Зиновій БРОЙДЕ, радник голови облдержадміністрації, директор ДНТЦ «Екоресурс», кандидат технічних наук

Динаміка глобальної економічної, екологічної та безпекової кризи, посилена російською агресією, все гостріше вимагає координованого передбачення, планування і корегування дій – від окремих громад до світового рівня. Це безпосередньо стосується й міжтериторіальної та міжсекторальної взаємодії, як у внутрішньо-національному, так і у транскордонному вимірах.

Означена координація має ґрунтуватись на невідкладному усвідомленні необхідності:

а) випереджувального застосування інформаційно-комунікаційних досягнень [1] для прогнозування, вироблення, ухвалення, реалізації та вчасного корегування адекватних рішень;

б) перманентного оновлення технологій та їх територіально-галузевої сукупності (за визначеннями ЄС – краща доступна технологія ВАТ і їх краща комбінація ВСАТ), на що швидко зростає вплив воєнних, соціоекономічних, кліматичних та інших чинників у Європі та світі [2];

в) системного розуміння безпеки [3], як парафразу сталого соціально-економічного і просторово-ресурсного розвитку по усіх відповідних вимірах цього поняття [4].

Підтвердженням антропогенної сутності безпеки став ядерно-термоядерний «струс» цього поняття після ІІ Світової війни у таких глобальних сферах як воєнна і енергетична. Виходячи з цього, небезпеку треба розглядати одночасно і з соціальної, і з техногенної точок зору. Отже, ступінь небезпечності (оцінка ризиків) тих чи інших дій, об’єктів та природно-антропогенних процесів і явищ визначається одночасно як публічно-політичними, так і ресурсно-технологічними аспектами та обмеженнями.

Отже, ці системні особливості безпеки є визначальними для людського виживання, соціально-економічного зростання і запобігання занепаду. Відповідно, першоджерелами конфліктів, криз і війн є розбіжності чи прямі протиріччя між означеними аспектами і обмеженнями у саме такому розумінні безпеки, вистражданому Україною від Чорнобиля до нинішньої війни.

Рис. 1 Презентація «Українські уроки для європейської безпеки» на нараді представників наглядових груп пріоритетних напрямів Стратегії ЄС для Дунайського регіону в Бухаресті 02.07.2024

Інформаційно-технологічно-безпекове бачення сталого територіального і басейнового розвитку [5] апріорі вироблялись для пострадянської розбудови [6], зокрема щодо Причорномор’я [7]. Водночас, з таких позицій пропонувались і певні «дороговкази» для державного управління і еліт України [8]. Необхідні передумови для цього були закладені до базового українсько-румунського договору від 02.06.1997 – починаючи зі взаємодії окремих людей і громад до європейської та євроатлантичної інтеграції.

Сьогоднішнім румунським прикладом територіально-басейнового поступу є ініційований у 2008 році Румунською академією наук Центр гірської економіки «CE-MONT» у Ватра-Дорні (Південна Буковина), переважно агро-туристичного спрямування, територіально-функціональна структура якого розосереджена у суб-басейнах карпатських річок Тиси, Сірета і Прута.

Паралельно зі становленням Карпатської конвенції, заснованої у Києві в 2003 році, такий підхід було узагальнено для т.зв. «Зеленого банану» [9] – простору європейського і євроатлантичного розширення на схід (Рис.2). На сьогодні «Зелений банан» територіально, геополітично і секторально охоплює сферу дії Ініціативи Тримор’я (3SI) та її основні пріоритети і завдання [10].

Рис. 2 Пріоритетні зони макрорегіонального територіально-басейнового зростання вздовж колишніх ліній поділу Європи: а) при утворенні НАТО і ЄС (Блакитний банан); б) після розширення у Центральній Європі (Червоний банан); в) для Східної Європи (Зелений банан) у сьогоднішньому просторі Ініціативи Тримор’я

Зараз такий погляд має значно розширити можливості системної реалізації завдань оновленої Державної стратегії регіонального розвитку (постанова КМУ від 13.08.2024 № 940), особливо в частині функціональної типізації громад. Це сприятиме гнучкішому узгодженню сумісних приоритетіві і завдань європейської і євроатлантичної інтеграції та стратегічного партнерства і безпеки при взаємодії з країнами ЄС, НАТО, G7. Водночас стане гнучкішим узгодження сумісних завдань європейської і євроатлантичної інтеграції та стратегічного партнерства і безпеки при взаємодії з ЄС, НАТО, G7 та їх країнами. Особливо це стосується тих, що безпосередньо межують з нами, у першу чергу – Румунії, на яку припадає майже 45% спільного кордону України з державами ЄС і НАТО.

Про актуальність такого бачення свідчить наступний приклад у згаданій Державній стратегії регіонального розвитку, яка базується на інформації довоєнного часу і початкової фази українсько-російської війни. У Стратегії зазначено: «На Закарпатську, Волинську та Львівську області у 2022 році припадало 88,4 відсотка всіх вантажопотоків у міжнародному сполученні та 90 відсотків транзитних вантажопотоків». Однак, розгляд у Єврокомісії функціонування Шляхів Солідарності ЄС роком пізніше – 18.01.2024, показав, що близько 60% від цього автозалізничного потоку розвернулось на Румунію і що майже 2/3 слідує через головні пункти пропуску на Буковині: «Вадул-Сірет» і «Порубне».

