Буковинський вісник
державної служби та місцевого самоврядування
 
« назад до переліку

23 листопада 2021
Децентралізація влади без соціального капіталу – шлях до «інституційної невдачі» (досвід країн ЄС для України)

Марін Герман, кандидат політичних наук, директор Інституту Політичних Студій та Соціального Капіталу, головний редактор Медіа Центру БукПресс

 

Досить часто у країнах ЦСЄ при обговоренні необхідності проведення реформ звертають уваги здебільшого на інституційні складові суспільно-політичних процесів, а неформальні, позаінституційні аспекти, які важче проаналізувати і вимірювати, не вважаються пріоритетними. Саме ці неформальні аспекти розкриваються у політичних науках за допомогою  теорій соціального капіталу, які пояснюють успішність або неуспішність певної реформ, в тому числі децентралізації. 


Вперше детально і аргументовано вплив соціального капіталу на місцеву реформу і децентралізацію показано у праці Роберта Патнама «Творення демократії. Традиції громадської активності в сучасній Італії». Американський політолог вивчав процес децентралізації в Італії з 1978 по 1986 р. Тоді вперше в історії Італії уряд вирішив передати фінансові та управлінські повноваження провінціям. Політолог констатує, що на півночі Італії де існують традиції демократичного будівництва та соціальної солідарності, реформа була ефективною, а на півдні – з політично пасивним населенням, монархічним минулим та загальною недовірою до політичних інституцій – децентралізація ще більше деформувала соціальну, економічну та політичну структуру, особливо на перших порах реформи. На півдні Італії, як пише політолог, децентралізація стала певною феодалізацією, адже інституції не мали відповідного соціального підґрунтя.


Висновок американського політолога є наступним: інституційний успіх децентралізації залежить від накопиченого соціального капіталу в певному регіоні. Соціальний капітал, на його думку, є сумою норм, цінностей та довіри між людьми – певний клей, що з’єднує суспільство та формує колективну дію. Інакше кажучи, без соціального капіталу люди не думають колективно, а лише індивідуально. Без нього громада не є громадою, а об’єднанням егоїстів.


Я часто згадую цю працю під час аналізу реформи децентралізації в Україні, адже Патнам показав, що зміна інституційного дизайну не означає автоматичної зміни практик політичної поведінки. Ми можемо по-різному називати інституції, але вони від цього не почнуть автоматично працювати по-новому.


Так само як в Італії, в Україні різні регіони мають різне минуле, різні політичні традиції (деякі сформовані в Австрійській імперії, інші – в Російській, одні мають сільське коріння, інші – міське, переважно радянське  походження). У підрозділі «Уроки італійського регіонального експерименту» Патнам стверджує, що «інституційна ефективність зумовлена соціальним середовищем». Децентралізація півночі була успішною, адже там розвивалися горизонтальні громадські зв’язки, те що стимулювало розвиток економіки, тоді як на півдні панували вертикальні соціальні зв’язки. Вертикальна залежність, експлуатація, відсталість та бідність спричинюють недовіру до органів місцевої влади. Клани півдня контролювати всі ці процеси, а децентралізація відбувалася лише на папері
Чи означає це, що регіони України з нерозвиненим соціальним капіталом, в яких люди не довіряють сусідам, владі, ЗМІ, судовій системі та власному успіху, приречені на інституційну невдачу? Чи може зміна інституцій у відсталих регіонах сприяти виходу з порочного кола корупції та бідності? Роберт Патнам підкреслює, що зміни можливі, але вони є досить повільними. Аналізуючи величезний масив статистичних даних з різних регіонів Італії, він підкреслює, що зміна інституцій все ж таки має в довгостроковій перспективі позитивні наслідки. Патнам показує, що «інституційна історія здебільшого рухається повільно. Там, де займаються створенням інституцій (а не просто пишуть Конституції), час вимірюється десятиліттями». В умовах зміцнення популізму як політичного тренду у світі в цілому, та в Україні зокрема, сьогодні поняття «десятиліття» для децентралізації і місцевої демократії може означати інституційну невдачу, адже в моді сьогодні є рішення, які мають миттєвий медійний ефект.


