Публічна служба під час війни і перспективи її подальшого розвитку - це стало лейтмотивом розмови Голови НАДС Наталії Алюшиної з журналістом Главком під час інтерв\'ю.

Чи можна казати, що війна стала двигуном прогресу на держслужбі?

Будь-які випробування (а вони почалися ще з пандемії) – це одночасно і можливість для створення чогось нового. Для агентства такою можливістю став запуск інформаційної системи управління людськими ресурсами в державних органах HRMIS. За цей час державні органи оцінили її зручність і функціонал, який дає змогу дистанційно вести кадровий облік, нараховувати заробітну плату, рахувати відпустки державним службовцям тощо. Цифрові інструменти зараз активно запроваджуються держорганами, хоча буквально два-три роки тому сприймалися скептично.

«Цифра» доводить ефективність, коли треба швидко опрацювати масиви даних, приміром, кількість накопичених днів відпустки будь-якому працівнику державного органу для можливої майбутньої компенсації. Виявилося, що є держслужбовці, які, скажімо умовно, зловживали накопиченням відпусток. І тепер, у разі їхнього звільнення чи виходу на пенсію, треба одночасно зробити всі компенсаційні виплати. Цифри там набігли чималі. Раніше для держави то була прийнятна практика, але в умовах війни, за нинішнього дефіциту в фондах оплати праці, ситуація, м’яко кажучи, є безрадісною.

Що значить «зловживали»? Це ж їхні відпустки, невикористаний ресурс.

Поясню. Нам надходить від державних органів інформація, що в когось є невикористані відпустки ще з 1999 року. Ви тільки уявіть – люди по 30 років їх накопичували, а зараз їм треба виплатити все й одразу. І це ще не все – можуть бути виплати відповідно до судових рішень. А в бюджеті кошти на це не заплановані.

Тобто може так статися, що людина, яка звільняється, на ці виплати розраховує, а їй скажуть – приходьте якось потім, бо грошей просто нема?

У Національному агентстві держслужби до такого не доводять, але не готова сказати, як такі питання вирішують в інших державних органах. Просто знаю, що у деяких міністерствах є захмарні цифри, коли компенсації складають 16 млн грн! Водночас, фонд оплати праці на цей рік вже зведений, і ситуація може бути критичною.

Ви вважаєте, що цю практику треба прибирати? А що буде з незатребуваними відпустками – вони згоратимуть наприкінці року?

Одним із варіантів може бути встановлення законом терміну, після якого накопичення державним службовцем відпусток зупиняється. А отже, накопичені дні мають бути використані протягом певного часу. Звісно, що усі передбачені законодавством компенсації мають бути нараховані і виплачені. Зараз опрацьовується відповідний механізм, і, думаю, ближчим часом з’явиться законопроєкт.

Зрозуміло, що це геть різні виклики, але наскільки держслужбовцям в нинішніх екстремальних умовах стає у нагоді ковідний досвід?

Порівнювати ці два періоди складно. Зараз працюємо в умовах тривог, обстрілів, люди вночі прокидаються від вибухів, а потім зранку збираються на роботу. У Нацагенстві немає практики дистанційної роботи у чистому вигляді – щоби хтось місяць, скажімо, не з’являвся на роботі. Усі так чи інакше присутні на робочому місці. Якщо лунають сигнали тривоги, спускаємося в укриття. Вони забезпечені роутерами і комп’ютерами, там є вода, вбиральні – тобто це повноцінні робочі місця. Є три повністю облаштованих укриття, де усі співробітники можуть працювати під час тривог. Але, звісно, це – додатковий стрес. Це вже не просто ковід-період, коли стрес обмежувався одяганням маски.

Зараз стресу більше, але ми адаптувалися вже і до умов війни. Якщо зранку оголошено тривогу і люди не змогли дістатися офісу, співробітники опрацьовують документи вдома, оскільки мають кваліфікований електронний підпис. Разом із тим є відомства, де керівництво вважає, що всі мають бути на роботі, от прямо обов’язково. Але якщо в нас в агентстві можна працювати в безпеці під час тривоги, то в багатьох інших державних органах таких можливостей немає. І це ускладнює ситуацію.

На наших співробітників відчутно збільшилося навантаження. У мене на стіні в кабінеті висять фотографії 12 моїх колег з агентства, які перебувають в лавах Збройних сил. І кожного ранку, заходячи сюди, я розумію, що їм ще гірше. І ми маємо забезпечити функціонал колег, які захищають Україну. Аби зменшити навантаження на бюджет, ми ще і скоротили в межах оптимізації кілька посад. Це означає, що декому випала більша відповідальність, хоча зарплата об’єктивно стала меншою. Через це життя в агентстві гуде до пів на дев’яту вечора – тут в цей час ще світло горить.