Виходячи з необхідності синкретичного застосування вищезазначеного підходу, його було інтегровано до концепції Національної стратегії формування і розвитку транскордонних кластерів [11], яка вироблялась за сприяння GIZ з урахуванням напрацювань Буковини [12] (Рис. 3). Це повною мірою стосується індустріальних парків, вільних економічних зон та інших публічно-приватних та інвестиційно-орієнтованих структур. Означені розробки свідчать, що сам територіальний розвиток, як і його бізнес-складова із залученням необхідних освітньої-наукових, міжтериторіальних і трансекторальних компонентів може і має ґрунтуватись на системних геопросторових інформаційно-комунікаційних засобах. Їх геоінформаційна основа є всебічно перспективною як для значно ефективнішого формування і функціонування самих кластерних структур, так і для покращення територіального розвитку і його безпечності в цілому.

Рис. 3. Інформаційно-технологічна модель координованого розвитку [13]

Але водночас таке бачення не повинно бути лише «стратегічною підвалиною», як, наприклад, для розвитку енергетичних [14], транспортних[15] чи екологічно-ресурсних [16] макросистем. Воно має активно застосовуватись у кожній конкретній проєктній ініціативі. Принаймні, відповідні спроби постійно робились у пропонованих і реалізованих проєктах пілотного Єврорегіону «Верхній Прут». За таким принципом укладались як вихідна система «дзеркальних» проєктних пропозицій [17], так і їхнє узагальнення за пріоритетами Центральноєвропейської ініціативи та можливостями буковинської діаспори [18], EUSDR, 3SI, Карпатської конвенції та інших транснаціональних структур[19].

У соціально-політичній площині східне розширення ЄС і НАТО у «Зеленому банані» вже більше 20 років спонукає до інтегрування інформаційно-технологічно-безпекового бачення у засоби політики Сусідства, Партнерства заради миру та, надалі, до угод про асоціацію з ЄС і програм співробітництва з НАТО [4]. Однак таке спрямування подальшої взаємодії, висвітлене на І Форумі громадянського суспільства Східного партнерства у 2009 р. в Брюсселі [20], почало давати збої одразу ж після рішень Бухарестського саміту НАТО 2008 року і фактичної підміни євроінтеграції Східним партнерством.

Зростання розривів у можливостях фінансування, обміну даними, доступу до технологій та співпраці по різних аспектах безпеки з особливою наочністю проявились у найбільшому тристоронньому (RO-UA-MD) протиповеневому проєкті EAST AVERT [21]. Ключові цілі та фінансовий потенціал цієї великомасштабної співпраці передбачали створення єдиної ГІС-основи для забезпечення подальшого планування і проєктування інноваційно-технологічних і безпекових рішень у єврорегіоні. Але через відсутність координованої державно-регіональної та міжнародної взаємодії цей поступ було змарновано як в рамках самого East Avert, так і після прийняття у 2020 році Закону України «Про національну інфраструктуру геопросторових даних».

Сьогодні ці уроки доцільно аналізувати у принципово відмінному безпековому середовищі, наочним проявом якого, зокрема, стала Каховська катастрофа, здійснена рф у 2023 році (Рис. 4).

Рис. 4. Цілеспрямовані підрив греблі і затоплення для недопущення українського наступу на Крим перетворили природно-техногенні катастрофи в інструмент ведення війн без огляду на наслідки.

Усталена дотепер оцінка ймовірності (ризиків) природно-антропогенних надзвичайних ситуацій (НС) була орієнтована на періодичність у 10, 100 і 1000 років. На цьому ґрунтується адекватне моделювання і планування щодо НС з відповідними попереджувальними, реагувальними і рятувально-знешкоджувальнимих заходами та їх громадським обговоренням і тривалою легітимізацією. Але попереднє уявлення про антропогенну складову небезпек як про ненавмисні помилки, збої управління, випадковий збіг обставин тощо, має змінитись, відповідаючи глобальним викликам і урокам нинішньої війни та системної кризи. Водночас, нова кліматична реальність суттєво впливає на частоту і характер природних явищ. Це, наприклад, проявляється при повеневих НС через зміну співвідношення між «класичними» підтопленнями у заплавах річок (floodplain) та наслідками локальних злив (stormwater), що провокують селеподібні повені «згори» (flashflood).

Системність розв’язання означених проблем полягає не лише у багатовимірності по кожному з означених компонентів: інформаційному, технологічному і безпековому. Багатовекторність і швидкоплинність змін вимагають переходу від лінійно-послідовного прогнозування, програмування, планування, моніторингу і реагування до багаторівневої одночасної паралельної кореляції дій за  зазначеними напрямами з оперативним зворотнім зв’язком, а саме шляхом:

- Застосування єдиного геоінформаційного (ГІС) базування даних з їх постійним горизонтальним обміном між окремими територіальними і секторально-спеціалізованими розподіленими базами даних (РБД). Тут необхідне цілеспрямоване використання можливостей штучного інтелекту для кореляційного опрацювання надвеликих масивів інформації та визначення і співставлення закономірностей, як це, зокрема, вже має місце у сучасній військовій (розвідувальній, стратегічній та оперативно-тактичній) сфері або при прогнозуванні кліматичних змін;

- Перманентного технологічного реагування на виклики – як, наприклад, сьогоднішній «бум» виробництва і застосування дронів або використання мульти-D принтерного синтезу;

- Системного паралельного прогнозування, планування, відстеження і дії за ланцюжками конфліктних, кризових і катастрофічних процесів у безпековій сфері.