Україна дійсно схожа на Італію, проте у нас кліваж є швидше захід-схід, ніж північ-південь. З іншого боку, Україна успадкувала радянську управлінську модель, яку прагне зараз модернізувати. Україна також успадкувала від комуністичної системи проблеми, пов’язані з соціальним капіталом.


В одній зі своїх київських лекцій американський політолог Френсіс Фукуяма відзначив, що «в усіх посткомуністичних країнах існує особлива проблема, пов'язана із соціальним капіталом та довірою, через спадщину марксизму-ленінізму. Марксизм-ленінізм був політичною системою, яка навмисно пристосована для виснаження соціального капіталу». Держава-партія навмисно порушувала існуючі зв'язки, які утримують разом профспілки, підприємства, церкви, різноманітні приватні організації, та замінювала ці горизонтальні зв'язки між звичайними людьми вертикальним зв'язком між громадянами та самою державою, торкаючись навіть зв'язків у самій родині. СРСР як імперія культивувала лояльність щодо правлячої верхівки. Варто лише згадати радянського «героя» Павлівка Морозова, який за версією радянських ідеологів підвів свого батька під справедливий суд. Ця спадщина марксизму-ленінізму й досі впливає на суспільно-політичні настрої населення. 


Тому для ефективної децентралізації не є достатньою зміна законодавчої бази або фінансових механізмів взаємодії між центром і регіонами. Потрібна постійна комунікація між органами місцевої влади та громадянами для формування відносин довіри. Потрібна ефективна система залучення громадян та ЗМІ до контролю над органами місцевої влади. Потрібні також неупереджені місцеві ЗМІ та кошти з місцевих бюджетів для підтримки громадянського суспільства. Також потрібна дієва система боротьби з корупцією на місцевому рівні і консолідація відчуття того, що місцева демократія є спільною справою всієї громади.


Найбільшим ворогом соціального капіталу є недовіра. Для протистояння йому потрібно на всіх рівнях місцевої влади запроваджувати прозорі правила: щодо кадрової політики, фінансів, публічних закупівель тощо. Лише у цьому випадку описані Патнамом «десятиліття», необхідні для змін на краще, будуть продуктивними десятиліттями, а не періодом стагнації і розчарувань.

(За матеріалами VIII Міжнародної наукової конференції "Муніципальні читання імені Антона Кохановського")

Відгуки: 
Немає відгуків

Додати новий відгук:
 Ваше ім`я:
 Текст відгуку:
 
