Буковинський вісник
державної служби та місцевого самоврядування
 
« назад до переліку

24 березня 2017
Історія ідей і концепцій державної влади та публічного управління в Україні: Георгій Андрузький

Освітня підготовка службовців органів влади потребує широкого спектру знань з різних областей управлінської діяльності, і насамперед це стосується знань, пов’язаних з історією розвитку управлінської думки в системі публічного управління. В енциклопедичному довіднику «Історія ідей і концепцій державної влади та публічного управління в Україні», який Чернівецький ЦППК готує до друку, будуть представлені основні історичні постаті, праці яких тісно пов’язані з національною історією, теорією, практикою державного управління та державотворення в Україні. У рубриці "Наукова думка" ми розпочинаємо ознайомлення читачів з цими історичними постатями.


АНДРУЗЬКИЙ ГЕОРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
(1827 – після 1864)


Андрузький Г. В. – український політичний діяч, учений-юрист, автор конституційних проектів, поет. Народився у багатодітній родині дрібнопомісного поміщика, відставного майора в с. Вечірки Пирятинського району на Полтавщині. Після навчання у шляхетному пансіоні Першої київської гімназії у 1845 р. вступив на юридичний факультет Київського університету Св. Володимира. Від 1846 р. брав участь у діяльності Кирило-Мефодіївського братства і був наймолодшим його членом. Досліджуючи політико-правові питання, написав два проекти Конституції: «Проект досягнення можливого ступеня рівності і свободи (переважно в слов’янських землях)» та «Ідеал держави».
30 березня 1847 р. його заарештували у справі Кирило-Мефодіївського братства. Під час слідства свідчив суперечливо, причому з невстановлених причин. Отримав дуже м’який вирок – його вислали під нагляд поліції до Казані для продовження навчання в місцевому університеті. За рік Андрузького виключили з університету: за одними даними – через поганий стан здоров’я, за іншими – через непокору начальству. Переведений у 1848 р. до до Петрозаводська Олонецької губернії, де служив канцеляристом у місцевій управі разом з іншим своїм товаришем з Кирило-Мефодіївського братства – В. Білозерським. Таке сусідство викликало занепокоєння у таємної поліції, тому жандарми здійснили в Андрузького несподіваний обшук. Серед знайдених 14 зошитів зі записами був новий проект – «Начерки Конституції Республіки», який передбачав створення рівноправної федерації слов’янських народів – Слов’янські Сполучені Штати, але без участі в них Росії. Цей нетиповий для ідей того часу підхід автора пояснював такий запис: «Щоб створити Україну, необхідно зруйнувати Росію». Місцевий губернатор М. Писарєв за результатами розслідування доповідав шефу жандармів графу О. Орлову: «Андрузский, как упорный малоросс, остался при тех же нелепых и преступных мыслях, которые обнаруживал в учрежденной в 1847 году под начальством Вашим комиссии, в которой я имел честь находиться» Не дивно, що новий вирок для молодого конституціоналіста виявився суворішим – ув’язнення у Соловецькому монастирі без визначеного терміну відбуття покарання, яке він почав відбувати з 1850 р.

 

Під час Кримської війни на монастир напав англо-французький десант. Відбиваючи цей напад, Андрузький виявив особливу хоробрість, у нагороду за що його перевели служити до канцелярії Архангельської палати кримінального і цивільного суду, де працював у 1854–1857 рр. У 1856 р. від нового імператора Олександра ІІ
отримав дозвіл повернутися на Полтавщину. До 1864 р. перебував під наглядом поліції та проходив службу в Полтавському окружному суді. Востаннє його ім’я згадується у 1864 p., коли за клопотанням його сестри вирішувалось питання про звільнення Андрузького з-під нагляду поліції. Завершення його життєвого шляху, місце та дата смерті залишаються невідомими.


Для історії української суспільно-політичної та державної думки мають особливе значення його конституційні розробки. Будучи прихильником Слов’янського Союзу, як інші «братчики», Г. Андрузький, на відміну від своїх товаришів, не вбачав у ньому місця для Росії. Він виступав за виборність усіх органів влади у майбутній державі, чіткий розподіл законодавчих, судових і виконавчих функцій. Спершу Г. Андрузький був прибічником конституційної монархії, але врешті дійшов до висновку про необхідність її заміни республіканським ладом. Основою державно-політичного устрою, на його думку, мала бути громада. До складу нової держави мали входити сім автономних штатів на чолі зі своїми обраними президентами (Україна з Причорномор’ям, Кримом і Галичиною, Польща, Литва, Бессарабія, Сербія, Болгарія і Дон). Кожен штат мав поділятися на області, області – на округи, а округи, в свою чергу, – на громади. Управління в громадах здійснювалося через управу, яка поєднувала розпорядчу, виконавчу і судову владу. Очолював управу голова, до її складу входили кілька старшин, десять депутатів від громади, священнослужитель, писарі, а також один місцевий житель із гімназійною освітою.
Управа вирішувала всі питання місцевого значення на демократичних засадах, навіть могла за певні порушення ув’язнити до семи днів.