Для реалізації такого підходу необхідна належна структурна і функціональна координованість дій на усіх територіально-секторальних рівнях. Відповідні намагання робились ще у перші роки незалежності. Так, за розпорядженням Представника Президента України у Чернівецькій області від 01.12.1993 [22] був започаткований науково-екологічний полігон для втілення рішень Всесвітнього саміту «Ріо-92» щодо сталого розвитку, екологічної безпеки і раціонального ресурсокористування на основі сучасного інформаційного забезпечення і міжнародної співпраці. Вже 5 - 6 грудня 1993 року, за ініціативою керівництва НАН України, цей підхід був презентований і зустрів інтерес урядової делегації США на чолі з в.о. заступника Держсекретаря. У 1993-1994 рр. він був також підтриманий відповідними інституціями Франції на спеціальному форумі у Львові та ЄС і країн Центральної та Східної Європи на нараді у Шплинеровому Млині (Чехія). Надалі, після ліквідації Чернівецьким університетом у 1994 році кафедри інженерної екології та ресурсозбереження, Республіканського інженерного центру «Укрекологія» і галузевої технологічної науково-дослідної лабораторії, ці роботи були зосереджені в утвореному в 1994 році Державному НТЦ «Екоресурс».

Втілення означеної ініціативи  намічалось у формі міжнародного співробітництва Environmental Centre for Administration and Technology (ECAT-Буковина) [23] відповідно до підходу ООН у Центрально-Східній Європі [24]. За безпосереднього сприяння Президентів України, Румунії, Молдови та Польщі його було було переформатовано у трансрегіональну модель Екоєврорегіону [25].

Для викликів вищезгаданого «Зеленого банану» подальші розробки здійснювались у пілотному Єврорегіоні «Верхній Прут» за підтримки ряду форумів, самітів, а також спеціальних заходів Центральноєвропейської Ініціативи (ЦЄІ-Буковина у 2006–2010 рр). Їх напрацювання частково відображені у аналітичному огляді розвитку транскордонного співробітництва в цьому просторі Європи [26]. Одночасно вони просувались при становленні та в рамках участі України у Стратегії ЄС для Дунайського регіону (EUSDR) [27], а також у Карпатській конвенції під егідою UNEP ООН. За цим напрямом робились спроби розташувати Технічний секретаріат Карпатської конвенції на Буковині, а у 2011-2015 рр. – сформувати окрему Стратегію ЄС для Карпатського макрорегіону [28]. Одночасно до 2014 року існувала надія просування цього підходу й за євразійським вектором [29], але 2022 рік унеможливив її остаточно.

Намагання вибудувати координаційну систему на основі внутрішнього і транскордонного міжтериторіального співробітництва знайшли підтримку на національному рівні у постановах Верховної Ради України від 27.06.2007 № 1242 і від 21.09.2016 № 1537 за результатами парламентських слухань. А у пілотному «Верхньому Пруті» були започатковані спільні засідання регіональних рад Північної та Південної Буковини, сумісні ініціативи яких [30] лягли в основу оновленої системи стратегічних проєктних пропозицій [19] за ключовими пріоритетами нинішніх 3SI, EUSDR i Зеленої Угоди ЄС (Green Deal).

При цьому одразу після вищезгаданого спільного засідання рад прикордонних регіонів 15.09.2008, вже 18.09.2008, Комісару ЄС з регіональної політики було передане звернення очільника Мінрегіонбуду України [31], що стало наріжним каменем започаткування офіційного діалогу між Україною і Єврокомісією про регіональну політику і розвиток міжрегіонального співробітництва [32].

Однак ці успішні зусилля постійно стикаються з істотними системними проблемами. Прикладом втраченого шансу налагодження відповідної координації була спроба української участі у Чорноморському Єврорегіоні [33] в нинішній зоні водного коридору Шляхів Солідарності ЄС. Ще наочнішим стало унікальне міжурядово-регіональне намагання Ради Єврорегіону разом з VIP- представниками центральних органів влади трьох країн вивести співпрацю за стратегічними великомасштабними проєктами на якісно новий рівень координування. Воно було відкинуте вже за декілька днів через скасування нормативно-правової підстави для його реалізації в Україні (Рис. 5). Відсутність сталого транскордонного регіонально-державного інструменту для ініціювання, погодження і сприяння втіленню взаємовигідних дій дала про себе знати, зокрема, при першій в Україні спробі утворити Європейське об’єднання територіальної співпраці (EGTC) на базі експериментального Єврорегіону «Верхній Прут».

Рис. 5. Засідання Ради Єврорегіону «Верхній Прут» за участі Міністра КМУ і держсекретарів 4-х ключових міністерств Румунії 29.05.2010 та скасування 02.06.2010 державної програми та урядової комісії з розвитку єврорегіонів

Аналогічне сталось і з намаганнями започаткувати координацію внутрішньо-національного і транскордонного міжтериторіального співробітництва на державному і регіональному рівні, що мало інтегрувати децентралізаційні і євроінтеграційні процеси в Україні та її регіонах, районах і громадах (Рис. 6). У 2014 році було зведено нанівець намір координованого використання сприятливих можливостей Революції Гідності для інтегрування проєктної діяльності за усіма спільними пріоритетами EUSDR і Карпатської конвенції [34] у переддвер’ї започаткування 3SI та, надалі, Green Deal.

Рис. 6. Запровадження і скасування можливостей координування внутрішнього і зовнішнього міжтериторіального співробітництва на національному і регіональному рівні.

При цьому, спробам такому синтезу в транскордонному вимірі максимально сприяли тодішній спеціальний уповноважений уряду Румунії М.Джоане – заступник Генсека НАТО та кандидат у Президенти Румунії, та Посол України в Румунії Т.Бауер, який до того засновував «Верхній Прут».

Надалі нехтування наявними можливостями мало місце як після укладення Меморандуму асоціювання 4-х областей, які входять від України до EUSDR [35], так і щодо намагань участі та використання Україною нових інструментів вже згаданої Green Deal [36] (Рис. 7).

Про нинішній стан координації дій та міжнародної співпраці у сфері сталого розвитку на національному рівні свідчить переформатування Ради з питань торгівлі та сталого розвитку розпорядженням КМУ від 08.09.2023 № 787-р з одночасним утворенням міжвідомчої робочої групи з питань забезпечення досягнення Цілей сталого розвитку постановою КМУ від 29.08.2023 № 923.

