Євген МАГДА, директор Інституту світової політики

Війна росії проти України змушує визначатися зі своєю позицією чимало європейських держав. Зі зрозумілих причин особливу увагу ми звертаємо на дії наших сусідів та партнерів.

Президент Молдови Мая Санду в інтерв’ю Radio Libera пояснила збереження нейтралітету Молдови та її неприєднання до санкцій ЄС проти росії турботою про українських біженців. Ніде правди діти: у сусідній державі знайшли тимчасовий прихисток десятки тисяч українських жінок та дітей, зараз їх чисельність оцінюють у 100 тисяч людей. Санду наприкінці лютого навіть відвідала пункти для їх розміщення біля молдово-українського кордону. Але зараз вона наголосила, що Молдова не може залишитися без газу та електроенергії.

Сусідська політикиня, в руках якої фактично зосереджена повнота влади в країні (Молдова є парламентською республікою, але впевнену більшість (63 з 101 мандату) у законодавчому органі має партія «Дія та солідарність», яка тримає рівняння на Санду), лукавить. Або ж воліє виглядати наївною. Справа у тому, що у травні 2021 року у Батумі (Грузія) три держави-учасниці «Східного партнерства» створили Асоційоване тріо для прискорення інтеграції до Європейського Союзу. Грузія, Молдова та Україна домовилися узгоджувати свої дії, адже у кожної з них є власна Угода про асоціацію з Європейським Союзом. Показово, що після подачі Україною  на початку березня заявки на вступ до ЄС, аналогічні документи подали Молдова та Грузія (остання, нагадаю, також не приєдналася до санкцій Євросоюзу проти росії). Це виглядає щонайменше некоректно, адже за прискорення власного руху до ЄС Україна платить кров’ю своїх захисників та величезними збитками.

Є ще один цікавий нюанс: восени 2021 року, коли Молдова вела важкі переговори з росією про підписання газового контракту, Україна надала їй допомогу «блакитним паливом». ЇЇ обсяг був невеликим, жест був швидше символічним, спрямованим на демонстрацію солідарності. Наприкінці жовтня 2021 року уряд Молдови в особі віце-прем’єра Андрея Спину домовився з компанією «Молдовагаз» та «Газпромом» про підписання п’ятирічного контракту. Різке зростання ціни газу для споживачів змусило уряд Наталії Гаврилиці фактично відмовитися від програм розвитку, зосередившись на захисті соціально незахищених прошарків населення. Молдова, як відомо, конкурує з Україною за неприємний титул найбіднішої країни Європи, і ціна газу тут є вагомим фактором.  Тому навряд чи варто дивуватися готовності Молдови оплачувати російський газ рублями, для цього там «Молдовагаз» і існує. До речі, в облаштуванні українських біженців Молдові допомагає Європейський Союз.

Варто також нагадати про невизнане світовою спільнотою Придністров’я. Ця квазі-республіка стала результатом одного з перших експериментів кремля з управління конфліктами на пострадянському просторі ще на початку 90-х років ХХ століття. Ситуацію ускладнюють кілька фактів: у низки придністровських босів є паспорти громадян України, на території так званої ПМР розташовані величезні артилерійські склади (експерти говорять про 20 тисяч тонн вибухових речовин). Наприкінці березня ПАРЄ назвала територію Придністров’я окупованою росією, Мая Санду закликала російських окупантів піти звідти. Проте є об’єктивні труднощі: Молдова має державний кордон лише з Румунією та Україною, тому всерйоз обговорювати питання вивезення боєприпасів та виведення контингенту рф з Придністров’я не випадає. Нагадаю, що сукупна чисельність оперативної групи російських військ у Придністров’ї та армії невизнаної республіки складає біля 10 тисяч солдатів, експерти не виключають можливості її вторгнення в Україну, однак не надто високо оцінюють бойові спроможності. З Придністров’я по Україні йдуть інформаційно-психологічні спецоперації, можливі вилазки диверсантів. Але проти армії Молдови у них є непогані шанси, і загроза «реконструкції» подій 30-річної давнини існує. Можливо, тому Мая Санду уважно слухає поради заступника керівника кремлівської адміністрації Дмітрія Козака, який давно опікується ситуацією у Молдові. І, схоже, вірить його запевненням.

У невизнаному навіть росією утворенні на лівому березі Дністра є помітний промисловий потенціал, який слугує збагаченню тамтешньої еліти. Завдяки  пошукам шляхів реінтеграції з Молдовою з Придністров’я налагодили можливості для експорту до ЄС. Днями Європейський Союз зняв санкції з Молдавського металургійного заводу у Рибниці, проти чого не заперечували у Кишиневі. Там говорять про відповідну позицію віцепрем’єра Андрія Спину (про нього вже йшлося вище). Медіа Молдови припускають, що Спину причетний до формування умов тендера для купівлі компанією Termoelectrica S.A. – найбільшим у країні постачальником тепла та електроенергії турбін російської промислової групи «Силовые машины». Вона належить підсанкційному (у ЄС та США) російському олігарху Алєксєю Мордашову.

Між Україною та Молдовою було чимало моментів непорозуміння, проте агресія росії проти нашої країни стала справжнім лакмусовим папірцем, спроможним перевірити відносини на наявність справжнього стратегічного партнерства. Прикро, якщо у Молдові не розуміють, що послаблення позицій України призведе до тиску на Кишинів. Прикро, що нема усвідомлення спільності проблем у відносинах з росією та потреби створювати позитивні асоціації, а не декларації.