У серпні 2023 року громадській організації «Новоселицька агенція економічного розвитку та транскордонної співпраці» виповнюється 10 років. За цей час вдалося зреалізувати велику кількість проєктів, спрямованих на розвиток району, громади. Про діяльність організації поспілкувалися з її головою Світланою Скрикуляк.

Розважіть, будь ласка, як було створено організацію і над чим вона працює?

«Новоселицька агенція економічного розвитку та транскордонної співпраці» була створена 18 серпня 2010 року. Я була ініціатором, мене підтримала моя сім’я, додатково ми ще залучили фахівця з юридичних питань. В Новоселицькому районі такі організації тоді створювалися рідко, мені допомогли мої друзі з Румунії та Молдови, а тут, в Україні – Марія Порчук, в якої вже діяв «Бізнес-центр». Вона показала, як потрібно організовувати роботу. І я дуже вдячна цим людям за підтримку.

Мета організації – це співпраця між місцевим самоврядуванням, громадянським суспільством та бізнесом задля розвитку регіону. Власне, сама назва говорить про те, чим ми займаємося. Мої друзі з Молдови порадили залучати додаткові фінансові інструменти, адже громада не завжди має достатній бюджет. Тому ми почали розробляти проєкти, щоб мати розвиток у різних галузях – освіті, культурі, охороні навколишнього середовища, захисті від надзвичайних ситуацій тощо.

Чи сприяють місцеві органи влади діяльності організації?

Для того, щоб організація діяла, вона обов’язково повинна співпрацювати з місцевим  самоврядуванням. У нас дуже добрі стосунки з Новоселицькою міською радою, маємо підписаний меморандум, тому завжди, коли виникають якісь питання, ми спільно все обговорюємо: чого не вистачає в громаді, що потрібно зробити, чи можу я залучити певні фінанси та інструменти, якщо громада не має такої можливості – і вже спільно працюємо над цим.

Чи змінився формат роботи організації після 24 лютого 2022 року?

Так, звичайно. До повномасштабного вторгнення (мабуть, тепер всі ділитимуть час на «до» і «після») ми займалися більше інфраструктурними питаннями, спільно з міською радою впроваджували проєкти за програмами «Молдова – Україна», «Карпати – Україна», залучали також кошти Українського Народного Дому в Чернівцях, які надавало шведське посольство. Після 24 лютого ми, як і всі  в регіоні, не знали, що і як робити далі. Спочатку просто плели сітки і готували все, що потрібно для фронту. Потім ми з Марією Іллівною Нікорич (головою громади) згадали, що маємо друзів, які можуть допомогти, тому звернулися до  наших румунських партнерів, які почали нам постачати  прямо в Новоселицю і харчові продукти, і речі для побуту – пральні машини, мікрохвильовки, іншу техніку. Це все було потрібне для вимушено переміщених осіб, яких на той час у нас було близько трьох тисяч. Громада не витримувала таке навантаження, тому ми спільно працювали задля допомоги. Потім я почала працювати за програмою «HelpAge»: написала і виграла проєкт, завдяки якому для громади  було направлено мільйон гривень – це кошти для шелтера. Cпільно з міською радою ми вирішили, що громадська організація буде брати також участь у програмі CLEAR від Global Communities. Ми дуже задоволені цією програмою, тому що вона надає різні види допомоги, зокрема й грошову. У нас  в громаді 39 сімей отримали таку допомогу на оренду житла – це суттєва підтримка місцевому самоврядуванню.

Як знайти формулу успішної співпраці з місцевими органами влади, з бізнесом, іншими організаціями тощо?

Можу сказати свій секрет: я роблю справи, щоб був результат. І коли місцеве самоврядування це бачить, воно йде назустріч. Так само і з бізнесом, і з будь-ким іншим:  якщо ви залучаєте когось, то потрібно, щоб люди бачили ваші досягнення. Я ніколи не інтригую, не сварюся, а просто роблю свою роботу. Мене знають як людину, яка завжди доводить справу  до кінця – як  би важко не було. Чесність, порядність, професіоналізм і результат – на цих принципах побудовано роботу нашої організації. Звичайно, це складно, коли до реалізації того чи іншого проєкту залучається велика кількість людей, з яких не всі є професіоналами, але я вважаю, що менше людей – більше роботи, і сьогодні кожен на своєму місці повинен працювати задля перемоги. Я думаю, це гасло для всієї України, тому ми працюємо над цим, допомагаємо вимушеним переселенцям, залучаємо також внутрішньо переміщених осіб як волонтерів, намагаючись підтримати їх у складних обставинах.

Моральне вигорання і втома. Як з цим боротися?

Все залежить від особистості. Якщо ти працюєш за покликом душі і бачиш плоди своєї праці, то морального вигорання тоді немає. Звичайно, може у чомусь пощастити, але при цьому теж потрібно дуже багато працювати – не все дається просто. Наприклад, щоб виграти проєкт у «HelpAge», я пішла працювати простим соціальним працівником, допомагала 15 вразливим сім’ям із ВПО.  Так я дізналася, як організація працює на найнижчому рівні, безпосередньо з людьми, адже до цього ми ніколи не займалися гуманітарними проєктами. В результаті ми цей проєкт виграли. Зараз, завдяки навчанню, тренінгам, ми знаємо і систематизовуємо всі принципи такої роботи. Тому коли ви будете бачити свій результат і у вас буде хоча б одна людина, яка допоможе, підставить своє плече, тоді у вас все буде добре.

Трапляються, звісно, і неприємні ситуації, коли, скажімо, не дуже порядні люди крадуть ідеї, але до цього потрібно ставитися спокійно. Треба бути мудрим, не сваритися і робити свою справу, адже завжди можна виграти в інших напрямках – і завжди буде результат. А ще важливо займатися власним розвитком – знань із голови точно ніхто не вкраде. Я навчалася бухгалтерській справі, маю сертифікат з фінансування та залучення інструментів, загалом багато працюю над собою.

Але повторю: завжди пам'ятайте про порядність, чесність і професійність – за це вас завжди будуть поважати. І ще важливо поводити себе гідно, особливо якщо ви  їдете за кордон, бо на вас дивитимуться як на представника держави.

Ви маєте багато зреалізованих проєктів. За який відчуваєте найбільшу гордість?

Я горда за свій перший транскордонний проєкт, яким керувала, коли  працювала заступницею голови районної адміністрації. Він був спрямований на підвищення безпеки життєдіяльності населення в долині річки Прут. Новоселицька адміністрація була другим аплікантом з області.  Проєкт ми розробляли з організацією з Чернівців – вони писали, а ідеї були мої, і я пам’ятаю, як після його завершення  один з керівників із Бухаресту потиснув мені руку і сказав: «З такою, як Ви, в Україні можна мати справу», і додав, що ми єдині, кому б він довіряв. Намагаюся працювати в таких проєктах, тому що це поклик душі: ти робиш щось потрібне для людей, і тобі це повертається сторицею.

Фото з особистого архіву С.Скрикуляк