Попри відсутність необхідного координуючого підґрунтя, ключові системні пропозиції пілотного Єврорегіону «Верхній Прут» вносились, починаючи з 2019 року: а) до ініціативи Президента України «25 магнітів України» [37] та б) при формуванні державою, областями і громадами стратегій регіонального розвитку [38] одночасно з в) просуванням до участі в реалізації Green Deal (Рис.7) тощо.

Рис. 7. Ініціювання участі України та її регіонів у втілення Європейської Зеленої угоди/Geenn Deal

Користаючи ширший контекст руху до членства в ЄС і НАТО з синхронним приєднанням до Ініціативи Тримор’я [10], зусилля продовжують спрямовувались на створення відповідної державно-міжрегіональної координаційної структури. Так, за попередніми домовленостями з Мінрегіоном, Офісом Президента і у Кабінеті Міністрів, було запропоноване створення Буковинського офісу міжтериторіальної, євроінтеграційної та євроатлантичної координації (співпраці, взаємодії, просування), підтримане ключовими органами центральної влади України (Рис. 8).

Рис.8. Погодження ініціативи створення Буковинського координаційного офісу центральними органами влади за дорученнями Кабінету Міністрів України

Паралельно запропонована координаційна ініціатива також знаходить підтримку в головних структурах Єврокомісії з питань регіонального розвитку, зовнішніх зносин і безпеки (Рис. 9).

Рис.9. Підтримка ініціативи створення державно-регіонально-транскордонної системи координації ключовими структурами Єврокомісії (DG-Regio, EEAS та DG-MOVE)

Втілення цієї координаційної ініціативи передбачає дієвий симбіоз можливостей, зокрема таких різнопланових чинників як вже згадані дорадчі структури зі сталого розвитку, оновлена Державна стратегія регіонального розвитку та стратегічне партнерство з Румунією, що наразі обговорюється.

При цьому враховуються перші результати як діяльності Регіонального офісу Конгресу місцевих і регіональних влад при Президентові України в області [39], так і спільних ініціатив регіональної та міської влад [40].

Ґрунтуючись на цих передумовах, розглянемо завдання, засоби і можливості втілення координаційного інструменту на прикладах вже визначених першочергових завдань у стратегічних сферах транспортування і «зеленого» переходу до «Наступного покоління» ЄС [41]. Але застосування координаційного підходу не має обмежуватись лише транспортними чи екологічними проблемами. Ці можливості неодноразово дискутувались з відповідними структурами ЄС і НАТО та їх країн, включаючи США і державні та регіональні інституції Румунії. Наприклад, пп. 3.12 – 3.15 Протоколу засідання українсько-румунської міжурядової комісії 11.04.2012 вбачають спільне застосування інформаційно-комунікаційних технологій як основу координованої співпраці з просторового планування сталого територіального розвитку для широкого кола сфер взаємодії.

Починаючи від бачення Бухарестського саміту 30.04.2001, йдеться про спільний координований підхід до стратегічних проєктів у Карпатсько-Дунайсько-Чорноморському регіоні, як-то: управління водними і лісовими ресурсами та оцінка ризиків у транскордонних басейнах Дунаю і його головних притоків Тиси, Прута, Сірета, а також Дністра. Сьогодні це бачення поширюється на такі актуальні аспекти як спровокована війною релокація виробництв і населення та на низку інших секторальних і безпекових проблем та їх конкретних рішень у царині територіально-галузевого розвитку. При цьому слід ще раз підкреслити, що не меншими, ніж для транспорту [41], є потреби координування у більшості інших транскордонних сфер: від енергетики [42] до міжетнічної, культурної та туристично-рекреаційної взаємодії [43] тощо.

І. Необхідність багаторівневої координації для реалізації транскордонного транзитного потенціалу України, від транс’європейських TEN-T [44] до сполучень українських і межуючих з ними гірських територій між цими коридорами [45], диктується наступними викликами сьогодення.

 За компромісним рішенням ЄС від 22.12.2023 новий Балтійсько-Середземноморський TEN-T коридор, що єднає сполучення від/до портів Польщі і країн Балтії, надалі розгалужується від Любліна на 2 вантажно-пасажирські потоки через Краків і Жешув по конкуруючих авто-залізничних напрямах:

І.1 через Україну (Львів і Чернівці) в обхід Карпат по історично-вивірених шляхах сполучень «з варяг у греки», розбудованих у ХІХ ст. з відгалуженнями до Одеси через Тернопіль – Хмельницький, Ларгу – Окницю і Ясси – Кишинеу, та

І.2 в обхід України, що двічі перетинає Карпати («Via Carpatia») та просувається межуючими країнами ЄС упродовж останніх десятирічь через відсутність чіткої позиції України щодо розвитку першого напряму.

Між цими гілками нового TEN-T знаходиться найбільша карпатська частина українсько-румунського, а також угорського і словацького прикордоння, можливості розбудови транспортної основи розвитку якого висвітлені у [45].

Надалі зазначені гілки цього TEN-T прямують через Румунію і Болгарію до портів Туреччини і Греції. 16.07.2024 ЄС остаточно визначив фінансування Інструментом єднання Європи (CEF) розробки ТЕО і проєктування сполучень електрифікованою євроколією через Україну, Румунію і Польщу.

