Буковинський вісник
державної служби та місцевого самоврядування
 
« назад до переліку

17 вересня 2018 о 14:23
Формування система державної служби в Україні в 1917–1918 рр.

Сьогодні активно відбувається процес становлення нового типу держави та нових органів влади, які будуть відповідати рівню розвитку сучасного суспільства, а також найкращим зразкам європейської практики державотворення.


Початок активній державотворчій діяльності поклав перший український уряд– Українська Центральна Рада,який утворився 17 березня 1917 р. Фактично з перших днів  існування уряд УЦР на чолі з М.Грушевським, чітко визначив пріоритетні завдання, серед яких: соборність всіх земель, українізація та створення власних українських державних органів управління.


Вже 6-8 квітня 1917 р. відбувся Всеукраїнський національний конгрес. Оцінюючи наслідки роботи Українського конгресу, В.Винниченко писав, що то був перший крок «відродження нації по шляху державності. Будучи одночасно сильним і організуючим і агітаційним засобом, він став першим, підготовчим етапом у творенні як ідеї української держави, так і в частковому переведенні її в життя». З цього часу Центральна Рада стала «представницьким, законним (по законах революційного часу) органом усієї української демократії…».


Першим важливим документом, який поклав початок державному будівництву став І Універсал, яким була висунена вимога домогтись автономії України. А вже 15 червня 1917 р. на засіданні Комітету Центральної Ради було створено Генеральний секретаріат, головою якого обрано В.Винниченка.

Невдовзі, 27 червня 1917 р., у своїй першій декларації Генеральний секретаріат заявив про себе як про виконавчий орган Центральної Ради і поставив собі за мету «перетворення моральної влади в публічно-правову, повномочну, з усіма властивими їй компетенціями, функціями і апаратами».


Після жовтневого перевороту в Росії, 3 листопада 1917 р. уряд Центральної Ради в своїй декларації під титулом «Від Генерального Секретаріату України» ультимативно підпорядкував собі наявні в Україні державні та адміністративні служби і фактично оголосив себе єдиною вищою виконавчою владою на теренах колишньої підросійської України: «Всім установам, інституціям, урядовим особам наказується всі накази та доручення Генерального Секретаріату виконувати точно і швидко». А вже 22 листопада 1917 р. уряд ухвалив законопроект про державні інституції в УНР. Водночас згідно з рішенням Генерального секретаріату урядовим службовцям, за винятком генеральних секретарів, заборонялося «одночасно бути і членами Центральної Ради», а також було визнано «принципіально небажаним, щоб генеральні секретарі і служащі Генерального секретаріату займали одночасно посади в інших державних та громадських інституціях, одержуючи платню на обох посадах».


У зв’язку з проголошенням України самостійною державою Генеральний Секретаріат Четвертим Універсалом було перейменовано в Раду Народних Міністрів.


Однак в силу бурхливих політичних та військових обставин, уряд «першої» УНР, Центральна Рада, не прийняв жодного нормативно-правового документу, який чітко окреслював би повноваження та взаємодію між вищою законодавчою (Центральною Радою) та вищою виконавчою (Генеральним секретаріатом (Радою народних міністрів)) владою. Все це значно ускладнювало роботу уряду, призводило до протистояння гілок влади. Варто звернути увагу й не той факт, що люди які займали посади міністрів, чи їх заступників, не завжди були професіоналами в даній сфері, в основному призначаючи  на ті чи інші посади міністрів та їх заступників до уваги брався не їх професіоналізм, а партійна приналежність.


«Українство бентежилось, метушилось, не знало, що робити з проблемою «соціяльної революції», проблемою «самостійности», цукроварнями, фінансами, військом, федерацією і т.п.». (М.Шаповал)


В результаті 29 квітня 1918 р. відбувся державний переворот і до влади прийшов гетьман Павло Скоропадський.


Відразу, 29 квітня, були конституційно задекларовані правові підстави утворення Української Держави. З цією метою гетьман видав два «інавгураційних» акти: «Грамота до всього українського народу» та «Закон про тимчасовий державний устрій Української Держави». Перший документ обґрунтовував невідкладну потребу зміни влади. Другий документ визначав тимчасовий державний устрій і порядок управління. Насамперед ним конституювалася виключність влади гетьмана в межах Української Держави: затвердження законів, вибір голови уряду, призначення та звільнення міністрів, інших урядових осіб. Згідно документу гетьману належало право керівництва зовнішніми зносинами,оголошення надзвичайного стану, амністування засуджених тощо. Гетьман був верховним командувачем української армії та флоту. Правовий статус Ради міністрів «Закони» характеризували коротко і схематично. Основні її функції полягали в спрямуванні й об’єднанні праці окремих міністрів. Загалом, Рада міністрів конституювалась як виконавчий орган управління Україною. Однак за відсутності парламенту уряд отримував законодавчі функції. Ухвалені ним законопроекти набували чинності після затвердження їх гетьманом. Міністрам також надавалося право коментувати закони та розробляти механізми їхньої реалізації. Голову уряду і за його поданням міністрів затверджував гетьман. Йому ж належало право відставки кабінету. Уряд загалом і кожен з міністрів були відповідальні перед гетьманом «за загальний хід державного управління», «за свою діяльність і розпорядження».