На рівні округу за тими ж принципами, як і управа у громаді, діяла окружна палата. Її депутатів обирали на два роки. Виконавчу та розпорядчу влада здійснювало окружне правління, до складу якого входили окружний начальник, його заступники і три радники. Окружна Дума обиралася на один рік із купців і ремісників. На рівні області автор конституційного проекту передбачав обласну палату, управління, поліцію, магістрат, інституцію соціального спрямування. Складовими частинами держави – штатами – керувала законодавча влада в особі сенату: виконавчу владу здійснював президент, при якому працював цензурний комітет, а також інші комітети: внутрішніх справ, тюремний, промисловий, фінансовий і наглядовий.
Штати мали вищі навчальні заклади: академії наук і мистецтв, народного слова, медичну, а також вищий жіночий виховний заклад.


Усі штати об’єднувала державна надбудова, що складалася з Законодавчих зборів, Державної ради, до якої належали: президент республіки, міністри, прокурор, а також президенти штатів. На цьому рівні діяли міністерства фінансів і промисловості, військово-морське та міністерство юстиції, яких не було на рівні штатів. Міжнародні відносини здійснювалися тільки на рівні держави, і за них відповідало міністерство закордонних справ. У своїх проектах, які еволюціонували в бік радикалізації політичних поглядів їх автора, Г. В. Андрузький передбачав відродження Гетьманщини, подальший її самостійний державний розвиток чи діяльність у рамках слов’янського союзу. Формою державного правління Слов’янських Сполучених Штатів мала стати президентська республіка. У ній було передбачене створення Законодавчих зборів і Державної ради. Остання включала вищих посадових осіб держави – президента республіки, віце-президента, президентів окремих штатів, генерального прокурора та міністрів. На рівні держави передбачалося здійснення зовнішньої політики, а також управління обороною, фінансами, промисловістю, освітою. Отже, проект конституції Андрузького визначав конституційні принципи, систему державних
інститутів, владні повноваження на різних рівнях державного управління та місцевого самоврядування, а також був спрямований на закріплення особливої ролі місцевих громад у майбутній республіці.


Основні праці: Історія української Конституції / Укр. правн. фундація ; упоряд.: А. Слюсаренко, М. Томенко. – К. : Право, 1997.

Джерела:

Білоусько О. А., Мирошниченко В. І. Нова історія Полтавщини. Кінець XVIII – початок XX століття. – Полтава, «Оріяна», 2003; Головченко В. І. Андрузький Георгій (Юрій) Володимирович : (26.05.1827 р. –
р. смерті невідомий) відомий український політичний діяч, учений-юрист // Державні, політичні та громадські діячі України: політичні портрети. – К., 2002. – № 1. – С. 193 – 194; Салтовський О. І. Призабуте ім’я: Г. Андрузький та його проекти конституцій // Вісник КНУ Шевченка: Сер. Філософія. Політологія. – 2002. – Вип. 38/41. – С. 234 – 239; Луняк Є. Родина Андрузьких у спогадах мешканців с. Вечірки на Полтавщині / Є. Луняк // Історичний журнал. – 2006. – № 4. – С. 83 – 87; Шульженко Ф. П., Андрусяк Т. Г. Історія політичних і правових вчень. – К.: Юрінком Інтер, 1999.