Повертаючись до вашого запитання, скажу, що нам вже звично працювати дистанційно, хоча є певні нюанси. Вдома стирається межа між робочим часом і приватним життям, можна зануритися в документи і не помітити, що вже дев’ята година вечора, а ти все сидиш зі своєю групою в «гугл докс». Робочий день в мене може закінчитися і о пів на дванадцяту.

Яка у вас зарплата як у керівника? Чи вона у вас зменшилась через  проблеми з бюджетом і запровадження тотальної економії?

Зараз не лише в керівників, а і у всіх зменшилася зарплата. Я знаю окремих топменеджерів, які свідомо відмовляються від обов’язкових виплат. Якщо питання суто щодо мене, я теж відмовлялася від обов’язкової надбавки. Більш детально зможу відповісти про рівень оплати праці у державних органах після оприлюднення результатів моніторингу за минулий рік.

Загалом, ще до війни головним чинником, який гальмував розвиток публічної служби, був низький рівень винагороди. Критичність ситуації підтверджується нашою довоєнною соціологією, коли 93% державних службовців були повністю або частково незадоволені рівнем заробітної плати. Йдеться про різні напрямки посад, але деякі є просто критичними. Скажімо, «айтішників» у держсекторі гостро бракує, бо зарплати в бізнесі для ІТ-персоналу у десятки разів вищі.

Ситуацію погіршує міжвідомча міграція, коли з одних органів державної влади персонал перетікає в інші через вищу зарплату. Від нас, наприклад, люди пішли до НАЗК, бо там зарплата вища утричі. Я, насправді, рада за цих людей, бо вони знайшли те, що шукали, але такі очевидні диспропорції у зарплатах вважаю неприпустимими. Наші європейські партнери вважають нормальною і прийнятною практикою плинність кадрів, що сягає 7-8% на рік. У нас цей показник вище: наприклад, торік відсоток плинності кадрів на державній службі загалом був удвічі більшим за прийнятий у Європі. Люди звільняються, і питання низької заробітної плати є ключовим в готовності людини прийти на держслужбу, лишитися там чи піти звідти.

З початком війни ми втратили значну кількість держслужбовців. Частина з них, здебільшого жінки, виїхали за кордон із малолітніми дітьми. Дехто перебуває там у декретних відпустках, а коли ця відпустка завершується, звільняється, аби не повертатися в Україну. Попри це все, попит на державну службу є, багато людей подаються до нас із Донецька та Луганська, з інших державних органів. Так, нещодавно представники Секретаріату Кабміну шукали роботу в Нацагентстві держслужби.

Загалом, за минулий рік по країні було призначено на держслужбу понад 26 тис. осіб. Вищий відтік був на початку війни, але зараз тенденція дещо стабілізувалася.

У депресивних регіонах, яких під час війни стало ще більше, люди йдуть на невеликі зарплати на держслужбу, бо там це ледь не єдиний спосіб стабільного заробітку.

Так, він стабільний, але часто ця зарплата – 5420 грн. Про це нам відомо зі звернень. Я вам покажу, скільки мені колеги з усієї України від розпачу надсилають чеків і платіжок, які не можуть погасити. Людям важко вижити за ці гроші, і їм часом здається, що держава їх зрадила. Я ці скарги збираю як аргумент для дискусії з представниками органів, від яких залежить вирішення питання. Наразі готуємося до круглого столу у профільному парламентському комітеті.

На вашому сайті ви закликаєте молодь йти на публічну службу, але при цьому пропонуєте головному спеціалісту НАДС зарплату в 11 тис. грн. Чим ви мотивуєте молодь, окрім як ідеєю служіння країні? І наскільки молодь взагалі цікавиться зараз держслужбою?

Нещодавно ми організували Промодень державної служби, і в залі було повно молоді. Тож попит дійсно є. Цінність служіння своїй країні для молоді – ніби й вагома мотивація, але я буду нещирою, якщо скажу, що цього достатньо. Ми пропонуємо й інші цікаві молоді мотивації –  отримання професійного досвіду, підвищення кваліфікації  через професійне навчання, можливість безкоштовно опанувати іноземну мову. До речі, ми підписали меморандум про співпрацю із Спілкою молодих державних службовців України.

Якщо зайдете у будівлю Нацагенства, то побачите, що в нас працюють люди різного віку, зокрема й молодь. Працюють зараз більше за ідею, тому що зібрався цікавий колектив, є своя внутрішньо-організаційна культура, заходи у рамках корпоративного спільного часу. Це все об’єднує. В агентстві сформувався кадровий кістяк.

Які державні органи найбільше страждають зараз від відтоку кадрів?

