Буковинський вісник
державної служби та місцевого самоврядування
 
« назад до переліку

18 грудня 2014
І. Буркут "Незалежність потрібно захищати"

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ ПОТРІБНО ЗАХИЩАТИ

 

Ігор Буркут,

кандидат історичних наук, політолог

 

   Під час розпаду СРСР Україні вдалося уникнути кривавих конфліктів всередині держави і з країнами-сусідками. Двадцять три роки мирного розвитку у певному сенсі "розхолодили" помітну частину суспільства. Пацифістські настрої серед неї розповсюджувалися і укорінювалися. Багатьом здавалося, що ми живемо серед країн-друзів, у нас є могутні стратегічні союзники, які гарантують недоторканість українських кордонів і територіальну цілісність нашої держави. Втім, реальність виявилася зовсім іншою.
                   Незалежність справжня, і "незалежність" ефемерна
   На місці колишнього єдиного Радянського Союзу виник конгломерат державних утворень, кожне з яких створювалося на основі однієї з п'ятнадцяти союзних республік, що раніше входили до складу СРСР. Але доля нових незалежних держав виявилася зовсім різною. Якщо Латвія, Литва й Естонія відразу обрали курс євроатлантичної й європейської інтеграції, і згодом зуміли увійти до складу НАТО і ЄС, то інші пострадянські держави шукають своє місце у світі, нерідко кидаючись із крайнощі в крайність. На жаль, Україна опинилася у числі тих, на долю яких випали найсерйозніші випробування.
   Незалежність мало проголосити, її треба забезпечити цілим комплексом економічних, політичних, соціальних заходів. Насамперед треба було рішуче позбутися всіх найгірших рис попередніх тоталітарного і авторитарного режимів, котрі заважали рухові вперед. Без проведення глибинних реформ швидкого просування у напрямку модернізації досягти було неможливо. Проте в Україні справжнє реформування підмінили його імітацією.
   Незважаючи на розмови про "розбудову незалежної держави" і зміну державної символіки, українці продовжували жити в не-реформованому суспільстві, що зберігало чимало рис колишньої УРСР. Винні у цьому були різноманітні чинники як внутрішнього, так і зовнішнього характеру. Можна назвати лише головні з них.
   Впродовж багатьох десятиліть тоталітаризму в СРСР знищувалася найбільш активна, ініціативна частина суспільства. Її представників або мордувати у таборах, страчували, винищували голодом, або ж ламали психологічно і примушували служити правлячому режиму. Відтак панівною рисою заляканої маси ставала покірність владі, політична пасивність. А з такими настроями неможливо розвивати громадянське суспільство, яке лише і здатне забезпечити соціальну підтримку кардинальним змінам на краще.
   Недостатність суспільної опори у лідерів нових соціальних сил, які зароджувалися в умовах кризи і розпаду СРСР, спричинило той сумний факт, що владу в нібито незалежній Україні фактично зберегла колишня партійно-господарська номенклатура, що пішла на союз з криміналітетом. В Україні сформувалася олігархічна система, яка розграбовувала створену раніше матеріально-технічну базу і різко загальмувала суспільний розвиток. Повсюдна корупція заважала утворенню могутнього середнього класу - основи демократичного розвитку сучасного суспільства. А панівна олігархічна верхівка псевдо-незалежної України тісно була пов'язана з режимом, створеним чекістами у сусідній Росії.
   Цей режим відкрито проголосив курс на відродження Російської імперії, який сучасний Кремль зображує як симбіоз царизму і сталінщини. Для відродження імперії прибічниками такої ідеї насамперед потрібно ліквідувати навіть ефемерну незалежність України, й розчленувати нашу державу для подальшого її "перетравлення" імперським організмом.
                                Зіткнення інтересів
   Кремль ретельно готувався до реалізації таких планів. Державний апарат України насичувався прямою агентурою російських спецслужб та "агентами впливу", яких використовували, спираючись на їхні проросійські симпатії. Цілеспрямовано руйнувалися Збройні сили та правоохоронні органи України, щоби в разі збройного конфлікту наша держава не змогла себе захистити. Здійснювалися спроби підірвати український патріотизм, морально послабити наше суспільство, щоб спокусити його мертвонародженою ілюзією "Русского міра". Для цього сфери освіти і культури віддавалися під управління осіб на зразок сумно відомого Дмитра Табачника та інших новітніх москвофілів.