Стратегія цих сполучень, розроблена JASPERS за завданням Єврокомісії та ЄІБ і з урахуванням українських пропозицій, вбачає наступні опції [46]:

а) Базовий проєкт – відновлення в Україні євроколії, побудованої у ХІХ ст. коштом Англо-Австрійського банку, яка функціонувала до ІІ Світової війни від Кракова і Любліна через Львів і Чернівці до МЗПП Вадул-Сірет, а також у Молдові від Ясс через Унгень – Кишинеу до Одеси. За відсутності чіткої української позиції Румунія розглядає сполучення новим коридором через Україну лише для перевезень за маршрутом Гданьск – Констанца і до портів на Дунаї. Хоча, ще у 2012 р. на Бухарестському залізничному саміті на картах TRACECA були показані [1, с. 36] найбільш перспективні можливості цього коридору для перевезень через Близький Схід як для китайського «Єдиного поясу», так і індо-європейського маршруту, що просувається сьогодні НАТО і ЄС.

б) Послідовне інтегрування України до системи TEN-T шляхом реконструкції її колій (з 1520 на 1435 мм), які йдуть до/від кордонів з ЄС через Волинь, Галичину, Закарпаття, Буковину і Одещину (Шепетівку, Тернопіль, Хмельницький, Жмеринку, Козятин) до Києва для подальшого продовження на схід і до Криму.

в) Забезпечення Чорноморсько – Адріатичних сполучень між Західними Балканами та Україною і Молдовою через Румунію, включаючи військову мобільність (що було передбачено ще при вихідній розбудові цих комунікацій Австро-Угорщиною) для сьогоднішніх основних зон подальшого розширення ЄС і НАТО. При цьому, діюча електрифікована колія від Сучави (Південна Буковина в Румунії) до Клужа, Арада і Тімішоари та мости через Дунай у Байї та Белграді надають наступні переваги, відзначені JASPERS [46]:

- найкоротші сполучення між Причорномор’ям і усіма портами Адріатики – від Італії до Албанії (з’єднання з ще одним новим TEN-T коридором ЄС «Західні Балкани – Східне Середземномор’я»);

- альтернатива слідуванню через Будапештський вузол, що є проблемним, як через необхідність його тривалої реконструкції, так і з актуальної геополітичної точки зору.

У контексті стратегічного партнерства України і Румунії та за рекомендаціями Єврокомісії використання цих можливостей необхідно якнайшвидше узгоджувати на усіх рівнях – від координатора нового TEN-T коридору ЄС до перемовин між українською і румунською залізницями. Але 12.04.2024 віце-прем’єр-міністр О.Кубраков констатував відсутність будь-яких істотних просувань до узгоджених проєктних рішень щодо розвитку зазначених сполучень та відповідної ним прикордонної інфраструктури. Саме ці кроки, передбачені разом з Єврокомісією і EUAM ще у 2023 році [47], є ключовим завданням стратегічного партнерства з Румунією.

Тому вищезгадані робочі групи під егідою EUAM [40] мають координовано розглянути наступні пропозиції для підготовки передпроєктних робіт, подальшого ТЕО і проєктування перебудови колій 1520/1435 мм та розвитку мультимодальних перевезеньз їх наступною реалізацією в рамках стратегічного партнерства і на виконання рішень ЄС (Рис.10):

а) побудова спільно з румунами паралельного ходу через кордон від Вадул-Сірета до Вешкеуць на існуючій з румунського боку залізниці Сірет – Дорнешт (8 км – 6 в Україні та 2 у Румунії);

б) обхід щільної житлової забудови і перетинів з основними автомагістралями у Чернівцях;

в) можливість скороченого сполучення до Центральної України через Кам’янець-Подільський – Хмельницький (250 км замість 530 км через Львів);

г) запуск пасажирських сполучень з Румунією шляхом продовження від Чернівців і Сучави до кордону маршрутів нині курсуючих внутрішніх потягів з обміном пасажирами на Вадул-Сіреті;

д) розвиток прикордонних сполучень між вищезазначеними основними ходами нового TEN-T коридору згідно з рекомендаціями виконаних проєктів програм ЄС «RO-UA» i «HU-SK-RO-UA» [45].

Рис.10. Потреби і завдання координування реалізації залізничного потенціалу Буковини на транс’європейському, міжнаціональному, державному і місцевому рівнях

ІІ. Не менш нагальною є потреба координованої співпраці у вже згаданому контексті втілення Green Deal і запровадження Кругової економіки у ЄС [48] із застосуванням попередніх напрацювань Екоєврорегіону [49]. Одночасно із завданнями вищезгаданих Державної стратегії регіонального розвитку і стратегічного партнерства з Румунією, це відкриває спільний доступ до сьогоднішніх потужних засобів «Справедливого переходу» і «Наступного покоління» ЄС. Але для цього слід подолати бар’єр неузгодженості, який наочно демонструє відсутність міжурядової угоди зі співпраці в сфері захисту довкілля, передбаченої ст. 16 вищезгаданого базового українсько-румунського договору від 02.06.1997. Обговорення цього питання з керівництвом природоохоронних міністерств обох країн і Молдови триває з 1996 року.

В означеній царині, серед першочергових потреб є розробка Регіонального плану управління (поводження) з відходами (РП). Для цього існують вже напрацьовані рішення і нормативно-правовий і інформаційно-методологічний інструментарій, висвітлені в [41]. Водночас, це завдання повністю підпадає під запропонований ЄС системний підхід територіального розгортання кругової економіки, що відповідає кластеризаційній Ініціативі ЄС «Циркулюючі міста та регіони» (CCRI) [50].

Згідно з CCRI, кожний кластер має обіймати географічно об’єднану територію (наприклад, групу сусідніх міських, приміських і сільських громад і районів, не обов’язково обмежених адміністративними чи національними кордонами) або зони, пов’язані системними рішеннями. Для цього можуть бути задіяні можливості вищезгаданих EGTC, вже передбачених оновленим законодавством України. Такі кластери включають органи державного управління, місцевого самоврядування та інші територіальні структури, відповідні сфери виробництва і надання послуг державної, комунальної та приватної власності, включаючи МСП, наукові та інноваційні інституції, фінансові структури, суспільне і професійне громадянське суспільство і донорів. Національні уряди мають відігравати важливу роль щодо підтримки реалізації цих системних рішень.

