Зиновій БРОЙДЕ, радник голови облдержадміністрації з питань  європейської інтеграції та сталого регіонального розвитку, директор ДНТЦ «Екоресурс», кандидат технічних наук

Багатошаровість транскордонної співпраці (ТКС) на локальному (громади), прикордонному (межуючі території), міжрегіональному (єврорегіони), транснаціональному (EGTC, кластери) і макрорегіональному (стратегії ЄС, 3SI, Карпатська конвенція) рівнях – з одного боку, та регіональні політика і стратегії розвитку – з іншого, вимагають зваженості та координованості – від дефініції проблем і постановки завдань до їх успішного системного втілення.

Реалізація такого підходу багато у чому залежить як від зовнішніх орієнтирів для суб’єктів і учасників ТКС на усіх означених рівнях, так і від управлінського та інформаційно-комунікаційного забезпечення цієї діяльності. В попередніх публікаціях вже розглядались орієнтовні пріоритети (С.34), застосування геоінформаційних технологій (С. 33) і можливі координаційні інструменти («Буковинський вісник державної служби та місцевого самоврядування», № 4, 2025, С.22.), для яких у цій роботі викладаються пропозиції щодо їх більш системного застосування. 

Отже, до кожного «зовнішнього» пріоритету треба шукати внутрішні особливості та інтереси в громадах. Так, наприклад, у зв’язку з проходженням через Буковину TEN-T коридору «Балтійське море – Чорне море – Егейське море» (TEN-T BBA) та деяких причетних до нього комунікацій і територіальних особливостей, остаточно ухвалених Регламентом ЄС 2024/1679 у додатках I-9, III і IV-D, такі особливості проявляються в історичних залізничних вузлових станціях і перехрестях у Чернівецькій, Глибоцькій, Кам’янецькій, Мамаївській, Мамалигівській, Новоселицькій, Глибоцькій та інших громадах. Ці інтереси та можливості подальшого кооперування і кластеризації включають відновлення та сучасну розбудову відповідних інфраструктурно-логістичних і сервісних елементів на транспортних вантажопасажирських потоках, а також потенційних сполученнях військової мобільності.

За означеними можливостями постають наступні комплексні рішення про створення спеціалізованих підприємств, як-то для обробки та перевантажень на транспортних потоках, зокрема новозбудованим терміналом «Фішка Нова» у Глибоці, або з переробки частини сировинних матеріалів, що слідують цими потоками, наприклад, харчових продуктів на потужностях Неполоківського хлібокомбінату.

Аналогічний потенціал для громад і регіону загалом існує й за енергетичним пріоритетом (зокрема у Новодністровській, Сокриянській, Мамалигівській, Глибоцькій та інших громадах), а також у сфері управління водними ресурсами та ризиками небезпечних ситуацій у Чернівецькій, Вашківецькій, Кам’янецькій, Мамаївській громадах тощо. Те ж саме можна сказати і про історично-базовий для Буковини лісо-деревообробний комплекс, включаючи пов’язану з ним туристично-рекреаційну діяльність, а також про агропромислово-харчове господарство. На окрему увагу заслуговує актуальне для усіх громад поводження з відходами як основа розбудови т.з. кругової економіки, що відповідає Європейській Зеленій Угоді. 

Перелік важливих рішень можна продовжувати щодо спеціалізованої освіти, стратегічної екологічної оцінки проєктів, планів і стратегій територіального розвитку та функціональної типізації громад («Буковинський вісник державної служби та місцевого самоврядування», № 3, 2024, С. 31), вимог безпеки тощо згідно з орієнтовним переліком стратегічних проєктних ініціатив, окреслених для сукупності пріоритетів Дунайської Стратегії ЄС (EUSDR), Ініціативи Тримор’я (3SI) та Карпатської  конвенції.  

У процесі вироблення громадами і регіонами відповідних рішень виявляються потреби подальшої кооперації/кластеризації – як внутрішньоукраїнської на основі Закону «Про співробітництво територіальних громад»,  так і транскордонної згідно з Законом «Про міжнародне територіальне співробітництво України».  І у цьому контексті критичними як для внутрішньої, так і міжнародної міжтериторіальної кооперації представляються подальші: а) інформаційно-комунікаційне технологічне забезпечення (ІСТ) означеної мультивекторної багаторівневої взаємодії; та б) її організаційно-системна координація.

