Микола Ярмистий, директор Чернівецького регіонального ЦППК, к. н. з держ. упр. Концептуальні засади реформування системи місцевих органів влади передбачають формування нової управлінської системи відповідно до стандартів Європейського Союзу [3]. Реальний процес реформування місцевих органів влади розпочався з прийняттям законів України «Про державну службу» [5] та «Про добровільне об’єднання територіальних громад» [6]. Нормативно-правова регламентація державної служби визначила нові тенденції щодо кадрового забезпечення органів виконавчої влади, оцінка яких потребує апробації часом. Подібні зміни очікуються в системі служби в органах місцевого самоврядування (розглядається законопроект «Про службу в органах місцевого самоврядування»). Разом з тим, реформування структурно-функціональної системи місцевих органів державної виконавчої влади за зразком європейської моделі взагалі не спостерігається. Ліквідація місцевих державних адміністрацій та створення префектур концептуально задекларовано, але не запроваджується практично. Законодавчі ініціативи щодо активізації діяльності органів місцевого самоврядування передбачають надання реальних повноважень та повноцінного фінансування об’єднаним територіальним громадам. Практика формування об’єднаних територіальних громад (ОТГ) в Україні засвідчує про неоднозначність цього процесу. За останніми даними в державі нараховується 10280 сільських рад (27188 сіл), 784 селищних рад (2250 селищ) та 457 міст. В 50% сільських територіальних громад проживає до тисячі мешканців, а територіальні громади, в яких проживає п’ять тисяч і більше мешканців, складає тільки 1% . Планувалося, що процес об’єднання громад буде мати масштабний характер та відбудеться швидкими темпами. Разом з тим, в Україні станом на березень 2017 року зареєстровано всього 367 об’єднаних територіальних громад що складає 3% від усіх місцевих рад України. Найбільше територіальних громад об’єдналося в Тернопільській (36 ОТГ), Дніпропетровській (34 ОТГ) та Житомирській (32 ОТГ) областях, а найменше в Київській (2 ОТГ), Закарпатській (3 ОТГ)та Луганській (3 ОТГ) областях. Очевидно, що процес об’єднання громад затягується та свідомо гальмується на місцях. Свідоме викривлення інформації щодо змісту та сутності діяльності новостворених об’єднаних територіальних громад зі сторони окремих посадовців (в першу чергу голів сільських рад) не сприяє загальному процесу децентралізації.
Проблема формування нової системи публічного управління полягає у безсистемності та непослідовності проведення реформи місцевих органів влади. Зокрема це пов’язано з низьким рівнем поінформованості населення щодо змісту та сутності реформи, відсутністю інноваційних форм комунікацій та програм поетапного проведення цієї реформи. В цілому затяжний характер та несистемність проведення реформ зумовлені нормативно-правовими, організаційними та інформаційними засадами. Основною умовою успішного реформування системи органів влади є створення цілісного нормативно-правового поля. Як засвідчує практика, для процесу децентралізації та створення ОТГ одного закону про добровільне об’єднання територіальних громад недостатньо. Нормативно-правові засади проведення реформи повинні мати конституційне підгрунтя. На рівні Конституції України потрібно визначити новий адміністративно-територіальний устрій, який би відповідав новим вимогам системи публічного управління. Створені всі передумови для прийняття закону України «Про адміністративно-територіальний устрій» та відповідних супровідних нормативно-правових актів, які би регламентували нову управлінську систему в Україні. Про необхідність модернізувати систему адміністративно-територіального устрою, яка є архаїчною та не відповідає реаліям сучасного суспільно-політичного та економічного життя країни; сучасні аспекти проведення адміністративної реформи звертають увагу науковці в сфері державного управління [1, 4, 7].
Кардинальні зміни в структурно-функціональній системі державного управління на місцевому рівні потребують розпорядчих документів на рівні Президента України та Кабінету Міністрів України, які б затвердили загальнодержавну програму децентралізації влади та формування європейської моделі організації місцевих органів влади як основи публічного управління [2]. Важливим напрямом реалізації реформ є визначення основних положень інформаційної політики та інформаційного супроводу. Низький рівень поінформованості населення щодо реформування системи органів влади провокує появу низки чуток, що у свою чергу, стає негативним чинником та гальмує процес децентралізації. З іншого боку, інформація, яка подається органами влади, у більшості випадків не орієнтована на «споживача» і не відповідає критеріям доступності та зрозумілості. Для забезпечення розуміння та підтримки широкими верствами населення реформ необхідні інструменти для налагодження якісної комунікації між владою, ЗМІ та громадськістю, а також змістовний та доступний інформаційний простір для чіткого висвітлення процесу, мети та очікуваних результатів реформи.
Недосконалість правового механізму, відсутність чітких організаційних заходів реалізації реформ місцевої влади та інформаційного забезпечення процесу децентралізації перешкоджають модернізації системи органів влади і приводять до дисбалансу публічного управління в Україні. За своїм змістом реформа місцевих органів влади в системі публічного управління потребує комплексу узгоджених заходів, спрямованих на розвиток адміністративного законодавства, поліпшення кадрового, інформаційного забезпечення органів державної влади та місцевого самоврядування. У цьому контексті важливою умовою побудови нової моделі публічного управління є зміна статусу місцевих держадміністрацій з органів загальної компетенції на контрольно-наглядові органи та забезпечення розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування на регіональному рівні. Концептуально важливим є визначення напрямів, механізмів і строків проведення реформ, створення сприятливих умов для становлення інститутів прямого народовладдя, задоволення інтересів громадян в усіх сферах життєдіяльності, максимально широкого залучення населення до прийняття управлінських рішень та узгодження інтересів держави та територіальних громад.
Список використаних джерел:
1. Гончарук Н.Т. Адміністративна реформа в Україні: сучасний стан та перспективи / Н. Гончарук. – Режим доступу. - https://aspects.org.ua/index.php/journal/article/ viewFile/19/19 2. Громадянське суспільство та публічна політика : метод. реком. / авт. кол. : С. О. Телешун, І. В. Рейтерович, Т. Г. Купрій; за заг. ред. С. О. Телешуна, д. політ. н., проф. – К. : НАДУ, 2012. – 56 с. 3. Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні. – Розпорядження КМУ від 1 квітня 2014 р. № 333-р. - Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/333-2014-%D1%80 4. Місцеве самоврядування в Україні: сучасний стан та основні напрями модернізації : наук. доп. / [ редкол. : Ю. В. Ковбасюк, К. О. Ващенко, В. В. Толкованов та ін.] ; за заг. ред. д-ра наук з держ. упр., проф. Ю. В. Ковбасюка. – К. : НАДУ, 2014. – 128 с. 5. Про державну службу /Закон України (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2016, № 4, ст.43). - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/889-19 6. Про добровільне об’єднання територіальних громад /Закон України (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 13, ст.91). - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/157-19 7. Серьогін С. Традиції та інновації як складові модернізації державної служби України / С.Серьогін, І.Хожило, О.Антонова. - Режим доступу: www. kbuapa.kharkov.ua/e-book/putp/2011-1/doc/1/05.pdf
|