   Проте сучасна Росія виявилася нездатною запропонувати українцям привабливу картину гідного майбутнього. Замість неї нас намагалися зіштовхнути у минуле, котре вражало своєю зашкарублістю та архаїзмом. Ідеологи російського нео-імперства дійшли вже до ідеалізації кріпацтва й пропаганди середньовічних поглядів найбільш відсталої частини московського духовенства. Такий набір "духовних скреп" лише відштовхує людей, здатних до самостійного мислення. Запліснявілим ідеям нео-імперства не вдалося оволодіти умами більшості українців, хоча ця архаїка і знайшла певну підтримку серед відсталої частини нашого суспільства - перш за все ностальгуючих за СРСР літніх людей з невисоким рівнем освіти.
   Натомість динамічні верстви суспільства, особливо молодь, свій ідеал побачили у найбільш розвинутих країнах Заходу. Історичний досвід засвідчив: економічне зростання прямо пов'язано зі ступенем свободи в суспільстві. Вільний ринок і демократія, пріоритет прав людини дозволяють значно підняти життєвий рівень населення, забезпечити громадянам умови для успішної самореалізації. Зіткнення ідей супроводжувалося зіткненням інтересів різних внутрішніх і зовнішніх сил, зацікавлених у виборі Україною тієї чи іншої моделі її подальшого існування. Результатом такого зіткнення стала Революція Гідності й подальша збройна агресія Росії проти України.
                                  Випробування України на міцність
   Підтриманий Росією режим Януковича не зумів забезпечити втягнення  України в ініційований Москвою Митний союз - зародок майбутнього "Євразійського Союзу", тобто відродженої імперії. Українська молодь піднялася на захист європейського вибору нашої країни, до неї долучилися представники дрібного та середнього бізнесу, фермерства, інтелектуальних і творчих кіл. Чимало українців різного етнічного походження і конфесійної належності вийшли на Майдани, щоби відстояти своє право на гідне майбутнє. Спроба антинародної влади силою придушити народне повстання зазнала повного провалу, і Янукович разом з найбільш одіозними фігурами із свого оточення вимушений був тікати за кордон, прихопивши значні багатства, награбовані у народу. Єдиною легітимною гілкою влади на той момент в Україні залишилася всенародно обрана Верховна Рада, яка й сформувала новий уряд та призначила дострокові президентські й парламентські вибори. Росія не визнала легітимність нових органів української влади, оголосивши їх "фашистською хунтою".
   Спираючись на таке абсурдне звинувачення, Кремль раптом захопив Крим й незаконно долучив його до Російської Федерації. Вперше за майже сімдесят років після Другої світової війни в Європі збройною силою були перекроєні міжнародно визнані кордони і поставлена під сумнів вся система міжнародних відносин, що великими зусиллями багатьох країн будувалася для попередження нових світових воєн. Путін закреслив як Великий російсько-український договір 1997 року про взаємне визнання кордонів, так і Будапештський меморандум 1994 року, яким ядерні держави (у тому числі й РФ) виступали гарантами територіальної цілісності України в обмін на ядерну зброю, від котрої наша країна відмовлялася на користь Росії.
   Безкарним таке грубе порушення міжнародного права пройти не могло. Проти керівництва Росії було запроваджено міжнародні санкції. Але президент РФ Путін розцінив дії Заходу як слабкість і продовжив свою агресивну політику. Наступною виявилася спроба відокремлення від України восьми областей на Сході та Півдні нашої країни, оголошені ідеологами нео-імперства вигаданою в їхніх кабінетах "Новоросією". Проте у більшості областей провокатори наштовхнулися на рішучий опір місцевих мешканців і вимушені були відступити. Лише у Донецькій й Луганській областях їм вдалося поставити під свій контроль обласні центри та ряд районів.
    Російські диверсійно-розвідувальні групи озброювали тут свою агентуру, яка формувала загони бойовиків з місцевих елементів, налаштованих проти української держави. Їх назвали "народним ополченням Донецької і Луганської Народних республік". Бойові якості цих "ополченців" виявилися низькими, і українські збройні формування з початком Антитерористичної операції витискали їх із захоплених населених пунктів й громили у відкритих боях. Тоді Росія вдалася до застосування на українській території не лише так званих "добровольців" з числа псевдо-козаків і найманців, але і регулярних збройних сил. Не оголошуючи війни, фактично розпочала її проти України.