Під час створення центральних органів виконавчої влади гетьман спирався на засновані ще Українською Центральною Радою міністерства та відомства. Усвідомлюючи, що їхнє кардинальне реформування, а тим більше ліквідація призвели б до повного управлінського колапсу, він обмежився лише звільненням міністрів та їхніх заступників, а решті державних службовців наказав залишитися на посадах і виконувати свої службові обов’язки.Рада міністрів Української Держави за своєю структурою залишалася подібною до започаткованої ще в УНР функціональної схеми вищих органів виконавчої влади.


Внутрішня структура міністерств зазнала більш суттєвих змін у порівнянні з добою Центральної Ради. У них були утворені департаменти, які охоплювали основні функціональні напрямки відомчої діяльності. Майже в усіх міністерствах були введені департаменти загальних справ.


Оперативно, хоч і не без ускладнень, П.Скоропадський сформував кістяк Ради міністрів. Найважливішим і одночасно найскладнішим було те, що формуючи новий уряд гетьман в першу чергу звертав увагу на сферу професійних інтересі майбутніх міністрів. Основною вимогою було – бути фахівцем в тій галузі, яке міністерство маєш очолити.


В результаті клопіткої роботи уряд набув такого вигляду. Головою уряду став земський діяч – Федір Лизогуб; міністром освіти – учений і громадський діяч Микола Василенко; міністром шляхів – активіст Української Народної Громади Борис Бутенко; фінансів – фахівець у фінансових справах А.Ржепецький,; продовольства – учений-агроном і земський діяч Ю.Соколовський; торгівлі і промисловості – голова Одеського біржового комітету С.Гутник; земельних справ – учений-агроном, земський діяч і великий землевласник з В.Колокольцев, військовим міністром – колишній командувач армії,генерал-лейтенант О.Рогоза; закордонних справ – український громадсько-політичний діяча Д.Дорошенко.


В результаті міністерські посади зайняли досить авторитетні у певних галузях фахівці. Переважна більшість з них мала значний досвід адміністративної роботи.
Забезпечувати функціонування Ради міністрів були призначені державний секретар і підпорядкована йому Державна канцелярія. За статутом, затвердженим гетьманом, до її складу входили державний секретар і його заступники, юридична рада,департамент законодавчих справ з термінологічною комісією, архівом і бібліотекою,відділ кодифікації законів, секретаріат Ради міністрів і державна друкарня. Державний секретар входив до складу уряду з правом дорадчого голосу, а з питань, які вносила


Державна канцелярія, йому надавалося право вирішального голосу. Усвідомлюючи доцільність упровадження державної служби, Рада міністрів визнала за потрібне створення насамперед відповідної законодавчої бази. Суттєвих напрацювань у цій сфері уряд УНР зробити не встиг, тому під час підготовки нових нормативних документів правники Державної канцелярії та Міністерства судочинства змушені були звертатися до Статуту цивільної служби царських часів і профільних актів Тимчасового уряду.


30 травня міністр юстиції М.Чубинський вніс на розгляд кабінету міністрів проекти текстів урочистої обітниці службовців цивільного відомства, суддів і присяги військових. Схваливши їх, уряд постановив, «щоб урочиста обіцянка бралася від усіх осіб, які знаходяться у відомстві». Та обставина, що закон про обіцянку державних службовців був ухвалений одним із перших, мала досить вагому політичну аргументацію, адже прийняття урочистої обітниці було своєрідним тестом на лояльність до нової влади. Ті, хто відмовлялися її приймати, звільнялись або ж не зараховувалися на службу.


Текст урочистої обітниці цивільних державних службовців був досить лаконічним: «Урочисто обіцяю вірно служити Державі Українській, визнавати її державну владу, виконувати її закони і всіма силами охороняти її інтереси і добробут».