Власне, РП має ґрунтуватись на суперпозиції планів створення і функціонування цих кластерів та/або окремих громад. Водночас, РП й сам має формувати передумови для передбачення та інтегрування систем поводження з відходами при ініціюванні та формуванні таких кластерних структур. Згідно з позицією ЄС цей підхід відповідатиме глобальним викликам системної кризи, змін клімату і т. ін. в Європі та світі, так само як і реаліям війни та баченню відновлення в Україні.

Для цього при утворенні кластерних структур і відповідному плануванні в якості основних орієнтирів мають враховуватись потреби населення, рівень забруднення територій і водних басейнів, показники і прогнози генерування відходів, втрати біорізноманіття та інші несприятливі соціально-економічні та екологічні чинники. Водночас, вироблення і впровадження системних рішень повинне покращувати стійкість і реалізацію конкретних соціально-економічних відновлень та сталого інклюзивного зростання в кластерах. При цьому необхідно також враховувати потенційні наслідки (перерозподіли) при переході від вже згаданої лінійно-побудованій економіки по окремих ланцюжках вартості до циркулюючого розвитку міської та регіональної соціально-економічної сфери із забезпеченням необхідної кількості робочих місць.

За таким підходом ЄС сучасні інформаційно-комунікаційні можливості менеджменту і активна участь всіх відповідних учасників у кожному кластері зможуть підтримувати стійкий та ефективний симбіоз всередині та між секторами економіки, сприяти співпраці вздовж і між ланцюжками створення вартості та перманентно покращувати інтегрованість виробництва, послуг і споживання.

Слідуючи цим курсом, вироблення і впровадження системних рішень сприятиме створенню критичної маси публічних (державних і самоврядних) та приватних інвестицій і стимулюватиме такі закупівлі для втілення нових технологій і долання ринкових провалів. Тут мають випробуватись і втілюватись моделі публічно-приватного партнерства, механізми міжрегіонального співробітництва та багаторівнева синергія фінансування, що знижуватиме ризики інвестувань у бізнес.

Тому системні рішення повинні забезпечувати оцінку і стале циркулярне використання як місцевих ресурсів, так і транзитного потенціалу територій. Особливу увагу слід приділяти більш ефективним і стійким підприємствам, процесам і ланцюжкам створення вартості, які орієнтуються на маловідходні рішення і якісну вторинну переробку, збільшення функціональності продуктів та їх повторне використання, задіяння вторинних ресурсів (включаючи критично важливі) і залучення місцевої біологічної та іншої сировини.

Потрібно, щоб системні рішення, що впроваджуються, також включали одну або декілька інноваційних схем на рівні громади, таких як місцеві схеми ремонту і відновлення продукції. Очікується, що такі схеми сприятимуть циркулярній соціальній практиці і екологічним, поведінковим і культурним аспектам територіального переходу до циркулярної економіки. При цьому, реалізація таких рішень має включати спеціальне навчання місцевих учасників і освітні/перепідготовчі послуги для громад. Покращуючи розуміння споживачами і сприймання ними циркулярних і кліматично нейтральних послуг і продуктів, цей підхід відкриває шлях громадам і регіону до фондів політики згуртованості, справедливого переходу та InvestEU, сприяючи євроінтеграції та ширшому виходу українських товарів і послуг на ринки ЄС.

Застосування вищезгаданих технологій ГІС та перманентного обміну геопросторовою інформацією є безальтернативною умовою для вироблення нагальних рішень щодо територіального розвитку, як в цілому, так і для розв’язання таких конкретних проблем як поводження з відходами, орієнтоване на зазначений підхід. Але це вимагає відповідної ідентифікації та класифікації даних, що використовуються. В рівній мірі це стосується як функціональної типізації територій [51], так і генезису та поводження з відходами, утворюваними і накопиченими на кожній території [52].

Аналіз проблем стандартизації менеджменту природо- і ресурсокористування для природно-антропогенного довкілля [53] показав двоєдину природу будь-яких ідентифікаційно-класифікаційних систем ­– а) генетичну (за першопричинним походженням впорядковуваних об’єктів та їх зав’язків), і, водночас, б) таксономічну (за проявом/ознаками цих об’єктів і зав’язків). Така дуальність завжди має місце, проявляючись по різному в залежності від мети антропогенної діяльності. Але для кожної конкретної задачі необхідно обрати базовий підхід, який краще відповідатиме її меті.

Для обох завдань – побудови стратегій розвитку типізованих функціональних територій та поводження з відходами на них, пріоритетним представляється генетичний принцип, який реалізуватиметься у стратегіях розвитку громад/регіонів та РП одночасно на двох рівнях.

 1. Для визначення функціонального типу території вихідними (генетичними) ознаками є її розташування, кліматичні характеристики, геоландшафтні риси [54], що, зокрема, включають рельєфні, водні, земельні, надрові та інші геофізичні особливості, показники заселеності, енергозабезпеченості та іншу первинну інформацію про природні, усталені соціально-економічні та ресурсні чинники.

