Буковинський вісник
державної служби та місцевого самоврядування
 
« назад до переліку

30 серпня 2021
Альбіна Грищенко: Організація навально-методичного процесу в Центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації

Як на сьогодні відбувається організація навально-методичного процесу в Центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації?
З 2019 року ми працюємо за новими правилами організації навчального процесу. Це пов’язане з тим, що змінилося повністю нормативно-правове забезпечення підвищення кваліфікації наших державних службовців. Відповідно до щорічної оцінки державні службовці (зазначу, що посадові особи місцевого самоврядування ще не мають такої системи щорічної оцінки – у них залишилася попередня) повинні скласти індивідуальну програму на рік, де вони вказують, які компетенції протягом цього часу повинні підвищити. І відповідно до цих їхніх особистих потреб ми складаємо уже план-графік на наступні роки, враховуючи побажання кожного державного службовця.


З 2019 р. кожен державний службовець повинен набрати протягом року один кредит і один раз на три роки підвищити кваліфікацію за професійною програмою. Крім того, наші державні службовці, які тільки прийшли на державну службу, протягом першого року роботи повинні пройти підвищення кваліфікації за професійною програмою для тих, хто вперше прийнятий на державну службу, адже вони ще не знають цієї системи, як вона працює, не знають, відповідно, що їм треба робити. Відповідно до цієї програми вони отримують ті основні професійні компетенції, якими повинен володіти кожен державний службовець для виконання службових обов’язків.


Змінилися у нас і види програм, за якими відбувається підвищення кваліфікації. У нас є спеціальні програми, є загальні програми. Спеціальні програми враховують  потреби місцевих органів влади і взагалі органів влади, які є замовниками підвищення кваліфікації. Загальні програми, що мають загальні компетенції, якими повинні володіти державні службовці,  на відміну від спеціальних програм повинні бути акредитовані експертною комісією Національного агентства з питань державної служби. На жаль, у нас ще небагато таких програм, в основному це короткострокові семінари, але початок уже покладено і я сподіваюся, що в цьому році ми наздоженемо.


Протягом двох років, 2020-2021, ми вже підготували 146 спеціальних програм і шість загальних. Робота проведена дуже велика, адже треба було повністю переробити методичне забезпечення організації навчального процесу. Працював як Центр підвищення кваліфікації, так і наші викладачі – у зв’язку з тим, що вони безпосередньо знають, які питання будуть розкривати в тому чи іншому семінарі, як розкрити відповідну тему. Змінилася форма програми, вона стала більше громадського спрямування, ніж освітянського – як це робили громадські організації за грантовими програмами.


Що стосується змісту, то він не змінився, звичайно, але ці програми повинні бути затверджені і погоджені. Затверджуються ці спеціальні програми Центром підвищення кваліфікації, а погоджуються замовником. Хочу сказати, що з погодженням у нас також не все зрозуміло до цього часу, тому що у п.12 Постанови Кабінету Міністрів України від 06 лютого 2019 року № 106 вказано, що погодження повинно відбуватися розпорядчим документом замовника. Але тут є певні труднощі. У нас на одну програму, на один семінар може бути 20 замовників. І відповідно, якщо орган влади присилає нам на навчання одну людину, то вони не будуть наказом чи розпорядженням погоджувати цю програму. Чітко ніде не вказано, як і що. Коли ми розмовляли з Нацдержслужбою, нам сказали, що може погоджувати обласна державна адміністрація. Ми будемо експериментувати, уже підготували проект такого розпорядження на друге півріччя і будемо сподіватися, що програми будуть погоджені. Якщо в облдержадміністрації скажуть, що вони не робитимуть цього, будемо знову працювати з кожним органом влади, які погоджували не розпорядчими документами, а листами. На жаль, це питання є дуже суттєвим. А що стосується, наприклад, територіальних громад, то тут уже незрозуміло, хто повинен погоджувати. Територіальна громада своїм розпорядчим документом має погодити нам програму, на яку вона посилає навіть одного учасника, одну посадову особу. І це суттєво, це багато паперової роботи, і люди не хочуть цим займатися. Тобто чітко зрозуміло, що це питання Нацдержслубою не узгоджено, аби це можна було реалізувати.