А. М. Круглашов

Відгуки: 
Немає відгуків

Додати новий відгук:
 Ваше ім`я:
 Текст відгуку:
 
Анатолій Круглашов: Сумні роковини та уроки російсько-української війни Актуальні питання впровадження нового законодавства про службу в органах місцевого самоврядування Ольга Смалій: Громадянам, що мають певні сумніви щодо державної політики, потрібно вступати на посади державної служби і своїм прикладом демонструвати, як треба працювати Христина Марчук: Проєктний підхід у системі планувальних документів відновлення та розвитку територіальних громад Оксана Сакрієр: Наше завдання – вистояти, розвивати, перемогти Микола Ярмистий: Державна служба сконцентрувала свої зусилля на вирішенні нагальних проблем в період російської агресії Любов Кожолянко: Уряд розширив програму компенсацій роботодавцям за працевлаштування окремих категорій безробітних Любов Нечипорук: Закон України «Про медіа» започатковує ґрунтовну реформу у медіагалузі Альбіна Грищенко: Про підвищення кваліфікації для державних службовців у 2023 році Для зручності клієнтів працює вебпортал електронних послуг Руслан Запаранюк: Буковина стала другою домівкою для тисяч українців Євгенія Блажевська: Волонтерська діяльність є одним із напрямів нашої роботи Іван Гешко: Робота спортивних структур в умовах війни Микола Ярмистий: Державотворчі погляди Тараса Шевченка Права та пільги внутрішньо переміщених осіб
Прихисток у Лужанах для вимушено переміщених осіб: рік роботи Христина Марчук: Робота органів місцевого самоврядування області в умовах воєнного стану Руслан Майданський: Новоселицька громада розширює міжнародні зв’язки Світлана Олексійчук: Навчаємо активну молодь та розвиваємо молодіжні простори Наталія Катрюк: Наш обов’язок – дати людям відчуття захищеності Олена Бадюк: Роль органів місцевого самоврядування у воєнний період на прикладі Глибоцької територіальної громади Соціальна згуртованість у громадах Михайло Савчишин: Виконуємо бюджет, забезпечуємо потреби мешканців громади та внутрішньо переміщених осіб Василь Скрипкару: Виклики та випробування проявили нас як громаду максимально зібрану, згуртовану та націлену на перемогу Микола Ярмистий: Місцеві органи влади в умовах воєнного стану:повноваження та співпраця військових адміністрацій з органами місцевого самоврядування Світлана Олексійчук: Від початку війни наші волонтери працювали у режимі нон-стоп Ілона Факас: Права, пільги та гарантії внутрішньо переміщених осіб Віталій Мостовий: Сучасні канали комунікації місцевої влади з громадою Співробітництво територіальних громад: нові можливості для розвитку Анатолій Круглашов: Локалізація політичного чи політизація локального: випробування спроможностей місцевого самоврядування в Україні
Зиновій Бройде: Стратегічне бачення транскордонного розвитку транспортної інфраструктури через міжнародні пункти пропуску на українсько-румунському кордоні Світлана Сидоренко: Цифровізація як дієвий механізм взаємодії інститутів громадянського суспільства та органів публічної влади Анатолій Круглашов: "Європа: єдність заради безпеки" Ростислав Балабан: Реформа децентралізації в Україні Валентина Підгірна: Особливості функціонування суб’єктів туристичної діяльності Чернівецької області на сучасному етапі Фадей Яценюк: Голодомор 1932-1933 рр. – геноцид українського народу Зиновій Бройде: Буковинський вузол транс'європейського транзиту Сергій Гакман: Вторгнувшись в Україну, росія порушила основи міжнародного права С.Троян, Н.Нечаєва-Юрійчук "ЧАЕС– ЗАЕС-2022: російський ядерний шантаж у дії" Наталія Нечаєва-Юрійчук, Сергій Троян: Українська відсіч тотальній російській агресії: Чотири місяці Наталія Нечаєва-Юрійчук: Творення чергових конспірологічних теорій через дискредитацію політиків Анатолій Круглашов: Перспективні завдання євроінтеграції України Сергій Гакман "9 травня: свято чи біль?" Сергій Троян, Наталія Нечаєва-Юрійчук "УКРАЇНА: ВІЙНА - ПЕРЕМОГА - ПАМ’ЯТЬ" Богдан Волошинський: Ми і наші прапори Наталія Бак "Фінансовий патріотизм і довіра: Вчора. Сьогодні! Завтра?" Наталія Нечаєва-Юрійчук: Боротися. Протидіяти. Ігнорувати Анжела Пасніченко: Як не впасти у паніку? Наталія Нечаєва-Юрійчук: Кожна дія має значення Володимир Тиліщак, Вікторія Яременко: Путін йде слідами Гітлера. Українці ж тримаються як британці Володимир Бойко: Нині Білорусь – ворог Олена Головіна: Зберегти людяність в нелюдських умовах життя! Ігор Недокус: Оцінки білоруських громадян та диктатора Лукашенка вторгнення Росії в Україну різні Сергій Федуняк: Для російських правителів ціна військової поразки – смерть
шукайте нас на facebook