Виходячи з багатоплановості інформації, яка має бути задіяна у різнорідних секторах та на усіх вищезазначених щаблях, вже на стадії становлення системи єврорегіонів (С. 82) для ІСТ-забезпечення такої діяльності було запропоновано застосовувати гео-інформаційні системи (ГІС) з обміном геопросторовою інформацією між розподіленими базами даних на усіх вищезгаданих рівнях.  

Рис.1. Застосування ГІС для координованого менеджменту ресурсного потенціалу, масиву технологій, планування і проєктування територіального розвитку і міжтериторіальної взаємодії. 

В основі ГІС лежать цифрові геоландшафтні моделі кожної місцевості/рельєфу, які будуються на основі топографічних, аерокосмічних та інших видів сканування земної поверхні. До координат цієї основи прив’язуються будь-які елементи інформації про природні та антропогенні ресурси, явища, процеси і технології. Впорядкована таким чином інформація  накопичується і постійно оновлюється її виявниками і користувачами у їхніх розподілених базах даних. Це надає можливість обмінюватись інформацією між різними користувачами, у т.ч. з ситуаційними цілями, при вироблені рішень, плануванні та проєктуванні, включаючи узгодження та координування вихідної інформації, поточних дій та результатів за окремими проєктами та між різними інституціями.     

Для конкретних територій – від громад до макрорегіонів – цей підхід дозволяє системно поєднувати інформацію щодо усіх видів природних і антропогенних ресурсів та «суми» технологій на цих територіях, використовуючи положення INSPIRE (Infrastructure for Spatial Information in the European Community) – директиви ЄС2007/2/EC, яка встановлює правила створення інфраструктури просторових даних, та Закону України «Про національну інфраструктуру геопросторових даних».

При цьому організація таких систем і розподілених баз даних ґрунтується на програмних засобах CORINE (Coordination of Information on the Environment), метою яких є створення уніфікованої,  регулярно оновлюваної та співставної системи баз даних з використанням 3-рівневої ієрархічної  номенклатури, що складається з 44 класів. На її перший рівень винесено 5 основних категорій:

1.    Штучні поверхні (міська забудова, дороги, промзони тощо).

2.    Сільськогосподарські землі (ріллі, пасовища, виноградники і т. ін).

3.    Ліси і напівприродні території (хвойні, листяні ліси, чагарники).

4.    Зволожені та спустелені землі (болота, солончаки, пустелі).

5.    Водні об’єкти (річки, озера, моря тощо).

Такі системи забезпечують не тільки можливість сумісного бачення, узгодження і уточнення окремих проєктів, але й створюють принципово нові умови для оцінки, планування і проєктування на територіях. Для цього спеціалісти громад і мешканці, використовуючи загальнодоступні засоби ГІС (QGIS), взаємодіючи з проєктувальниками, органами центральної та регіональної влади, а також міжнародними спеціалізованими структурами і партнерами, які оперують професійними високовартісними інструментами ГІС (MapInfo, ArcGIS, AutoCAD Map), можуть напряму обмінюватись геопросторовими даними за спеціальними протоколами.   

Це мультивекторне поле нормативно-правових, кластеризаційних та інформаційно-комунікаційних можливостей вимагає відповідних координаційних підходів до взаємодії усіх вищезазначених суб’єктів і учасників внутрішньої та транскордонної співпраці. Адже, за дуже рідкісними винятками, окремі громади та муніципалітети не мають для такої діяльності ані необхідних ресурсів, ані достатнього фахового забезпечення.

Тому на тлі започаткування макромасштабної транскордонної структури EGTC та новітнього проєкту EUroBRIDGE-UA-MD зростає актуальність реалізації пропозицій щодо створення національних частин таких багатосторонніх утворень («Буковинський вісник державної служби та місцевого самоврядування», № 4, 2025, С. 14), які можуть і мають забезпечувати потрібний обсяг організаційно-координаційних функцій.  

Йдеться про те, що запропоновані об’єднання/асоціації суб’єктів, учасників і дотичних інституцій внутрішньодержавної та транскордонної міжтериторіальної взаємодії мають передбачати як у статутних основах їх діяльності, так і у проєктах, що координовано розробляються та реалізуються, залучення та функціонування відповідних фахівців та необхідних елементів інформаційно-комунікаційного забезпечення.

Лише у такий спосіб організації внутрішньої і транскордонної міжтериторіальної співпраці сьогодні може бути забезпечено її успішну реалізацію на тривалу перспективу і синергетичність здійснюваних проєктів та їх результатів.