Вікторія Чебан, канд. юрид. наук, асист. кафедри Європейського права та порівняльного правознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Україна, ставши на європейський шлях розвитку, розпочала реформи, здатні підвищити рівень життя її громадян та створити відповідальні органи державної влади та місцевого самоврядування. Європейський і світовий досвід свідчить, що місцеві проблеми можуть ефективно вирішуватись виключно на місцевому рівні. В Україні закладено конституційні засади місцевого самоврядування, ратифіковано Європейську хартію місцевого самоврядування , яка в ч 1 ст. 3 визначає поняття місцевого самоврядування як право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання та управління суттєвою часткою публічних справ, під власну відповідальність, в інтересах місцевого населення. На виконання цих міжнародних зобов’язань 05. 02. 2015 р. Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» (далі – Закон), який регулює відносини, що виникають у процесі добровільного об’єднання територіальних громад сіл, селищ, міст та Методику формування спроможних територіальних громад, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2015 р. № 214 (далі – Методика) . На виконання Закону та Методики Чернівецькою обласною радою було схвалено «Перспективний план формування територій громад Чернівецької області» 28.07.2015, який визначив 35 об’єднаних територіальних громад. У зв’язку із цими змінами необхідно провести аналіз тих можливостей, які надає децентралізація територіальним громадам. Загалом децентралізація – це кардинальні зміни в системі місцевого самоврядування на всіх рівнях: базовому (громади), субрегіональному (райони) і регіональному (області). Децентралізація є характерним явищем для сфери сучасного державного управління і зумовлена об'єктивними та суб'єктивними факторами. Проблема децентралізації в Україні стала актуальною внаслідок недосконалості розподілу управлінських функцій та повноважень між органами виконавчої влади різних організаційно-правових рівнів. Реальне здійснення державного управління постає як органічне переплетіння централізації і децентралізації. Роль децентралізації постійно зростає, що становить загальну закономірність раціонального, конструктивного й ефективного управління. Однак перекоси в сторону децентралізації також є небезпечними, оскільки можуть зумовити деструктивність діяльності місцевих органів виконавчої влади .
Співвідношення централізації і децентралізації у сфері державного управління не просто сума двох складових, в яких збільшення одного елементу тягне за собою зменшення іншого. У цих відносинах має бути певний оптимум, а відповідно, перебудова державного механізму має включати рішення, які не зміцнювали б централізацію на шкоду децентралізації, а зміцнювали шляхом організаційно-правового забезпечення процес централізації і децентралізації в державному управлінні .
Вирішити проблему оптимального і раціонального поєднання централізації і децентралізації покликана реформа децентралізації влади в Україні, яка передбачає нові алгоритми дії між вищими органами державної влади та місцевими громадами. Відповідно до Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, схваленої Розпорядженням Кабінету Міністрів України 01.04.2014р. децентралізація передбачає передачу значних повноважень та фінансів від державних органів органам місцевого самоврядування – місцевим радам. Це робиться так, аби якомога більше повноважень мали ті органи, де такі повноваження можна реалізовувати найбільш успішно. Тому найбільші повноваження і фінанси переходять зараз до базового рівня – спроможних громад.
Проаналізуємо нові можливості об’єднаних громад. 1. Фінансова децентралізація: Податкова та бюджетна децентралізація. Сільські ради, які не об’єдналися, отримуватимуть основні надходження до місцевого бюджету з таких джерел: 100% акцизний податок (5%), 100% податок на майно, 100% єдиний податок, 100% збір за паркування, 100% туристичний збір, 100% плата за надання адміністративних послуг та інші. За умови об’єднання, як відомо, навіть сільські громади набувають функцій, повноважень та фінансових ресурсів на рівні міста обласного значення, тобто до цих податків і зборів гарантовано (!) отримують 60% податку на дохід фізичних осіб, який завжди був основним і найпрогнозованішим джерелом наповнення бюджетів. Крім того, об’єднані у відповідності до перспективного плану громади отримають підтримку від держави на розвиток інфраструктури – кошти з Державного фонду регіонального розвитку, а також субвенції з державного бюджету на формування відповідної інфраструктури. І найголовніше – усі об’єднані громади переходять на прямі бюджетні відносини з державним бюджетом. Тобто їхні гроші не розподілятимуться з області чи району, як зараз, а напряму надходитимуть з державного бюджету.
2. Зростання економічного добробуту територіальних громад. Є достатня кількість економічних досліджень, які демонструють, що, зокрема, в унітарних і централізованих країнах, подібних Україні, децентралізація сильно корелює з економічним зростанням. Це означає, що децентралізація призводить до економічного добробуту. Чому? Тому що місцеві жителі найкраще знають місцеві потреби, і якщо у них є можливість адаптувати послуги до цих потреб, то це призводить до кращого розподілу публічних ресурсів. Більше того, децентралізація переносить рішення на рівень ближчий до громадян і загалом залучає все більше людей до процесу прийняття рішень і вироблення політик. Відповідно, вона породжує кращі рішення і більшу відповідальність. Крім того, громади повинні отримати основний ресурс місцевого самоврядування – землю для стимулювання економічного розвитку та створення нових робочих місць в громадах. Це спростить бюрократичні процедури, землі громад стануть більш цікавими для внутрішніх і зовнішніх інвесторів.
3. Можливість залучення коштів інвесторів. Реформа децентралізації дасть можливість об’єднаним громадам залучити додаткові інвестиції в аграрний сектор, в проведення енергоефективних заходів та впровадження ощадливих технологій у використанні енергоресурсів.
4. Децентралізація у сферах будівництва та земельних відносин: планування розвитку територій громади, питання забудови територій, благоустрій територій, а також розвиток та утримання місцевої інфраструктури повинні вирішуватися в громадах.
5. Отримання субвенцій на освіту та первинну медичну допомогу безпосередньо з державного бюджету.
Таким чином, можемо визначити 5 основних переваг, які отримають місцеві громади в результаті децентралізації: 1) жителі громад повинні отримувати соціальні, адміністративні та комунальні послуги якісно та наближено до місця проживання; 2) громади повинні мати можливість отримати у розпорядження ресурси – землю, а також встановлювати місцеві податки та збори, мати доступ до міжнародних кредитів; 3) стимулювання економічного розвитку та залучення інвестицій в громади для створення нових робочих місць; 4) дрібні громади повинні мати можливість об’єднати фінансові, майнові та інтелектуальні ресурси для покращення якості послуг і удосконалення місцевої інфраструктури; 5) посилення впливу громад на прийняття рішень, планування розвитку та формування бюджету.
Список використаної літератури:
1. Державне управління: теорія і практика / За ред. В.Б. Авер'янова. — К.: Юрінком Інтер, 1998. — С 154. 2. Європейська хартія місцевого самоврядування від 15.10. 1985 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_036 3. Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» від 05.02.2015 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/157-19 4. Постанова Кабінету Міністрів України від 08. 04. 2015 р. про затвердження Методики формування спроможних територіальних громад [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/214-2015-%D0%BF 5. Розпорядженням Кабінету Міністрів України 01.04.2014 р. про схвалення Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/333-2014-%D1%80
|