Отже, попри винятковість влади гетьмана в межах усієї України, держава визнавалася найвищою цінністю. Для організації ефективної праці апарату відомств важливу роль відігравала законодавчо оформлена посадово-кваліфікаційна ієрархія. Вона забезпечувала правове регулювання відносин держави з працівником, внутрішньовідомчі владні прерогативи і пріоритети, визначала такі соціальні аспекти, як оплата праці, пенсії, пільги тощо. За цих умов виняткової ваги набувало законодавство про примірні (типові)штатні розписи міністерств і відомств.


26 червня 1918 р, був виданий «Закон про розпис утримання службовців в центральних урядових установах цивільних відомств». В Українській Державі було фактично запроваджено аналог нинішньої системи категорій посад і рангів державних службовців, а саме систему класів посад і рангів пенсії урядовців, а також схему посадових окладів. Вже тоді заробітна плата державних службовців установлювалася законом (що відповідає європейським адміністративним традиціям).


А 24 липня 1918 р. прийнято «Закон про порядок призначення на урядову службу», ухвалений гетьманом та система державної служби, як свідчать положення закону, в чомусь нагадує нинішню: порядок призначення урядовця залежав від класу посади, причому кандидатури для призначення гетьманом на вищі посади державних службовців (заступники міністрів, директори департаментів) попередньо узгоджувалися з Радою міністрів.


Вдосконалювався й адміністративно-територіальний устрій як важливий елемент державного управління. Зокрема, 10 серпня гетьман затвердив закон про штати і склад управлінь губернських і повітових старост, а також асигнування коштів для їх діяльності.


Отже, як адміністратор Павло Скоропадський вважав побудову професійної державної служби одним із своїх основних завдань. Загалом створення законодавчої бази функціонування державної служби дозволило узаконити відносини працівників органів виконавчої влади з державою, мінімізувати політизацію управлінських кадрів. Це також дало можливість уніфікувати структуру урядових установ та місцевих адміністрацій, визначити обов’язки і права державних службовців, створити умови для їх кар’єрного росту.

Відгуки: 
Немає відгуків

Додати новий відгук:
 Ваше ім`я:
 Текст відгуку:
 