Що стосується наших замовників. Вони намагаються визначитися з потребами на наступний рік у грудні, і відповідно до цього ми складаємо плани-графіки на навчальний рік. Плани-графіки погоджуються розпорядженням облдержадміністрації, які ми надсилаємо всім нашим замовникам, мається на увазі місцевим органам влади, разом з  планом-графіком. Так, щоб вони знали і планували уже відрядження своїх державних службовців.


Як відбулася адаптація до нових умов, пов’язаних з карантинними обмеженнями?
Змінилися форма навчання. Якщо у нас, в основному, були очні заняття, то на період карантину 2020-2021 р. вони у нас проводяться, в основному, онлайн. Онлайн-навчання  для державних службовців, звичайно, вигідніше, тому що організація не витрачає багато коштів на відрядні, люди знаходяться на своїх робочих місцях, не витрачають час, але для навчання це дуже і дуже погано. Погано чим? Погано тим, що коли людина знаходиться на своєму робочому місці, то керівник вважає, що вона має виконувати його доручення, незважаючи на те, що в цей час працівник навчається онлайн. Це перше. Тобто люди не тільки відволікаються через виклики керівництва, а ще відволікаються на свою щоденну роботу. Ми намагаємося робити так, щоб наші заняття мали не тільки лекційний характер, а були більше обговоренням певної теми, щоб до цього обговорення міг приєднатися кожен учасник. Щоб зрозуміти тему, учасники повинні хоча б намагатися щось слухати, брати участь у розгляді питань – це дає певні плоди. Але водночас дуже серйозною проблемою є те, що багато державних службовців на своїх робочих місцях не мають відеокамер, не мають мікрофонів. Ми використовуємо і записи в чаті, і на дошці, намагаємося використовувати всі форми і методи навчання, які є можливими онлайн в Zoom або Google Meet. Але цього недостатньо. Протягом останніх двох років ми займаємося, в основному, короткостроковими семінарами. На жаль, тренінгова форма у нас використовується менше на період карантину.


Яким є ставлення до навчального процесу з боку слухачів?
Хочу сказати, що дуже багато державних службовців розуміють те значення, яке має для них навчання, але більшість, на жаль, вважають, що їм без різниці, яка тему прослухати, найголовніше – отримати певну кількість кредитів. Відповідно, суто їхня цікавість до будь-якої теми уже набагато зменшується. І це є таким негативним моментом, адже нам як Центру підвищення кваліфікації цікаво працювати з тими державними службовцями, які чітко розуміють, що їм потрібно – ми завжди під них підлаштовуємося, йдемо назустріч. Наші викладачі намагаються зробити так, щоб зацікавити людей, постійно змінюють питання для обговорення, завдання, які слухачі мають виконати самостійно, а потім вже їх обговорити. І для цього ми підготували навіть дводенні семінари, особливо це стосується  короткострокового семінару щодо нормативно-правового забезпечення державної служби і державного управління. Протягом першого дня у нас іде начитка лекцій, тобто розглядаємо всі питання, всі закони: Закон України «Про державну службу», Закон України «Про запобігання корупції», Закон України «Про доступ до публічної інформації», Закон України «Про звернення громадян» тощо. Оці закони ми розглядаємо протягом першого дня, а потім викладач роздає індивідуальні ситуативні завдання нашим слухачам, щоб на наступний день вони могли підготуватися і знайти рішення відповідно до нормативно-правової бази, а потім спільно обговорити ці рішення. Викладач після цього чітко вказує, що правильно, що неправильно, на що ще треба звернути увагу і таке інше.


Ось такі форми занять дійсно допомагають і дають більш практичне спрямування нашому навчанню. Ми, наприклад, коли вивчаємо діловодство, даємо домашнє завдання, щоб слухачі підготували, наприклад, шаблони певних документів і відповідним чином зберегли, потім перевіряємо виконання їх домашнього завдання, а вже на наступний день це домашнє завдання обговорюється, визначають помилки, які є типовими тощо.  Тобто ми намагаємося як викладачі зробити так, щоб навіть під час онлайн-навчання наші слухачі мали можливість отримати не просто нову інформацію, цікаву інформацію, а щоб вона була суто практично спрямована.