Відгуки: 
Немає відгуків

Додати новий відгук:
 Ваше ім`я:
 Текст відгуку:
 
Уряд проводить капітаьинй ремонт країни Юрій Кітар: Ми маємо резерви та потенціал для розвитку району Буковинці можуть видати свої книги за кошти обласного бюджету Любов Крикливець: Основне завдання реформи – у підвищенні рівня доступності та якості медичної допомоги Валентина Юрчук: Про роботу Центру надання адміністративних послуг Заставнівської районної державної адміністрації Іван Друцул: Кіцманський район сьогодні Роман Криган: Реформування служби зайнятості та ситуація на ринку праці Буковини Юрій Півень: Стан призначення та виплати субсидій населенню по Чернівецькій області Олег Стецевич: Завдання і пріоритетні напрямки розвитку кадрового забезпечення органів державної влади та ... Руслан Сенчук "Вижницький район: виклики, досягнення та перспективи" Анатолій Круглашов: Десять років готуємо магістрів за спеціальністю «Державна служба» Юлія Яківчек: Основні принципи роботи – вчасно виявити дитину у складних життєвих обставинах і вдало її влаштувати Оксана Палійчук: Децентралізація освітньої галузі в Чернівецькій області Любов Нечипорук: Громади мають можливість реалізувати право на власне радіомовлення Віорел Ястремський: Герцаївський район сьогодні Ольга Гришин-Грищук: Соціальна робота з сім’ями, які перебувають у складних життєвих обставинах Михайло Леньков: Роль Національного агентства України з питань державної служби та її територіальних органів в імплементації Закону України Микола Ярмистий: Новий Закон України «Про державну службу» як компетентнісна модель управління людськими ресурсами Петро Шевчук: Патології у системі державного управління Володимир Бойко: Можливості застосування досвіду країн ЄС для реформування системи професійного навчання державних службовців Аліна Агопшук: «Зелене золото» Буковини – то її ліси В’ячеслав Хохуляк: Нотаріуси виконують функції державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Світлана Штефанчук: Система безоплатної правової допомоги як спосіб захисту прав і свобод людини Богдан Вітовський: З молоддю працюємо на партнерських засадах Олена Головіна: Профілактика стресу в професійній реалізації державних службовців Молодь на державній службі: Мар’яна Антимійчук
Марія Довгань: Бібліотеки в умовах децентралізації Представники ЄС взяли участь у відкритті Чернівецького підрозділу установи «Центр розвитку імсцевого самоврядування» Микола Федорук: Про законодавчу діяльність з питань децентралізації влади Леонід Швець: Основне завдання сьогодні – працювати над наповненням бюджету Кадрові питання в об'єднаних громадах: яких фахівців потребують ОТГ? Роман Єрема: Перспективи розвитку системи надання соціальних послуг у Вижницькому районі Станіслав Сухар: Якщо люди налаштовані працювати - розвиток буде Тетяна Татарчук: Об’єднані громади Буковини: потенціал, виклики, перспективи Земельні питання – одна найбільш складних ділянок в діяльності органів місцевого самоврядування Верховна Рада прийняла важливі законопроекти з питань децентралізації. Коментар експерта: Ольга Чепель Недобоївська ОТГ: підсумки року Володимир Чоботарь: Люди зрозуміли, що реформа – це правильний крок Тарас Халавка: Цьогорічний процес об'днання громад має свої особливості Василь Равлик: Можна по-різному ставитися до реформи децентралізації, але лишатися на тому місці, де ми є зараз, неможливо Іван Мунтян: Оновлений склад обласної ради повинен виправдати очікування громади Друга хвиля об’єднання громад на Буковині: стан та перспективи Сергій Колотило: Перспективу подальшого розвитку вбачаємо саме в об’єднанні громад Децентралізація: коротко про головне В області працюватиме 11 бюро правової допомоги Василь Падурі: «Півроку на посаді: перші результати» Петро Чебан: Пріоритетні напрямки сільської ради - залучення додаткових коштів та створення робочих місць Євген Прокопець: Громади, які не об’єдналися, на сьогодні у програші Ольга