Складно сказати однозначно. Я би сфокусувалася на питанні, як цей відтік зупинити. Нацагентство наразі займається реформою оплати праці. Вона полягає у встановленні справедливих окладів на основі класифікації посад. Необхідно актуалізувати рівень зарплат і наблизити його до винагороди на типових посадах у приватному секторі. Повністю перейти на ринкові зарплати не зможемо, бо службовці категорії «А» тоді мали би отримувати співставні з ринком 250 тисяч грн. Держбюджет не зможе такого дозволити. Тому при побудові цієї моделі ми опустилися нижче за ринкову медіану і зупинилися на окладі в розмірі 69 тис. грн для першої «сім’ї посад» адміністративного персоналу. Людина, яка йде на посади державного топменеджера, принаймні розумітиме передбачений рівень винагороди.

Багато хто говорить, що в умовах війни реформа оплати праці не на часі. Мовляв, усі кошти мають йти виключно на оборону. Але я завжди у таких дискусіях запитую: хіба державні службовці або посадові особи місцевого самоврядування не залучені до вирішення питань безпеки та оборони? Хто опікується питаннями відновлення енергетики після ракетних обстрілів і забезпечує безпеку АЕС? Хто відповідає за відновлення зруйнованих територій і забезпечує необхідне фінансування? Те саме Держказначейство представлене по всій території країни, а його голова особисто відвідує гарячі точки і з’ясовує, як нараховуються зарплати та інші виплати. Переконана, що держслужбовці всіх рівнів – від Кабміну до військових адміністрацій – складають цивільний фронт оборони України.  

У нас загалом спотворене суспільне уявлення про сутність державної служби. Попередні уряди йшли у фарватері громадської думки та бачили в держслужбовцях хабарників. Сподіваюся, війна змінила ці хибні уявлення. Бо всі побачили, що люди на держслужбі працюють на межі можливостей. Вважаю, вони заслуговують мати гідну винагороду за роботу. Це засвідчило би визнання суспільством їхніх зусиль.

Знаю, що чимало моїх колег мають побоювання щодо цієї реформи. Їх із різних міркувань влаштовує консервація нинішнього статусу-кво. Але держава не має права бути несправедливою щодо найнятих службовців. Вона визначає їм колосальні кваліфікаційні вимоги, законом обмежує можливість додаткового заробітку, але як роботодавець пропонує неприйнятну зарплату. І фактично цим принижує управлінців, які представляють її інтереси. От у нас в Нацагентстві зараз надбавок до зарплат немає, ми ледве можемо виплатити визначену законом премію у 20%. 

А як в інших держорганах ситуація з преміями та надбавками? Та якою є зараз «середня по палаті» зарплата на держслужбі?

Просіли всі. Зарплатні фонди цього року зменшено в середньому на 20%, а інфляція, за даними Нацбанку, сягає майже 30%. Відтак купівельна спроможність держслужбовців вже знизилася наполовину. Є посадовий оклад, надбавка за вислугу років і за ранг державної служби. Якщо досвіду державної служби немає, то службовець отримує базовий оклад – від 9 до 12 тис. грн. Із премією – до 14-15 тис. У державних службовців нижньої ланки в регіонах, як я казала, ситуація критична.

Виправити ситуацію мають три урядові законопроєкти, зареєстровані у Верховній Раді. Перший – комплексний № 6496, який вносить зміни до закону «Про державну службу». У ньому йдеться про конкурсну процедуру, інформаційну систему управління ресурсами й так далі. Поки що його розгляд в парламенті відкладений.

Другий – № 6504 «Про службу в органах місцевого самоврядування» готувався два роки. 2 травня законопроєкт підтримала Верховна Рада, чому ми дуже щасливі. Ми його розробляли та супроводжували, аби запровадити відкриту, професійну, політично неупереджену й ефективну службу. Результатом прийняття цього закону мало б стати уникнення різних трактувань законодавства щодо місцевого самоврядування. З фінальною версію законопроєкту після тривалих обговорень погодилися всі, і тепер чекаємо на його підписання президентом.

Про третій законопроєкт щодо впровадження єдиних підходів оплати праці державних службовців на основі класифікації посад – № 8222 – знають, напевно, усі держслужбовці. Він запроваджує класифікацію посад відповідно до функціонального напрямку з урахуванням рівня відповідальності та складності роботи. Також цей законопроєкт мінімізує корупційні ризики, запроваджуючи іншу модель і систему оплати праці. Зараз 30% складає стала частка заробітної плати і 70 % – варіативна. І це є підставою для маніпуляцій. Документ дзеркально змінює це співвідношення. Плюс необхідно приймати вторинне законодавство, яке в нас уже розроблене, але його подальшому впровадженню завадила війна.

Вистражданий вами закон «Про службу в органах місцевого самоврядування» запрацює лише після завершення війни й то не одразу. Як і конкурси на посади, якщо по них не буде якогось окремого рішення. Чи вже можна оцінити, які наслідки мала зупинка конкурсів?