Анатолій Круглашов: Сумні роковини та уроки російсько-української війни Актуальні питання впровадження нового законодавства про службу в органах місцевого самоврядування Ольга Смалій: Громадянам, що мають певні сумніви щодо державної політики, потрібно вступати на посади державної служби і своїм прикладом демонструвати, як треба працювати Христина Марчук: Проєктний підхід у системі планувальних документів відновлення та розвитку територіальних громад Оксана Сакрієр: Наше завдання – вистояти, розвивати, перемогти Микола Ярмистий: Державна служба сконцентрувала свої зусилля на вирішенні нагальних проблем в період російської агресії Любов Кожолянко: Уряд розширив програму компенсацій роботодавцям за працевлаштування окремих категорій безробітних Любов Нечипорук: Закон України «Про медіа» започатковує ґрунтовну реформу у медіагалузі Альбіна Грищенко: Про підвищення кваліфікації для державних службовців у 2023 році Для зручності клієнтів працює вебпортал електронних послуг Руслан Запаранюк: Буковина стала другою домівкою для тисяч українців Євгенія Блажевська: Волонтерська діяльність є одним із напрямів нашої роботи Іван Гешко: Робота спортивних структур в умовах війни Микола Ярмистий: Державотворчі погляди Тараса Шевченка Права та пільги внутрішньо переміщених осіб
Прихисток у Лужанах для вимушено переміщених осіб: рік роботи Христина Марчук: Робота органів місцевого самоврядування області в умовах воєнного стану Руслан Майданський: Новоселицька громада розширює міжнародні зв’язки Світлана Олексійчук: Навчаємо активну молодь та розвиваємо молодіжні простори Наталія Катрюк: Наш обов’язок – дати людям відчуття захищеності Олена Бадюк: Роль органів місцевого самоврядування у воєнний період на прикладі Глибоцької територіальної громади Соціальна згуртованість у громадах Михайло Савчишин: Виконуємо бюджет, забезпечуємо потреби мешканців громади та внутрішньо переміщених осіб Василь Скрипкару: Виклики та випробування проявили нас як громаду максимально зібрану, згуртовану та націлену на перемогу Микола Ярмистий: Місцеві органи влади в умовах воєнного стану:повноваження та співпраця військових адміністрацій з органами місцевого самоврядування Світлана Олексійчук: Від початку війни наші волонтери працювали у режимі нон-стоп Ілона Факас: Права, пільги та гарантії внутрішньо переміщених осіб Віталій Мостовий: Сучасні канали комунікації місцевої влади з громадою Співробітництво територіальних громад: нові можливості для розвитку Анатолій Круглашов: Локалізація політичного чи політизація локального: випробування спроможностей місцевого самоврядування в Україні
Особливості захисту населення у випадку радіаційного ураження. Нормативно-правова база в сфері радіаційної безпеки Зиновій Бройде: Стратегічне бачення транскордонного розвитку транспортної інфраструктури через міжнародні пункти пропуску на українсько-румунському кордоні Світлана Сидоренко: Цифровізація як дієвий механізм взаємодії інститутів громадянського суспільства та органів публічної влади Анатолій Круглашов: "Європа: єдність заради безпеки" Ростислав Балабан: Реформа децентралізації в Україні Валентина Підгірна: Особливості функціонування суб’єктів туристичної діяльності Чернівецької області на сучасному етапі Фадей Яценюк: Голодомор 1932-1933 рр. – геноцид українського народу Зиновій Бройде: Буковинський вузол транс'європейського транзиту Сергій Гакман: Вторгнувшись в Україну, росія порушила основи міжнародного права С.Троян, Н.Нечаєва-Юрійчук "ЧАЕС– ЗАЕС-2022: російський ядерний шантаж у дії" Наталія Нечаєва-Юрійчук, Сергій Троян: Українська відсіч тотальній російській агресії: Чотири місяці Наталія Нечаєва-Юрійчук: Творення чергових конспірологічних теорій через дискредитацію політиків Анатолій Круглашов: Перспективні завдання євроінтеграції України Сергій Гакман "9 травня: свято чи біль?" Сергій Троян, Наталія Нечаєва-Юрійчук "УКРАЇНА: ВІЙНА - ПЕРЕМОГА - ПАМ’ЯТЬ" Богдан Волошинський: Ми і наші прапори Наталія Бак "Фінансовий патріотизм і довіра: Вчора. Сьогодні! Завтра?" Наталія Нечаєва-Юрійчук: Боротися. Протидіяти. Ігнорувати Анжела Пасніченко: Як не впасти у паніку? Наталія Нечаєва-Юрійчук: Кожна дія має значення Володимир Тиліщак, Вікторія Яременко: Путін йде слідами Гітлера. Українці ж тримаються як британці Володимир Бойко: Нині Білорусь – ворог Олена Головіна: Зберегти людяність в нелюдських умовах життя! Ігор Недокус: Оцінки білоруських громадян та диктатора Лукашенка вторгнення Росії в Україну різні Сергій Федуняк: Для російських правителів ціна військової поразки – смерть
шукайте нас на facebook