2. На цій первинній основі ґрунтується система функціональних особливостей, що дозволяють типізувати територію (та ініціювати подальшу кластеризацію), виходячи з таких «вторинних» проявів як: локалізовані впливи, зокрема геополітично-безпекові (наприклад, прикордонність) чи кліматичні (опади, температурні, НС); конкретні рельєфно-геоландшафтні риси (такі як залісненість); структура заселеності (щільність/розподіл, автохтонна/етнічна, урбаністична, сільська, міграційна); водні об’єкти (природні та штучні, споруди, діяльність, загрози), родовища і переробка корисних копалин; системи транспортування людей, вантажів, енергії, інформації з відповідною інфраструктурою; агровиробництво (рільниче, тваринницьке, садівництво, зелений туризм…); розміщення виробничих і переробних потужностей; сервісні та комунальні підприємства, послуги харчування тощо.

Водночас, саме ця сукупність функціональних ознак територій визначає не тільки їх функціональну класифікацію, але й генезис відходів, що утворюються на них. Тобто, функціональні особливості антропогенної діяльності на території та конкретні технології виробництва, надання послуг та споживання і є першоджерелами утворення відходів та визначають їх кількісні показники і якісні ознаки/характеристики. У свою чергу, ці кількісні показники і ознаки лежать в основі як більшості існуючих класифікацій відходів, так і вибору/розробки технологій подальшого поводження з ними відповідно до потреб цієї території, наприклад, будівництво/ремонт/реконструкція/знесення споруд і будівель→впорядкування місцевості→ →закладення пустот зі збільшенням корисної площі та її благоустроєм; характер видобування та збагачення корисних копалин→великотонажні відвали/хвости→виробництво будматеріалів та будівництво доріг; небезпечні медичні відходи і конфіскати→ спалення з можливістю утилізації тепла; агро-харчові залишки→вміст і склад органіки→компостування; пакування→вторинне використання чи спалення і т. ін.

Вбачаючи такий підхід на перспективу та за сьогоднішньої «заземленості» існуючих рішень переважно на Чернівці [55] та інші агломерації в регіоні, вихідна розробка та реалізація РП передбачається у наступній послідовності.

1. Встановлення методологічного зв’язку розробки і реалізації РП з вищезазначеною функціоналізацією розбудови громад в ході доопрацювання регіональної та місцевих стратегій територіального розвитку відповідно до вже згаданого оновлення державної стратегії. На цьому етапі, з урахуванням існуючих реалій, доцільно пропонувати функціонально-агломераційно-басейнову кооперацію. Зокрема, йдеться про переформатування наявних стосунки чернівецьких міських сміттєзбиральних структур з прилеглими громадами у транскордонному басейні Прута: Мамаївською, Чагорською та Великокучурівською.

Таке започаткування РП дозволить послідовно і узгоджено включати інші вищеокреслені компоненти територіального розвитку і поводження з відходами. Що особливо важливо з точки зору можливостей залучення міжнародних фінансових ресурсів саме для басейнової точки зору – це спільна потреба громад у впорядкуванні діяльності у прибережних водозахисних смугах, включаючи поводження з відходами, що є ключовим питанням захисту довкілля та запобігання/зменшення ризиків надзвичайних ситуацій на головному водотоці, а також на транскордонному транспортному коридорі, які менш, ніж через 40 км переходять до Румунії та Молдови.

2. Подальше стратегічне планування і робота над РП за таким принципом дозволить максимально швидко поширювати напрацьовані рішення на інші прутські басейнові агломерації (Кіцманську, Новоселицьку і Мамлигівську), а також Вижницьку і Вашківецьку на Черемоші, Сторожинецьку і Глибоцьку на Сіреті та Заставнянську, Хотинську, Клішківську і Сокирянську на Дністрі. Водночас такий підхід слугуватиме підґрунтям для подальшого євроінтеграційного спрямування територіального розвитку в русло кругової економіки з відповідним долученням громад і регіону до можливостей «Справедливого переходу» до «Наступного покоління» ЄС.

Забезпечення такої корельованої співпраці широкого кола бенефіціарів з українського боку за означеною множиною проблем та подальшого просування узгоджених рішень для їх системного розв’язання й на міжнародному рівні потребує належної координації. Для цього важливо прискорити втілення погодженої урядом України і підтриманої Єврокомісією ініціативи створення експериментального Буковинського офісу з внутрішньої та транскордонної міжтериторіальної, євроінтеграційної та євроатлантичної координованої співпраці (згідно з попереднім досвідом напрацювань за розпорядженням Кабінету Міністрів України № 59-р від 14.02.2002) у загальному контексті реалізації постанови КМУ від 20.08.2024 № 985 «Деякі питання діяльності місцевих органів виконавчої влади з питань європейської інтеграції, міжнародного співробітництва та координації міжнародної технічної допомоги».

[1 ] https://decentralization.ua/uploads/library/file/293/Mountain-areas.pdf С. 33

[2] https://www.academia.edu/101230246/ С. 156

[3] https://environmentalrisks.danube-region.eu/wp-content/uploads/sites/7/sites/7/2024/07/Ukrainian_lessons_for_European_Security-.pdf

[4]http://ecoresource.ddns.net/SiteAssets/SitePages/EUSDR/NATO_Eastern_Safety_EN+UA.pdf

[5]https://dcsf.danubestrategy.eu/sites/default/files/Media/Zinoviy%20S.BROYDE%20-%20Basins_%26%20Territorial%20Strategies.pdf

[6] http://ecoresource.ddns.net/DocLib/Safety%201996.pdf

[7] http://ecoresource.ddns.net:8080/1996%20Technogenic-Envir%20Safety%20in%20river%20basins.pdf

[8]http://ecoresource.ddns.net/DocLib/Challenges_for_Elites_and_Security_2001.pdf

[9]http://ecoresource.ddns.net/SiteAssets/SitePages/EUSDR/Logistic_challenges_in_Green_Banana_en.pdf

http://ecoresource.ddns.net/SiteAssets/SitePages/EUSDR/Logistic_challenges_in_Green_Banana_it.pdf