Дійсно, конкурси на період воєнного стану припинено, а єдиний портал вакансій державної служби вимкнено – з огляду на важливість збереження персональних даних. Наразі для призначення на посаду все одно треба подати заяву, особову картку, відомості про освіту та досвід роботи. Після скасування воєнного стану організуємо конкурси на всі посади, де відбулися призначення поза конкурсною процедурою.

Двічі на рік ми проводимо Раду управління людськими ресурсами з нашими керівниками служб управління персоналом. Відчуваю, як вони чекають на відновлення конкурсних процедур, бо конкурс – це змагання, відбір кращих, фахових. Але в нинішніх умовах забезпечити це доволі складно. Втім, навіть зараз діємо лише в прозорий спосіб: ми завжди готові продемонструвати, скільки кандидатів подавалося на наші публічні оголошення, за якими критеріями їх відбирали. Відслідковуємо попередній досвід роботи кандидатів, їхній фах, спілкуємося із ними безпосередньо, бо кожен керівник шукає на роботу класних фахівців.

Зауважу, що наші європейські колеги з програми SIGMA (програма підтримки вдосконалення врядування та менеджменту – спільна ініціатива ЄС та Організації з економічного співробітництва і розвитку – «Главком») вважають, що треба повертати конкурсну процедуру ще до скасування воєнного стану, і врегульовувати це законодавчо. Але такі рішення будуть прийматися після ретельного вивчення усіх ризиків і консультацій із відповідними органами, що опікуються державною безпекою.

Те, що зараз на держслужбі багато виконувачів обов’язків, якось негативно впливає на роботу?

Це залежить від людини. Є люди, які не вміють погано працювати, а є такі, що формально виконують обов’язки. Перших переважна більшість. Наприклад, уявіть рівень відповідальності, що лежить у нинішніх умовах на виконувачу обов’язків керівника Державної інспекції ядерного регулювання. От як можна розмежувати: він є тимчасовим чи ні?

Якою є нині політика щодо кадрів, які все життя на держслужбі, і яким, як дехто каже, уже давно пора онуків няньчити? От ще до війни з самого верху спускалося дещо популістичне завдання звільнити 10% держслужбовців, нещодавно була презентована концепція скоротити їх кількість наполовину.

Ми ейджизмом не займаємося. Зараз на державній службі можна працювати до 65 років, але цей термін можна подовжувати щороку. Є унікальні особистості, які є корисними для державної служби у будь-якому віці. Той же керівник Головного юридичного управління апарату Верховної Ради пан Михайло Теплюк – неймовірно фахова людина. Звісно, не всі так можуть ставитися до своїх обов’язків через стан здоров’я, інші причини, але якщо людина сумлінно працює, вік не є цьому перешкодою.

Але про те, що держапарат надто роздутий, зараз принаймні не йдеться?

Не йдеться. В умовах скорочення зарплатних фондів і загалом обмеженого фінансування державних органів надзвичайно складно зберігати персонал.

Водночас, після проведення державними органами функціонального аудиту за методологією Нацагентства держслужби багато органів відмовилися від функцій, які наразі є неактуальними. Це дало змогу вивільнити персонал і перерозподілити його за іншими напрямами. Приміром те, що призупинені конкурси на посади вищої категорії державної служби, дало мені змогу перевести деяких співробітників на напрями, де людей бракує.

Багато держслужбовців були змушені переїхати через війну та залишилися в інших регіонах. Як цінні кадри працевлаштовуються на нових місцях?

Вони виконують той самий функціонал дистанційно. Головне – аби їхнє робоче місце було забезпечене комп’ютером та електронним ключем. Якщо такі працівники є внутрішньо переміщеними особами, то свої дії вони погоджують із керівником відповідного державного органу, який має бути поінформованим про нове місце розташування. Зокрема, управління Національного агентства державної служби у Донецькій та Луганській областях переїхало до Дніпра. Воно звідти дає роз’яснення і працює зі службовцями, що залишились на відповідних територіях.

Зараз ми обговорюємо з Мінреінтеграції порядок добору та підготовки резерву відновлення – людей, які будуть працювати на деокупованих територіях після їхнього звільнення (на цей момент відповідний акт вже схвалений урядом – «Главком»). Ще треба буде зважати на питання деокупації Криму, тож кількість службовців, які працюватимуть на звільнених територіях, буде залежати від різних чинників.

Павло Вуєць, «Главком»

Джерело: https://glavcom.ua/interviews/holova-natsahentstva-z-derzhsluzhbi-natalija-aljushina-chinovniki-katehoriji-a-mali-bi-otrimuvati-po-250-tis-hrn-929657.html?fbclid=IwAR2yt-18sEUA_tbo6gYtuxF2CyV0RJ4GsKHMBU9Vie0qXt9Nxjfhg31niAE

Фото з відкритих джерел