Буковинський вісник
державної служби та місцевого самоврядування
 
« назад до переліку

14 березня 2022
Ігор Баб’юк: Завдання громадського сектору сьогодні – налагодити взаємодію між ВПО та місцевими органами влади

Ігор Баб\'юк, координатор Партнерства Українського Народного Дому в Чернівцях

 

Як змінився громадський сектор після повномасштабного вторгнення?

Тут я назвав би два основних аспекти: перший – те, що «класичні» громадські організації як в області, так і в Україні почали займатися не властивою їм, але дуже необхідною у кризовий етап діяльністю: гуманітарна допомога, збір коштів на підтримку ЗСУ, проєкти, які орієнтовані на роботу з внутрішньо переміщеними особами тощо.

 

Другий – це те, що маса людей почала об’єднуватися у різні волонтерські напрямки: плетіння сіток, закупівля продуктів, приготування їжі, виготовлення окопних свічок та багато іншого, тобто з’явилося багато неформалізованих волонтерських груп, юридично не зареєстрованих, але які практично допомагають фронту і допомагають внутрішньо переміщених особам. І, можливо, тут ще варто додати, що у нас в області є частина  внутрішньо переміщених осіб, які також почали займатися волонтерською або громадською діяльністю, хоча до цього працювали в інших секторах – на державній службі, у бізнесі тощо.  Причому, частина з них зареєстрували власні громадські організації.

 

Чи можна говорити про новий формат роботи громадських організацій з органами місцевої самоврядування і виконавчої влади?

При Чернівецькій обласній військовій адміністрації створено, принаймні, два дорадчі органи. Це рада волонтерів, що об’єднує різні волонтерські організації, які діють в Чернівецькій області, а також рада ВПО, куди входять не тільки внутрішньо переміщені особи, а й організації, які з ними працюють. Адже важливо знати про потреби ВПО, розуміти, яка допомога приходить з-за кордону, від яких фондів, і, відповідно, координувати цю діяльність. Тому ми можемо говорити, що ці дві групи вже безпосередньо контактують між собою.

 

Щодо місцевого самоврядування, то тут треба зазначити, що  практично кожна громада у різний спосіб налагоджує зв’язки з міжнародними фондами, з громадськими організаціями. Товариство «Український народний Дім у Чернівцях», у свою чергу, теж «заводить» різні міжнародні програми у громади. Зараз, до прикладу, маємо дві великі програми: одна гуманітарна від Global Communities (за фінансової підтримки USAID), яка називається CLEAR, в її рамках надаватиметься гуманітарна допомога соціально незахищеним категоріям, а також у трьох громадах буде проводитися соціально-психологічна робота із ВПО і місцевими мешканцями, що постраждали від війни.  Друга програма від DOBRE, її основний акцент полягає в  тому, щоб органи місцевого самоврядування звертали увагу на громадян (у нашому випадку йдеться про внутрішньо переміщених осіб), щоб залучати їх до активної діяльності в громаді та участі у прийнятті рішень. Хоча зараз у зв’язку з війною деякі механізми участі не працюють, але частина з них, як-от консультації з громадськістю або громадські слухання, є дієвими і багато громад використовує ці інструменти.

 

Яким, на Вашу думку, може бути подальший розвиток громадського сектору?

На сьогодні у нас в області перебуває близько 90 тисяч переселенців. І  найбільша проблема, яка зараз існує в багатьох громадах – це, на жаль, вакуум між органами місцевого самоврядування і цими людьми. І тут мабуть, потрібно, розпочати два напрямки діяльності. Перший – пояснювати внутрішньо переміщеним особам, що вони тут на тривалий час, – незалежно від того, коли ми переможемо. Адже, наприклад, якщо будинок зруйновано або населений пункт перебуває під окупацією, люди мають прогнозувати собі перебування тут на рік, два і більше. Відповідно, вони вже органічно стають місцевими мешканцями, частиною громади, і мають також активно долучатися до її розвитку,  до взаємодії з органами влади, до самозабезпечення. І ця перспектива є невідворотною як для внутрішньо переміщених осіб, так і для органів місцевого самоврядування.

