Валерій  Краснян - керівник Центру допомоги учасникам АТО, радник губернатора з питань АТО, а також їх родин.

 «БВ»: Розкажіть про допомогу бійцям АТО, а також  їх сім’ям. Як держава допомагає їм?

ВК: Бійцям АТО та їх сім’ям держава надає певну допомогу. Наразі є п’ять  напрямків допомоги учасникам антитерористичної операції, а саме: оформлення пільг, реабілітації після поранень та демобілізації, виділення земельних ділянок, працевлаштування, отримання матеріальної допомоги, забезпечення житлом, медико-санітарна  допомога  тощо. Кожна з перерахованих напрямків допомагає повернути хлопців до життя у цивілізований світ, перелаштовує їх на життя, де не має війни.

«БВ»: Хто може скористатися  медико-санітарною  допомогою? Що варто врахувати при її отриманні та, які документи потрібні?

ВК: Коли учасники АТО повертаються зі Сходу  вони звертаються у військовий комісаріат,  їх відправляють в Департамент соціального захисту населення в Чернівцях,  де хлопці стають на облік, і в подальшому з ними починають працювати державні органи. Вони мають принести відповідні довідки, де вказано з якою проблемою звертається особа. Департамент соціального захисту вирішує в який із дев’яти санаторіїв, з якими підписані договори, відправляти  учасників бойових дій.

«БВ»: Чи складає проблем отримати  медико-санітарну  допомогу?

ВК: Проблеми з отриманням такої допомоги існують, загалом як і з іншими напрямками допомоги. Часто однією з проблем з якою стикаються – є байдужість лікарів , часто нерозуміння, не бажання допомогти таким людям.  І вже тоді таке питання вирішується на рівні Департаменту охорони здоров’ я області.

«БВ»: На яку допомогу можуть розраховувати сім’ї загиблих бійців?

ВК: Родичі загиблих бійців АТО отримують певну матеріальну допомогу. Діти загиблих безкоштовно навчаються та відвідують дошкільні навчальні заклади. Також раз в рік сім’ям надається грошова  допомога на покращення житлових умов.

«БВ»: На Вашу думку, чи є достатньою сума матеріальної допомоги  для сімей  загиблих учасників антитерористичної операції ?

ВК: На жаль, ця сума дуже мала.  Вона починається від 1 500 грн.  до 10 000 грн., як для разової допомоги  на рік, це не велика допомога. Звісно, враховуються окремо  ще пільги, які використовуються на комунальні послуги, а для мешканців, які проживають у селах допомога – це  скраплений газ в балонах і дрова. На жаль, таку допомогу теж дуже важко отримати, бо знову все впирається у певних людей, які за це відповідальні, а вони не завжди йдуть на зустріч.

«БВ»: Як учасникам бойових дій отримати земельну ділянку? Чи є з цим проблеми на Буковині?

ВК: З цим дуже сумно. Близько 2, 5 років ми займаємося цим питанням, якщо говорити правдиво, то з цим певно найскладніше.  Але можна і похвастатися, що Чернівецька область на першому місці серед інших регіонів за наданням допомоги учасникам АТО. Але повертаючись до теми земельних ділянок, то 65-67% осіб отримали землі, хотілося б звісно 100%, але багато хлопців не отримали ділянку навіть під будівництво, не кажучи вже про землі, які виділяються для садівництва. І близько 35 % осіб, які не отримали взагалі земельних ділянок.

«БВ»: Чи допомагають бійцям на передовій? Порівняно з іншими роками чи не знизився волонтерський дух?

ВК: На сьогоднішній день волонтерський дух людей трішки знизився. Дехто зневірився, інші не довіряють волонтерам, адже були прикрі випадки. Наразі є багато волонтерів у Чернівецькій області, які допомагають бійцям та важкопораненим хлопцям, які повернулися з передової.

«БВ:» чого не вистачає хлопцям, які перебувають на Сході нашої країни?

ВК: На фронті всього вистачає з продуктів та з речей. Чого справді не вистачає, так це поваги від громади. Для хлопців хорошою реабілітацією буде те, коли згідно законодавства все буде працювати. Коли вони будуть відчувати себе потрібними для суспільства, аби не було нарікань, що все що вони роблять  - дарма. Зараз у бійців, які повернулися до цивілізації змінилося бачення світу, цінності.  Тепер головними цінностями є – правда, закон, честь.

На жаль, у наших реаліях цього нема, і  хлопці, які повернулися  звісно впадають у депресію, це призводить до таких наслідків як алкоголь, наркотики, розлучення. Для таких хлопців все стало чорне і біле,  різнокольорового вже немає.

І тут вони стикаються з незнанням  інших людей їх прав, з чиновниками, які часто не йдуть їм на зустріч. До прикладу, учасникам бойових дій Швейцарії, Німеччини, Афганістану надаються соціальні пакети, в реальності держава піклується про них. Не треба нічого і доказувати бо зрозуміло, що у нашій країні все навпаки.

«БВ»: На які зміни у нашій країні очікувати, і чи вони будуть?

ВК: Я думаю, що у майбутньому все переміниться, і буде краще жити. Українська армія стала в рази потужнішою, якщо порівнювати її з минулими роками. Наша нація дуже терпелива і вчиться на своїх помилках.

Зараз український дух дещо послаб -  деякі втомилися, деякі отримали, що хотіли . На мою думку, починаючи з 1991 року можна було побудувати хорошу, сильну та дійсно незалежну  держав. І я та інші не брали б зброю та не йшли воювати. Якщо ми хочемо побудувати правову державу, то давайте це зробимо.

Українці самі не знають чого вони хочуть,  чи бути самостійною та вільною державою чи бути під владою Росії чи бути європейською країною. Якою б не була влада, а за 25 років від Незалежності України ніколи не було таких змін, як тепер. Звісно, їх мало видно, але з часом все покращиться. 

«БВ»:  Яка зараз ситуація на передовій? Яку роль у цій війні відіграють добровольці?

ВК: Наші бойовики стоять не великими  підрозділами від Луганська до Широкіного. Велику роль  у цій війні відіграли добровольці. Ці хлопці без коштів без соціального пакету виконують свій громадський обов’ язок. У порівнянні з армією, яка не має патріотичного виховання, добровольці доказали ворогу, що будуть  відстоювати свої землі. Законопроект про добровільну армію, який підтримали у 2014 році дав свої результат, і головним моментом є те, що нікого змушувати йти на війну не треба.

Добровольці - це більшість тих, хто знову й знову повертається на передову. Деякі кажуть, що вбивство, кров - це для них наркотик. Я спростовую таку думку, бо вони в дійсності розуміють, що в один момент це для них може закінчитися, назавжди. І вони йдуть на Схід мотивовані тим, що не хочуть віддавати свої землі, і саме усвідомлення цього пояснює їх бажання повертатися до війни.