[10] https://prismua.org/ievrointehratsiyne-posylennia-ukrayiny/

[11] https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/vra46661-09#Text

[12] http://ecoresource.ddns.net/DocLib/Bukovinian%20cluster.pdf

[13] http://ukros.ru/archives/4125

[14]http://ecoresource.ddns.net/DocLib/Systemic%20Energy%20territorial%20cycles-1993.pdf

[15]http://ecoresource.ddns.net/SiteAssets/SitePages/EUSDR/Sustainable_Transport_System_on_new_EU_and_NATO_border_2003.pdf

[16]http://ecoresource.ddns.net/SiteAssets/SitePages/EUSDR/Standardization_in_Environmental-Resource_sphere_RU_EN.pdf

[17] http://ecoresource.ddns.net/DocLib/Joint%20projects%20initiatives%2009-01-2004.doc

[18 http://ecoresource.ddns.net/DocLib/Brochure%20III%20CEI-Bucovina%202008.pdf

[19] https://www.academia.edu/44879699/ С.211

[20]http://ecoresource.ddns.net/SiteAssets/SitePages/EUSDR/Contribution_to_EaP+EUSDR_2009.pdf

[21] http://ecoresource.ddns.net/SitePages/East_Avert_Short_Info.aspx

[22]http://ecoresource.ddns.net/DocLib/%D0%A0%D0%B0%D1%81%D0%BF%D0%A7%D0%9E%D0%

94%D0%90%20%D0%AD%D0%BA%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%

B8%D0%B3%D0%BE%D0%BD%201993.pdf

[23] http://ecoresource.ddns.net/DocLib/UA-AT%20Protocol041295.pdf

[24] https://uia.org/s/or/en/1100005625

[25]http://ecoresource.ddns.net/SiteAssets/SitePages/EUSDR/EcoEuroRegion_1997_1999.pdf

[26] http://isig.it/wp-content/uploads/2012/11/SWOT-1-Analysis-and-Planning-for-Cross-border-Co-operation-in-Central-European-Countries-2010.pdf

[27] https://www.academia.edu/34636487 С. 238

[28] http://www.carpathianconvention.org/2013/05/28/workshop-towards-a-eu-strategy-for-

the-carpathian-region-committee-of-the-regions-cor28-05-2013-brussels-belgium/

[29] https://eabr.org/upload/iblock/c6d/broyde_transgranichnoe-sotrudnichestvo-v-evrazii.pdf

[30]http://ecoresource.ddns.net/SiteAssets/SitePages/TFC/Rezolution_N+S_Bukovina_15_09_2008.pdf

[31]http://ecoresource.ddns.net/SiteAssets/SitePages/EUSDR/Initial_appeal_to_EU_Commissioner_2008.pdf

[32]https://ec.europa.eu/regional_policy/en/information/publications/memoranda-of-understanding/2009/memorandum-of-understanding-for-establishing-

a-dialogue-on-regional-policy-and-development-of-regional-cooperation-between-

the-european-commission-and-the-ministry-of-regional-development-and-construction-of-ukraine

[33] https://rm.coe.int/168071ad7b

[34] http://www.carpathianconvention.org/2014/09/23/cop4-fourth-meeting-of-the-conference-

of-the-parties-to-the-carpathian-convention-23-09-2014-26-09-2014-mikulov-czech-republic/

[35]http://ecoresource.ddns.net/SiteAssets/SitePages/EUSDR/Memorandum_4UA_Oblasts_EUSDR.pdf

[36] https://day.kyiv.ua/uk/article/ekonomika/ekonomika-nagrivaye-planetu

[37]https://drive.google.com/drive/folders/17Lnng2a5zvI9MjgdJSH0UEmr0h1n2EEy

[38] http://comeuroint.rada.gov.ua/news/main_news/72980.html

[39] https://bukoda.gov.ua/npas/pro-utvorennia-chernivetskoho-rehionalnoho-ofisu-konhresu-mistsevykh-ta-rehionalnykh-vlad-pry-prezydentovi-ukrainy

[40] https://bukoda.gov.ua/npas/pro-spivpratsiu-u-sferakh-rozvytku-transportnoi-systemy-ta-povodzhennia-z-vidkhodamy

[41] http://buk-visnyk.cv.ua/d/ifile.php?i=546 С. 25

[42] https://www.youtube.com/watch?v=zL3_hT2F2fE 11’ - 21’40’’

[43] https://comeuroint.rada.gov.ua/news/72908.html

[44] http://buk-visnyk.cv.ua/d/ifile.php?i=533 С. 26

[45] http://buk-visnyk.cv.ua/d/ifile.php?i=539 С. 26

[46] https://transport.ec.europa.eu/system/files/2023-07/Integration_of_the_UAMD_railway_system_into_the_EU_transport_system.pdf

[47] https://www.youtube.com/watch?v=ttYDqWXjbvA 

[48] https://cordis.europa.eu/programme/id/H2020_LC-GD-3-2-2020

[49] https://www.academia.edu/100791914/ С. 204

[50] https://territoriall.espon.eu/articles/254845?article=20-9

[51] https://zn.ua/ukr/UKRAINE/funktsionalni-tipi-teritorij-shcho-tse-take-dlja-choho-i-jak-voni-vplinut-na-povojennij-rozvitok.html

[52] https://waste.ua/cooperation/2005/theses/broyde2.html

[53]http://ecoresource.ddns.net/SiteAssets/SitePages/EUSDR/Standardization_in_Environmental-Resource_sphere_RU_EN.pdf

[54] https://geology-dnu.dp.ua/index.php/GG/issue/view/43/pdf_32-1 С. 44-51

[55] http://jrep17.chv.ua/portal/f/mv/mvk2013004-133-d.doc