 

Поки ж маємо ситуацію, коли ВПО дуже часто опиняються в якихось «резерваціях» – місцях компактного проживання. Органи влади «живуть» окремо, місцеві мешканці окремо, і так само ВПО. Так не повинно бути. Треба робити все, щоб люди, які приїхали в нашу область, відчували себе частинкою українського суспільства, частинкою цієї громади. І це є  одним із напрямків роботи для громадського сектору.

 

Другий напрямок – це допомога людям реалізувати себе професійно, адже серед внутрішньо переміщених осіб дуже багато фахівців із різних сфер, яких можна залучати до тієї чи іншої галузі. Але це, мабуть, має вирішуватися більше на державному рівні, на рівні різних допоміжних структур, як-от  центрів зайнятості. Є підприємці, які мали власну справу і якимось чином намагаються її започаткувати на новому місці – за моїми спостереженнями, це найчастіше швейний бізнес, будівельні роботи, автомайстерні тощо. Цим людям потрібно допомогти запустити щось подібне тут, щоб воно працювало. Є багато фондів, які надають таку допомогу, але тут потрібна також допомога з боку місцевого самоврядування. Завжди є порожні або напівпорожні приміщення, є люди, які готові чимось допомогти на волонтерських засадах. У такому випадку буде користь і для громади, бо якщо людина працевлаштована і щось заробляє, то це, відповідно, додаткові кошти, адже вона сплачує податки до місцевого бюджету. Тому громада повинна  бути зацікавлена в розвитку цих людей, бачити в них ресурс: когось підтримати з бізнесом, когось влаштувати на підприємства, комусь допомагати розвивати громадську активність.

 

У нас зараз є маса фондів, які підтримують громадські ініціативи. Але людей треба вчити, треба створювати їм умови. Проблема ще в тому, що у внутрішньо переміщених осіб відсутні соціальні зв’язки, адже їх «вирвали» з того місця, де вони ці зв’язки напрацьовували роками, і привели на іншу територію. У більшості випадків ці люди не роблять перші кроки, і влада, органи місцевого самоврядування, у яких є купа власних проблем, не робить, зазвичай, цих кроків теж. І тут, мені здається, якраз громадський сектор може бути тим посередником, який, з одного боку, почне співпрацювати з органами місцевого самоврядування, з іншого – з  ВПО, щоб залучити їх до різних активностей – громадських, бізнесових чи професійних. 

 

Відгуки: 
Немає відгуків

Додати новий відгук:
 Ваше ім`я:
 Текст відгуку:
 