Микола Ярмистий: дотримання принципів вірно служити українському народові та українській державі закладені в обітниці ще 100 років тому Наталія Пасічник: Урядом затверджений новий Порядок призначення житлових субсидій Державна служба є критерієм розвитку нашої держави Тетяна Лукащук: "КДС" - це надійний інструмент реалізації новітнього напряму системи підвищення кваліфікації держслужбовців Микола Проданюк: Публічні закупівлі мають бути відкриті, чесні та прозорі Микола Савчук: Путильський район сьогодні Леся Нос: Налагодження комунікації з громадянським суспільством – важлива складова успіху в реалізації державної політики Діяльність суду: Розгляд справ про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією Юрій Півень: Про стан соціального захисту населення області у 2017 році Лідія Гайдей: Культурне життя Заставнівщини Євгенія Бойко: Створення сприятливого інвестиційного клімату – одне із пріоритетних завдань соціально-економічного розвитку Новоселицького району Лілія Гриневич: Наше завдання - підняти якість освіти і якість вивчення української мови у школах викладання мовою нацменшин, зберігши при цьому використання і вивчення предметів рідною мовою Відділ з питань туризму Чернівецької ОДА: Туризм на Буковині Тетяна Лукащук: Деякі аспекти проведення атестації претендентів на посади державної служби щодо вільного володіння державною мовою Володимир Дьяченко: Соціальні питання – лідери серед звернень громадян Павло Петренко: Правова допомога і правовий захист є надзвичайно актуальним для всіх українських громадян Уряд проводить капітальний ремонт країни Юрій Кітар: Ми маємо резерви та потенціал для розвитку району Буковинці можуть видати свої книги за кошти обласного бюджету Любов Крикливець: Основне завдання реформи – у підвищенні рівня доступності та якості медичної допомоги Валентина Юрчук: Про роботу Центру надання адміністративних послуг Заставнівської районної державної адміністрації Іван Друцул: Кіцманський район сьогодні Роман Криган: Реформування служби зайнятості та ситуація на ринку праці Буковини Юрій Півень: Стан призначення та виплати субсидій населенню по Чернівецькій області Олег Стецевич: Завдання і пріоритетні напрямки розвитку кадрового забезпечення органів державної влади та ... Руслан Сенчук "Вижницький район: виклики, досягнення та перспективи" Анатолій Круглашов: Десять років готуємо магістрів за спеціальністю «Державна служба» Юлія Яківчек: Основні принципи роботи – вчасно виявити дитину у складних життєвих обставинах і вдало її влаштувати Оксана Палійчук: Децентралізація освітньої галузі в Чернівецькій області Любов Нечипорук: Громади мають можливість реалізувати право на власне радіомовлення Віорел Ястремський: Герцаївський район сьогодні Ольга Гришин-Грищук: Соціальна робота з сім’ями, які перебувають у складних життєвих обставинах Михайло Леньков: Роль Національного агентства України з питань державної служби та її територіальних органів в імплементації Закону України Микола Ярмистий: Новий Закон України «Про державну службу» як компетентнісна модель управління людськими ресурсами Петро Шевчук: Патології у системі державного управління Володимир Бойко: Можливості застосування досвіду країн ЄС для реформування системи професійного навчання державних службовців Аліна Агопшук: «Зелене золото» Буковини – то її ліси В’ячеслав Хохуляк: Нотаріуси виконують функції державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Світлана Штефанчук: Система безоплатної правової допомоги як спосіб захисту прав і свобод людини Богдан Вітовський: З молоддю працюємо на партнерських засадах Олена Головіна: Профілактика стресу в професійній реалізації державних службовців Молодь на державній службі: Мар’яна Антимійчук
Детально про проекти Державного фонду регіонального розвитку для об'єднаних громад Чернівецької області Вікторія Чебан: Центр розвитку місцевого самоврядування створений в рамках реформи децентралізації Ярослав Кушнірик: Стан та перспективи розвитку ОСББ у місті Чернівці Олексій Грушко: "Стратегічне планування у громадах: необхідність та дороговказ розвитку" Сторожинецька ОТГ показала результати річної діяльності Олексій Грушко: Субвенція на розвиток інфраструктури об’єднаних територіальних громад (Україна та Чернівецька область) Олександр Ковальчук: Нові можливості для підтримки і фінансування місцевого та регіонального розвитку Анатолій Сапогівський: До Клішковецької громади вже хочуть доєднуватися інші населені пункти Мік Мюллей, Віталій Юрків: Програма DOBRE як інструмент для підтримки та економічного розвитку громад Ольга Чепель: Про форми співробітництва територіальних громад Марія Довгань: Бібліотеки в умовах децентралізації Представники ЄС взяли участь у відкритті Чернівецького підрозділу установи «Центр розвитку імсцевого самоврядування» Микола Федорук: Про законодавчу діяльність з питань децентралізації влади Леонід Швець: Основне завдання сьогодні – працювати над наповненням бюджету Кадрові питання в об'єднаних громадах: яких фахівців потребують ОТГ? Роман Єрема: Перспективи розвитку системи надання соціальних послуг у Вижницькому районі Станіслав Сухар: Якщо люди налаштовані працювати - розвиток буде Тетяна Татарчук: Об’єднані громади Буковини: потенціал, виклики, перспективи Земельні питання – одна найбільш складних ділянок в діяльності органів місцевого самоврядування Верховна Рада прийняла важливі законопроекти з питань децентралізації. Коментар експерта: Ольга Чепель Недобоївська ОТГ: підсумки року Володимир Чоботарь: Люди зрозуміли, що реформа – це правильний крок Тарас Халавка: Цьогорічний процес об'днання громад має свої особливості Василь Равлик: