Буковинський вісник
державної служби та місцевого самоврядування
 
« назад до переліку

27 березня 2015
Уляна Гев'юк "Механізми участі національних меншин у суспільно-політичному житті України"

Уляна Гев’юк
к.політ.н., асистент кафедри політології

та державного управління
Чернівецький національний

 університет ім. Ю. Федьковича

 

Механізми участі національних меншин у суспільно-політичному житті України

 

Міжетнічні стосунки є однією з найбільш складних проблем, що торкаються не лише організації державного й суспільного життя всередині кожної поліетнічної країни, а й міждержавних відносин. Задекларований Україною курс на європейську інтеграцію диктує необхідність не тільки прийняття стандартів сучасної європейської політичної культури, а і практичного впровадження відповідних інституціональних норм та принципів, і в їх числі децентралізації влади. При цьому досвід європейських держав, які мають поліетнічний склад населення та істотні  регіональні відмінності, переконливо свідчить, що успіх євроінтеграції України багато в чому залежатиме від імплементації та практичної реалізації положень міжнародно-правових документів, зокрема, Лундських рекомендацій (1999 р.), про ефективну участь національних меншин у суспільно-політичному житті країни.


У концептуальному аспекті даний міжнародний документ побудований за трьома основними напрямками: 1) участь у прийнятті рішень; 2) самоврядування у деяких питаннях місцевого або внутрішнього характеру; 3) засоби, що дозволяють гарантувати ефективні форми участі. Зокрема, у міжнародному документі можна виокремити наступні механізми та інститути, щодо участі національних меншин у процесі прийняття рішень на державному рівні – це механізми на рівні центрального уряду; вибори; дорадчі та консультативні органи[2].


Механізми на рівні центрального уряду реалізуються державою і повинні забезпечувати меншинам можливості реального права голосу. Наприклад, виділення меншинам певної гарантованої квоти у парламенті, закріплення за ними посад у Кабінеті міністрів, у Верховному та Конституційному Судах, в судах нижчої інстанції, заохочення представників національних меншин до роботи у державних установах. В українському законодавстві дані положення гарантуються ст. 9 Закону України «Про національні меншини в Україні», в якій регламентовано, що громадяни України, які належать до національних меншин, мають право, відповідно, обиратися або призначатися на рівних засадах на будь-які посади до органів законодавчої, виконавчої, судової влади, місцевого і регіонального самоврядування, в армії, на підприємствах, в установах та організаціях[5].


На практиці положення вищезазначеного закону частково реалізуються органом виконавчої влади у сфері міжнаціональних відносин – Департаментом у справах релігій та національностей, який входить до структури Міністерства культури України. При цьому департаменті також функціонує відділ національних меншин та української діаспори. Зокрема, у структурі Верховної Ради України міжетнічними питаннями займається Комітет з прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин і відповідний підкомітет з питань етнополітики, прав корінних народів та національних меншин України, жертв політичних репресій (який очолює Мустафа Джемілєв).


 Наступним інститутом, який потребує реформування за Лундськими рекомендаціями, є вибори. В зазначеному документі, акцент робиться на виборчу систему, що повинна сприяти представництву меншин та розширенню їхнього впливу. Такому представництву, на думку міжнародних експертів, можуть сприяти різні форми пропорційного представництва, у тому числі «преференційне голосування», «система відкритих списків», «система регіональних списків».


Також вагомим чинником виступають географічні межі виборчих округів, які повинні визначатися таким чином, щоб забезпечувалося справедливе представництво національних меншин. Зокрема, згідно ст. 18 Закону України «Про вибори народних депутатів України» від 17 листопада 2011 р. № 4061-VI, встановлено порядок утворення виборчих округів, де не передбачено спеціальних механізмів, які б враховували фактор компактності проживання національних меншин під час відповідного процесу. У цьому законі зазначено лише, що одномандатні округи утворюються в межах областей, міст Києва з приблизно рівною кількістю виборців у кожному окрузі. Орієнтовна середня кількість виборців в одномандатних округах визначається Центральною виборчою комісією, виходячи з відомостей Державного реєстру виборців[4]. Як приклад практичної реалізації даних норм закону, варто звернутися до досвіду 2012 року, коли у процесі утворення виборчих округів у АР Крим, Чернівецькій, Закарпатський областях було порушено принцип неперервності їхніх меж; округи формувалися без урахування особливостей адміністративно-територіального устрою України, а також місць компактного проживання національних меншин. Наприклад, 29 вересня 2014 року було оприлюднено інформацію, що Товариство угорської культури Закарпаття (ТУКЗ) приготувалося до судового процесу з Україною в Європейському суді з прав людини через відмову Центрвиборчкому поміняти кордони сімдесят третього округу, де компактно проживають угорці. Втім, представники влади далеко неоднозначно ставляться до подібних пропозицій та ініціатив. Так, заступник голови Адміністрації Президента Ігор Гринів вважає, що угорський виборчий округ на Закарпатті не має права на існування. Хоча для реалізації відповідних побажань угорської громади існують відповідні положення у законі про вибори та численні рекомендації Ради Європи та ОБСЄ щодо участі національних меншин у політичному житті [1].