Що на сьогодні є актуальним?

 На наступний рік взагалі будемо намагатися змінити теми наших семінарів. З’являться нові теми, але і старі також будуть розглядатися нашими викладачами по-новому, в новому ракурсі. Може бути, що якась загальна тема вивчатиметься поступово на декількох семінарах, щоб більш детально розглянути окремі  питання в якихось темах. Звичайно, ми хочемо зробити так, щоб підняти глибинні моменти, надати можливість нашим державним службовцям отримати більш об’ємні знання.
Варто зауважити, що Національне агентство з питань державної служби не зовсім хоче погоджувати нам програми, які стосуються саме особистості державних службовців, мотивуючи це тим, що державні службовці можуть самі, а не за бюджетні кошти отримати потрібні їм знання у цьому напрямку – мається на увазі той же тайм-менеджмент, особисте зростання, навіть психологічні питання стресостійкості, гнучкості, емоційного вигорання. Я вважаю, що ці питання нам треба піднімати для державних службовців, бо дійсно є суттєві проблеми, і ці теми на сьогодні надзвичайно актуальні. І хоче Нацдержслужба це погоджувати – хай погоджує, а ні, то ми будемо використовувати спеціальні програми, включати окремі модулі до професійних програм саме для того, щоб  ці питання все ж таки піднімалися для державних службовців. Найголовніше, щоб вони мали можливість керувати собою, своїми емоціями для того, щоб більш ефективно виконувати службові обов’язки, які стоять перед ними сьогодні, – а ми знаємо, що ці вимоги постійно зростають, і напруженість зростає. Незважаючи на те, що державних службовців нібито багато, але збільшується і кількість питань, які на них покладаються. Значить, ми повинні ще більш інтенсивно їх навчати. Найголовніше для нас – їх розуміння, що їм це потрібно. А ще дуже багато керівників вважають за непотрібне підвищувати кваліфікацію своїх працівників – я не хочу сказати, що всі, але багато з них  ставляться саме так. Можливо, це через те, що не зовсім  свідомими службовцями легше керувати. Керівники вважають, що поточні справи набагато важливіші, ніж знання, вміння і навички, якими повинен володіти кожен державний службовець. Але сьогодні ми повинні розуміти, що для  державного службовця, який володіє знаннями, виконання службових обов’язків буде вже автоматичним, майже автоматичним, тому що він знає як, що, коли і в якому алгоритмі виконувати. Якщо це зрозуміють наші керівники,  тоді ми будемо працювати злагоджено, єдиною командою, і робити так, щоб колектив  кожного владного органу був кістяком, який знає, вміє і швидко виконує свої обов’язки. Тобто ми разом, ЦППК та владні органи, будемо працювати над підвищенням рівня іміджу влади в Україні.
a

Відгуки: 
Немає відгуків

Додати новий відгук:
 Ваше ім`я:
 Текст відгуку:
 