Чепель: Децентралізація в Чернівецькій області: міфи та реальність Ілля Карлійчук: Маємо багато завдань у сфері житлово-комунального господарства Григорій Ванзуряк: Із прихильників реформи ми стали тими, хто взяв на себе зобов’язання її розпочати Христина Марчук: Законодавче забезпечення реформи децентралізації Більше коштів субвенції із Держбюджету-2016 отримають громади, що об’єднались із сільськими територіями, – Геннадій Зубко Валерій Романенко: Люди вже зрозуміли, що їх благополуччя залежить виключно від їх активності і бажання щось змінити у своєму житті Аркадій Шова: Ми знали, що будуть труднощі, і готові їх вирішувати «Посли реформ»: Чому необхідно проводити реформу місцевого самоврядування? Тарас Халавка: Врахування фактору поліетнічності при формуванні об’єднаних територіальних громад у Чернівецькій області Антоніна Скидан: Наша мета – спроможна, самодостатня, сильна громада Василь Цуркан: Використання міжнародного досвіду в роботі Острицької сільської ради І. Баб'юк, О.Чепель "Основні аспекти формування спроможних територіальних громад"
Презентовано енциклопедичний довідник «Історія ідей і концепцій державної влади та публічного управління в Україні» Історія ідей і концепцій державної влади та публічного управління в Україні: Антонович Володимир Боніфатійович (1834 – 1908) Петро Брицький: Україна та Крим: зв’язок в контексті історичних подій (Частина 3) Практика реформування місцевих органів влади в системі публічного управління Історія ідей і концепцій державної влади та публічного управління в Україні: Георгій Андрузький Олег Зубчик: Державна політика України у сфері вищої освіти Петро Брицький: Україна та Крим: зв’язок в контексті історичних подій (Частина 2) Петро Брицький: Україна та Крим: зв’язок в контексті історичних подій Сергій Швидюк: Еволюція сучасної польської муніципальної системи Олексій Колесников:Старости в об'єднаних громадах: потреба в модернізації законодавства Тетяна Скутар: Історико-культурні туристичні ресурси як основа розвитку пізнавального туризму в Чернівецькій області Вікторія Чебан: Децентралізація: нові можливості для територіальних громад Валентина Богатирець: Англійська мова як інструмент розвитку комунікативного простору України Олександр Марусяк: Кримський трансфер 1954 р.: формально-юридичний аспект Анжеліка Дзюбко: Допомога онлайн-ресурсів у вивченні англійської мови Світлана Бостан: Упровадження інституту фахівців із соціальної роботи як перспективний напрям роботи соціальних служб Олександр Добржанський: Система органів влади Буковини у складі Австрійської (Австро-Угорської) монархії. Частина ІІ. Пріоритети розвитку територіальних громад в контексті децентралізації влади: досвід Херсонської області Олександр Добржанський: Система органів влади Буковини у складі Австрійської (Австро-Угорської) монархій (Частина І) Наталія Нечаєва-Юрійчук: Виклики етнополітичній стабільності в Україні та перспективи їхнього подолання (на прикладі Чернівецької області) Сергій Гакман: Фактор шляхів сполучення у долі Буковини під час світових війн та післявоєнного врегулювання Пропозиції науково-практичного семінару «Сучасні методи та інструментарії управління регіональними етнополітичними процесами» Максим Ярмистий "Завдання щодо удосконалення структурно-функціональної системи" Уляна Гев'юк "Механізми участі національних меншин у суспільно-політичному житті України" А. Круглашов "Діяльність регіональної влади у контексті реформаторських спроб в Україні (2005-2013 рр.) Частина ІІ І. Буркут "Незалежність потрібно захищати" Пропозиції учасників Муніципальних читань імені Антона Кохановського А.Круглашов "Діяльність регіональної влади у контексті реформаторських спроб в Україні (2005 – 2013 рр.) Частина 1" С.Гакман "Російська інтервенція в Україну в контексті міжнародного права" Б.Руснак "Особливості проведення позачергових виборів народних депутатів 26 жовтня 2014 року"
шукайте нас на facebook