Актуальні питання впровадження нового законодавства про службу в органах місцевого самоврядування Ольга Смалій: Громадянам, що мають певні сумніви щодо державної політики, потрібно вступати на посади державної служби і своїм прикладом демонструвати, як треба працювати Христина Марчук: Проєктний підхід у системі планувальних документів відновлення та розвитку територіальних громад Оксана Сакрієр: Наше завдання – вистояти, розвивати, перемогти Микола Ярмистий: Державна служба сконцентрувала свої зусилля на вирішенні нагальних проблем в період російської агресії Любов Кожолянко: Уряд розширив програму компенсацій роботодавцям за працевлаштування окремих категорій безробітних Любов Нечипорук: Закон України «Про медіа» започатковує ґрунтовну реформу у медіагалузі Олег Немчінов: Реформа оплати праці держслужбовців Альбіна Грищенко: Про підвищення кваліфікації для державних службовців у 2023 році Для зручності клієнтів працює вебпортал електронних послуг Руслан Запаранюк: Буковина стала другою домівкою для тисяч українців Євгенія Блажевська: Волонтерська діяльність є одним із напрямів нашої роботи Іван Гешко: Робота спортивних структур в умовах війни Микола Ярмистий: Державотворчі погляди Тараса Шевченка Права та пільги внутрішньо переміщених осіб
Прихисток у Лужанах для вимушено переміщених осіб: рік роботи Христина Марчук: Робота органів місцевого самоврядування області в умовах воєнного стану Руслан Майданський: Новоселицька громада розширює міжнародні зв’язки Світлана Олексійчук: Навчаємо активну молодь та розвиваємо молодіжні простори Наталія Катрюк: Наш обов’язок – дати людям відчуття захищеності Олена Бадюк: Роль органів місцевого самоврядування у воєнний період на прикладі Глибоцької територіальної громади Соціальна згуртованість у громадах Михайло Савчишин: Виконуємо бюджет, забезпечуємо потреби мешканців громади та внутрішньо переміщених осіб Василь Скрипкару: Виклики та випробування проявили нас як громаду максимально зібрану, згуртовану та націлену на перемогу Микола Ярмистий: Місцеві органи влади в умовах воєнного стану:повноваження та співпраця військових адміністрацій з органами місцевого самоврядування Світлана Олексійчук: Від початку війни наші волонтери працювали у режимі нон-стоп Ілона Факас: Права, пільги та гарантії внутрішньо переміщених осіб Віталій Мостовий: Сучасні канали комунікації місцевої влади з громадою Співробітництво територіальних громад: нові можливості для розвитку Анатолій Круглашов: Локалізація політичного чи політизація локального: випробування спроможностей місцевого самоврядування в Україні
Зиновій Бройде: Стратегічне бачення транскордонного розвитку транспортної інфраструктури через міжнародні пункти пропуску на українсько-румунському кордоні Світлана Сидоренко: Цифровізація як дієвий механізм взаємодії інститутів громадянського суспільства та органів публічної влади Анатолій Круглашов: "Європа: єдність заради безпеки" Ростислав Балабан: Реформа децентралізації в Україні Валентина Підгірна: Особливості функціонування суб’єктів туристичної діяльності Чернівецької області на сучасному етапі Фадей Яценюк: Голодомор 1932-1933 рр. – геноцид українського народу Зиновій Бройде: Буковинський вузол транс'європейського транзиту Сергій Гакман: Вторгнувшись в Україну, росія порушила основи міжнародного права С.Троян, Н.Нечаєва-Юрійчук "ЧАЕС– ЗАЕС-2022: російський ядерний шантаж у дії" Наталія Нечаєва-Юрійчук, Сергій Троян: Українська відсіч тотальній російській агресії: Чотири місяці Наталія Нечаєва-Юрійчук: Творення чергових конспірологічних теорій через дискредитацію політиків Анатолій Круглашов: Перспективні завдання євроінтеграції України Сергій Гакман "9 травня: свято чи біль?" Сергій Троян, Наталія Нечаєва-Юрійчук "УКРАЇНА: ВІЙНА - ПЕРЕМОГА - ПАМ’ЯТЬ" Богдан Волошинський: Ми і наші прапори Наталія Бак "Фінансовий патріотизм і довіра: Вчора. Сьогодні! Завтра?" Наталія Нечаєва-Юрійчук: Боротися. Протидіяти. Ігнорувати Анжела Пасніченко: Як не впасти у паніку? Наталія Нечаєва-Юрійчук: Кожна дія має значення Володимир Тиліщак, Вікторія Яременко: Путін йде слідами Гітлера. Українці ж тримаються як британці Володимир Бойко: Нині Білорусь – ворог Олена Головіна: Зберегти людяність в нелюдських умовах життя! Ігор Недокус: Оцінки білоруських громадян та диктатора Лукашенка вторгнення Росії в Україну різні Сергій Федуняк: Для російських правителів ціна військової поразки – смерть
шукайте нас на facebook