Ірина Верещук: Чернівецька область є прикладом для формування ветеранської політики Соціальна підтримка учасників АТО/ООС, Захисників і Захисниць та членів їх сімей у 2023 році Наталія Алюшина: Реформи оплати праці на державній службі Анатолій Круглашов: Сумні роковини та уроки російсько-української війни Актуальні питання впровадження нового законодавства про службу в органах місцевого самоврядування Ольга Смалій: Громадянам, що мають певні сумніви щодо державної політики, потрібно вступати на посади державної служби і своїм прикладом демонструвати, як треба працювати Христина Марчук: Проєктний підхід у системі планувальних документів відновлення та розвитку територіальних громад Оксана Сакрієр: Наше завдання – вистояти, розвивати, перемогти Микола Ярмистий: Державна служба сконцентрувала свої зусилля на вирішенні нагальних проблем в період російської агресії Любов Кожолянко: Уряд розширив програму компенсацій роботодавцям за працевлаштування окремих категорій безробітних Любов Нечипорук: Закон України «Про медіа» започатковує ґрунтовну реформу у медіагалузі Альбіна Грищенко: Про підвищення кваліфікації для державних службовців у 2023 році Для зручності клієнтів працює вебпортал електронних послуг Руслан Запаранюк: Буковина стала другою домівкою для тисяч українців Євгенія Блажевська: Волонтерська діяльність є одним із напрямів нашої роботи Іван Гешко: Робота спортивних структур в умовах війни Микола Ярмистий: Державотворчі погляди Тараса Шевченка Права та пільги внутрішньо переміщених осіб
Прихисток у Лужанах для вимушено переміщених осіб: рік роботи Христина Марчук: Робота органів місцевого самоврядування області в умовах воєнного стану Руслан Майданський: Новоселицька громада розширює міжнародні зв’язки Світлана Олексійчук: Навчаємо активну молодь та розвиваємо молодіжні простори Наталія Катрюк: Наш обов’язок – дати людям відчуття захищеності Олена Бадюк: Роль органів місцевого самоврядування у воєнний період на прикладі Глибоцької територіальної громади Соціальна згуртованість у громадах Михайло Савчишин: Виконуємо бюджет, забезпечуємо потреби мешканців громади та внутрішньо переміщених осіб Василь Скрипкару: Виклики та випробування проявили нас як громаду максимально зібрану, згуртовану та націлену на перемогу Микола Ярмистий: Місцеві органи влади в умовах воєнного стану:повноваження та співпраця військових адміністрацій з органами місцевого самоврядування Світлана Олексійчук: Від початку війни наші волонтери працювали у режимі нон-стоп Ілона Факас: Права, пільги та гарантії внутрішньо переміщених осіб Віталій Мостовий: Сучасні канали комунікації місцевої влади з громадою Співробітництво територіальних громад: нові можливості для розвитку Анатолій Круглашов: Локалізація політичного чи політизація локального: випробування спроможностей місцевого самоврядування в Україні
Особливості захисту населення у випадку радіаційного ураження. Нормативно-правова база в сфері радіаційної безпеки Зиновій Бройде: Стратегічне бачення транскордонного розвитку транспортної інфраструктури через міжнародні пункти пропуску на українсько-румунському кордоні Світлана Сидоренко: Цифровізація як дієвий механізм взаємодії інститутів громадянського суспільства та органів публічної влади Анатолій Круглашов: "Європа: єдність заради безпеки" Ростислав Балабан: Реформа децентралізації в Україні Валентина Підгірна: Особливості функціонування суб’єктів туристичної діяльності Чернівецької області на сучасному етапі Фадей Яценюк: Голодомор 1932-1933 рр. – геноцид українського народу Зиновій Бройде: Буковинський вузол транс'європейського транзиту Сергій Гакман: Вторгнувшись в Україну, росія порушила основи міжнародного права С.Троян, Н.Нечаєва-Юрійчук "ЧАЕС– ЗАЕС-2022: російський ядерний шантаж у дії" Наталія Нечаєва-Юрійчук, Сергій Троян: Українська відсіч тотальній російській агресії: Чотири місяці Наталія Нечаєва-Юрійчук: Творення чергових конспірологічних теорій через дискредитацію політиків Анатолій Круглашов: Перспективні завдання євроінтеграції України Сергій Гакман "9 травня: свято чи біль?" Сергій Троян, Наталія Нечаєва-Юрійчук "УКРАЇНА: ВІЙНА - ПЕРЕМОГА - ПАМ’ЯТЬ" Богдан Волошинський: Ми і наші прапори Наталія Бак "Фінансовий патріотизм і довіра: Вчора. Сьогодні! Завтра?" Наталія Нечаєва-Юрійчук: Боротися. Протидіяти. Ігнорувати Анжела Пасніченко: Як не впасти у паніку? Наталія Нечаєва-Юрійчук: Кожна дія має значення Володимир Тиліщак, Вікторія Яременко: Путін йде слідами Гітлера. Українці ж тримаються як британці Володимир Бойко: Нині Білорусь – ворог Олена Головіна: Зберегти людяність в нелюдських умовах життя! Ігор Недокус: Оцінки білоруських громадян та диктатора Лукашенка вторгнення Росії в Україну різні Сергій Федуняк: Для російських правителів ціна військової поразки – смерть
шукайте нас на facebook