Можна по-різному ставитися до реформи децентралізації, але лишатися на тому місці, де ми є зараз, неможливо Іван Мунтян: Оновлений склад обласної ради повинен виправдати очікування громади Друга хвиля об’єднання громад на Буковині: стан та перспективи Сергій Колотило: Перспективу подальшого розвитку вбачаємо саме в об’єднанні громад Децентралізація: коротко про головне В області працюватиме 11 бюро правової допомоги Василь Падурі: «Півроку на посаді: перші результати» Петро Чебан: Пріоритетні напрямки сільської ради - залучення додаткових коштів та створення робочих місць Євген Прокопець: Громади, які не об’єдналися, на сьогодні у програші Ольга Чепель: Децентралізація в Чернівецькій області: міфи та реальність Ілля Карлійчук: Маємо багато завдань у сфері житлово-комунального господарства Григорій Ванзуряк: Із прихильників реформи ми стали тими, хто взяв на себе зобов’язання її розпочати Христина Марчук: Законодавче забезпечення реформи децентралізації Більше коштів субвенції із Держбюджету-2016 отримають громади, що об’єднались із сільськими територіями, – Геннадій Зубко Валерій Романенко: Люди вже зрозуміли, що їх благополуччя залежить виключно від їх активності і бажання щось змінити у своєму житті Аркадій Шова: Ми знали, що будуть труднощі, і готові їх вирішувати «Посли реформ»: Чому необхідно проводити реформу місцевого самоврядування? Тарас Халавка: Врахування фактору поліетнічності при формуванні об’єднаних територіальних громад у Чернівецькій області Антоніна Скидан: Наша мета – спроможна, самодостатня, сильна громада Василь Цуркан: Використання міжнародного досвіду в роботі Острицької сільської ради І. Баб'юк, О.Чепель "Основні аспекти формування спроможних територіальних громад"
Формування система державної служби в Україні в 1917–1918 рр. Управління персоналом в умовах змін До проблеми міжкультурної взаємодії Історія ідей і концепцій державної влади та публічного управління в Україні: Білозерський Василь Михайлович (1825 – 1899) Тетяня Гаман: Навчання старост об’єднаних територіальних громад доброму врядуванню – потреба сьогодення (з досвіду Хмельницького центру ППК) Владислав Струтинський: Антон Кохановський – політик, громадянин, патріот Чернівців Виконавчі структури в ОТГ: закордонний досвід, українські реалії та перспективи (презентація наукового видання) Історія ідей і концепцій державної влади та публічного управління в Україні: Бачинський Юліан Олександрович (1870 – 1940) Тарас Халавка: Закордонний досвід формування органів влади базового рівня (на прикладі польських гмін) Микола Ярмистий: Професійна компетентність службовців органів влади в системі публічного управління (концептуальний підхід) Історія ідей і концепцій державної влади та публічного управління в Україні: Бандера Степан Андрійович (1909-1959) Презентовано енциклопедичний довідник «Історія ідей і концепцій державної влади та публічного управління в Україні» Історія ідей і концепцій державної влади та публічного управління в Україні: Антонович Володимир Боніфатійович (1834 – 1908) Петро Брицький: Україна та Крим: зв’язок в контексті історичних подій (Частина 3) Практика реформування місцевих органів влади в системі публічного управління Історія ідей і концепцій державної влади та публічного управління в Україні: Георгій Андрузький Олег Зубчик: Державна політика України у сфері вищої освіти Петро Брицький: Україна та Крим: зв’язок в контексті історичних подій (Частина 2) Петро Брицький: Україна та Крим: зв’язок в контексті історичних подій Сергій Швидюк: Еволюція сучасної польської муніципальної системи Олексій Колесников:Старости в об'єднаних громадах: потреба в модернізації законодавства Тетяна Скутар: Історико-культурні туристичні ресурси як основа розвитку пізнавального туризму в Чернівецькій області Вікторія Чебан: Децентралізація: нові можливості для територіальних громад Валентина Богатирець: Англійська мова як інструмент розвитку комунікативного простору України Олександр Марусяк: Кримський трансфер 1954 р.: формально-юридичний аспект Анжеліка Дзюбко: Допомога онлайн-ресурсів у вивченні англійської мови Світлана Бостан: Упровадження інституту фахівців із соціальної роботи як перспективний напрям роботи соціальних служб Олександр Добржанський: Система органів влади Буковини у складі Австрійської (Австро-Угорської) монархії. Частина ІІ. Пріоритети розвитку територіальних громад в контексті децентралізації влади: досвід Херсонської області Олександр Добржанський: Система органів влади Буковини у складі Австрійської (Австро-Угорської) монархій (Частина І) Наталія Нечаєва-Юрійчук: Виклики етнополітичній стабільності в Україні та перспективи їхнього подолання (на прикладі Чернівецької області) Сергій Гакман: Фактор шляхів сполучення у долі Буковини під час світових війн та післявоєнного врегулювання Пропозиції науково-практичного семінару «Сучасні методи та інструментарії управління регіональними етнополітичними процесами» Максим Ярмистий "Завдання щодо удосконалення структурно-функціональної системи" Уляна Гев'юк "Механізми участі національних меншин у суспільно-політичному житті України" А. Круглашов "Діяльність регіональної влади у контексті реформаторських спроб в Україні (2005-2013 рр.) Частина ІІ І. Буркут "Незалежність потрібно захищати" Пропозиції учасників Муніципальних читань імені Антона Кохановського А.Круглашов "Діяльність регіональної влади у контексті реформаторських спроб в Україні (2005 – 2013 рр.) Частина 1" С.Гакман "Російська інтервенція в Україну в контексті міжнародного права" Б.Руснак "Особливості проведення позачергових виборів народних депутатів 26 жовтня 2014 року"
шукайте нас на facebook