинського є «Ukraina Irredenta» (Україна поневолена), виданому у 1895 р. У своєму вченні Ю. Бачинський розглядав створення національних держав як результат їх соціально-економічного розвитку. Економічною основою держави повинна бути «усуспільнена» власність, а не власність, яка є джерелом експлуатації. Всі українські землі становлять економічну цілісність, тому економічній єдності мусить відповідати єдність політична. Відстоював позиції еволюційного розвитку нової держави, яка повинна піднятись над класовими інтересами і дбати про добробут всього населення. Політична самостійність України, як стверджував Ю. Бачинський, є необхідною умовою для забезпечення економічного і культурного розвитку народу. Боротьба за самостійність України стосується не лише українського народу, а взагалі до всіх людей різних національностей, хто проживає в Україні. Спільний інтерес та спільне вирішення суспільних проблем робить людей різних національностей українськими патріотами. Тільки в незалежній Україні можна здобути вільне і заможнє життя. Обґрунтовуючи право України на державно-політичну самостійність, Ю. Бачинський підкреслює, що центральні органи влади повинні передати певні повноваження місцевим органам управління і зокрема до національних сеймів. В цьому процесі українська буржуазія є виразником національного інтересу, провідником демократичних перетворень у суспільстві та самостійної національної держави.
У майбутньому, на думку Ю.Бачинського, Україна повинна стати соборною державою. Разом з тим, він вважав, що держави, які досягли свого високого суспільного розвитку будуть об’єднуватися. Тому і Україна може приєднатися до якогось федеративно-конфедеративного утворення, стати повноправним членом європейської чи всесвітньої федерації вільних народів. Народи, за Ю. Бачинським, домагаються самостійності не для того, щоб ізолюватися від решти світу, але щоб повніше розвинутися культурно й економічно, посісти гідне місце в майбутній «всесвітній людській родині». Разом з тим, держава, як суспільний інститут, завершить своє існування. Держава є лише засіб для вільного та культурного розвитку кожного народу. Замість державної системи правління виникнуть нові інтегровані системи правління. Нації асимілюються та зникне розшарування між соціальними класами. Національна єдність уступить місце інтернаціональній єдності, як найвища єдність людського роду. Виникне потреба у формуванні міжнародних інтернаціональних інституцій, які будуть функціонувати на нових управлінських засадах. Таким чином, Ю. Бачинський, розглядаючи концептуальні основи розвитку самостійності України, розробив теоретичні засади нової управлінської системи в рамках інтернаціональної єдності.

М. В. Ярмистий

Основні праці: Бачинський Ю. Україна irredenta / Юліян Бачинський // Україна: антологія пам’яток державотворення, Х – ХХ ст. : у 10 т. / редкол :
І. М. Дзюба [та ін.]. – Т. VІІ : Відродження української державності. – К. : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2008. – С. 55-63.; Бачинський Ю. Українська імміграція в З’єднаних Державах Америки (1914); Бачинський Ю. Поділ Галичини. Л., 1897; Бачинський Ю. Гльосси. Л., 1904; Бачинський Ю. Автономія України (1906).
Джерела:
Бачинський Юліан (1870 – після 1934) // Довідник з історії України (А – Я) / за заг. ред. І. Підкови, р. Шуста. – К. : Генеза, 2002. – С. 55;
Бачинський Юліан Олександрович (28. 03. 1870 – 06. 06. 1940) // Енциклопе-
дія історії України : у 10 т. Т. 1 : А – В / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. – К. : Наук. думка, 2003. – С. 209.;
Бегей І. Юліан Бачинський: соціал-демократ і державник. – К., 2001. – 256 с.; Головченко В. І. Від «Самостійної України» до Союзу визволення України. Х., 1996;
Кармазіна М. С. Західна Україна на шляхах політичної ідентифікації / М. С. Кармазіна // Політична історія України. ХХ століття : у 6 т. / редкол. : І. Ф. Курас (голова) та ін. – Т. 1 : На зламі століть (кінець ХІХ ст. – 1917 р.). – К. : Генеза, 2002. – С. 234-246;
Мукомела О. Г. Бачинський Юліан Олександрович / О. Г. Мукомела // Енциклопедія сучасної України. – Т. 2 : Б – Біо. – К., 2003. – С. 338;
Шаповал Ю. «Винним себе не визнаю». Невідомі сторінки Юліяна Бачинського // Розбудова держави. 1996. № 1–2.