Напередодні Дня української писемності та мови членкині Чернівецького відділу Союзу українок зібралися на традиційне спілкування «Союзянки – берегині рідного слова». Зустріч стала нагодою поговорити про історію та сучасність української мови, її місце в родинному житті, літературі й культурі, а також поділитися власними історіями та враженнями від прочитаного.

Учасниці розповідали про українських письменників і письменниць, обговорювали значення рідної мови для різних поколінь. Модерувала зустріч-спілкування Союзянок Чернівеччини-Буковини Голова – Олена Пономаренко, яка нагадала  про традицію таких зустрічей напередодні важливих свят і наголосила на особливій цінності українського слова в умовах повномасштабної війни.

Одним із гостей зустрічі став буковинський поет і лікар Ярослав Рудан, який прочитав власну поезію, написану на початку повномасштабного вторгнення. У вірші відобразилися переживання через події в Україні, біль утрат і водночас віра в те, що народ здатен вистояти та відродити країну. Поет також поділився думками про роль мови в житті суспільства, важливість її передавання дітям і внукам, збереження місцевих мовних особливостей.

Окрему частину зустрічі присвятили історії поширення творчості Тараса Шевченка на Буковині. Про це розповіла Оксана Ротар, працівниця Чернівецького обласного краєзнавчого музею. Вона представила раритетні видання творів поета, зокрема «Кобзар» 1891 року та «Невольник» 1911 року, що зберігаються у музейних фондах. Учасниці дізналися, як ще в середині ХІХ століття твори Шевченка потрапляли до буковинської молоді.  Важливу роль у популяризації спадщини письменника відіграв Юрій Федькович, який відгукнувся на творчість Кобзаря власними поетичними творами. Згодом поширенню української літератури сприяли культурні товариства, видавничі ініціативи та періодика. Шевченкове слово вплинуло й на творчість інших буковинських культурних діячів: Ольга Кобилянська зверталася до його творів у своїх текстах і листах, Сидір Воробкевич популяризував спадщину поета через музику, а Степан Смаль-Стоцький розвивав шевченкознавчі дослідження на Буковині. Творчістю Шевченка надихалися також Євгені Ярошинська, Василь Сімович, Дмитро Загул.

Про сучасну українську дитячу літературу розповіла Ольга Бризицька, представниця видавничого дому «Букрек». Вона звернула увагу на творчість письменниці Зірки Мензатюк, з якою видавництво пов’язує тривала співпраця. Серед представлених книжок – «Дива в рюкзаку», «Зимовий пікнік» і «Чарівні слова. Казочки про мову». Останнє видання особливо відповідало темі зустрічі: через історії та ігри зі звуками, буквами й словами діти можуть краще пізнавати українську мову та засвоювати правопис. Ольга Бризицька також розповіла про спільний проєкт з італійським видавництвом, покликаний допомагати українським дітям за кордоном підтримувати зв’язок із рідною мовою.

Чимало уваги учасниці приділили особистим історіям, у яких українська мова посідає важливе місце. Лілія Крисько розповіла про роль рідного слова у своїй сім’ї та згадала батька-патріота Василя Криська – члена «Народного руху України». Наталія Мороз і Марія Довгань поділилися роздумами про українське слово в родині Івасюків. Таїсія Соколовська звернулася до мовної спадщини Ірини Фаріон і її поглядів на значення української мови. Про українську мову у своєму житті та родині болгарського походження розповіла Анна Рудан, а Валентина Статнік говорила про видатних земляків, закоханих в українське слово.

Олена Пономаренко зазначила, що розмова про українську мову не обмежується історичними датами чи літературними постатями. Вона триває в родинному спілкуванні, читанні книжок, творчості та щоденному виборі говорити українською. Саме через такі особисті історії та спільні культурні зацікавлення учасниці зустрічі осмислювали значення рідного слова в сучасному житті.