У Лундських рекомендаціях експерти роблять окремий акцент на тому, що політичні партії повинні бути відкритими за своїм складом та не замикатися у вузьких етнічних рамках. Відповідно, великим партіям варто домагатися включення у свій склад представників меншин, зменшуючи тим самим наростання тенденцій у потребі або прагненні до створення партій за етнічною ознакою. В українських реаліях, як правило, політичні партії намагаються включати представників етнічних груп у свої списки, проте скоріше заради отримання електоральних дивідендів, і діють вони у цьому питанні виключно на свій розсуд. Тобто правових норм в українському законодавства, які б регулювали дані процеси не існує. Для прикладу, за результатами парламентських виборів 2012 р. в Україні найбільший рейтинг, стосовно оцінки включення представників національних меншин та етнічних груп до виборчих списків отримало ВО"Батьківщина" (2,91), друге місце посіла Партія регіонів, найменшу оцінку щодо представлення груп національних меншин у виборчих списках мало ВО "Свобода" (1,5)[6].


Також згідно положень Лундських рекомендацій, державам варто в рамках відповідних інституціональних структур створювати консультативні або дорадчі органи, спеціалізовані комітети. Які повинні мати можливість порушувати питання перед органами влади, що ухвалюють рішення, готувати рекомендації, виробляти законодавчі та інші пропозиції, стежити за розвитком ситуації і представляти коментарі до рішень уряду, що опрацьовуються, а також мати змогу прямо чи опосередковано вплинути на становище меншин. Такі органи можуть бути постійними або цільовими, входити до законодавчої або виконавчої гілки влади або функціонувати при них чи незалежно від них. Вони також стимулюватимуть процес реалізації різноманітних заходів на урядовому рівні та на рівні громад, де проживають меншини. Крім того, такі органи можуть вирішувати конкретні завдання з реалізації програм, наприклад, у сфері освіти, культури, збереження традицій, тощо.


Зокрема, у законодавстві України діяльність таких дорадчих і консультативних органів гарантується у рамках діяльності виконавчої гілки влади. Відповідно, одним із механізмів здійснення етнонаціональної політики в регіоні є діяльність регіональних рад з питань відповідної політики при обласних державних адміністраціях. Наприклад, у Чернівецькій області у 2006 р. була створена Регіональної Ради з питань етнонаціональної політики[3]. Це консультативно-дорадчий орган при обласній державній адміністрації, основним її завданням є розроблення пропозицій щодо сприяння формуванню та реалізації державної етнонаціональної політики в регіоні, спрямованої на збереження громадянської злагоди в суспільстві, гармонізацію міжнаціональних відносин, консолідацію та розвиток української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також щодо розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин Чернівецької області.


Підводячи підсумки, зазначимо, що на сьогодні в світі практично не залишилося моноетнічних держав. Тому для стабільності країни, для запобігання міжетнічних конфліктів і протистоянь, важливо своєчасно виявляти та реагувати на появу потреб етнічних спільнот, особливо на ті, що стосуються участі у владі. Останніми роками в Україні участь національних меншин у суспільно-політичному житті зводився, по суті, до проведення культурних акцій та фестивалів. Проекти нормативно-правих актів від влади в попередні роки мали значною мірою формальний характер і не містили механізмів для розвитку належного міжкультурного діалогу. Тому, на нашу думку, для забезпечення участі національних меншин у політичному житті, варто, імплементувати у національне законодавство рекомендації міжнародних інститутів та організацій, які використовуються іншими державами.


Список використаних джерел:


1. Вісник «Твій вибір-2014. Парламентські вибори». № 1. Український незалежний центр політичних досліджень. – Київ. – 2014.http://www.ucipr.org.ua/userfiles/Tvij_Vybir2014_VR_N1_policy_identity.pdf
2. Лундські рекомендації про ефективну участь національних меншин у суспільно-політичному житті з пояснювальними примітками [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.osce.org/uk/hcnm/32255?download=true
3. Положення про регіональну раду з питань етнонаціональної політики [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.oda.cv.ua/page/regionalna-rada-z-pitan-etnonatsionalnoi-politiki-0].
4. Про вибори народних депутатів України [Електронний ресурс]: Закон України № 4061-VI від 17.11.2011 р. –Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4061-17/page 9.
5. Про національні меншини в Україні [Електронний ресурс]: Закон України. –  Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/go/2494-12
6. Тищенко Ю Політичні партії та національні меншини в оцінках експертів [Електронний ресурс] / Ю. Тищенко. – Режим доступу : file:///C:/Users/user/Downloads/party-national_minority2013%20(1)%20(3).pdf

Відгуки: 
Немає відгуків

Додати новий відгук:
 Ваше ім`я:
 Текст відгуку:
 
Анатолій Круглашов: Сумні роковини та уроки російсько-української війни Актуальні питання впровадження нового законодавства про службу в органах місцевого самоврядування Ольга Смалій: Громадянам, що мають певні сумніви щодо державної політики, потрібно вступати на посади державної служби і своїм прикладом демонструвати, як треба працювати Христина Марчук: Проєктний підхід у системі планувальних документів відновлення та розвитку територіальних громад Оксана Сакрієр: Наше завдання – вистояти, розвивати, перемогти Микола Ярмистий: Державна служба сконцентрувала свої зусилля на вирішенні нагальних проблем в період російської агресії Любов Кожолянко: Уряд розширив програму компенсацій роботодавцям за працевлаштування окремих категорій безробітних Любов Нечипорук: Закон України «Про медіа» започатковує ґрунтовну реформу у медіагалузі Альбіна Грищенко: Про підвищення кваліфікації для державних службовців у 2023 році Для зручності клієнтів працює вебпортал електронних послуг Руслан Запаранюк: Буковина стала другою домівкою для тисяч українців Євгенія Блажевська: Волонтерська діяльність є одним із напрямів нашої роботи Іван Гешко: Робота спортивних структур в умовах війни Микола Ярмистий: Державотворчі погляди Тараса Шевченка Права та пільги внутрішньо переміщених осіб
Прихисток у Лужанах для вимушено переміщених осіб: рік роботи Христина Марчук: Робота органів місцевого самоврядування області в умовах воєнного стану Руслан Майданський: Новоселицька громада розширює міжнародні зв’язки Світлана Олексійчук: Навчаємо активну молодь та розвиваємо молодіжні простори Наталія Катрюк: Наш обов’язок – дати людям відчуття захищеності Олена Бадюк: Роль органів місцевого самоврядування у воєнний період на прикладі Глибоцької територіальної громади Соціальна згуртованість у громадах Михайло Савчишин: Виконуємо бюджет, забезпечуємо потреби мешканців громади та внутрішньо переміщених осіб Василь Скрипкару: Виклики та випробування проявили нас як громаду максимально зібрану, згуртовану та націлену на перемогу Микола Ярмистий: Місцеві органи влади в умовах воєнного стану:повноваження та співпраця військових адміністрацій з органами місцевого самоврядування Світлана Олексійчук: Від початку війни наші волонтери працювали у режимі нон-стоп Ілона Факас: Права, пільги та гарантії внутрішньо переміщених осіб Віталій Мостовий: Сучасні канали комунікації місцевої влади з громадою Співробітництво територіальних громад: нові можливості для розвитку Анатолій Круглашов: Локалізація політичного чи політизація локального: випробування спроможностей місцевого самоврядування в Україні
Зиновій Бройде: Стратегічне бачення транскордонного розвитку транспортної інфраструктури через міжнародні пункти пропуску на українсько-румунському кордоні Світлана Сидоренко: Цифровізація як дієвий механізм взаємодії інститутів громадянського суспільства та органів публічної влади Анатолій Круглашов: "Європа: єдність заради безпеки" Ростислав Балабан: Реформа децентралізації в Україні Валентина Підгірна: Особливості функціонування суб’єктів туристичної діяльності Чернівецької області на сучасному етапі Фадей Яценюк: Голодомор 1932-1933 рр. – геноцид українського народу Зиновій Бройде: Буковинський вузол транс'європейського транзиту Сергій Гакман: Вторгнувшись в Україну, росія порушила основи міжнародного права С.Троян, Н.Нечаєва-Юрійчук "ЧАЕС– ЗАЕС-2022: російський ядерний шантаж у дії" Наталія Нечаєва-Юрійчук, Сергій Троян: Українська відсіч тотальній російській агресії: Чотири місяці Наталія Нечаєва-Юрійчук: Творення чергових конспірологічних теорій через дискредитацію політиків Анатолій Круглашов: Перспективні завдання євроінтеграції України Сергій Гакман "9 травня: свято чи біль?" Сергій Троян, Наталія Нечаєва-Юрійчук "УКРАЇНА: ВІЙНА - ПЕРЕМОГА - ПАМ’ЯТЬ" Богдан Волошинський: Ми і наші прапори Наталія Бак "Фінансовий патріотизм і довіра: Вчора. Сьогодні! Завтра?" Наталія Нечаєва-Юрійчук: Боротися. Протидіяти. Ігнорувати Анжела Пасніченко: Як не впасти у паніку? Наталія Нечаєва-Юрійчук: Кожна дія має значення Володимир Тиліщак, Вікторія Яременко: Путін йде слідами Гітлера. Українці ж тримаються як британці Володимир Бойко: Нині Білорусь – ворог Олена Головіна: Зберегти людяність в нелюдських умовах життя! Ігор Недокус: Оцінки білоруських громадян та диктатора Лукашенка вторгнення Росії в Україну різні Сергій Федуняк: Для російських правителів ціна військової поразки – смерть
шукайте нас на facebook